Ухвала

від 16.03.2015 по справі 816/5080/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2015 р.Справа № 816/5080/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Катунова В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднананої державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2015р. по справі № 816/5080/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рігал"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

26 грудня 2014 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рігал", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 грудня 2014 року №0006852202/2758, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 16 548 грн (в т.ч., 13 238 грн - основний платіж, 3310 грн - штрафні (фінансові) санкції).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено права та інтереси ТОВ "Рігал" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість. Посилався на те, що господарські операції з контрагентами носили реальний, товарний характер і підтверджені належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рігал" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 02 грудня 2014 року №0006852202/2758.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Рігал" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 30480957, з 19 липня 1999 року перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість /а.с. 8-9/.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у. (20.59) /а.с. 8 - зворот/.

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Рігал" з питань взаємовідносин з ТОВ "Планум" (код ЄДРПОУ 39238433) за липень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 14 листопада 2014 року №2646/16-03-22- 02-12/30480957 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження ПДВ за липень 2014 року в розмірі 13 238 грн /а.с. 14-20/.

На підставі зазначеного вище Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 02 грудня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0006852202/2758, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 16 548 грн (в т.ч., 13 238 грн - основний платіж, 3310 грн - штрафні (фінансові) санкції) /а.с. 10-11/.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав належних доказів правомірності винесеного оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів, факт порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Так, згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, як визначено пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з викладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з ПДВ є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Спірні відносини між позивачем та його контрагентом стосувалися придбання товарно-матеріальних цінностей на підставі відповідного договору.

Як вбачаєтьбся з матеріалів справи, зокрема з копії договору від 30 липня 2014 року №30/07, за умовами якого ТОВ "Планум" (продавець) зобов'язувалось передати у власність, а ТОВ "Рігал" (покупець) зобов'язувалось прийняти і оплатити товар (полізобугиленову присадку КП-20С та ін.) на умовах даного договору /а.с. 29/.

На виконання умов даного договору ТОВ "Планум" 30-31 липня 2014 року поставило ТОВ "Рігал" полізобутиленову присадку КП-20С загальною кількістю 2184 кг, вартістю 77 750 грн 40 коп. (в т.ч. ПДВ - 12 958 грн 40 коп.) та бочку 200 л кількістю 12 шт, загальною вартістю 1680 грн (в т.ч. ПДВ - 280 грн).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку на відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзац 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Підтвердженням факту поставки ТОВ "Планум" товарно-матеріальних цінностей є копії податкових накладних, оформлених у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та долучених до матеріалів справи. /а.с. 42-43/.

Кременчуцькою ОДПІ не надано доказів на спростовано того, що на момент складення зазначених податкових накладних контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Отже, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ "Планум" товарів в асортименті, визначених у відповідних видаткових накладних, є підставою для віднесення спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту та, в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, приймаються колегією суддів як належний доказ у справі.

За змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У відповідності до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи вбачається, що копії видаткових накладних від 30 липня 2014 року №489 /а.с. 30/, від 30 липня 2014 року №490 /а.с. 31/, від 31 липня 2014 року №491 /а.с. 38/ та від 31 липня 2014 року №492 /а.с. 39/, оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704. А відтак, вказані документи є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України та є належним доказом у справі.

Транспортування товару здійснювалось позивачем, орендованим транспортним засобом ВАЗ 21051 днз ВІ6677АА /а.с. 45-46/, що підтверджено наявними у матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних /а.с. 34-35, 40-41/.

Щодо доводів відповідача про те, що доставка товару здійснювалась з м. Кременчук Полтавської області, тоді як підприємство-постачальник зареєстроване у м. Харків, слід зазначити, що під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що товар доставлявся зі складу ТОВ "Планум", розташованого по вул. Ярмарковій, 9-Б у м. Кременчук Полтавської області. Оскільки чинним законодавством не обмежено право юридичної особи щодо оренди складських та інших приміщень поза межами свого місцезнаходження, доставка товару з адреси підприємства, відмінної від юридичної, не є беззаперечним свідченням удаваності господарської операції.

До того ж, матеріалами справи підтверджено, що придбаний у ТОВ "Планум'' товар позивач оприбуткував шляхом відображення факту надходження кожної партії товарів за даними бухгалтерського обліку /а.с. 93/.

Що стосується використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Рігал" займається виробництвом ливарного зв'язуючого "ПЕК" ТУ У 24.6- 25169467-001-2003, покриття ливарного антифрикційного "Рігал" ТУ У 24.6-30480957- 001:2010 і покриття ливарного антифрикційного "Литапарм" ТУ 025899-002-17151520-2000 та поставляє вказану продукцію на ливарні заводи України. Виробничі потужності підприємства знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 1 на підставі договору оренди з ТОВ БФ "Центр ЛТД" від 28 листопада 2013 року №78/6 /а.с. 49-50/. Полізобутиленова присадка КП-20С є одним із складових компонентів, необхідних при виробництві покриття ливарного "Рігал" чи "Литапарм", а бочки використовуються для транспортування матеріалів і тарування готової продукції /а.с. 57, 91-93/.

Оприбуткування придбаних товарів здійснено на підставі видаткових накладних, виданих продавцем. У подальшому, за необхідності, на підприємстві складається накладна- вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, на підставі якої матеріали передаються у виробництво /а.с. 59-61/. Частину бочок використано для тарування готової продукції та списано на підставі актів списання товарів від 31 жовтня 2014 року №38 /а.с. 65/, від 30 вересня 2014 року №34 /а.с. 66/, від 31 серпня 2014 року №31 /а.с. 67/.

На підставі наведеного, дослідивши в судовому засіданні залучені до матеріалів справи письмові докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи в їх сукупності підтверджено факт отримання та використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ "Планум" товарів.

З приводу посилань відповідача на те, що позивачем на перевірку не надано документи, які підтверджували б відповідність отриманого товару встановленим стандартам, слід зазначити наступне.

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Крім того, в розумінні статті 44 Податкового кодексу України, документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та вимогам якості (сертифікати, посвідчення якості тощо) не є первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік та які можуть бути беззаперечними доказами реальності господарської операції.

Таким чином, відсутність документів, про які стверджує відповідач, не могла бути беззаперечним свідченням фіктивності господарської операції.

Матеріали справи також містять, документ, який підтверджує якісні характеристики придбаного товару, що відображені в таблиці №1 /а.с. 51/.

Оплату придбаних товарів позивачем проведено на підставі виписаних ТОВ "Планум" рахунків-фактур /а.с. 32-33, 36-37/ шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок останнього у банку, що підтверджено копіями платіжних доручень та виписок установи банку про рух коштів на рахунку /а.с. 44, 62-64/.

Дослідивши докази наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем правомірно враховано при розрахунку податкового кредиту за липень 2014 року суму ПДВ загалом в розмірі 13 238 грн.

З приводу тверджень відповідача про те, що за даними Єдиного реєстру податкових накладних номенклатура придбаних ТОВ "Планум" товарів не відповідає номенклатурі реалізації на адресу ТОВ "Рігал", слід зазначити, що відповідно до положень абзацу 2 пункту 11 підрозділу 2 розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України у Єдиному реєстрі податкових накладних реєструються лише податкові накладні, сума податку на додану вартість в яких перевищує 10 тисяч гривень. Отже, вказаний реєстр не містить повного обсягу відомостей про придбані платником податків товари і послуги, а тому не може бути беззаперечним доказом відсутності у ТОВ "Планум" поставлених позивачу товарів.

Підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару по ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Так само матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Отже, висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог статті 198 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства та фактичних обставин справи.

Таким чином, виходячи з визначення поняття штрафна санкція, що міститься в підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого дана санкція може бути застосована до платника податків лише у разі вчинення останнім порушення вимог податкового законодавства, а оскільки такі порушення в діях позивача відсутні, то спірним податковим повідомленням-рішенням також неправомірно застосовано до ТОВ "Рігал" і штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3310 грн.

Стаття 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не наведено об'єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскарженого податкового повідомлення рішення.

Разом з цим, долученими до матеріалів справи копіями первинних документів бухгалтерського обліку підтверджено право позивача на віднесення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 13 238 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає протиправним та необґрунтованим податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 02 грудня 2014 року №0006852202/2758, за яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 16 548 грн (в т.ч., 13 238 грн - основний платіж, 3310 грн - штрафні (фінансові) санкції), а тому суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 23 січня 2015 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднананої державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2015р. по справі № 816/5080/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В. Судді (підпис) (підпис) Бегунц А.О. Катунов В.В.