Постанова

від 27.01.2015 по справі 820/20211/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 січня 2015 р. №820/20211/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді: Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Ільницької І.Л.,

представників : позивача - Карчевського Ю.М., відповідача - Лук'янцева С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГОС-ПРОМСЕРВІС" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОГОС-ПРОМСЕРВІС", з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області , в якому просить суд, скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 10.12.2014 року №0005312203.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу про вчинення ним порушень є помилковими, не доведеними належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства, наполягав на правильності обчислення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в письмових запереченнях та представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував з посиланням на матеріали перевірки та стверджував, що оскаржуване рішення винесене у відповідності до норм діючого законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив відмовити в задоволені позову з підстав, що зазначені в запереченнях на адміністративний позов та матеріалах перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОГОС-ПРОМСЕРВІС" зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та є платником податку на додану вартість.

В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ "ЛОГОС-ПРОМСЕРВІС", код ЄДРПОУ 33900648 з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам : ТОВ "АЙПІ СВІТ" (код за ЄДРПОУ 39125820), ТОВ «НАДРА ГАЗ» (код за ЄДРПОУ 38488471) за - період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року та подальшому ланцюгу постачання, про що складено акт № 7169/20-31-22-03/33900648 від 26.11.2014 року.

На підставі висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 10.12.2014 року №0005312203, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 27774,00 грн., з яких за основним платежем 22219,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5555 грн.

Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті перевірки № 7169/20-31-22-03/33900648 від 26.11.2014 року висновки відповідача про те що господарська діяльність ТОВ "ЛОГОС-ПРОМСЕРВІС" код ЄДРПОУ 33900648 має ознаки нереальності здійснення по взаємовідносинам з ТОВ "АЙПІ СВІТ" (код за

ЄДРПОУ 39125820), ТОВ «НАДРА ГАЗ» (код ЄДРПОУ 38488471) за липень 2014р. Також виявлено порушення ст. 185 (визначення об'єкта оподаткування), ст. 187 (дата виникнення податкових зобов'язань) Податкового кодексу України, так як встановлено відсутність об'єкта оподаткування податком на додану вартість при реалізації товарів покупцям отриманих від ТОВ "АЙПІ СВІТ" (код за ЄДРПОУ 39125820) за липень 2014р. в результаті чого ТОВ "ЛОГОС-ПРОМСЕРВІС" код ЄДРПОУ 33900648 завищено податкові зобов'язання з ПДВ при реалізації товарів у липні 2014р. на суму 24277 грн.;

порушення ст.185, п.198.1, п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України ТОВ "ЛОГОС-ПРОМСЕРВІС" код ЄДРПОУ 33900648 завищено суму податкового кредиту податку на додану вартість у липні 2014 р. на суму 46496 грн. за операціями з придбання товарів від ТОВ "АЙПІ СВІТ" (код за ЄДРПОУ 39125820) у сумі 24277 грн. та від ТОВ «НАДРА ГАЗ» (код ЄДРПОУ 38488471) у сумі 22219 грн.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Згідно з матеріалами справи між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОГОС-ПРОМСЕРВІС" (як покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙПІ СВІТ" (як постачальником) було укладено договір поставки товарів №19/06 від 19.07.2014 р. Згідно п 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити ролики та шари а також іншу продукцію технічного призначення відповідно до заявок покупця як у письмовій так і в усній формі. Найменування, ціна та кількість продукції зазначається у відвантажуваних накладних (п 1.2 договору). Сума договору визначається вартістю та обсягами продукції, що підлягає поставці відповідно до рахунків або відвантажувальними накладними постачальника. Покупець проводить оплату продукції на розрахунковий рахунок постачальника на підставі даного договору або виставлених рахунків. Транспортні витрати з доставки продукції покладаються на постачальника і включаються у вартість товару (п 2.1 договору). Товар поставляється на умовах доставки на склад покупця або за реквізитами, зазначеним покупцем (в усній або письмовій формі) (п 3.1договору). Постачання товару здійснюється одноразово або партіями (п 3.2 договору). Датою відвантаження товару вважається дата оформлення видаткових накладних чи інших відвантажувальних документів (п 3.3 договору).

Зазначена господарська операція Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГОС-ПРОМСЕРВІС" з придбання товарів підтверджується первинними документами, а саме: договором №19/06 від 19.07.2014 р.; накладною №8 від 02.07.2014 року за якою здійснювалося отримання та оприбуткування товару, податковою накладною №8 від 02.07.2014 року.

Також, між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОГОС-ПРОМСЕРВІС" (як покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НАДРА ГАЗ" (як постачальником) було укладено договір поставки товарів №17/07 від 17.07.2014 р. Згідно п 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити покупцю а покупець прийняти та сплатити шари та ролики мелющі а також іншу продукцію технічного призначення відповідно до заявок покупця як у письмовій так і в усній формі. Найменування, ціна та кількість продукції зазначається у відвантажуваних накладних постачальника (п 1.2 договору). Сума договору визначається вартістю та обсягами продукції, що підлягає поставці відповідно до рахунків або відвантажувальними накладними постачальника (п 2.1 договору). Покупець проводить оплату продукції на розрахунковий рахунок постачальника на підставі даного договору або виставлених рахунків (п 2.2 договору). Транспортні витрати з доставки продукції покладаються на постачальника і включаються у вартість товару (п 2.3 договору). Товар поставляється на умовах доставки на склад покупця або за реквізитами, зазначеним покупцем (в усній або письмовій формі) (п 3.1договору). Постачання товару здійснюється одноразово або партіями (п 3.2 договору). Датою відвантаження товару вважається дата оформлення видаткових накладних чи інших відвантажувальних документів (п 3.3 договору).

Зазначена господарська операція Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГОС-ПРОМСЕРВІС" з придбання товарів підтверджується первинними документами, а саме: договором №17/07 від 17.07.2014 р.; накладною №2801 від 28.07.2014 року за якою здійснювалося отримання та оприбуткування товару, податковою накладною №2801 від 28.07.2014 року, сертифікатом якості.

Як вбачається з акту перевірки зазначені господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивача, будь-які зауваження відсутні.

Згідно листа від 22.07.2014 р. №22/07 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОГОС-ПРОМСЕРВІС" повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "НАДРА ГАЗ" про місце постачання товару: Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Шевченко, 1 ПАТ «Волинь-Цемент». Реквізити постачання товару вказувалися виходячи із зобов'язання ТОВ «ЛОГОС-ПРОМСЕРВІС» перед ПАТ «Волинь-Цемент» по договору поставки №4600002245 від 20.06.2014 р., згідно якого кінцевим споживачем товару (ролики помольні) є ПАТ «Волинь-Цемент».

03.07.2014р. та 28.07.2014 р. товар отриманий від вищезазначених контрагентів був реалізований ПАТ «Волинь-Цемент», що підтверджується видатковими накладними № 9 від 03.07.2014р, №11 від 28.07.2014 р., згідно з якою ПАТ «Волинь-Цемент» одержало від ТОВ «ЛОГОС-ПРОМСЕРВІС» ролики помольні, діаметр 32х52мм, сталь ШХ-15, розфасовані та упаковані в біг-бегі у кількості 19,74 тн. та 21,560 тн. відповідно та позивачем у зв'язку з виникненням податкових зобов'язань виписано податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується матеріалами справи.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 201 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1, п. 201.4, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Дата виникнення податкових зобов'язань платника ПДВ визначається згідно з нормами ст. 187 Податкового кодексу України, а дата виникнення податкового кредиту визначається, згідно з нормами ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними, які не мають недоліків та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних.

Факт придбання товару підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду а саме: договорами поставки; накладними; податковими накладними; платіжними дорученнями та банківською випискою про зарахування грошових коштів .

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді підтверджується документально.

На час видачі податкових накладних постачальники товару ТОВ "АЙПІ СВІТ" та ТОВ "НАДРА ГАЗ" були зареєстровані в установленому законом порядку, знаходилися на обліку в податковому органі, мали статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угоди, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечує проти правильності оформлення всіх податкових накладних, які виписувалися контрагентами позивача, та по яких позивач скористався правом на формування податкового кредиту.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаними договорами поставки іншого результату, ніж придбання товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цими договорами поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Як вбачається з акту № 7169/20-31-22-03/33900648 від 26.11.2014 року, в ході перевірки для доведення недотримання суб'єктом підприємницької діяльності вимог Податкового кодексу України відповідач посилається на акт від 18.08.2014 р. №452/26-56-22-01-03/39125820, надісланий ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києва "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "АЙПІ СВІТ" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014 року по 31.07.2014 року та акт від 08.09.2014 р. №2739/26-55-22-02/38488471, надісланий ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києва "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "НАДРА ГАЗ" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року.

При цьому суд зазначає, що акти про неможливість проведення звірки відносно ТОВ "АЙПІ СВІТ" та ТОВ "НАДРА ГАЗ" з огляду на приписи Постанови КМУ № 1232 від 27.12.2010р. "Про затвердження порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" лише фіксує факт неможливості вчинення дій з проведення звірки та не може містити висновку щодо відсутності факту здійснення господарської діяльності, оскільки первинні документи при цьому не досліджувались.

Ст. 16 Податкового кодексу України передбачає, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по послугах (роботам) з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий виконавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання робіт, послуг. Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином формування податкового кредиту платника ПДВ здійснено відповідно до пп. 198.3 , 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, суд приходить до висновку про безпідставність висновку податкового органу стосовно порушення позивачем вимог ст.185, п.198.1, п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення №0005312203 від 10.12.2014 року обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГОС-ПРОМСЕРВІС" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 10.12.2014 року №0005312203.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, платник - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДР 37999628, юридична адреса: м.Харків, вул. Плеханівська 29) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГОС-ПРОМСЕРВІС" (юридична адреса: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, б. 32, кор. 1, кім. 005, код ЄДРПОУ 33900648) витрати зі сплати судового збору у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 31 січня 2015 року.

Суддя Волошин Д.А.