Ухвала

від 28.01.2015 по справі 826/12171/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12171/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

28 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирський картонний комбінат» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирський картонний комбінат» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, які полягають у визнанні непідтвердженими задекларованих ТОВ «Торговий дім «Житомирський картонний комбінат» доходів та витрат з податку на прибуток та податкових зобов'язань і податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2013 року в частині поставки товарів, придбаних у товариства з обмеженою відповідальністю «Весталугстрой» та податкових накладних отриманих від приватного підприємства «Полімпекс»; зобов'язання Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві внести зміни до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України і відновити у базах даних задекларовані ТОВ «Торговий дім «Житомирський картонний комбінат» суми доходів та витрат, а також податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, відкоригованих на підставі акту перевірки № 1631/26-5922-01/37507629 від 21.07.2014 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 22 вересня 2014 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2014 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Житомирський картонний комбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Весталугстрой» (код 35079912), ПП «Полімпекс» (код 32201900) за період з 01.11.2013 по 30.11.2013, за результатами якої 21.07.2014 року складено акт № 1631/26-59-22-01/37507629.

Згідно висновків акта перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з отримання товарів ТОВ «Торговий дім «Житомирський картонний комбінат» у ТОВ «Весталугстрой», ПП «Полімпекс» та операції з продажу товарів контрагентам-покупцям за період з 01.11.2013 по 30.11.2013. Крім того, перевіркою встановлено: віднесення до складу податкового кредиту ТОВ «Торговий дім «Житомирський картонний комбінат» податкових накладних отриманих від ПП «Полімпекс», яким порушено підпункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підпункту 6.1 пункту 6 Наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної»; відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення статей 22, 135, 185 Податкового кодексу України по операціях з отримання товарів у постачальників - ТОВ «Весталугстрой», ПП «Полімпекс» за вищевказаний період.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Між позивачем та ТОВ «Весталугстрой» укладено договір поставки № 25/1 від 01.10.2012 року щодо придбання у власність макулатури марок МС-5Б, МС-6Б, МС-7Б, МС-8В, МС-9В.

Ідентичний за змістом договір позивач уклав також з ПП «Полімпекс» за № 01/09 від 02.09.2013 року.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивач надав суду копії видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних (додаток № 1 а.с. 39-459).

Розрахунки із ТОВ «Весталугстрой», ПП «Полімпекс» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав платіжні доручення (т.1 а.с. 90- 115).

Також, на підтвердження виконання зазначеного договору, позивач надав суду лист Центру надання послуг, пов'язаних із використанням транспортних засобів міста Житомира № 1219 від 13.09.2014 року, відповідно до якого транспортні засоби, якими забезпечено перевезення товарів від постачальників до позивача віднесено до категорії вантажних (т.1 а.с.82-84).

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу наведеної норми слідує, що необхідними і достатніми підставами для включення товариством до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів в межах господарської діяльності; сплата сум податку на додану вартість у зв'язку із таким придбанням.

Згідно із підпунктом 139.1.9 пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Обставини справи та зібрані докази підтверджують реальний характер вчинених господарських операцій, в межах господарської діяльності, факт виконання укладених між позивачем та ТОВ «Весталугстрой», ПП «Полімпекс» підтверджується належним чином оформленими сторонами видатковими і податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними.

Також, судом першої інстанції було допитано в якості свідка - директора позивача ОСОБА_2, який дав пояснення з приводу здійснення своєї господарської діяльності.

Таким чином, покази свідка, а також вивчені судом документи, дають підстави для висновку, що господарські операції позивача із наведеними постачальниками здійснено в рамках звичайної господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, акт перевірки не містить жодних зауважень щодо правильності оформлення зазначених документів, які слугували правовою підставою для визначення позивачем податкового кредиту, формування валових витрат. Будь-яких інших доказів, які б спростовували або заперечували виконання господарських операцій відповідачем в судовому засіданні не надано.

У зв'язку з цим, нарахований, в ціні придбання зазначеного товару, податок на додану вартість підлягає включенню до податкового кредиту, а понесені витрати включені до складу валових витрат, оскільки витрати позивача на придбання товару відповідають ознакам валових витрат, що відповідає критерію економічної доцільності та цілям господарської діяльності.

Щодо необхідності реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних суд зазначає наступне.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено обов'язок продавця товару надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Пунктом 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України встановлено, що з 1 січня 2012 року реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Судом не встановлено і відповідачем не надано доказів факту імпорту товару, також даний товар не віднесено до категорії підакцизного, у зв'язку з чим, відповідач прийшов до помилкового висновку щодо неправомірного формування податкового кредиту позивачем.

Посилання відповідача на наказ Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної» є необгрунтованими, оскільки 14.01.2014 року наказом Міністерства фінансів України № 4 його визнано таким, що втратив чинність.

Наведеним спростовуються висновки акта перевірки.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача внести зміни до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України і відновити у базах даних задекларовані ТОВ «Торговий дім «Житомирський картонний комбінат» суми доходів та витрат, а також податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, відкоригованих на підставі акту перевірки № 1631/26-5922-01/37507629 від 21.07.2014, суд звертає увагу на наступне.

На час звернення до суду із адміністративним позовом, чинними є Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України № 165 від 14.06.2013 року (далі - Методичні рекомендації № 165).

Пунктом 1.3 Методичних рекомендацій № 165 визначено, що під час реалізації Методичних рекомендацій використовуються такі програмні продукти: підсистеми інформаційної системи «Податковий блок» - «Реєстрація ПП», «Обробка податкової звітності та платежів», «Податковий аудит», «Аналітична система», «Облік платежів»; єдиний реєстр податкових накладних; АРМ «Митниця»; підсистема «Реєстрація та облік РРО та книг обліку розрахункових операцій АІС «Реєстри платників податків».

Єдина система «Податковий блок» та її підсистеми є програмними продуктами, створеними для використання органами Державної податкової служби для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі.

Таким чином, Аналітично-інформаційна система «Податковий блок» включає в себе решту програмних продуктів, наявних в розпорядженні органів державної фіскальної служби України.

Під час розгляду справи суд встановив, що на підставі висновків акта перевірки № 1631/26-5922-01/37507629 від 21.07.2014 року відповідач вніс до АІС «Податковий блок» зміни в частині сум доходів та витрат, а також податкового кредиту і податкових зобов'язань з податку на додану вартість (а.с. 26 Т. І).

З урахуванням того, що висновки акта не можуть бути підставою для внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач зобов'язаний вилучити з інформаційних баз даних органів Державної фіскальної служби України інформацію, внесену на підставі акту № 1631/26-5922-01/37507629 від 21.07.2014 року та відновити в АІС «Податковий блок» показники, які були змінені на підставі цього акту.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у визнанні непідтвердженими задекларованих позивачем доходів та витрат з податку на прибуток та податкових зобов'язань і податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2013 року в частині поставки товарів, придбаних у ТОВ «Весталугстрой» та податкових накладних отриманих від ПП «Полімпекс» суд зазначає наступне.

Зі змісту позовної заяви та пояснень представника позивача вбачається, що оскаржуючи вищезазначені дії відповідача, позивач фактично не погоджується зі змістом акта № 1631/26-5922-01/37507629 від 21.07.2014 та його висновків по суті.

Однак, висновки податкового органу, викладені в акті, не породжують для суб'єкта господарювання певних юридичних наслідків та не змінюють фінансово-економічне становище платника, а отже, не порушують його права та законні інтереси.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що адміністративний позов ТОВ «Торговий дім «Житомирський картонний комбінат» підлягає задоволенню частково, а тому апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 30.01.2015 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.