Постанова

від 22.01.2015 по справі 815/5487/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/5487/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Алєксєєва В.О.

суддів - Милосердного М.М.,

- Ступакової І.Г.

в зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, справу розглянуто згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Вилайн" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вилайн" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дії та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ "Вилайн" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про:

- визнання протиправними дії відповідача при здійсненні позапланової документальної виїзної перевірки;

- скасування податкового повідомлення-рішення №0002392200 від 16 липня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 352 685 грн. за порушення п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України;

- скасування податкового повідомлення-рішення №0002402206 від 16 липня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 415 209 грн. за порушення п.198.6 ст. 198 ПК України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ТОВ "Вилайн" ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Приморському районі ГУ Міндоходів в Одеській області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Вилайн" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з його контрагентами за період з 01 квітня 2012 року по 31 березня 2013 року.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт №3681/22-06/26248140 від 02 липня 2014 року, на підставі якого було встановлено завищення валових витрат позивача, в результаті чого занижений податок на прибуток підприємств на суму 235 122 грн., заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 276 806 грн., у зв'язку із порушенням позивачем положень п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139 ст. 139, п.44.1 ст. 44, п.п.198.1, п.п.198.2, п.п.198.3, п.п.198.6, п.198 ст. 198 ПК України.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 16 липня 2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0002392200 про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 235 123 грн., штрафним санкціям на суму 117 562 грн. та №0002402200 про нарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 276 806 грн. та штрафних санкцій в розмірі 138 403 грн.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки підприємством не надано доказів, які б доводили факт поставки товарів на їхню адресу та те, що вони мали справу з контрагентами, які є добропорядними платниками податків, фактично здійснюють підприємницьку діяльність та декларують свої податкові зобов'язання з ПДВ, а отже висновок податкового органу про безтоварність таких угод є вірним, у зв'язку з чим, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судова колегія не погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.2. ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.139.1 ст. 139).

Згідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на формування валових витрат та податкового кредиту є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому колегія суддів акцентує до увагу на тому, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результати робіт, послуг.

Основною господарською діяльністю підприємства є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту та оптова торгівля іншими товарами господарського призначення.

У перевіряємий період ТОВ "Вилайн" були укладені договори поставки паперу офісного та поліграфічного, стретч-плівки та канцелярських товарів, а саме договір з ТОВ "Маркет-Трейд" №5389 від 03 травня 2012 року, договір з ПП "Адвертайм Столиця" №5871 від 26 жовтня 2012 року, договір з ТОВ "Стіл Петролеум" №5610 від 30 липня 2012 року, договір з ТОВ "Епро-Дівайс" №5651 від 01 серпня 2012 року, договір з ТОВ "ТВ Транс" №5583 від 27 червня 2012 року, договір з ТОВ "К-Левер" №5870 від 23 жовтня 2012 року, договір з ТОВ "ОМФЛ" №5580 від 02 серпня 2012 року.

Відповідно до додатку 1 до акта перевірки №3681/22-06/26248140 від 02 липня 2014 року податковим органом наведено повний перелік первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, які були надані ТОВ "Вилайн" для проведення перевірки та підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Стіл Петролеум", ПП "Адвертайм Столиця", ТОВ "Епро-Дівайс", ТОВ "К-Левер", ТОВ "Маркет-Трейд" та ТОВ "ОМФЛ", а саме: податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні (1 том а.с.26-27).

Крім того, копії первинних документів по господарським операціям апелянта з переліченими контрагентами, зокрема, договори поставки, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, акти звіряння та банківські виписки були долучені підприємством до матеріалів справи та досліджені під час судового розгляду.

При цьому, зауважень щодо правильності складання наданих апелянтом первинних документів акт перевірки не містить.

Наведені первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що факт дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження валових витрат та сум податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з вказаними контрагентами є доведеним, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

Посилання податкового органу на акти №40/22-00/33430872 від 18 травня 2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "ТВ Транс" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень, жовтень 2012 року; №394/22-2/37422839 від 20 червня 2013 року "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ПП "Адвертайм Столиця" при взаємовідносинах з TOB "Престиж Строй 2012" за весь період діяльності; №6/22-03/37422839 від 12 липня 2013 "Про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП "Адвертайм Столиця"; №41/22-00/37896740 від 23 травня 2013 року "Про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства TOB "Епро-Дівайс"; №33/22-00/37896740 від 15 травня 2013 року "Про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства TOB "Епро-Дівайс"; №39/22-00/37140082 від 18 травня 2013 року "Про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства TOB "К-Левер"; №12/10-08-22-01/36355552 від 25 січня 2014 року "Про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства TOB "Маркет-Трейд"; №65/22-00/36355552 від 14 червня 2013 року "Про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства TOB "Маркет-Трейд"; №1255/22-3/36355552 від 04 квітня 2013 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB "Маркет-Трейд" з питань достовірності декларування різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податку на додану вартість за період серпень-грудень 2012 року; №387/22-03/33399183 від 11 липня 2013 року "Про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства TOB "ОМФЛ"; №279/22-2/33399183 від 22 травня 2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "ОМФЛ" при фінансово-господарських взаємовідносинах з контрагентами постачальникам та контрагентами покупцями за період з 01 жовтня 2012 року по 31 жовтня 2012 року, з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року та з 01 березня 2012 року по 31 березня 2013 року; №256/22-2/33399183 від 26 квітня 2013 року "Про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства TOB "ОМФЛ" та №167/22-2/33399183 від 25 березня 2013 року "Про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства TOB "ОМФЛ" колегія суддів вважає безпідставними, оскільки акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання господарських операцій між цими контрагентами та позивачем, оскільки за умови складення акту про неможливість проведення зустрічної звірки фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, і реальність господарських операції такого платника не є предметом звірки.

Разом з цим, висновки актів про результати перевірок також жодним чином не доводять факт порушення саме позивачем приписів податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з контрагентами, оскільки можливі порушення контрагентом платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з податку на додану вартість по операціям з таким контрагентом.

Також, податковим органом при перевірці були використані судові рушення, а саме поставу Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року, відповідно до якої ДПІ у Вишгородському районі Київської області зобов'язано поновити в інформаційних базах даних показники податкової звітності ТОВ "Епро-Дівайс" з податку на додану вартість жовтень-грудень 2012 року та січень-квітень 2013 року; постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року, якою ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС зобов'язано поновити показники податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "ОМФЛ" за період з 01 жовтня 2012 року по 31 жовтня 2012 року та з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року, з 01 березня 2013 року по 31 березня 2013 року, з 01 лютого 2013 року по 28 лютого 2013 року; постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року, якою зобов'язано ДПІ Вишгородського району Київської області ДПС поновити в усіх базах статистичної інформації результатів автоматизованого співставлення на центральному рівні показники податкової звітності ТОВ "К-Левер" з податку на додану вартість за жовтень, грудень 2012 року, січень, лютий 2013 року.

Отже, колегія суддів погоджується з твердженням апелянта стосовно того, що під час складання акта перевірки №3681/22-06/26248140 від 02 липня 2014 року податковому органу було відомо про існування податкової інформації у вигляді вищенаведених судових рішень відносно контрагентів позивача та податкова була обізнана про невідповідність використовуємої податкової інформації у вигляді актів про неможливість проведення зустрічних звірок, які не відповідають вимогам податкового законодавства України.

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання податкової на кримінальне провадження №32013110010000217 від 22 жовтня 2013 року, яке порушено за ознаками вчинення службовими особами ТОВ "Телеком Стайл" кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 212, ч.1 ст. 366 КК України, оскільки доказом наявності цих порушень може бути тільки вирок суду в кримінальній справі, а протокол допиту свідка та постанова про порушення кримінальної справи є матеріалами досудового слідства та не носять преюдиційного характеру.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням закріпленої в ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з поставки товарів своїм контрагентам в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного здійснення цих операцій. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Колегія суддів також зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками апелянта фіктивних господарських операцій з вищевказаними контрагентами та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ними, висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Таким чином, судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів зроблений помилковий висновок про доведеність податковим органом, на якого в силу норми ч.2 ст. 71 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим вимоги щодо їх скасування підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного колегія суддів, керуючись п.3, п.4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ "Вилайн" задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.3 ч.1 ст. 198, п.3, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вилайн" задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року скасувати, прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Вилайн" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дії та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0002392200 від 16 липня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 352 685 грн. за порушення п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0002402206 від 16 липня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 415 209 грн. за порушення п.198.6 ст. 198 ПК України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: В.О. Алєксєєв

Суддя: М.М. Милосердний

Суддя: І.Г. Ступакова