Ухвала

від 29.01.2015 по справі 2а-14021/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 року Справа № 44696/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Ніколіна В.В., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

представника відповідача Середяка Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (тепер Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7.02.2012 року у справі за позовом приватного підприємства «Карпати-Транс-Логістика» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2011 року приватне підприємство «Карпати-Транс-Логістика» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0002232321 від 09.12.2011 року.

Позивач вважав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням вимог законодавства, оскільки його право на податковий кредит підтверджується необхідними первинними документами, а висновки податкового органу щодо недійсності правочинів з контрагентами позивача - ТзОВ «АВТО-ДОК», ТзОВ «ЗАХІД-УА» та ТзОВ «Сід-Маріне» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами в справі.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 7.02.2012 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0002232321 від 09.12.2011 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову позивачу в задоволенні позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач безпідставно включив до податкового кредиту суми податку на додану вартість по не реальних господарських операціях з ТзОВ «АВТО-ДОК», ТзОВ «ЗАХІД-УА» та ТзОВ «Сід-Маріне», внаслідок чого прийшов до безпідставного висновку про задоволення позову. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який апеляційну скаргу підтримав, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Карпати-Транс-Логістика» з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за серпень 2011 року, результати якої відображені в акті № 4126/23-209/34418568 від 15.11.2011 року.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за серпень 2011 року податковим органом встановлено його завищення на 230742,50 грн. за рахунок відображення податкового кредиту згідно господарських операцій за придбання товарно-матеріальних цінностей, зокрема фактично нездійснених операцій за отримані товари (роботи, послуги) за серпень 2011 року з ТзОВ «АВТО-ДОК», ТзОВ «ЗАХІД-УА» та ТзОВ «Сід-Маріне». У зв'язку з цим, податковим органом зроблено висновок про порушення ПП «Карпати-Транс-Логістика» положень ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного Кодексу України, п. 198.6 ст. 198.6 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 230742,50 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення рішення № 0002232321 від 09.12.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 116667,67 грн., з них 116666, 67 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

З матеріалів справи видно, що між ПП «Карпати-Транс-Логістика» та ТзОВ «АВТО-ДОК» укладено договір поставки № 1/06/11 від 01.06.2011 року. Відповідно до додаткових угод до договору визначено перелік товарів, які підлягають поставці ТзОВ «АВТО-ДОК» як продавцем.

Між ПП «Карпати-Транс-Логістика» та ТзОВ «ЗАХІД-УА» укладено договір поставки №2/06/11 від 01.06.2011 року. Відповідно до додаткових угод до договору визначено перелік товарів, які підлягають поставці ТзОВ «ЗАХІД-УА» як продавцем.

Між ПП «Карпати-Транс-Логістика» та ТзОВ «Сід-Маріне» укладено договір поставки № 5/07/11 від 29.07.2011 року. Відповідно до додаткових угод до договору визначено перелік товарів, які підлягають поставці ТзОВ «Сід-Маріне» як продавцем.

Під час проведення перевірки податковому органу були надані податкові накладні, виписані у серпні 2011 року ТзОВ «АВТО-ДОК», ТзОВ «ЗАХІД-УА» та ТзОВ «Сід-Маріне» на загальну суму 230742,50 грн., а саме: ТзОВ «АВТО-ДОК»на суму ПДВ 108943,32 грн., ТзОВ «ЗАХІД-УА» на суму ПДВ 59100,00 грн.; ТзОВ «Сід-Маріне» на суму ПДВ 62699,08 грн.

Відповідач прийшов до висновку про нікчемність таких господарських операцій позивача з його контрагентами з врахуванням даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку №5 до податкових декларацій з податку на додану вартість у серпні 2011 року.

Оскільки постачальниками контрагентів позивача були юридичні особи, місцезнаходження яких невідоме або щодо яких розпочато процедуру банкрутства, то податковий орган прийшов до висновку про нереальність отриманих товарів (робіт, послуг) від контрагентів-постачальників. Податкові накладні, виписані зазначеними підприємствами, відповідач визнав недійсними.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд першої інстанції правильно вважав, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарських операцій запропонував позивачу подати документи, які спростовують доводи податкового органу щодо наявності порушень та підтвердження реальності господарських операцій, здійснених з ТзОВ «АВТО-ДОК», ТзОВ «ЗАХІД-УА» та ТзОВ «Сід-Маріне».

Позивач подав суду первинні бухгалтерські документи, зокрема: договори поставки № 1/06/11 від 01.06.2011 року (з ТзОВ «АВТО-ДОК»), №2/06/11 від 01.06.2011 року (ТзОВ «ЗАХІД-УА»), № 5/07/11 від 29.07.2011 року (ТзОВ «Сід-Маріне»); видаткові та прихідні накладні; податкові накладні; виписки по рахунку бухгалтерського обліку 631 за серпень 2011 року.

Крім того, позивач надав докази подальшого використання придбаних ТМЦ іншим суб'єктам господарювання, а саме: отриманий від ТзОВ «АВТО-ДОК» товар (метало- черепиця, комплектуючі), позивач поставив Державному територіально-галузевому об'єднанню «Львівська залізниця» за договором поставки №Л/НХ-111693/НЮ від 12.08.2011р.; отриманий від ТзОВ «ЗАХІД-УА» товар (двигуни), позивач поставив Державному територіально-галузевому об'єднанню «Львівська залізниця» за договором поставки №Л/НХ-111444/НЮ від 12.07.2011р.; отриманий від ТзОВ «Сід-Маріне» товар (рубероїд) позивач поставив Державному підприємству матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» за договором поставки №ЦХП-02-05111-01 від 27.05.2011р. Зазначені договори є дійсними на час розгляду справи в суді.

Факт поставки позивачем товарів ДП МТЗЗТУ «Укрзалізничпостач» та ДТГО «Львівська залізниця» підтверджується видатковими накладними позивача за серпень 2011 року та актами звірок взаємних розрахунків, проведених між ДТГО «Львівська залізниця» та ТзОВ «ТД «Мегатон», ДП «Укрзалізничпостач», якими підтверджується отримання та подальший продаж товару, придбаного у контрагентів позивача.

Зазначені поставки відображені в бухгалтерському обліку позивача на рахунку 361 за серпень 2011 року.

Всі первинні документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», доказів протилежного відповідачем не представлено та судом не встановлено. Крім того, такі документи відображають обсяг, час та місце проведення робіт, здійснення оплати та подальше використання таких робіт у господарській діяльності.

Суд першої інстанції правильно вважав, що документом, який підтверджує включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, є податкова накладна. Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за період, який підлягав перевірці, були надані відповідачу та суду податкові накладні, які не мають недоліків та порядок заповнення яких відповідає встановленому чинним законодавством. А відтак, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач мав право включити суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту по господарських операціях, які податковий орган вважає не реальними.

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між ПП «Карпати-Транс-Логістика» та його контрагентами ТзОВ «АВТО-ДОК», ТзОВ «ЗАХІД-УА»та ТзОВ «Сід-Маріне» ґрунтуються на недотриманні сторонами правочинів вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, тобто господарські операції позивача за договорами суперечать інтересам держави та спрямовані на заволодіння її майном.

Суд правильно вважав такі висновки відповідача помилковими, оскільки господарські операції позивача з його контрагентами не суперечать актам цивільного законодавства, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що проведення таких не відповідає дійсним намірам сторін і, що такі спрямовані на заподіяння шкоди інтересам держави та заволодіння її майном.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не подано суду доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та його контрагентів на здійснення господарських операцій, притягнення їх до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та зборів тощо. Позивачем доведено товарність господарських операцій та подальше використання, придбаних у зазначених контрагентів товарно-матеріальних цінностей. Тому ці правочини не можуть вважатися нікчемними , оскільки вони не порушують публічний порядок, як це передбачено ст. 228 ЦК України.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необгрутованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки, на підставі яких податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення та на законних підставах скасував його.

Доводи апелянта висновків суду не спростовують, тому підставою для задоволення апеляційної скарги бути не можуть.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7.02.2012 року в справі № 2а-14021/11/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : В.В.Ніколін

Д.М. Старунський