Рішення

від 27.01.2015 по справі 912/4068/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 рокуСправа № 912/4068/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/4068/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Агро 2010", м.Новоукраїнка, Кіровоградська область

про стягнення 67 916,63 грн.

Представники сторін:

від позивача - Юшко О.В., довіреність № 04/11 від 04.11.14 (приймав участь в судовому засіданні до оголошення перерви 26.01.2015);

від відповідача - Петренко С.Г., довіреність № б/н від 27.11.14.

В судовому засіданні 26.01.2014 оголошено перерву до 27.01.2015.

В судовому засіданні 27.01.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" (ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія") звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Агро 2010" (ТОВ "Вікторія-Агро 2010") 82 942,35 грн. заборгованості, яка складається з 81 998,80 грн. суми основного боргу, 842,45 грн. пені та 101,10 грн. 3% річних, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування підстав позову позивач послався на невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати повної вартості товару за договором поставки № 22Нов/22 від 16.02.2011 та додаткових угод до вказаного договору.

Заявою від 12.01.2015 за вих. № 12/2 позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 67 144,02 грн. основного боргу, 689,83 грн. пені та 82,78 грн. 3% річних, що всього складає 67 916,63 грн. (а.с. 84-86).

Відповідачем позов заперечено та згідно наданого відзиву і пояснень вказано про наступне: відповідач свої зобов'язання за договором поставки № 22Нов/22 від 16.02.2011 виконав повністю та згідно платіжних доручень № 349 від 29.12.2011, № 278 від 03.03.2012, № 66 від 24.04.2012 оплатив повну вартість поставленого товару, тоді як позивач безпідставно не зараховує на спірне зобов'язання переплату грошових коштів, наявну по іншому зобов'язанню за платіжним дорученням № 349 від 29.12.2011; укладені до договору поставки додаткові угоди, якими збільшено ціну товару, не відповідають вимогам законодавства та умовам основного договору; додаткова угода № 3 від 25.03.2014 та додана до нього специфікація не має жодного відношення до договору поставки № 22Нов/22 від 16.02.2011; збільшення ціни на вже отриманий товар у разі прострочення його оплати не можливе, так як за прострочення покупцем сплачуються штрафні санкції і проценти за користування грошовими коштами (а.с. 36-45, 54-61, 77-83, 114-130).

Крім того, у поданому відзиві на позов відповідач повідомив про підробку підпису директора ТОВ "Вікторія-Агро 2010" на договорі поставки № 22Нов/22 від 16.02.2011, в додатковій угоді № 3 від 25.03.2014 зі специфікацією та у видатковій накладній № 22/22/24 від 27.04.2012 і довіреності № 6 від 27.04.2012. Однак, заявою від 12.01.2015 позивач просив не приймати повідомлені обставини щодо підробки підпису та визнав факт підписання договору, з приводу виконання якого виник спір, і отримання товару за договором (а.с. 87).

В судовому засіданні 26.01.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення їх розміру від 12.01.2015 вих. № 12/2 (а.с. 84-86). Після оголошеної в судовому засіданні 26.01.2015 перерви до 27.01.2015 представник позивача в судове засідання 27.01.2015 не з'явився.

Відповідно до частини четвертої ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки згідно з частиною третьою ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач, то у разі прийняття судом зміни кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір (п. 3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи наведене, господарський суд приймає заяву позивача від від 12.01.2015 вих. № 12/2 про зменшення розміру позовних вимог та розглядає справу з урахуванням нової ціни позову, вказаної у даній заяві.

Представником відповідача в судовому засіданні підтримано наведені у відзиві та в поясненнях обставини, на яких ґрунтуються заперечення позовних вимог та у відповідності з якими відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Враховуючи граничні строки вирішення спору, прийняття участі в судових засіданнях, як представника позивача, так і представника відповідача, та з огляду на відсутність будь-яких клопотань сторін з приводу необхідності витребувати нові докази, господарський вважає можливим розглянути справу по суті з винесенням судового рішення 27.01.2015 за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, наведенні в обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

16.02.2011 між ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" (Продавець) та ТОВ "Вікторія-Агро 2010" (Покупець) укладено договір поставки № 22Нов/22, у відповідності до якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору (Договір) (а.с. 9-10).

Предметом Договору є насіннєвий матеріал - Піонер PR64Е83 (Товар), який у відповідності до підписаної між сторонами специфікації № 22 від 16.02.2011 до Договору становив 100 посівних одиниць по ціні 1 490,45 грн. за одиницю Товару та в загальній вартості 149 045,00 грн. (а.с. 11).

Згідно пункту 6.2. Договору вказана в специфікації № 22 від 16.02.2011 вартість Товару, що підлягає поставці, є загальною вартістю Договору, що складає 149 045,00 грн.

Пунктом 10.1. Договору встановлено термін його дії з моменту підписання сторонами до виконання обов'язків по даному Договору.

Зазначені вище та інші умови договору поставки погоджені між сторонами шляхом підписання тексту Договору і специфікації та скріплення підписів печатками товариств.

Твердження відповідача щодо підробки підпису директора ТОВ "Вікторія-Агро 2010" на Договорі, які викладені у відзиві на позов, відкликані заявою від 12.01.2015, в якій представником відповідача повідомлено про визнання факту підписання Договору (а.с. 87).

Додатковою угодою № 1 від 20.04.2012 сторони внесли зміни до договору поставки № 22/Нов/22 від 16.02.2011 та зменшили кількість Товару по Договору, погодивши у підписаній до додаткової угоди специфікації поставку PR64Е83 у кількості 65 одиниць по ціні 1 490,45 грн. за одиницю Товару та в загальній вартості 96 879,25 грн. (а.с. 12, 13).

Господарський суд враховує, що в силу приписів ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у тому числі з з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно положень Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві визначений договором товар у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу, та оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. ст. 662, 663, 689, 692)

Частиною другою ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Між тим, договором купівлі-продажу може бути передбачено відстрочення або розстрочення платежу.

З матеріалів справи слідує, що 27.04.2012 на підставі видаткової накладної № 22/22/24 ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" поставлено, а ТОВ "Вікторія-Агро 2010" отримано Товар за Договором, а саме PR64Е83 у кількості 65 одиниць по ціні 1 490,45 грн. за одиницю Товару та в загальній вартості 96 879,25 грн. (а.с. 17). Товар отримано особою уповноваженою на вказане згідно довіреності № 6 від 07.05.2012 (а.с. 18). Отримання Товару не заперечується відповідачем, у т.ч. в письмових поясненнях директора ТОВ "Вікторія-Агро 2010" (а.с. 66-67).

За погодженими між сторонами у Договорі порядком розрахунку за Товар передбачено попередню оплату в розмірі 40% від загальної вартості Договору в термін трьох банківських днів з моменту підписання Договору чи пред'явлення рахунку для оплати та проведення остаточного розрахунку за Товар до 15.10.2012 в сумі 89 427,00 грн.

Як повідомляє позивач згідно поданого позову, відповідач повний розрахунок за Товар у встановлений Договором строк не провів, внаслідок чого позивач погодився перенести строки розрахунку до 01 жовтня 2013 року при умові збільшення ціни Товару, про що між сторонами 22.02.2013 укладено Додаткову угоду № 2, якою внесено відповідні зміни до Договору і Специфікації та прийнято нову Специфікацію № 3 від 22.02.2013, де змінено ціну за одну посівну одиницю в розмірі, яка склала 1 676,88 грн., та визначено загальну вартість Договору (Товару) в розмірі 108 997,20 грн. У зв'язку з відсутністю розрахунку за новими погодженими умовами, між сторонами укладено наступну Додаткову угоду № 3 від 25.03.2014, якою внесено зміни до Договору та прийнято нову Специфікацію № М від 25.03.2014, де змінено ціну за одну посівну одиницю, яка склала 1 870,75 грн. і передбачено, що загальна вартість Товару складає 121 598,75 грн., та перенесено строк розрахунку за Товар до 01 жовтня 2014 року.

Натомість відповідач вказав про незаконність зміни ціни Товару на підставі укладених додаткових угод та зазначає про проведення повного розрахунку за Товар, а позовну вимогу позивача вважає безпідставною.

Оцінивши наведені обома сторонами доводи та подані докази, господарський суд дійшов висновку про законність позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2013 між сторонами підписано Додаткову угоду № 2 до договору поставки № 22/нов/22 від 16.02.2011, якою:

1. Внесено зміни до п. 6.2. договору та викладено його у наступній редакції: "Загальна вартість договору складає 108 997,20 грн.".

2. Внесено зміни до другого абзацу п. 6.3. договору та викладено його у наступній редакції: "Остаточний розрахунок за Товар, що становить 69 397,20 грн. без ПДВ, Покупець зобов'язаний здійснити в наступні строки: до 01 жовтня 2013 року".

3. Сторони по договору домовились збільшити ціну за одиницю товару по договору згідно додатку № 3 від 22.02.2013 (Специфікація № 3 від 22.02.2013, що є невід'ємною частиною договору) (а.с. 14). Згідно вказаної Специфікації встановлено ціну за одиницю Товару - PR64Е83 в розмірі 1 676,88 грн. (без ПДВ) та загальною вартістю 108 997,20 грн. (а.с. 15).

Інші умови Договору залишено без змін.

25.03.2014 між сторонами підписано Додаткову угоду № 3 про внесення змін та доповнень до договору поставки 22/нов/22 від 16.02.2012 (Договір) про наступне:

1. Загальна вартість Товару, що постачається на умовах Договору, складає 121 598,75 грн. без ПДВ.

2. Внести зміни до п. 6.3., а саме п.п. 6.3.2. Договору та викласти його в наступній редакції: "Остаточний розрахунок за Товар, що становить 81 998,80 грн. без ПДВ, Покупець зобов'язаний здійснити в наступні строки: до 01 жовтня 2014 року".

3. Сторони по договору домовились збільшити ціну за одиницю товару згідно Додатку № М від 25.03.2014 (Специфікація № М від 25.03.2014), що є невід'ємною частиною договору. (а.с. 16). Згідно вказаної Специфікації встановлено ціну за одиницю Товару - PR64Е83 в розмірі 1 870,75 грн. (без ПДВ) та загальною вартістю 121 598,75 грн. (а.с. 16 на звороті).

Інші умови Договору залишено без змін.

Як передбачає ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини третьої ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях (ст.189 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах також за рішенням суб'єкта господарювання.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Частиною 2 ст. 632 Цивільного кодексу України допускається можливість зміни ціни після укладення договору у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Виходячи з системного аналізу зазначених законодавчих приписів, слід дійти висновку, що норми щодо визначення ціни носять диспозитивний характер, тобто, сторони договору на власний розсуд встановлюють ціну та/або порядок її визначення.

Одночасно, в силу частини третьої ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Тобто, наведена норма містить імперативний припис щодо заборони на зміну ціни після виконання договору.

З матеріалів справи слідує, що на час підписання між сторонами Додаткових угод до Договору, якими змінено ціну Товару, обумовлений Договором Товар був поставлений, однак розрахунок за такий Товар відповідачем в повному обсязі не проведено.

Так, з наявних в матеріалах справи доказів та нового розрахунку позивача згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог слідує, що ТОВ "Вікторія-Агро 2010" здійснило оплату Товару, отриманого за Договором відповідно до видаткової накладної № 22/22/24 від 27.04.2012 в розмірі 35 000,00 грн. за платіжним дорученням № 278 від 03.03.2012 (а.с. 46, 65). Вказана оплата відповідає призначенню платежу, що зазначено платником у названому платіжному дорученні. Зокрема в матеріалах справи міститься рахунок № 22Нов/22 від 16.02.2012, який виписано ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" для оплати попередньо погодженого об'єму Товару в кількості 100 посівних одиниць за Договором та у відповідності до якого здійснено платіж відповідачем (а.с. 68).

Крім того, позивачем зараховано в рахунок оплати відповідачем вартості Товару за договором поставки № 22Нов/22 від 16.02.2011 грошові кошти в розмірі 19 454,73 грн., які є переплатою з вартості товару, отриманого ТОВ "Вікторія-Агро 2010" від позивача за іншим договором поставки № 22/Нов/24 від 21.02.2011 та виконання якого було предметом судового розгляду у справі № 912/4069/14 між тими ж сторонами. Так, згідно платіжного доручення № 66 від 24.04.2012 ТОВ "Вікторія-Агро 2010" сплачено ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" 39 600,00 грн. з призначенням платежу: за насіння соняшника, рах. 22/Нов/24 від 21.02.12 (а.с. 19). Як повідомляється обома сторонами та що підтвердилось в рішенні господарського суду Кіровоградської області від 25.12.2014 у справі № 912/4069/14 між тими ж сторонами, із оплат, яку здійснив відповідач згідно платіжного доручення № 66 від 24.04.12 р., підлягає зарахуванню за договором № 22/Нов/24 від 21.02.2011 лише в сумі 20 145,27 грн., а решта суми 19 454,73 грн. в рахунок оплати заборгованості відповідача за товар по іншому договору, укладеного сторонами. При цьому, як встановлено господарським судом під час розгляду справи № 912/4069/14, рахунок, посилання на який міститься в платіжному дорученні № 66 від 24.04.2012, виставлено позивачем на оплату відповідачу саме згідно договору № 22/Нов/24 від 21.02.2011 за продаж насіння соняшника PR64A89.

У відповідності до наведеного відповідачем сплачено позивачеві за поставлений Товар згідно договору поставки № 22Нов/22 від 16.02.2011 всього 54 454,73 грн., що не покриває повну вартість поставленого Товару згідно первісно погодженої в Договорі ціни - 96 879,25 грн.

Твердження відповідача про проведення повного розрахунку за Товар, у зв'язку із здійсненням переплати по іншому зобов'язанню та про безпідставність не зарахування позивачем на оплату Товару за договором поставки № 22Нов/22 від 16.02.2011 грошових коштів в розмірі 42 424,52 грн., сплачених згідно платіжного доручення № 349 від 29.12.2011, відхиляються господарським судом в силу наступного.

Згідно платіжного доручення № 349 від 29.12.2011 позивач перерахував на рахунок ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" 59 608,30 грн. з призначенням платежу: "за посівний матеріал, рах. 22/нов/2 від 28.12.2011 (а.с. 47). Отже, грошовими коштами за платіжним дорученням № 349 від 29.12.2011 відповідач оплатив за іншим договором інший товар - насіннєвий матеріал. Сторони підтверджують дійсне укладення іншого договору поставки, в рамках виконання якого здійснено вказаний платіж.

Посилання відповідача на здійснену під час виконання іншого зобов'язання переплату згідно платіжного доручення № 349 від 29.12.2011 в розмірі 42 424,52 грн., що, зокрема, заперечує позивач, не є підставою для автоматичного зарахування таких коштів в рахунок виконання зобов'язання за договором поставки № 22Нов/22 від 16.02.2011.

З матеріалів справи слідує, що відповідач звернувся до позивача з листом від 22.12.2014, в якому просило ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" зарахувати переплату, здійснену платіжним дорученням № 349 від 29.12.2011 у розмірі 42 424,52 грн., як оплату за договором поставки № 22Нов/22 від 16.02.2011 (а.с. 66-67).

Між тим, позивач в поясненнях від 26.01.2015 № 26/01 не повідомив про зарахування таких коштів, натомість вказав, що оплата згідно платіжного доручення № 349 від 29.12.2011 здійснена за товар, отриманий відповідачем за договором поставки № 22/219 від 16.08.2011 в розмірі 88 435,20 грн. (а.с. 97-105).

В силу положень Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/8976, платіжне доручення містить такий обов'язковий реквізит, як "Призначення платежу", який заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ (п. 33.2. ст. 33 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Враховуючи наведене, оскільки оплата за платіжним дорученням № 349 від 29.12.2011 здійснювалась по іншому зобов'язанню, у господарського суду відсутні правові підстави вважати здійснену відповідачем оплату згідно платіжного доручення № 349 від 29.12.2011 оплатою Товару за договором поставки № 22Нов/22 від 16.02.2011.

Частиною сьомою ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. ст. 626, 628, 627 Цивільного кодексу України, зміст правочину становить визначену на розсуд сторін правочину і погоджену ними домовленість, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, суперечність правочину актам законодавства полягає у порушенні таким правочином імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину законодавчим актам.

Підписавши додаткові угоди № 2 від 22.02.2013 та № 3 від 25.03.2014 та специфікації до них, сторони на основі вільного волевиявлення погодили зміну ціни Договору (Товару), що не суперечить імперативному припису частини третьої ст. 632 Цивільного кодексу України, так як повне виконання договору обома сторонами відсутнє.

Лист Міністерства економіки України від 22.12.2005 N 77-37/3064, з посиланням на який відповідач заперечує правомірність збільшення ціни товару, надає роз'яснення про застосування законодавства у сфері державних закупівель, що не стосується спірних правовідносин між сторонами.

Посилання відповідача на недотримання при збільшенні ціни пункту 6.5. Договору, яким передбачено, що на Товар, який вже переданий Покупцю по накладним, ціна не змінюється до повного розрахунку по Договору, є безпідставним оскільки, виходячи з названих вище приписів частини третьої ст. 632 Цивільного кодексу України та змісту Договору, вказані положення застосовуються при зміни ціни внаслідок проведення валютного коригування по відношенню до курсу продажу долара США, що передбачено Договором.

Також відсутні підстави вважати, що Додаткові угоди укладено до нового асортименту Товару, на що вказує відповідач, оскільки вказане не відповідає змісту таких угод.

Стосовно посилання в Додатковій угоді № 3 від 25.03.2014 на договір поставки за іншим роком укладення - 2012, то як пояснює позивач, вказане є технічною помилкою та договір поставки за таким номером і датою між сторонами не укладався. Натомість, відповідач, стверджуючи у своїх поясненнях, що Додаткова угода № 3 від 25.03.2014 стосується іншого договору поставки, документально наявність відповідного договору не підтверджує.

Господарський суд в даному випадку враховує, що зазначені в Додатковій угоді № 3 від 25.03.2014 реквізити договору, до якого вносяться зміни щодо ціни і строку розрахунку, ідентичні за номером та днем і місяцем укладення договору поставки № 22Нов/22 від 16.02.2011, різниця лише в зазначеному році укладення договору, до якого вносяться зміни (а.с. 16). Між тим, реквізити договору, на який міститься посилання в Додатковій угоді № 3, відповідають реквізитам рахунку, який виставлявся позивачем саме на виконання договору поставки № 22Нов/22 від 16.02.2011. Так, вказаний рахунок має номер 22/Нов/22 та виданий 16.02.2012 (а.с. 68). Крім того, зазначені в Додатковій угоді № 3 найменування й об'єм товару повністю відповідають умовам поставки, що врегулюванні договором поставки № 22Нов/22 від 16.02.2011.

Більш того, позивачем у зв'язку зі збільшенням ціни Товару, у т.ч. за Додатковою угодою № 3 від 25.03.2014, виписано нові податкові накладні та складено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, дані яких відповідають умовам Додаткових договорів та які отримано ТОВ "Вікторія-Агро 2010", про що свідчать підпис і печатка останнього на розрахунках (а.с. 106-113).

Вказані дії позивача відповідають вимогам Податкового кодексу України, зокрема ст. 192, яким передбачено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи наведене та з огляду на не підтвердження матеріалами справи укладення між сторонами іншого договору поставки № 22/Нов/22 від 16.02.2012, господарський суд погоджується з доводами позивача, що Додаткова угода № 3 від 25.03.2014 укладена саме до договору поставки № 22Нов/22 від 16.02.2011.

Відповідно до приписів ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вказані положення кореспондують нормам ст. 193 господарського кодексу України щодо загальних умов виконання господарських зобов'язань.

Приймаючи до уваги вищенаведене та з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів повної оплати відповідачем вартості Товару, отриманого за договором поставки №22Нов/22 від 16.02.2011, з урахуванням внесених змін щодо ціни, позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Вікторія-Агро 2010" 67 144,02 грн. суми основного боргу (121 598,75 грн. остаточна вартість поставленого товару - 54 454,73 грн. оплата) є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Розрахунок відповідача, який ґрунтується на визначені одиниці не оплаченого Товару та зміні ціни лише в неоплаченій частині Товару, не приймається господарським судом, так як поставка Товару здійснювалась однією партією.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено наслідки порушення зобов'язань, що полягають, зокрема, у сплаті неустойки.

Відповідно до частини першої ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу положень частини першої ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1). Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 2).

Сторонами в пункті 11.1 Договору встановлено, що у разі несплати за поставлений товар в установлений Договором термін, Покупець зобов'язується сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від вартості неоплаченого по Договору Товару.

При укладенні Додаткових угод до Договору вказані положення Договору щодо відповідальності залишено без змін.

У відповідності до наведеного, позовні вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 689,83 грн. за період прострочення строку оплати вартості Товару в сумі 67 144,02 з 02 по 16.10.2014 підлягають задоволенню.

Також підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 82,78 грн. за аналогічний період, оскільки в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно наведеної норми правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" до ТОВ "Вікторія-Агро 2010" про стягнення 67 144,02 грн. основного боргу, 689,83 грн. пені та 82,78 грн. 3% річних підлягають задоволенню повністю

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в його мінімальному розмірі 1 827,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Агро 2010" (27100, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новоукраїнка, вул. К. Лібнехта, 41, ідентифікаційний код 36542285) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" (03040, м. Київ, вул. Стельмаха, 6 а, ідентифікаційний код 31109157) 67 144,02 грн. основного боргу, 689,83 грн. пені, 82,78 грн. 3% річних, а також 1 827,00 грн. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.02.2015.

Суддя В.В.Тимошевська