Рішення

від 28.01.2015 по справі 908/4939/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 27/125/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2015 Справа № 908/4939/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТРАНС ОПЕРАТОР" (03038 м. Київ, вул. Лінійна, 17, оф. 320)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецімпортдеталь" (місцезнаходження: 83001 м. Донецьк, пр. Ілліча, 4-а; фактичне місцезнаходження: 84331 Донецька область, м. Краматорськ, вул. 19-го Партз'їзду, 39)

про стягнення 311 897 грн. 45 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: Лапін Д.А., дов № 1 від 12.01.2015 р.

від відповідача: не з'явився

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТРАНС ОПЕРАТОР", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецімпортдеталь", м. Донецьк про стягнення 280 192 грн. 00 коп. основного боргу, 15 095 грн. 78 коп. втрат від інфляції, 1 779 грн. 61 коп. 3 % річних, 14 830 грн. 06 коп. пені.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., автоматичним розподілом справ між суддями від 17.11.2014р., справу № 908/4939/14 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та ст. ст. 1, 3 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерорестичної операції", якщо місцевий господарський суд знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, то заява подається до господарського суду за територіальною підсудністю судових справ

Відповідно до розпорядження голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. № 28-р розгляд господарських справ Донецької області, здійснюється господарським судом Запорізької області.

Ухвалою суду від 18.11.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4939/14, присвоєно справі номер провадження 27/125/14 та призначено судове засідання на 10.12.2014р.

Ухвалою суду від 10.12.2014р. розгляд справи відкладався на 14.01.2015р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

Ухвалою суду від 14.01.2015р. продовжено строк розгляду справи № 908/4939/14 на п'ятнадцять днів, відповідно до ст. 69 ГПК України. Судове засідання призначено на 28.01.2015р.

28.01.2015р. продовжено розгляд справи № 908/4939/14.

До початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 28.01.2015р. представник позивача надав суду письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд зменшити розмір позовних вимог на суму пені у розмірі 14 830 грн. 06 коп., оскільки на території знаходження відповідача у справі проводиться антитерористична операція та стягнути з відповідача 280 192 грн. 00 коп. основного боргу, 15 095 грн. 78 коп. втрат від інфляції, 1 779 грон. 61 коп. 3 % річних.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, оскільки позивач у справі вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 280 192 грн. 00 коп. основного боргу, 15 095 грн. 78 коп. втрат від інфляції, 1 779 грн. 61 коп. 3 % річних.

Представник відповідача в засідання суду 10.12.2014р., 14.01.2015р. та 28.01.2015р. не з'явився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. 27.01.2015р. відповідач надіслав на електронну адресу суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території знаходження відповідача, з введенням пропускного режиму для в'їзду та виїзду з території АТО, який не передбачає отримання перепустки.

Відповідно до статті 69 ГПК України - спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Клопотання позивача відхиляється судом, як процесуально необґрунтоване, оскільки згідно статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представляти юридичну особу у суді може її керівник та інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Кількість осіб, які можуть бути представниками підприємства, діючим законодавством не обмежено.

Позивач є юридичною особою і не був позбавлений можливості уповноважити для участі у судовому засіданні іншого представника. Таким чином, позивач своїм процесуальним правом щодо направлення у судове засідання представника не скористався, про розгляд справи був повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд використав законний строк розгляду справи, також у виняткових випадках за клопотанням позивача, на підставі статті 69 ч.3 ГПК України було продовжено строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, враховуючи проведення антитерористичної операції на території знаходження відповідача.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Господарським судом встановлено , що 14.02.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНІТРАНС ОПЕРАТОР" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецімпортдеталь" (клієнт) укладено договір транспортного експедирування № 14/02/2014-1.

Відповідно до п. 1.1 договору експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу залізничним транспортом.

Згідно п. 4.1 договору для виконання замовлених послуг клієнт забезпечує експедитора грошовими коштами на умовах 100 % попередньої оплати запланованих витрат, якщо інше не передбачено в додатках до даного договору. Перерахування грошових коштів здійснюється у строки обумовлені в рахунку, рахунок-фактурі, інвойсі тощо, виставленому експедитором, якщо інший строк не вказано у додатках до даного договору.

Пунктом 2 Протоколів № 2, 3, 4, 5, 6 до договору узгоджено, що для виконання замовлених послуг клієнт забезпечує експедитора грошовими коштами на умовах 100 % попередньої оплати запланованих витрат, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту направлення рахунку експедитора. Копії відповідних рахунків були направлені електронною поштою на адресу відповідача, з подальшим направленням оригіналів поштою.

Позивач згідно вимог договору надав відповідачеві послуги в повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт (наданих послуг) № 227 від 13.03.2014р., № 309 від 31.03.2014р., № 373 від 30.04.2014р., № 438 від 16.05.2014р., № 491 від 31.05.2014р., які підписані відповідачем без зауважень та скріплені його печаткою.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи, видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, для залізничних перевезень таким документом є накладна СМГС (накладна УМВС).

У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Статтею 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних,

авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Позивач відповідно до вимог договору надав відповідачеві послуги в повному обсязі на загальну суму 1 879 307, 00 грн.. але Відповідач станом на теперішній час не оплатив надані послуги в розмірі 280 192,00 грн. а саме за:

1) Частково за організацію перевезення в 7 напіввагонах зі станції УЗ «Мушкетово» до станції РЖД «Тонельна» в липні 2014 року, що підтверджується Актом виконаних робіт (наданих послуг) № 657 від 31.07.2014р. на суму 72 700 грн. 00 коп. (заборгованість складає 31 000 грн. 00 коп.)

Для організації вищезазначеного перевезення експедитором були понесені витрати в сумі 69 408 грн. 66 коп. на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, а саме:

Провізні платежі по території УЗ в сумі: 8 715 грн. 68 коп.;

Провізні платежі по території РЖД в сумі: 79 251,37 рублів РФ;

Плата за користування вагонами по маршруту перевезення, оплату станційних зборів та інших обов'язкових платежів в сумі: 910 доларів США, та 68 500, 00 рублів РФ (перерахунок було здійснено по курсу НБУ на дату формування акта виконаних робіт (наданих послуг).

2) За організацію перевезення в 14 напіввагонах зі станції УЗ «Костянтинівка» до станції РЖД «Тонельна» в серпні 2014 року, що підтверджується Актом виконаних робіт (наданих послуг) № 741 від 31.08.2014 р. на суму 232 750 грн. 00 коп.

Для організації вищезазначеного перевезення експедитором були понесені витрати в сумі 230 254, 78 грн. на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, а саме:

Провізні платежі по території УЗ в сумі 24 117 грн. 80 коп.;

Провізні платежі по території РЖД, плата за користування вагонами по маршруту перевезення, оплату станційних зборів та інших обов'язкових платежів в сумі: 554 400,00 рублів РФ. Перерахунок було здійснено по курсу НБУ на дату формування Акта виконаних робіт (наданих послуг).

3) За організацію перевезення в 2 напіввагонах зі станції УЗ «Мушкетово» до станції РЖД «Тонельна» в серпні 2014 року, що підтверджується Актом виконаних робіт (наданих послуг) № 749 від 31.08.2014р. на суму 16 742 грн. 00 коп.

Для організації вищезазначеного перевезення експедитором були понесені витрати в сумі 16 414 грн. 26 коп. на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, а саме:

Провізні платежі по території УЗ в сумі: 4 687,80 грн.;

Провізні платежі по території РЖД, плата за користування вагонами по маршруту перевезення, оплату станційних зборів та інших обов'язкових платежів в сумі: 44 145, 74 рублів РФ;

(Перерахунок було здійснено по курсу НБУ на дату формування Акта виконаних робіт (наданих послуг)).

Отже, всупереч умовам договору відповідач не виконав у повному обсязі свої зобов'язання в частині оплати, що призвело до утворення суми основного боргу в сумі 280 192 грн. 00 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, порушення зобов'язань однією із сторін договору зволікає як правові наслідки можливість розірвання договору, вимагати відшкодування завданих збитків, а також стягнення неустойки.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч.1 статті 628 Цивільного кодексу України.

Правовідносини сторін врегульовано договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідачем не надано доказів, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання у повному обсязі.

З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача 280 192 грн. 00 коп. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 15 095 грн. 78 коп. втрат від інфляції та 1 779 грн. 61 коп. 3 % річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться індекс інфляції та 3 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції та 3 % річних, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 095 грн. 78 коп. втрат від інфляції та 1 779 грн. 61 коп. 3 % річних заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецімпортдеталь", м. Донецьк про стягнення 280 192 грн. 00 коп. основного боргу, 15 095 грн. 78 коп. втрат від інфляції, 1 779 грн. 61 коп. 3 % річних (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог на суму пені у розмірі 14 830 грн. 06 коп.).

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 6 від 23.03.12р. «Про судове рішення», якщо про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 28.01.2015року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судовий збір, в частині задоволених вимог, пропорційно, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТРАНС ОПЕРАТОР", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецімпортдеталь", м. Донецьк задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецімпортдеталь" (місцезнаходження: 83001 м. Донецьк, пр. Ілліча, 4-а; фактичне місцезнаходження: 84331 Донецька область, м. Краматорськ, вул. 19-го Партз'їзду, 39; ідентифікаційний код юридичної особи 38356254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТРАНС ОПЕРАТОР" (03038 м. Київ, вул. Лінійна, 17, оф. 320; ідентифікаційний код юридичної особи 36688782) 280 192 (двісті вісімдесят тисяч сто дев'яносто дві) грн. 00 коп. основного боргу, 15 095 (п'ятнадцять тисяч дев'яносто п'ять) грн. 78 коп. втрат від інфляції, 1 779 (одна тисяча сімсот сімдесят дев'ять) грн. 61 коп. 3 % річних, 5 941 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок одна) грн. грн. 34 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 30.01.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.