Постанова

від 24.06.2015 по справі 908/4939/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2015 р. Справа № 908/4939/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Горбачова Л.П., суддя Істоміна О.А., при секретарі Логвін О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Лапін Д.А., дов. №1 від 12.01.2015

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецімпортдеталь", м. Донецьк (вх.1246 З/3-12)

на рішення господарського суду Запорізької області від 28.01.2015р. по справі № 908/4939/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітранс Оператор", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецімпортдеталь", м. Донецьк

про стягнення 311897,45,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ТОВ Юнітранс Оператор", м. Київ звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "Спецімпортдеталь", м. Донецьк та, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача 280 192,00 грн. основного боргу, 15 095,78 грн. втрат від інфляції, 1779,61 грн. - 3 % річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору транспортного експедирування № 14/02/2014-1 від 14.02.2014 року.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.01.2015р. по справі № 908/4939/14 (суддя Дроздова С.С.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ "Спецімпортдеталь", м. Донецьк на користь ТОВ "Юнітранс Оператор", м. Київ 280192,0 грн. основного боргу, 15095,78 грн. втрат від інфляції, 1779,61 - 3% річних, 5941,34 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також на недоведеність обставин, що мають значення для справи, просить оскаржуване рішення господарського суду Запорізької області від 28.01.2015р. по справі №908/4939/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник посилався на те, що задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції безпідставно було враховано, як підписані обома сторонами, акти виконаних робіт (наданих послуг) №741 від 31.08.2014 на суму 232750,00 грн., №657 від 31.07.2014 на суму 72700,00 грн. та №749 від 31.08.2014 на суму 16742,00 грн., які відповідачем не підписувалися, а отже не можуть вважатись належними доказами, що підтверджують порушення відповідачем договірних зобов'язань. Крім того, як вбачається з тесту оскаржуваного судового рішення, позивач не надав будь-якого документального підтвердження витрат, здійснених ним на користь відповідача, які є предметом позовних вимог.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує, вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та всебічним дослідженням обставин справи, просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

14.04.2015 та 02.06.2015 позивач через канцелярію суду надав письмові пояснення та додаткові письмові докази на підтвердження вимог, викладених в позовній заяві, які долучені до матеріалів справи.

В судове засідання 24.06.2015 відповідач не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 06.05.2015 повернулась на адресу суду із позначкою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, ЗАКІНЧЕННЯ СТРОКУ ЗБЕРІГАННЯ ПОШТОВОГО ВІДПРАВЛЕННЯ тощо, то вважається, що адресат повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Повторно переглядаючи справу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у відповідності до приписів ст. 101 ГПК України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушення вимог ст. 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників процесу перед законом і судом.

Як вбачається з матеріалів справи, прийняте судом першої інстанції рішення цим вимогам у повному обсязі не відповідає, оскільки прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

З метою встановлення обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази, на які посилається позивач у підтвердження своїх вимог та суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, ухвалою суду апеляційної інстанції було запропоновано позивачу надати документальне та правове обґрунтування позовних вимог та документальні докази на їх підтвердження, обґрунтований розрахунок суми позовних вимог ( основного боргу, інфляційних втрат , 3% річних) із зазначенням періоду нарахування .

На виконання ухвали суду позивачем надано письмові докази на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його вимоги та зазначено , що вказані письмові докази були надані для огляду та долучення до матеріалів справи у суді першої інстанції, але з невідомих йому причин відсутні в матеріалах справи, що надійшла до Харківського апеляційного господарського суду (т.1. а.с. 136-221).

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві та додаткових поясненнях на скаргу доводи сторін, додатково подані позивачем докази, колегія суддів встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.02.2014р. між ТОВ "ЮНІТРАНС ОПЕРАТОР" (експедитор) та ТОВ "Спецімпортдеталь" (клієнт) укладено договір транспортного експедирування № 14/02/2014-1 відповідно до умов якого, експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу залізничним транспортом.

Відповідно до п. 4.1 договору, сторони узгодили, що для виконання замовлених послуг клієнт забезпечує експедитора грошовими коштами на умовах 100 % попередньої оплати запланованих витрат, якщо інше не передбачено в додатках до даного договору. Перерахування грошових коштів здійснюється у строки, обумовлені в рахунку, рахунок-фактурі, інвойсі тощо, виставленому експедитором, якщо інший строк не вказано у додатках до даного договору.

Звертаючись до господарського суду, позивач посилався на те, що свої зобов'язання за договором транспортного експедирування № 14/02/2014-1 від 14.02.2014 він виконав належним чином та надав відповідачу послуги в повному обсязі на загальну суму 1 879 307, 00 грн., проте, станом на момент звернення позивача до суду, відповідач не здійснив остаточних розрахунків за отримані послуги в розмірі 280 192,00 грн., а саме за:

1) частково за організацію перевезення в 7 напіввагонах зі станції УЗ "Мушкетово" до станції РЖД "Тонельна" в липні 2014 року, що підтверджується Актом виконаних робіт (наданих послуг) № 657 від 31.07.2014р. на суму 72 700 грн. 00 коп. (заборгованість з урахуванням попередніх проплат складає 31 000 грн. 00 коп.)

Для організації вищезазначеного перевезення експедитором були понесені витрати в сумі 69 408 грн. 66 коп. на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, а саме:

Провізні платежі по території УЗ в сумі: 8 715 грн. 68 коп.;

Провізні платежі по території РЖД в сумі: 79 251,37 рублів РФ;

Плата за користування вагонами по маршруту перевезення, оплату станційних зборів та інших обов'язкових платежів в сумі: 910 доларів США, та 68 500, 00 рублів РФ (перерахунок було здійснено по курсу НБУ на дату формування акта виконаних робіт (наданих послуг).

2) за організацію перевезення в 14 напіввагонах зі станції УЗ "Костянтинівка" до станції РЖД "Тонельна" в серпні 2014 року, що підтверджується Актом виконаних робіт (наданих послуг) № 741 від 31.08.2014 р. на суму 232 750 грн. 00 коп.

Для організації вищезазначеного перевезення експедитором були понесені витрати в сумі 230 254, 78 грн. на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, а саме:

Провізні платежі по території УЗ в сумі 24 117 грн. 80 коп.;

Провізні платежі по території РЖД, плата за користування вагонами по маршруту перевезення, оплату станційних зборів та інших обов'язкових платежів в сумі: 554 400,00 рублів РФ. Перерахунок було здійснено по курсу НБУ на дату формування Акта виконаних робіт (наданих послуг).

3) за організацію перевезення в 2 напіввагонах зі станції УЗ "Мушкетово" до станції РЖД "Тонельна" в серпні 2014 року, що підтверджується Актом виконаних робіт (наданих послуг) № 749 від 31.08.2014р. на суму 16 742 грн. 00 коп.

Для організації вищезазначеного перевезення експедитором були понесені витрати в сумі 16 414 грн. 26 коп. на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, а саме:

Провізні платежі по території УЗ в сумі: 4 687,80 грн.;

Провізні платежі по території РЖД, плата за користування вагонами по маршруту перевезення, оплату станційних зборів та інших обов'язкових платежів в сумі: 44 145, 74 рублів РФ;

(Перерахунок здійснено по курсу НБУ на дату формування Акта виконаних робіт (наданих послуг)).

Таким чином, як стверджував позивач, відповідач не здійснив у повному обсязі розрахунків за надані позивачем послуги по договору транспортного експедирування № 14/02/2014-1 від 14.02.2014, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 280 192,00 грн.

Також за порушення відповідачем дисципліни розрахунків, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 15 095,78 грн. втрат від інфляції та 1779,61 грн. - 3 % річних.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з того, що факт надання послуг позивачем та їх отримання відповідачем за договором транспортного експедирування № 14/02/2014-1 від 14.02.2014 підтверджується матеріалами справи, доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо остаточного погашення заборгованості в розмірі 280 192,00 грн. останній не надав, обґрунтованих заперечень проти позовних вимог не представив. У зв'язку з цим, посилаючись на приписи ст. 525, ст. 526, ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 280 192,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Також суд першої інстанції, вважаючи відповідача таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за укладеним договором, керуючись приписами ст. 625 ЦК України задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 15095,78 грн. втрат від інфляції та 1779,61 - 3% річних.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду, оскільки висновки суду щодо задоволення позовних вимог ґрунтуються на невідповідності фактів та обставинах, які суд першої інстанції помилково визнав встановленими, не застосовані відповідні норми матеріального права до спірних правовідносин, а також в основу рішення судом покладені докази, яким господарський суд не надав належної юридичної оцінки, а прийняв їх як достовірний доказ на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог, що призвело до неправомірних висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.02.2014р. між ТОВ "ЮНІТРАНС ОПЕРАТОР" (експедитор) та ТОВ "Спецімпортдеталь" (клієнт) укладено договір транспортного експедирування № 14/02/2014-1 відповідно до умов якого експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу залізничним транспортом.

Згідно з п.1.3 договору транспортно-експедиторські послуги за цим договором надаються клієнту у вигляді організації перевезень вантажів клієнта у міжнародному, в тому числі за межами України, та внутрішньому сполученнях по території України із залученням власного (орендованого) або на інших законних правах залізничного рухомого складу Експедитора.

У пунктах 3.1 - 3.2 договору сторони погодили, що організація виконання експедитором визначених договором послуг, здійснюється на підставі направленої по факсу, електронній пошті або доставлена іншим засобом заявки із зазначенням інформації, встановленої умовами Договору.

Підтвердженням прийняття замовлення Клієнта до виконання є направлення по факсу, електронній пошті або іншим шляхом Експедитором рахунку, інструкції або підтверджуючого листа на підставі заявки.

Згідно з п.3.6 Договору, факт надання послуг підтверджується Актом наданих послуг, який складається Експедитором та підписується уповноваженими представниками сторін і скріплюється печатками сторін. Експедитор має право складати Акт наданих послуг на дату повного або часткового виконання переліку послуг, або на останнє число місяця, у якому надані послуги.

Акти надання послуг протягом 5 робочих днів з дня отримання від Експедитора повинні бути розглянуті та повернуті експедитору підписаними або підписаними з мотивованим зауваженням. Акти наданих послуг надаються клієнту не пізніше 5 числа місяця , наступного за місяцем надання послуг. Зазначений строк може бути збільшений до 15 числа м'ясця, наступного за місяцем надання послуг у випадку відсутності у Експедитора з об'єктивних причин документів та інформації, які підтверджують його витрати.

Пунктом 3.10 Договору сторони погодили, що відносини стосовно послуг за Договором мають регулярний характер, а розрахунки за такі послуги відбуваються не рідше ніж один раз на місяць.

Пунктами 4.1-4.9 договору сторони встановили порядок розрахунків за надані послуги.

Так, для виконання замовлених послуг Клієнт забезпечує Експедитора грошовими коштами на умовах 100% попередньої оплати запланованих витрат, якщо інше не передбачено в додатках до даного договору. Перерахування грошових коштів здійснюється у строки, обумовлені в рахунку, рахунку-фактурі, інвойсі тощо , виставленому Експедитором, якщо інший строк не вказано у додатках до даного Договору.( п.4.1)

У випадку виникнення в Експедитора додаткових витрат , оплати штрафів і проведення інших платежів в інтересах клієнта і пов'язаних з виконанням даного договору, Експедитор виставляє Клієнтові додатковий рахунок, що підлягає оплаті Клієнтом у строк, обумовлений у рахунку, за умови надання Експедитором належним чином оформлених документів, які підтверджують та обґрунтовують доцільність сплати таких платежів. ( п.4.3)

Згідно з п.5.1 Договору вартість послуг Експедитора (плата Експедитора) узгоджується Сторонами в протоколах, що є невід'ємною частиною Договору. Орієнтовний розмір витрат, розмір плати за послуги надання рухомого складу, інших платежів, які необхідно зробити Експедиторові для виконання своїх обов'язків за договором, узгоджується сторонами в протоколах до Договору. Додаткові (непередбачені протоколами до даного Договору) витрати можуть узгоджуватися шляхом обміну оригінальними листами, факсимільними й електронними повідомленнями з подальшим наданням оригіналів цих документів.

Відповідно до п. 2.1.3 Експедитор має право на відшкодування всіх додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні даного договору, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах Клієнта, за умови наявності належним чином оформлених підтверджуючих документів.

Відповідно до п.2.4.1 Клієнт зобов'язаний своєчасно сплатити належну плату Експедитору, в т.ч. плату за послуги надання рухомого складу, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені Експедитором в інтересах Клієнта, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах Клієнта або внаслідок винних дій (бездіяльності) Клієнта, внаслідок невиконання вказівок Експедитора.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору транспортного експедирування № 14/02/2014-1 від 14.02.2014.

Відповідно до п. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" також визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи, видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, для залізничних перевезень таким документом є накладна СМГС (накладна УМВС).

У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Статтею 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Дослідженням доказів, наданих позивачем суду апеляційної інстанції в обгрунтування позовних вимог, встановлено наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача часткову заборгованість за організацію перевезення в 7 напіввагонах зі станції УЗ "Мушкетово" до станції РЖД "Тонельна" в липні 2014 року, що підтверджується Актом виконаних робіт (наданих послуг) № 657 від 31.07.2014 в сумі 30700 грн., заборгованість за організацію перевезення в 14 напіввагонах зі станції УЗ "Костянтинівка" до станції РЖД "Тонельна" в серпні 2014 року, що підтверджується Актом виконаних робіт (наданих послуг) № 741 від 31.08.2014 р. на суму 232 750 грн. 00 коп. та заборгованість за організацію перевезення в 2 напіввагонах зі станції УЗ "Мушкетово" до станції РЖД "Тонельна" в серпні 2014 року, що підтверджується Актом виконаних робіт (наданих послуг) № 749 від 31.08.2014р. на суму 16 742 грн. 00 коп.

На підтвердження факту надання послуг відповідачу за договором 14/02/2014-1 від 14.02.2014 позивачем надані суду апеляційної інстанції три акти виконаних робіт ( наданих послуг) : № 657 від 31.07.2014 ( т.1 а.с. 138), №741 від 31.08.2014 ( т.1 а.с. 175) та № 749 від 31.08.2014 року ( т.1 а.с.199).

Дослідженням вказаних актів виконаних робіт ( наданих послуг) та доданих до них додатків встановлено, що вони підписані лише з боку виконавця - позивача.

Як вбачається з матеріалів справи вищезазначені акти направлялися відповідачу 21.10.2014, 03.11.2014, 23.12.2014 що підтверджується копіями поштових квітанцій та описів вкладення до цінного листа.

Проте , відповідно до п. 3.6 укладеного між сторонами Договору, Акти наданих послуг надаються клієнту не пізніше 5 числа місяця , наступного за місяцем надання послуг. Зазначений строк може бути збільшений до 15 числа м'ясця, наступного за місяцем надання послуг у випадку відсутності у Експедитора з об'єктивних причин документів та інформації, які підтверджують його витрати.

Представник позивача в судовому засіданні не зміг пояснити причини несвоєчасного направлення відповідачу вищевказаних документів.

Дослідженням додатків до вищевказаних актів виконаних робіт ( наданих послуг) встановлено, що лише один з актів №741 від 31.08.2014 підтверджений Заявкою замовника ТОВ «Спецімпортдеталь» № 1 від 19.08.2014.

Так, в матеріалах справи, а саме у додатково поданих позивачем доказах, містяться 2 Заявки відповідача ТОВ «Спецімпортдеталь», передбачені п. 3.1 Договору, а саме : Заявка № 1 від 07.07.2014 року на перевезення зі станції «Іловайськ» УЗ на станцію «Тонельна» РЗД 2 полувагонів піритного огарку загальною вагою 138т., із зазначенням графік відвантаження 08.07.2014 ( т.1 а.с. 201-202) та Заявка № 1 від 19.08.2014 року на перевезення в 14 напіввагонах зі станції УЗ "Костянтинівка" до станції РЖД "Тонельна" піритного огарку загальною вагою 980т. із зазначенням графік відвантаження 25.08.2014.( т.1 а.с.177-178).

Також, дослідженням судом апеляційної інстанції вищевказаних актів встановлено, що вартість виконаних робіт, наданих послуг позивачем складаються з відшкодування вартості послуг з залізничного перевезення та винагороди «Експедитора».

Згідно з п.5.1 Договору вартість послуг Експедитора (плата Експедитора) узгоджується Сторонами в протоколах, що є невід'ємною частиною Договору. Орієнтовний розмір витрат, розмір плати за послуги надання рухомого складу, інших платежів, які необхідно зробити Експедиторові для виконання своїх обов'язків за договором, узгоджується сторонами в протоколах до Договору. Додаткові (непередбачені протоколами до даного Договору) витрати можуть узгоджуватися шляхом обміну оригінальними листами, факсимільними й електронними повідомленнями з подальшим наданням оригіналів цих документів.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявні лише копії протоколів до Договору № 14/02/2014-1 від 14.02.2014 №1 від 14.02.2014 зі строком дії до 31.03.2014, № 2 від 01.04.2014 зі строком дії до 30.04.2014 та № 3 від 01.05.2014 зі стороком дії до 31.05.2014, в яких узгоджена вартість послуг Експедитора за організацію транспортного експедирування.

Протоколи №№ 4-6 до Договору № 14/02/2014-1 від 14.02.2014 , на які посилається позивач в обгрунтування позовних вимог та суд першої інстанції, задовольняючи позов, як в матеріалах справах так і у додатково наданих позивачем доказах відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів узгодження між сторонами вартості послуг Експедитора, передбаченого п. 5.1 Договору, а також орієнтовного розміру витрат, розміру плати за послуги надання рухомого складу, інших платежів, які необхідно було зробити позивачу для виконання своїх обов'язків за договором у період липня-серпня 2014 року.

Також, обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що до виконання свого обов'язку за укладеним між сторонами договором , ним залучалися інші суб'єкти господарювання, на оплату послуг яких позивачем були понесені додаткові витрати, а саме, позивачем понесені наступні витрати: за Актом виконаних робіт № 657 від 31.07.2014 - за провізні платежі по території УЗ 8715,68 грн., за провізні платежі по території РЗД перед ТОВ «ТрансИнвестКом» в сумі 79251,27 рублів РФ, плата за користування вагонами по маршруту перевезення перед «FIRST RAILWAY COMPANY» в сумі 17000 рублів РФ, перед ТОВ «ЗапСиб-Транссервіс» в сумі 40000 рублів РФ, за оплату станційних зборів та інших платежів в сумі 910 долларів СШФ перед «FIRST RAILWAY COMPANY»; за Актом виконаних робіт № 741 від 31.08.2014 - за провізні платежі по території УЗ в сумі 24117,80грн., за провізні платежі по території РЗД, плата за користування вагонами по маршруту перевезення, оплату станційних зборів та інших обов'язкових платежів перед «FIRST RAILWAY COMPANY» в сумі 554400 рублів РФ; за Актом виконаних робіт № 749 від 31.08.2014 - за провізні платежі по території РЖД, плата за користування вагонами по маршруту перевезення, оплату станційних зборів та інших обов'язкових платежів перед ТОВ «ТрансІнвестКом» в сумі 44145,74 рублів РФ.

Разом з тим , позивачем ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного суду не надано доказів, що між ним та вказаними суб'єктами господарювання укладалися договори в інтересах відповідача.

Також позивачем не надано суду доказів, що ним дійсно понесені заявлені до відшкодування вищевказані витрати.

Відповідно до встановленого сторонами порядку розрахунку за укладеним договором , для виконання замовлених послуг Клієнт забезпечує Експедитора грошовими коштами на умовах 100% попередньої оплати запланованих витрат, якщо інше не передбачено в додатках до даного договору. Перерахування грошових коштів здійснюється у строки, обумовлені в рахунку, рахунку-фактурі, інвойсі тощо , виставленому Експедитором, якщо інший строк не вказано у додатках до даного Договору.( п.4.1)

У випадку виникнення в Експедитора додаткових витрат , оплати штрафів і проведення інших платежів в інтересах клієнта і пов'язаних з виконанням даного договору, Експедитор виставляє Клієнтові додатковий рахунок, що підлягає оплаті Клієнтом у строк, обумовлений у рахунку, за умови надання Експедитором належним чином оформлених документів, які підтверджують та обґрунтовують доцільність сплати таких платежів. ( п.4.3)

Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, що відповідачу виставлялися рахунки за надані послуги згідно актів виконаних робіт №657 від 31.07.2014, №741 від 31.08.2014, №749 від 31.08.2014 в сумі, заявленої позивачем до стягнення у позовній заяві. В матеріалах справи відсутні будь-які документальні докази, які б підтверджували грошові вимоги до відповідача за вказаними актами.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

За загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Таким чином саме позивач повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов.

Враховуючи встановлені по справі обставини, колегія суддів визнає вимоги позивача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, доказів в підтвердження обставин, викладених у позові. Позивач не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності позову, а його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами.

Також колегія суддів приймає до уваги, що докази, на які посилається позивач в обгрунтування позовних вимог були надані лише до суду апеляційної інстанції разом з письмовими поясненнями позивача від 09.04.2015р. вих.. № 090415 ( т.1 а.с. 136-222), а саме: Акт виконаних робіт (наданих послуг) № 657 від 31 липня 2014 р.; Додаток до Акту виконаних робіт (наданих послуг) № 657 від 31 липня 2014 р.; Копія СМГС накладної № 50407048; Копія СМГС накладної № 50400266; Копія СМГС накладної № 51191377; Копії з Єдиного технологічного центру по обробці документів про списання коштів за перевезення Донецькою залізницею; Акт№ 7.31.145 від 31.07.2014 р. від ООО «Грузовая компания»; Додаток до Акту № 7.31.145 від 31.07.2014 р. від ООО «Грузовая компания»; Рахунок фактура № 7.31.146 від 31.07.2014 р. від ООО «Грузовая компания»; Рахунок на оплату № 7.31.137 від 31.07.2014 від ООО «Грузовая компания»; Акт № 31-07-051 від 31.07.2014 р. від ООО «ЗапСиб-Транссервис»; Додаток № 1 розрахунок по Договору надання послуг № ЗО-У/ЗСТС-2013 р.; Рахунок-фактура № 31.07.051 від 31.07. 2014 р.; Акт виконаних робіт № 4274 від 31.07.2014 р. від ООО «ТрансИнвестКом»; Акт наданих послуг № 14/07-Ш-01 від 31.07.2014 р. від компанії «FIRST RAIL WAY СОМРANY» LLP; | Акт наданих послуг № 14/07-ОО-02 від 31.07.2014 р. від компанії «FIRST RAIL WAY СОМРANY» LLP; Акт виконаних робіт (наданих послуг) № 741 від 31.08.2014 р.; Додаток до Акту виконаних робіт (наданих послуг) № 741 від 31.08.2014 р.; Заявка на перевезення № 1 від 19.08.2014 р.; Копія СМГС накладної № 52189115; Копія СМГС накладної № 52189164; Копія СМГС накладної № 52189180; Копія СМГС накладної № 52189230; Копія СМГС накладної № 52189420; Копія СМГС накладної № 52189453; Копія СМГС накладної № 52189545; Копія СМГС накладної № 52189636; Копія СМГС накладної № 52189701; Копія СМГС накладної № 52189743; Копія СМГС накладної № 52189750; Копія СМГС накладної № 52189768; Копія СМГС накладної № 52189776; Копія СМГС накладної № 52189800; Копії з Єдиного технологічного центру по обробці документів про списання коштів за перевезення Донецькою залізницею; Акт наданих № 14/08-ОО-02 від 31.08.2014 р. від компанії «FIRST RAIL WAY СОМРANY» LLP; Акт виконаних робіт (наданих послуг) № 749 від 31.08.2014 р.; Додаток до Акту виконаних робіт (наданих послуг) № 749 від 31.08.2014 р.; Заявка на перевезення № 1 від 07.07.2014 р.; Копія СМГС накладної № 49642150; Акт виконаних робіт № 4833 від 31.08.2014 р. від ООО «ТрансИнвестКом». ( а.с. 136-222 т. 1)

Колегія суддів критично ставиться до пояснень позивача, що вказані докази надавалися суду першої інстанції, але з невідомих йому причин не були долучені до матеріалів справи, оскільки вони не відповідають даним протоколів судового засідання суду першої інстанції та матеріалам справи.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи, що позивачем не надано обґрунтованих пояснень та не наведено об'єктивних причин, з якими скаржник пов'язує неможливість подання вказаних документів до суду першої інстанції, колегія суддів не може прийняти вказані документи в якості доказів, що підтверджують наявність підстав для задоволення позову.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, через що рішення господарського суду Харківської області від 28.01.2015 року по справі №908/4939/14 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача - задоволенню.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в розмірі 280 192,00 грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором транспортного експедирування № 14/02/2014-1 від 14.02.2014 не підлягають задоволенню через їх недоведеність. У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог про стягнення основної заборгованості за договором транспортного експедирування № 14/02/2014-1 від 14.02.2014, не підлягають задоволенню й позовні вимоги про стягнення з відповідача 15 095,78 грн. втрат від інфляції, 1779,61 грн. - 3 % річних .

У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції і прийняття нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог, витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви не підлягають відшкодуванню, а витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок позивача у розмірі 2970,67 грн.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, п. 1-1 ст. 80, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1 -4 ч.1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецімпортдеталь", м. Донецьк задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 28.01.2015р. по справі № 908/4939/14 скасувати.

Прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітранс Оператор", м. Київ (03038 м. Київ, вул. Лінійна, 17, оф. 320; ідентифікаційний код юридичної особи 36688782) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецімпортдеталь", м. Донецьк (місцезнаходження: 83001 м. Донецьк, пр. Ілліча, 4-а; фактичне місцезнаходження: 84331 Донецька область, м. Краматорськ, вул. 19-го Партз'їзду, 39; ідентифікаційний код юридичної особи 38356254) 2970,67 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 30.06.2015 року

Головуючий суддя Тарасова І. В.

Суддя Горбачова Л.П.

Суддя Істоміна О.А.