Постанова

від 21.01.2015 по справі 826/19144/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/559

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

21 січня 2015 року 10:00 № 826/19144/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрімко" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стрімко" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції в Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо відмови у прийняті надісланого 14.11.2014 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Стрімко" в електронній формі уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2014 р. разом з додатком №5 до декларації ПДВ за вересень 2014р.;

- визнати протиправною відмову державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у прийняті надісланого 14.11.2014 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Стрімко" в електронній формі уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2014 р. разом з додатком №5 до декларації з ПДВ за вересень 2014 p., оформлену листом №23951/10/26-53-15-01-11-1 від 07.11.2014.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/19144/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2014 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 20.01.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання по справі.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 20.01.2015 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Стрімко" та ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було укладено договір від 16.05.2014 № 160520141 про визнання електронних документів (т. 1, арк. 8-10).

У зв'язку з чим, ТОВ "Стрімко" 14.11.2014 направило засобами електронного зв'язку уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2014 року, додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)», які були отримані податковими органами на центральному та районному рівнях, згідно квитанцій № 1 та № 2 (Т. 1, арк. 14-26).

Однак, позивач отримав від ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві лист від 17.11.2014 № 2395/10/26-53-01-11-1, в якому відповідач повідомив позивача, що уточнюючий розрахунок підприємством заповнено з порушенням (Т. 1, арк. 27).

Проте, як вбачається із матеріалів справи та доказів, наданих позивачем, останній не погоджується з такими твердженнями контролюючого органу, оскільки, ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у письмовому повідомленні про відмову у прийнятті його податкової звітності не зазначила причин такої відмови, як це передбачено п. 49.11 ПК України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Згідно вимог п. 49.2 ст. 49 ПК України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з п.48.1 ст.48 ПК України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання податковим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації (п. 49.15 ст.49 ПК України).

Пунктом 48.3 статті 48 ПК України передбачено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до п. 48.4 ст.48 ПК України, у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:

відмітка про звітування за спеціальним режимом;

код виду економічної діяльності (КВЕД);

код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;

індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Згідно п. 48.5 ст.48 ПК України, податкова декларація повинна бути підписана:

- керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

- Фізичною особою - платником податків або його законним представником;

- особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції.

Відповідно до п. 48.6 ст.48 ПК України, якщо податкова декларація подається податковими агентами - юридичними особами, вона повинна бути підписана керівником такого агента та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації такого агента, а якщо податковим агентом є платник податків - фізична особа - таким платником податків.

Згідно з п.48.7 статті 48 ПК України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 49.11.2 п. 49.11 ст. 49 ПК України, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови : у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Однак, як вбачається з листа від 17.11.2014 № 2395/10/26-53-01-11-1 ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, всупереч нормам податкового законодавства, жодним чином не повідомила товариство про причини відмови у прийнятті уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2014 року з додатком 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)».

У зв'язку з чим, адвокатом ТОВ "Стрімко" 04.12.2014 був скерований адвокатський запит до ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві з проханням повідомити чи прийнятий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість та, які правові наслідки настають для платника податків у разі невизнання податковим органом уточнюючого розрахунку податковою звітністю.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач листом від 11.12.2014 повідомив позивача, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, поданий 14.11.2014 № 9066172252 з додатками, не визнаний податковою звітністю, відповідно до п. 48.7 ст. 48 ПК України.

Проте, суд звертає увагу відповідача, що п. 48.7 ст. 48 ПК України лише містить посилання, що податкова звітність не вважається податковою декларацією, якщо складена з порушенням норм цієї статті.

В той же час, суд звертає увагу відповідача, що ст. 48 ПК України містить перелік реквізитів, які повинна містити податкова декларація, які зазначені з п. 48.3 по п. 48.6 ст. 48 ПК України.

Однак, судом було встановлено, що відповідач жодним чином не зазначає, які саме вимоги ст. 48 ПК України не були дотримані ТОВ "Стрімко" під час подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 14.11.2014 № 9066172252 з додатками.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначені в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 р. № 233, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 р. за № 320/15011.

Ця Інструкція поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

Згідно п. 7.3 розділу ІІІ Інструкції, після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідністі електронного документа затвердженому формату (стандарту).

Відповідно до п. 7.4 розділу ІІІ Інструкції, перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Згідно п. 7.5 розділу ІІІ Інструкції, підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Відповідно до п. 7.6 розділу ІІІ Інструкції, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Як підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Стрімко" 14.11.2014 направило засобами електронного зв'язку уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2014 року, додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)».

На виконання положень Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, ТОВ "Стрімко" надійшли квитанції № 1 від 14.11.2014 (документ доставлено до Міністерства доходів і зборів України) та квитанції № 2 від 14.11.2014 (документ доставлено до ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) (т. 1, арк. 23-26).

Отже, податкова звітність була прийнята контролюючим органом, що підтверджується вищенаведеними квитанціями, оскільки товариству не було надіслано квитанцію про неприйняття податкових документів в електронному вигляді, так як надіслані податкові документи сформовано з помилкою.

Відповідно до п. 49.10 ст. 49 ПК України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Враховуючи відсутність причин, з яких податковий орган дійшов висновку, що уточнюючий розрахунок ТОВ "Стрімко" з ПДВ за вересень 2014 року заповнений з порушеннями норм чинного законодавства, оскільки ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у своєму письмовому повідомленні про відмову у прийнятті уточнюючого розрахунку з додатками не зазначила, що саме порушено позивачем при заповненні податкової звітності, суд дійшов висновку, що ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві протиправно не визнала податковою звітністю поданий ТОВ "Стрімко" уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2014 р. разом з додатком №5 до декларації ПДВ за вересень 2014р.

Прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (п.49.8 ст.49 ПК України).

Відповідно до п.49.9 ст.49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Аналізуючи вищевикладені обставини, суд прийшов до висновку, що податковим органом було протиправно прийнято та направлено письмове повідомлення про відмову у прийнятті уточнюючого розрахунку з ПДВ від 17.11.2014 № 2395/10/26-53-01-11-1, оскільки, відповідно до п. 49.11 ст. 49 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Згідно п. 49.13 ст. 49 ПК України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо відмови у прийняті надісланого 14.11.2014 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Стрімко" в електронній формі уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2014 р. разом з додатком №5 до декларації ПДВ за вересень 2014р. та визнання протиправною відмову ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у прийняті надісланого 14.11.2014 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Стрімко" в електронній формі уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2014 р. разом з додатком №5 до декларації з ПДВ за вересень 2014 p., оформлену листом № 23951/10/26-53-15-01-11-1 від 07.11.2014 підлягають задоволенню .

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю "Стрімко" повністю.

2. Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо відмови у прийняті надісланого 14.11.2014 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Стрімко" в електронній формі уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2014 р. разом з додатком №5 до декларації ПДВ за вересень 2014р.

3. Визнати протиправною відмову державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у прийняті надісланого 14.11.2014 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Стрімко" в електронній формі уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2014 р. разом з додатком №5 до декларації з ПДВ за вересень 2014 p., оформлену листом №23951/10/26-53-15-01-11-1 від 07.11.2014.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Стрімко" (код ЄДРПОУ 36690660) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 146,16 грн. (сто сорок шість гривень 16 копійок).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова