Постанова

від 12.01.2015 по справі 826/18953/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 січня 2015 року 16:15 № 826/18953/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шулежка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представник позивача - Лисиця С.В.,

представник відповідача - Грембовський В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ланет Україна» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Ланет Україна» (надалі - ТОВ «Ланет Україна», позивач) до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Святошинському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.07.2014р. №0003132203 про сплату 8 803 405,00 грн. за платежем «податок на прибуток підприємств», в т.ч. за основним платежем в сумі 7 042 436,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 760 609,00 грн. та податкового повідомлення-рішення від 24.07.2014р. №0003142203 про сплату 9 266 366 362,50 грн. за платежем «податок на додану вартість», в т.ч. за основним платежем в сумі 7 413 090,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 853 272,50 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ «Ланет Україна» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, отримані від ТОВ «Телерадіокомпанія «Інтермедіа» відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, зазначені суми по податкових накладних правомірно включені позивачем до валових витрат і податкового кредиту відповідних періодів.

На думку позивача, перевіряючий орган неправомірно кваліфікував правочини між позивачем та зазначеним контрагентом як нікчемні, так як ДПІ у Святошинському районі м. Києва не надано жодного доказу наявності вини однієї зі сторін правочинів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

ТОВ «Ланет Україна» зареєстровано Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 15.07.2009р. Свідоцтво про державну реєстрацію від 15.07.2009р. за №10721360000024014. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 36547435.

ТОВ «Ланет Україна» взято на податковий облік в органах податкової служби 16.07.2009р. за № 10936, та перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 28.07.2009р.№ 100237607, виданого ДПІ у Святошинському районі м. Києва, позивач зареєстрований платником ПДВ, індивідуальний податковий номер 365474326575.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва на підставі направлення від 26.06.2014р. №1130/22-03П, наказу від 26.06.2014р. №1155, згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Ланет Україна» (код ЄДРПОУ 36547435) з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Телерадіокомпанія «Інтермедіа» (код ЄДРПОУ 32360925) за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р.

За результатами перевірки складено акт від 10.07.2014 №324/26-57-22-03-10/36547435 про результати документальної позапланової виїзної документальної перевірки (надалі - акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті, перевіркою ТОВ «Ланет Україна» по взаємовідносинах з ТОВ «Телерадіокомпанія «Інтермедіа»» за перевіряємий період встановлені порушення:

1) пп. 14.1.228. п.14.1. ст.14, п. 138.1, п. 138.2, п.138.8. ст.138, пп.139.1.1. та пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"(із змінами і доповненнями), підпункту 2.5 пункту 2 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704 (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік на суму 7 042 436,0 грн.

2) п.198.2, п. 198.6 ст.198, п. 201.2, п.201.6, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011р. №1379, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за №1333/20071, пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"(із змінами і доповненнями), підпункту 2.5 пункту 2 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05. 1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України05.06.1995р. за № 168/704 (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 7 413 090,0 грн., в тому числі по періодам: за травень 2013 на суму 416 000,0 грн., за липень 2013 на суму 499 383,0 грн., за серпень 2013 року на суму 1 522 913,0 грн., за вересень 2013 року на суму 2 606 263,0 грн., за жовтень 2013 року на суму 1 446 198,0 грн., за листопад 2013 року на суму 922 333,0 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що операції між позивачем і зазначеним контрагентом є нереальними, а укладені договори є нікчемними, а отже ТОВ «Ланет Україна» протиправно віднесло до складу податкового кредиту та валових витрат суми по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Телерадіокомпанія «Інтермедіа».

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 24.07.2014р. №0003132203, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 7 042 436,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 760 609,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 24.07.2014р. №0003142203, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7 413 090,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 853 272,50 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Ланет Україна» та ТОВ «Телерадіокомпанія «Інтермедіа» укладено договори від 25.03.2013р. №ІНТ-25/03, від 24.12.2012р. № ІНТ-24/12 про обслуговування телекомунікаційного обладнання та від 21.09.2012р. №21/09/2012-001 про поставку обладнання до систем супутникового, кабельного та ефірного телебачення на загальну суму 44 478 543,05 грн. в т.ч. 7413090,42 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав суду копії первинних документів, зокрема, договорів, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, актів здачі-приймання робіт тощо.

Суми податку на додану вартість включено до податкового кредиту відповідного періоду, та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ, зокрема, позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 7 413 090,0 грн. по операціях із зазначеним контрагентом.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006р. правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа від 02.06.2011р. встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників

Відповідно до п. 134. 1.1. ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138. 2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно положень п.п. 139.1.9. п 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України 39.1. не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, відображеної в Інформаційному листі від 01.11.11 №1936/11/13-11 «Щодо підтвердження даних податкового обліку», документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи актом ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.11.2013р. №460/2205/32360925 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Телерадіокомпанія «Інтермедіа» встановлено, що ТОВ «Телерадіокомпанія «Інтермедіа» та посадова особа товариства гр. ОСОБА_4 відсутні за місцезнаходженням, у ТОВ «Телерадіокомпанія «Інтермедіа» встановлено відсутність будь-яких основних засобів, відповідного персоналу (кількість працюючих 2 особи), виробничих активів, офісних, складських та виробничих приміщень, транспортних засобів та інших необхідних умов для ведення господарської діяльності.

В акті також визначено, що в період виписки ТОВ «Телерадіокомпанія «Інтермедіа» на адресу ТОВ «Ланет Україна» актів здачі-прийняття виконаних робіт з сервісного обслуговування телекомунікаційного обладнання, видаткових накладних на обладнання до систем супутникового, кабельного та ефірного телебачення постачальником цих товарів, послуг по ланцюгу постачання є ТОВ «Мікас Плюс» (код ЄДРПОУ 38148234).

В той же час, згідно інформаційних баз ДФС України встановлено, що ТОВ «Телерадіокомпанія «Інтермедіа» сформовано податковий кредит від ТОВ «Мікас Плюс» в обсягах більших ніж 90% від загальної суми податкового кредиту за перевіряємий період.

Крім того, встановлено обрив ланцюга постачання, тобто постачальника послуг та товарів, які були реалізовані в подальшому ТОВ «Ланет Україна» не встановлено.

Зокрема, до ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києва листом ОУ ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.05.2014р. № 1633/7/26-15-09-0212 надійшов протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 01.04.2014р., яка являється директором та засновником ТОВ «Мікас Плюс», згідно якого встановлено, що ТОВ «Мікас Плюс» зареєстровано за грошову винагороду без мети ведення фінансово-господарської діяльності. Також встановлено, що ОСОБА_3 не причетна до ведення господарської діяльності ТОВ «Мікас Плюс», податкові декларації з податку на додану вартість та податкові декларації з податку на прибуток ТОВ «Мікас Плюс» гр. ОСОБА_3 ніколи не створювала та не підписувала, до податкової інспекції не подавала, нікого на вказані дії не уповноважувала.

В протоколі допиту свідка ОСОБА_3 від 01.04.2014р. допитувана зазначила, що підприємства, серед яких ТОВ «Телерадіокомпанія «Інтермедіа», їй не відомі, з посадовими та довіреними особами даних підприємств вона не знайома, фінансово-господарських взаємовідносин з вказаними суб'єктом господарської діяльності ОСОБА_3 як службова особа ТОВ «Мікас Плюс», ніколи не проводила, договорів (угод, контактів) на постачання товару (надання послуг) підприємствам, серед яких «Телерадіокомпанія «Інтермедіа» ніколи не укладала та не підписувала, видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, акти прийому-передачі, рахунки фактури, інші фінансово-господарські документи щодо взаємовідносин з даними суб'єктом господарської діяльності вона не створювала та не підписувала, нікого на це не уповноважувала. Вказані документи службовим та довіреним особам вищевказаного товариства не передавала, нікого на це не уповноважувала, як службова особа ТОВ «Мікас Плюс» надання будь-яких послуг (виконання робіт) вказаному вище підприємству не організовувала, нікого на це не уповноважувала.

Відповідно до інформаційних баз ДФС України встановлено, що згідно облікової картки суб'єкта фіктивного підприємництва наявна інформація по ТОВ «Мікас Плюс» про порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 КК України від 08.08.2014 №32014080000000066.

Враховуючи зазначені обставини, суд погоджується із висновком податкового органу, що господарська діяльність ТОВ «Телерадіокомпанія «Інтермедіа» носить ознаки фіктивності, а укладені між позивачем та ТОВ «Телерадіокомпанія «Інтермедіа» правочини є нікчемними як такі, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, що є порушенням ст. 234 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Внаслідок протиправних дій з боку ТОВ «Ланет Україна» з метою несплати податків спричинена шкода державному бюджету України, а отже, взаєморозрахунки між позивачем та зазначеним контрагентом здійснено з метою, що суперечить соціально-економічним інтересам держави і суспільства.

Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає, що ДПІ у Святошинському районі м. Києва доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, що свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 7 042 436,00 грн. та нарахування штрафних санкції в сумі 1 760 609,00 грн. та визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7 413 090,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 1 853 272,50 грн. здійснено відповідачем правомірно, що свідчить про те, що податкові повідомлення-рішення від 24.07.2014р. №0003132203 та від 24.07.2014р. №0003142203 винесені відповідачем обґрунтовано, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Беручи до уваги положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

При цьому, згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Так, ставки сплати судового збору встановлено ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Оскільки позивач звернувся до суду із майновими вимогами, то ставка судового збору у відповідності до зазначеної норми становить 4 872,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №569 від 01.12.2014р. позивач сплатив судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Враховуючи, результат розгляду адміністративної справи в частині майнових вимог та вищезазначені правові норми, з позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету решта суми судового збору в розмірі 4 384,80 грн.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Ланет Україна» відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ланет Україна» (код ЄДРПОУ 36547435) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 16.01.2015 р.

Суддя В.П. Шулежко