Ухвала

від 01.04.2015 по справі 826/18953/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Епель О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року Справа: № 826/18953/14

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ланет Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ланет Україна» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фінансової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ланет Україна» ( далі - позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фінансової служби у м. Києві ( далі - відповідач ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.07.2014 р. № 0003132203 та № 0003142203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 січня 2015 в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про задоволення позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Ланет Україна» ( далі - ТОВ «Ланет Україна» ) є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фінансової служби у м. Києві ( далі - ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві ) як платник податку на додану вартість ( далі - ПДВ ).

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ланет Україна» з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Телерадіокомпанія «Інтермедіа» ( далі - ТОВ «ТРК «Інтермедіа» ) за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт від 10.07.2014 р. № 324/26-57-22-03-10/36547435.

Згідно з висновками вказаного акту перевірки, позивачем порушено вимоги податкового законодавства, зокрема, пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.2, 198.6 ст. 198 та п. 201.2, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 7 042 436,00 грн. та до заниження ПДВ на суму 7 413 090,00 грн.

Такі висновки податкового органу аргументовані тим, що операції між позивачем і ТОВ «ТРК «Інтермедіа» у період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. не мали реального характеру.

На підставі акту перевірки від 10.07.2014 р. № 324/26-57-22-03-10/36547435 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.07.2014 р. № 0003132203, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 7 042 436,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1 760 609,00 грн.; та № 0003142203, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 7 413 090,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1 853 272,50 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ «ТРК «Інтермедіа» у період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. не мають реального характеру та не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, прийняті відповідачем у межах його повноважень і згідно з вимогами законодавства.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 ( далі - Положення № 88 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9. п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності нарахування платником податків його податкових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ належить з'ясовувати реальність руху активів та коштів у процесі здійснення відповідних господарських операцій і використання придбаних товарів/послуг у його господарській діяльності.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що між позивачем і ТОВ «ТРК «Інтермедіа» були укладені договори від 25.03.2013 р. № ІНТ-25/03, від 24.12.2012 р. № ІНТ-24/12 про обслуговування телекомунікаційного обладнання та від 21.09.2012 р. № 21/09/2012-001 про поставку обладнання до систем супутникового, кабельного та ефірного телебачення, реальність господарських операцій за якими, на думку апелянта, підтверджується актами здачі-приймання робіт, видатковими і податковими накладними, а також наданими до суду апеляційної інстанції договорами оренди майна з відповідними переліками обладнання / Т.4 а.с. 128-245 / і робочими проектами / Т. 5-11 /.

Водночас, у зазначених актах здачі-приймання робіт відсутня деталізація послуг, які були виконані ТОВ «ТРК «Інтермедіа» на користь позивача, зокрема, не вбачається, у чому ж саме полягало сервісне обслуговування телекомунікаційного обладнання і яким чином воно здійснювалось.

Більш того, судова колегія відзначає, що в матеріалах справи взагалі відсутні жодні докази, які б підтверджували факт здійснення між позивачем і його контрагентом розрахунків за вказаними договорами від 25.03.2013 р. № ІНТ-25/03, від 24.12.2012 р. № ІНТ-24/12 та від 21.09.2012 р. № 21/09/2012-001.

При цьому, апелянту під час розгляду справи в порядку апеляційного провадження надавався час для подачі додаткових доказів у справі ( 13 календарних днів ), які за його твердженням не були ним подані до суду першої інстанції через великий обсяг і обмаль часу. Однак, жодних банківських ( розрахункових ) документів суду надано не було, а договори оренди майна і робочі плани, що були ним надані апеляційному суду, таких відомостей не містять і за своїм цільовим призначенням не можуть бути належними доказами, у розумінні ст. 70 КАС України, які б підтверджували дійсність розрахунків між сторонами і їх відповідність наведеним вище договорам та обсягом послуг, які, за твердженням апелянта, були ним отримані від ТОВ «ТРК «Інтермедіа».

Викладене переконує колегію суддів у тому, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави вважати господарські операції між позивачем і ТОВ «ТРК «Інтермедіа» за договорами від 25.03.2013 р. № ІНТ-25/03, від 24.12.2012 р. № ІНТ-24/12 та від 21.09.2012 р. № 21/09/2012-001 у період з з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. такими, що реально відбулись.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції у своєму рішенні посилається на фіктивність діяльності третьої особи - ТОВ «Мікас Плюс», а також на те, що спірні операції суперечать інтересам держави і суспільства, колегія суддів вважає такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки такі обставини не є підставами, з яких ТОВ «Ланет Україна» було відмовлено в задоволенні адміністративного позову, а є лише такими, що досліджувалися під час розгляду даної справи в суді першої інстанції у сукупності з іншими доказами.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вони є не обґрунтованими, безпідставними і не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Натомість, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та переконав судову колегію у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності жодних правових підстав для задоволення адміністративного позову та приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у відповідності з вимогами ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Ланет Україна» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 січня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ланет Україна» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 січня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлено 02.04.2015 р.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.