Постанова

від 27.01.2015 по справі 826/19003/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/549

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 січня 2015 року 13:07 № 826/19003/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Легейді Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання недійним та скасування податкового повідомлення-рішення, за участі представників сторін:

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Скрипнікової В.С.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27.01.2015 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.11.2014 № 2237/26-59-17-01.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/19003/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2014 року закінчено підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 27.01.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

На підставі наказу від 24.10.2014 року № 1514 та на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено невиїзну документальну позапланову перевірку дотримання вимог податкового законодавства з питань повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб від доходів отриманих у вигляді інвестиційного прибутку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, за результатом якої складено акт перевірки від 10.11.2014 № 1797/17-01/НОМЕР_1 (т. 1, арк. 39-47).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- п. 7.1 ст. 7, п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», згідно яких було встановлено, що до сплати в бюджет держави підлягає податок на доходи фізичних осіб у вигляді інвестиційних активів за 2010 рік в сумі 329774,18 грн. (т. 1, арк. 46).

За результатами перевірки було встановлено (т. 1, арк. 46-47), що фізична особа - платник податків ОСОБА_1 за 2010 рік отримав дохід від продажу корпоративних прав у статутному капіталі ТОВ «Фабрика Кулінарія» (код ЄДРПОУ 34289530) на суму 2198494,50 грн., оскільки фізичною особою-платником податків на перевірку не було надано відповідних документів, підтверджуючих фактичне ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та не надано всіх наявних документів пов'язаних з інвестиційною діяльністю за 2010 рік (зокрема документів підтверджуючих понесені витрати).

У зв'язку з чим, податковий орган дійшов висновку, що загальний оподатковуваний дохід фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 за 2010 рік склав 2198494,50 грн.

За результатами перевірки донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2010 рік у сумі 329774,18 грн. (2198494,50 грн. х 15%, т. 1, арк. 52) та застосовано штрафну санкцію, відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, на суму 82443,55 грн. (329774,18 грн. х 25%, т. 1, арк. 52).

На підставі складеного акту перевірки від 10.11.2014 № 1797/17-01/НОМЕР_1 податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 17.11.2014:

- № 2237/26-59-17-01, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 420217,73 грн., з якої за основним платежем - 329774,18 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 82443,55 грн., за платежем - ПДФО (т. 1, арк. 51).

Однак, ОСОБА_1 не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням - рішенням від 17.11.2014 № 2237/26-59-17-01, а тому звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Нормативно-правовим актом, який регулює спірні відносини є Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Податковий кодекс України.

Згідно п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», платниками податку є, зокрема, резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», об'єктом оподаткування резидента є:

- загальний місячний оподатковуваний дохід;

- чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

- доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

- іноземні доходи.

Пунктом 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» закріплено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Оподаткування інвестиційного прибутку визначено в п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно пп. 9.6.1 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Відповідно до пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу , з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з:

обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив;

зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку;

повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за нульовою вартістю.

В той же час, згідно пп. 9.6.3 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якщо у результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими підпунктом 9.6.2 цього пункту, виникає від'ємне значення, то воно вважається інвестиційним збитком.

Відтак, відповідно до пп. 9.6.6 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, то його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав від 29.03.2010, згідно якого продавець передав у власність, а покупець прийняв корпоративні права у вигляді частки в розмірі 13,4739% статутного капіталу ТОВ «Фабрика кулінарна» (код ЄДРПОУ 34289530) (т. 1, арк. 8).

Пунктом 3 договору визначено, що вартість корпоративних прав погоджена сторонами в розмірі 2198494,50 грн.

Відтак, як підтверджується матеріалами справи, відповідач на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав від 29.03.2010 дійшов висновку, що ОСОБА_1 в 2010 році отримав дохід від продажу корпоративних прав, тобто інвестиційний прибуток в розмірі 2198494,50 грн.

Проте, позивач не погоджується з такою позицією податкового органу та зазначає, що інвестиційний прибуток ОСОБА_1 від операції щодо продажу корпоративних прав у вигляді частки в розмірі 13,4739% статутного капіталу ТОВ «Фабрика кулінарна» (код ЄДРПОУ 34289530) дорівнює нулю, оскільки частка в розмірі 13,4739% була сформована за рахунок грошових коштів в розмірі 1052494,50 грн. (квитанції, т. 1, арк. 14-21) та за рахунок майна на загальну суму 1146000,00 грн. (акт, т. 1, арк. 22).

Відтак, сума витрат ОСОБА_1 на набуття у власність корпоративних прав у вигляді частки в розмірі 13,4739% статутного капіталу ТОВ «Фабрика кулінарна» (код ЄДРПОУ 34289530) склала 2198494,50 грн. (1052494,50 грн. + 1146000,00 грн.).

Крім того, позивач надав суду довідки від ТОВ «Фабрика кулінарна» від 17.09.2014 № 1709/2 (т. 1, арк. 9) та від 21.01.2015 № 2101/2 (т. 1, арк. 65), згідно яких майно, яке внесене ОСОБА_1 до статутного фонду на суму 1146000,00 грн. зараховано і знаходиться на балансі підприємства та використовується в господарській діяльності, а також підтверджено, що станом на 29.03.2010 ОСОБА_1 як учасником ТОВ «Фабрика кулінарна» було повністю сформовано частку в статутному капіталі в розмірі 13,4739%, що в грошову еквіваленті складає 2198494,50 грн.

Отже, судом було встановлено, що ОСОБА_1 поніс витрати на набуття у власність корпоративних прав у вигляді частки в розмірі 13,4739% статутного капіталу ТОВ «Фабрика кулінарна» (код ЄДРПОУ 34289530) на загальну суму 2198494,50 грн.

В той же час, судом було встановлено, що ОСОБА_1 отримав дохід від продажу корпоративних прав у вигляді частки в розмірі 13,4739% статутного капіталу ТОВ «Фабрика кулінарна» (код ЄДРПОУ 34289530) в розмірі 2198494,50 грн.

Відтак, враховуючи положення пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», суд дійшов висновку, що відповідач на основі припущень прийняв хибне рішення про отримання ОСОБА_1 в 2010 році інвестиційного прибутку від продажу корпоративних прав у вигляді частки в розмірі 13,4739% статутного капіталу ТОВ «Фабрика кулінарна» (код ЄДРПОУ 34289530) в розмірі 2198494,50 грн.

У зв'язку з чим, суд звертає увагу податкового органу на пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», згідно якого інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу , з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

Відтак, з аналізу вищенаведеної норми законодавства до спірних правовідносин вбачається, що інвестиційний прибуток ОСОБА_1 в 2010 році від продажу корпоративних прав у вигляді частки в розмірі 13,4739% статутного капіталу ТОВ «Фабрика кулінарна» (код ЄДРПОУ 34289530) дорівнює нулю, оскільки позивач отримав дохід в розмірі 2198494,50 грн., який дорівнює витратам, понесених у зв'язку з придбанням такого активу на суму 2198494,50 грн. (2198494,50 грн. - 2198494,50 грн. = 0).

Отже, суд дійшов висновку, що ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було протиправно донараховано ОСОБА_1 податок з доходів фізичних осіб за 2010 рік у сумі 329774,18 грн. (2198494,50 грн. х 15%).

Відтак, враховуючи, відсутність податкового правопорушення ОСОБА_1, то суд дійшов висновку про протиправність застосування штрафної санкції до позивача в розмірі 82443,55 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.11.2014 № 2237/26-59-17-01.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 17.11.2014 № 2237/26-59-17-01.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) понесені судові витрати в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27 січня 2015 року.