Ухвала

від 12.03.2015 по справі 826/19003/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19003/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря - Костюченка М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання недійним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити з задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 15 вересня 2014 року ОСОБА_2 подав до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві декларацію про доходи за 2010 рік.

16 вересня 2014 року відповідачем вручено позивачеві запит про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо отримання та декларування доходів отриманих в 2010 році.

10 листопада 2014 року відповідачем складено акт перевірки № 1797/17-01/НОМЕР_1, за результатами проведеної невиїзної документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства з питань повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб від доходів отриманих у вигляді інвестиційного прибутку ОСОБА_2 за період з 01.01.2010 по 31.12.2010.

За результатами перевірки донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2010 рік у сумі 329774 грн 18 коп. (2198494 грн 50 коп. х 15%) та застосовано штрафну санкцію, відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, на суму 82443,55 грн. (329774 грн 18 коп. х 25%).

На підставі складеного акту перевірки від 10.11.2014 № 1797/17-01/НОМЕР_1податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 17.11.2014 № 2237/26-59-17-01, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 420217 грн 73 коп., з якої за основним платежем - 329774 грн 18 коп., за штрафними фінансовими санкціями -82443 грн 55 коп., за платежем - ПДФО.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення ОСОБА_2 звернувся за захистом до суду.

Відмовляючи з задоволенні позовних вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що інвестиційний прибуток ОСОБА_2 в 2010 році від продажу корпоративних прав у вигляді частки в розмірі 13,4739% статутного капіталу ТОВ «Фабрика кулінарна» (код ЄДРПОУ 34289530) дорівнює нулю, оскільки позивач отримав дохід в розмірі 2198494 грн 50 коп., який дорівнює витратам, понесених у зв'язку з придбанням такого активу на суму 2198494 грн 50 коп. (2198494 грн 50 коп. - 2198494 грн 50 коп. = 0).

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Згідно п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», платниками податку є, зокрема, резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Пунктом 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» закріплено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Оподаткування інвестиційного прибутку визначено в п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно пп. 9.6.1 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Як визначає абз. 6 пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Відповідно до пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

Згідно абз. 6 підпункту 9.6.4 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Відтак, як підтверджується матеріалами справи, відповідач на підставі Акту перевірки та опрацьованих при його складанні документах, договору купівлі-продажу корпоративних прав від 29.03.2010 дійшов висновку, що позивач в 2010 році отримав дохід від продажу корпоративних прав, тобто інвестиційний прибуток в розмірі 2198494 грн 50 коп.

Як вбачається з Акту перевірки відповідно до статуту ТОВ «Фабрика Кулінарна» затвердженого Протоколом № 1 Загальних Зборів Учасників від 26.03.2010 ОСОБА_2 дійсно перебував у складі засновників та мав належну йому частку в статутному фонді 13,4739%, що в грошовому еквіваленті становить 2 198 494 грн 50 коп.

Також, позивач надав суду довідки від ТОВ «Фабрика кулінарна» від 17.09.2014 № 1709/2 та від 21.01.2015 № 2101/2, згідно яких майно, яке внесене до статутного фонду відповідно до Акту прийомки-передачі майна та його оцінки від 23.03.2006, на суму 1 146 000 грн зараховано і знаходиться на балансі підприємства та використовується в господарській діяльності, а також квитанціями підтверджено внесення до статутного фонду грошових коштів.

Відтак станом на 29.03.2010 повністю сформовано частку ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ «Фабрика кулінарна» в розмірі 13,4739%, що в грошову еквіваленті складає 2 198 494 грн 50 коп.

Відповідно до наданого позивачем договору купівлі-продажу корпоративних прав між ОСОБА_2 (продавцем) та ОСОБА_3 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав від 29.03.2010, згідно якого продавець передав у власність, а покупець прийняв корпоративні права у вигляді частки в розмірі 13,4739% статутного капіталу ТОВ «Фабрика кулінарна», що за погодженням сторін вартість корпоративних прав становить 2 198 494 грн 50 коп.

Отже, відповідачем приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення не взято до уваги, що частка позивача в статутному капіталі ТОВ «Фабрика кулінарна» на момент продажі корпоративних прав повністю формована і відображена в статуті підприємства, і її грошовий еквівалент є відповідає узгодженій сумі за договором купівлі-продажу корпоративних прав, відтак у позивача відсутній прибуток від інвестиційної діяльності.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що контролюючим органом протиправно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, адже позивачем наданні докази про внесення коштів та майна в статутний капітал підприємства та отримання ним відповідної частки в статутному фонді, яка в подальшому позивачем відчужена з доходом який не перевищує витрат на її придбання.

Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

Л.О. Костюк

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.