Постанова

від 26.01.2015 по справі 904/8366/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2015 року Справа № 904/8366/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Дарміна М.О.(доповідача),

суддів: Березккіної О.В., Чус О.В.

секретар судового засідання : Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Гайдук О.О. ( дов. б/н від 10.10.14 р.);

від відповідача: Комарова В.С. (дов. № 2 від 01.09.14 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕКІТ ФІЛЬМ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.14р. у справі № 904/8366/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АУДІО ВІДЕО ЕНТЕРТЕІНМЕНТ",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕКІТ ФІЛЬМ",

про стягнення 71577,53грн.,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 16.12.2014 р. у справі № 904/8366/14, (суддя Турчин С.О.), задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АУДІО ВІДЕО ЕНТЕРТЕІНМЕНТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕКІТ ФІЛЬМ", стягнуто з відповідача на користь позивача 64 200,00грн. - заборгованості, 3 877,56грн. - пені, 499,97грн. - 3% річних, 10 000,00грн. - адвокатських послуг, 1827,00грн. - судового збору. В задоволенні клопотання ТОВ "ПЕРЕКІТ ФІЛЬМ" про розстрочення виконання рішення суду по справі № 904/8366/14 строком на 12 місяців - відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕКІТ ФІЛЬМ" не погодилося з вказаним рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення по даній справі в частині стягнення з відповідача 10 000 грн. за адвокатські послуги, відмови від розстрочення виконання рішення суду строком на 12 місяців, прийняти нове рішення, яким зменшити суму витрат за послуги адвоката до розумного розміру та розстрочити виконання рішення суду, шляхом щомісячних перерахувань грошових коштів рівними частками в розмірі 5 867,04 грн. в період з січня по грудень 2015 р.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що задовольняючи в своєму рішенні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат за послуги адвоката у розмірі 10 000 грн., суд першої інстанції посилається на ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», який втратив чинність з 20.11.2012 р. і вважає витрати за послуги адвоката у розмірі 10 000 грн. завеликими та не розумними, виходячи з обставин справи, вважає розумним витрати за послуги адвоката в розмірі 3 000 грн. Також відповідач не згоден з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності. Скаржник зазначає, що знаходиться в гіршому порівняно з позивачем становищі оскільки здійснює розрахунки за ліцензійним договором в доларах США на умовах передоплати, а дохід передбачається тільки після прокату фільмів по Україні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає її необґрунтованою та безпідставною, а рішення законним та обґрунтованим, вважаючи необґрунтованими твердження відповідача про незаконність відмови суду першої інстанції в розстрочці виконання рішення суду, оскільки матеріальне становище позивача також є скрутним, що підтверджується Фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва за 2014 р. та Податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за 2014 р., а також квитанціями про прийняття цих документів податковим органом. У вартість адвокатських послуг увійшло: первинна консультація, складання позовної заяви, підготовка та подання позовної заяви та додатків до суду, підготовка та подання процесуальних документів, поштові витрати, витрати на проїзд (3 х 600 = 1 800 грн.) та відряджень, участь в судових засіданнях, підготовка відзиву.

26.01.15 р. відповідач надав клопотання про залучення до матеріалів справи платіжних доручень, які перелічені у клопотанні.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "АУДІО ВІДЕО ЕНТЕРТЕІНМЕНТ" (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕКІТ ФІЛЬМ" (Виконавець) укладено договори на виконання робіт і послуг №08/05 від 08.05.14р., №18/06/14 від 18.06.14р., №13/07/14 від 13.07.14р., №26/07/14 від 26.07.14р. (а.с. 10-17)

Товариством з обмеженою відповідальністю "АУДІО ВІДЕО ЕНТЕРТЕІНМЕНТ" виконано вимоги п.1.1 та п..1.2 договорів та виконано роботи та надано послуги на загальну суму 83 700,00грн. що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів виконаних робіт акт приймання-передачі виконання робіт (послуг) до договору №08/05, акт приймання-передачі виконання робіт (послуг) до договору №18/06/14, акт приймання-передачі виконання робіт (послуг) до договору №13/07/14, акт приймання-передачі виконання робіт (послуг) до договору №26/07/14

Згідно з пунктом 2.2 договору, замовник сплачує винагороду виконавцю шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 14 днів з моменту підписання цього договору.

Однак, відповідачем належним чином не виконані зобов'язання щодо своєчасної оплати виконаних робі та наданих послуг та здійснено часткову оплату у розмірі 19 500,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с.22-24). Заборгованість відповідача станом на час розгляду справи складає у розмірі 64 200,00грн., що підтверджується наданою позивачем довідкою про наявність заборгованості.

Відповідно до п.6.3 договору, у разі не сплати замовником винагороди виконавцю замовник сплачує виконавцю пеню у подвійному розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення протягом всього строку прострочення.

Позивачем наданий розрахунок пені (по кожному договору окремо) на суму 3877,56грн. та 3% річних (по кожному договору окремо) на суму 499,97грн.

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що неналежне виконання відповідачем зобов'язання є підставою для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 64 200,00грн. - основної заборгованості, 3877,56грн. - пені, 499,97грн. - 3% річних.

Доводи апеляційної скарги в частині помилковості висновків місцевого господарського суду щодо завищення розміру оплати послуг адвоката не приймаються до уваги судом з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) оплата послуг адвоката включена до складу судових витрат. Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно із практикою, яка склалася, підлягають відшкодуванню витрати на оплату лише тих послуг адвоката, що безпосередньо пов'язані з розглядом господарської справи. Такими послугами можуть бути як послуги, що полягають у представництві інтересів сторони безпосередньо в судових засіданнях, так і послуги, що надаються поза межами залу судового засідання. Відшкодовуються лише фактично здійснені на момент прийняття рішення витрати на оплату послуг адвоката, тобто лише ті витрати, які були понесені (оплачені) стороною у зв'язку з необхідністю надання їй правової допомоги на стадіях досудового врегулювання господарського спору, порушення провадження у справі та підготовки матеріалів до розгляду в першій інстанції, вирішення господарських спорів у першій інстанції. Витрати, понесені у зв'язку з одержанням правової допомоги на пізніших стадіях господарського процесу не відшкодовуються.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2104р. між Гайдук О.О. (надалі - Адвокат) та товариством з обмеженою відповідальністю "АУДІО ВІДЕО ЕНТЕРТЕІНМЕНТ" (надалі - Замовник) укладено угоду про надання правової допомоги - адвокатських послуг (а.с. 28-29).

Відповідно до п. 1.1 угоди, в порядку та на умовах визначених цією угодою, змовник доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надати правову допомогу в стягненні заборгованості (основного боргу, пені, процентів тощо) з товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕКІТ ФІЛЬМ" на підставі договорів про виконання робіт №08/05 від 08.05.14р., №18/06/14 від 18.06.14р., №13/07/14 від 13.07.14р., №26/07/14 від 26.07.14р.

Пунктом 4.1 угоди, сторонами погоджено, що замовник виплачує адвокату винагороду за виконання взятих зобов'язань в фіксованій формі в розмірі 10 000,00грн. Винагорода сплачується одноразово в повному обсязі в день підписання даної угоди.

Також, до позовної заяви додані докази в підтвердження того, що Гайдук О.О. є адвокатом, а саме свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4746/10 від 29.12.2011р. та витяг з Єдиного державного реєстру адвокатів України станом на 15.12.14р.

Співрозмірність витрат на відміну від цивільного й адміністративного судочинства, для яких постанова Кабміну від 27 квітня 2006 р. «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їхньої компенсації за рахунок держави» встановила граничні розміри відшкодування витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено рішення, граничних розмірів відшкодування витрат на оплату послуг адвоката в господарському судочинстві законодавчо не визначено.

Чіткі критерії визначення співрозмірності витрат на оплату послуг адвоката відсутні, тому вирішення цього питання цілком залежить від розсуду господарського суду, який розглядає справу. Гонорар та фактичні видатки схвалені Вищою кваліфкомісією адвокатури при КМУ 1 жовтня 1999 р. . Правила адвокатської етики поділяють оплату за послуги адвоката на гонорар і фактичні видатки, пов'язані з виконанням доручення. Згідно з практикою, що склалася в господарських судах, у складі витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, відшкодовується лише гонорар, а фактичні видатки, пов'язані з виконання адвокатом доручення, не відшкодовуються.

За таких обставин, з урахуванням документального підтвердження оплати послуг адвоката (гонорар) у розмірі 10 000,00 грн. (а.с. 72-73), з урахуванням обставин справи № 904/8366/14, колегія суддів вважає, що її гонорар, визначений у розмірі 10 000,00 гривень є розумним, співрозмірним і не потребує коригування в бік зменшення, а тому підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги в частині оскарження рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволені заявленого відповідачем клопотання про розстрочення сплати суми заборгованості у розмірі 64 200,00грн. строком на 12 місяців з наступним щомісячним погашенням заборгованості по 5350,00грн. щомісячно протягом періоду часу січень 2015р. - грудень 2015р. відхиляються колегією суддів з огляду на наступне :

Клопотання обґрунтовано тим, що відповідач перебуває в тяжкому фінансовому становищі і арешт рахунків призведе до неможливості здійснювати діяльність підприємства та погашення заборгованості перед стягувачем.

Згідно з ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Таким чином, надання розстрочення виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках в разі наявності обставин, що ускладнюють таке виконання або роблять його неможливим.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що, зазначені відповідачем обставини не є підставою для надання розстрочення виконання рішення суду в розумінні наведеної норми.

Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Пунктом 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (далі - Постанова № 9) встановлено, що господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

У підпунктах 7.1.2 Постанови № 9 визначено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Згідно п. 7.2 Постанови № 9 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В обґрунтування заяви, відповідач у справі посилається на обставини, які є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності відповідачем, яку він здійснює на свій ризик. Позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності. Розстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу в порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав.

Таким чином , розглянувши вказане клопотання про розстрочення виконання рішення по справі №904/8366/14, місцевий господарський суд, враховувавши тривалий час невиконання зобов'язань щодо сплати спірної суми боргу, а також фінансовий стан та матеріальні інтереси стягувача, цілком правомірно дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, тому що обставини на які посилається відповідач в обґрунтування вказаного клопотання, за змістом ст. 121 ГПК України, не є підставою для відстрочення виконання рішення суду.

Інші доводи апеляційної скарги необґрунтовані і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Відповідно до статті 49 ГПК України розподіл судових витрат без змін.

Таким чином місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно з'ясував всі обставини справи, правильно застосував норми процесуального та матеріального права, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.103 ГПК України є підставою для залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а скарги - без задоволення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕКІТ ФІЛЬМ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2014 р. у справі № 904/8366/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили, до Вищого Господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено 30.01.2015 р.

Головуючий М.О. Дармін

Судді О.В. Березкіна

О.В. Чус