Постанова

від 27.01.2015 по справі 813/3991/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2015 року № 813/3991/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Гулкевич І.З.,

за участю секретаря - Капустинської Н.М.

за участю представника позивача Шильник М.Є.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000084210/902, №0000074210/901 від 06.05.2014 року,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000084210/902, №0000074210/901 від 06.05.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю прийняттям оскаржуваних податкових повідомленнь-рішеннь, оскільки господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично відбувались, у позивача наявні всі підтверджуючі документи, пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві. Додатково пояснив, що позиція відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій не може ґрунтуватися на висновках актів перевірок контрагентів позивача. В свою чергу позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства третіми особами. Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів із контрагентами без наміру створити наслідки, передбачені цими договорами. Відповідач взагалі не досліджував первинних документів, на підставі яких можна робити висновки про дотримання сторонами вимог цивільного та податкового законодавства. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, причини не явки не повідомив, попередньо надав заперечення на адміністративний позов, які зводяться до того, що при перевірці позивача використано акти перевірок його контрагентів, якими не підтверджено факти здійснення господарської діяльності. Перевіркою встановлено, що господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» не мали реального товарного характеру, оскільки його контрагентами проведено документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювалися. Тому актом встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку лише бухгалтерськими проводками. Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

У період з 10.02.2014р. по 07.04.2014р. СДПІ з ОВП у м.Львові МГУ Міндоходів була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» (код ЄДРПОУ 31358171) з питань взаєморозрахунків із ТОВ «БААК Інтернешнл» (код ЄДРПОУ 33934955) за грудень 2010 року, квітень 2011 року, липень 2011 року, вересень-грудень 2011 року, січень-лтий 2012 року, травень 2012 року, вересень 2012 року, січень 2013 року, березень 2013 року, квітень-липень 2013 року, ТОВ «Стек-Комп»ютер» (код ЄДРПОУ 30538300) за липень 2013 року, ТзОВ «ПЕМ Україна» (ЄДРПОУ 34493619) за період з 01.09.2013 по 31.12.2013 року.

Відповідач у акті перевірки зазначив, що проведеною позаплановою виїзною документальною перевіркою ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» встановлено порушення:

- п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.3, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.138.1.1 п.138.1, п.п.138.8.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.140.2 ст.140 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, що привело до завищення валових витрат та витрати, що враховуються при визначенні об»єкта оподаткування на загальну суму 1 083 218,20 грн;

- п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України , завищено суми ПДВ, які підлягали бюджетному відшкодуванню на загальну суму 237 848,80 грн.

На підставі акту перевірки СДПІ з ОВП у м.Львові МГУ Міндоходів були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000074210/901 та №0000084210/902 від 06 травня 2014р.

Позивач, не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач в своїй господарській діяльності здійснює забезпечення своїх працівників спеціальним робочим взуттям для виконання останніми своїх виробничих функцій. Таке забезпечення зумовлене вимогами Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992, Наказу державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду №53 від 24.03.2008 «Про затвердження Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту», колективним договором укладеним між ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» та колективом підприємства, внутрішнім положенням підприємства про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

На виконання вказаних вимог, позивач здійснює регулярні закупівлі спеціального взуття у відповідності з внутрішньою потребою у ТОВ «БААК Інтернешнл» на договірній основі.

Доставка товарів здійснювалась постачальником (ТОВ «БААК Інтернешнл») до м.Стрий логістичними компаніями «Автолюкс» та «Нова пошта», що підтверджується товаро-транспортними накладними.

Позивачем після отримання товару (взуття) на складі логістичної компанії, здійснювалась передача взуття на внутрішній склад непродукційних матеріалів, який знаходиться на території позивача. На підставі видаткових накладних уповноваженні особи підприємства здійснювали оприбуткування робочого взуття на склад, перевіряючи при цьому фактичні дані по кількісних , якісних, асортиментних показниках із зазначеними в видаткових накладних. Фіксування факту приймання матеріальних цінностей на склад для кожної видаткової накладної постачальника складалася «накладна на прихід».

Постачальник ТОВ «БААК Інтернешнл» разом з видатковою накладною, надавав позивачу податкову накладну , яка оформлена відповідно до Податкового кодексу України. Товари позивач використовував виключно в своїй господарській діяльності.

Позивач відобразив господарські операції з ТОВ «БААК Інтернешнл» у бухгалтерському обліку.

При перевірці відповідачем використано акт № 606/3-26-50-22-03-11-33934955 від 10.12.2013 року складений ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БААК Інтернешнл» (ЄДРПОУ 33934955) щодо підтвердження господарських відносин платника податків з ТОВ «Сантафек СГ» (ЄДРПОУ 37045597) за період грудень 2010 року; ТОВ «Меріком ТЛ» (ЄДРПОУ 37192476) за період з 01.01.2012 по 29.02.2012; ТОВ «Константабудсервіс» (ЄДРПОУ 37316980) за період з 01.05.2012 по 31.07.2012»; ТОВ «Росар-Трейд» (ЄДРПОУ 37194012) за період квітень, травень та вересень 2011 року; ТОВ «РІАЛ-ГРУП» (ЄДРПОУ 37451042) за період 01.06.2011 по 31.07.2011 та 01.09.2011 по 31.12.2011; ТОВ «МАРКЕТ-ПРО» (ЄДРПОУ 37448396) за період жовтень 2011 року; ТОВ «Фороп Системс» (ЄДРПОУ 38440871) за період 01.04.2013 по 31.07.2013; ПП «Київський будинок тканин» (ЄДРПОУ 33240500) за період 01.09.2012 по 30.09.2012 та з 01.01.2013 по 31.03.2013 року.

Податковим органом в акті перевірки позивача відображено висновок, про те що господарські операції ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» з ТОВ «БААК Інтернешнл» не мали реального товарного характеру. Наявність у нього документів, які є необхідними для формування податкового кредиту - податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних є недостовірними. Тому господарська операція фактично не відбулася.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач придбав в липні 2013 року у постачальника ТОВ «СТЕК-КОМП»ЮТЕР» (ЄДРПОУ 30538300) оргтехніку (блок безперебійного живлення, монітори, системні блоки, сканери) для виробничих потреб.

Відповідно до видаткових накладних від 05.07.2013 року, ТОВ «СТЕК-КОМП»ЮТЕР» поставило позивачу товар (блок безперебійного живлення, монітори, системні блоки, сканери).

Постачальником виписано податкові накладні № 447 від 04.07.2013 року, № 2405 від 25.07.2013 року.

Зазначені вище податкові накладні відображені в складі податкового кредиту на суму 5376,00. та суму 89684,40 грн. відображено в складі витрат, котрі враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

В акті перевірки зазначено, що документів, які підтверджують транспортування не надано.

Під час перевірки відповідачем використано акт перевірки ДПІ у Личаківському районі м.Львова Львівської області ДПС від 27.11.2013 року №185/22-10/30538300 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Стек-Комп»ютер» (ЄДРПОУ 30538300) з питань взаємовідносин з ПП «Гелан» (ЄДРПОУ 38078430) за червень 2012-лютий 2013 р,; ТОВ «Перітус Альянс» (ЄДРПОУ 38780059) за липень 2013 року, ТОВ «ТПА Україна» (ЄДРПОУ 36176076) за травень 2013 року та з питань подальшої реалізації товарів, отриманих від ПП «Гєлан» (ЄДРПОУ 38078430) у червні 2012р.-лютому 2013р., ТОВ «Перітус Альянс» (ЄДРПОУ 38780059) у липні 2013 року, ТОВ «ТПА Україна» (ЄДРПОУ 36176076) у травні 2013 року».

Згідно висновків акту ДПІ у Личаківському районі м.Львова Львівської області ДПС від 27.11.2013 року №185/22-10/30538300 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Стек-Комп»ютер» (ЄДРПОУ 30538300) відповідно, задокументовано відсутність факту придбання ТзОВ «Леоні Вакрінг Системс УА ГмбХ» товарно-матеріальних цінностей, та відповідно відсутність факту реалізації ТзОВ «Стек-Комп»ютер» даних ТМЦ ТзОВ «Леоні Вакрінг Системс УА ГмбХ».

Тому відповідачем в акті перевірки позивача зроблено висновок, про те що господарські операції ТзОВ «Леоні Вакрінг Системс УА ГмбХ» з ТзОВ «Стек-Комп»ютер» не мали реального товарного характеру. Наявність у нього документів, які є необхідними для формування податкового кредиту - податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних є недостовірними. Тому господарська операція фактично не відбулася.

З такими висновками контролюючого органу суд не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2 стаття 9 цього Закону).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пункт 198.6 стаття 198 ПК України).

На підтвердження реальності господарських операцій в матеріалах справи містяться первинні документи: податкові накладні, видаткові накладні, платіжні документи тощо, які складені між позивачем та його контрагентами. Наведені документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять всі необхідні відомості та реквізити для належного підтвердження виконання господарських операцій.

Придбана продукція у ТОВ «БААК Інтернешнл» та ТОВ «Стек-Комп»тер» в подальшому була використана позивачем у власній господарській діяльності, про що свідчать: копії видаткових накладних, податкових накладних.

Внаслідок проведення даних операцій позивач як платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту).

У свою чергу, відповідачем не доведено неотримання позивачем товару. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів позивача на здійснення господарської операції, які викладені у висновках актах перевірки цих контрагентів.

Використання податковим органом акту перевірки, проведеної щодо іншого платника податків, як належного та допустимого доказу є необґрунтованим.

Суд зазначає, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, на вимоги яких покликається відповідач у акті перевірки щодо взаємовідносин позивача з ПП "Тронекс", не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Тому твердження відповідача про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на перевезення товару , за наявності факту оприбуткування товару та наявності інших первинних документів щодо господарських операцій не є підставою для встановлення порушення позивачем вимог ПК України.

Зазначена позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 19.02.2013 року у справі № К/9991/64514/11 за позовом ТзОВ "Комбікормовий завод "Феоніс".

Суд також звертає увагу на позицію Міністерства доходів і зборів України з цього питання, яка викладена у листі Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 року за №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128. Міністерство доходів і зборів України визнає, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то при наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Факти поставки та отримання товарів позивачем підтверджуються відповідними первинними документами, відображенням придбаних товарів в бухгалтерському обліку, використанням позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Як вбачається з акту перевірки позивача контролюючий орган не встановив жодних недоліків у заповненні наданих до перевірки первинних документів та вважав інформацію, яка міститься у них належною та достатньою.

Контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарської операції, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Отже висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його постачальниками не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими судом під час розгляду справи.

Зазначене свідчить про необґрунтованість та упередженість висновків податкового органу щодо встановлених порушень.

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними. На момент укладення договорів, виписки податкових накладних та проведення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочинів, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Враховуючи викладене вище та норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 року у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 року у справі № К/9991/66857/11.

Аналіз норм ПК України дає підстави зробити висновок, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року, справа № 21-47а10.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з частиною 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд відповідно до ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Відповідачем конкретних доказів, на підставі яких можна дійти висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства, суду надано не було.

Згідно зі статтею 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» 487,20 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 06.05.2014 року № 0000084210/902.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 06.05.2014 року № 0000074210/901.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» (Львівська область, Стрийський район, с.Нежухів, ЄДРПОУ 31358171) 487,20 (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп) судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Гулкевич І.З.