Ухвала

від 23.04.2015 по справі 813/3991/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 р. Справа № 876/2024/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Гнатик А.З.

з участю представників: позивача Цюк Н.І., Шильник М.Є., відповідача Юрченка Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року у адміністративній справі №813/3991/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000084210/902, №0000074210/901 від 06.05.2014 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 06.05.2014 року № 0000084210/902. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 06.05.2014 року № 0000074210/901. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» (Львівська область, Стрийський район, с.Нежухів, ЄДРПОУ 31358171) 487,20 грн. судового збору.

Не погоджуючись із постаново суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що за актами перевірок контрагентів позивача не підтверджено факти здійснення господарської діяльності та актом встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку лише бухгалтерськими проводками. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив постанову суду скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представники позивача проти апеляційної скарги заперечили, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. У період з 10.02.2014р. по 07.04.2014р. СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ Міндоходів була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» (код ЄДРПОУ 31358171) з питань взаєморозрахунків із ТОВ «БААК Інтернешнл» (код ЄДРПОУ 33934955) за грудень 2010 року, квітень 2011 року, липень 2011 року, вересень-грудень 2011 року, січень-лютий 2012 року, травень 2012 року, вересень 2012 року, січень 2013 року, березень 2013 року, квітень-липень 2013 року, ТОВ «Стек-Комп»ютер» (код ЄДРПОУ 30538300) за липень 2013 року, ТзОВ «ПЕМ Україна» (ЄДРПОУ 34493619) за період з 01.09.2013 по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.3, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.138.1.1 п.138.1, п.п.138.8.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.140.2 ст.140 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, що привело до завищення валових витрат та витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 1 083 218,20 грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, завищено суми ПДВ, які підлягали бюджетному відшкодуванню на загальну суму 237 848,80 грн.

На підставі акту перевірки СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ Міндоходів були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000074210/901 та №0000084210/902 від 06 травня 2014р.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих постав, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його постачальниками не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими судом під час розгляду справи.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач в своїй господарській діяльності здійснює забезпечення своїх працівників спеціальним робочим взуттям для виконання останніми своїх виробничих функцій. Таке забезпечення зумовлене вимогами Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992, Наказу державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду №53 від 24.03.2008 «Про затвердження Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту», колективним договором укладеним між ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» та колективом підприємства, внутрішнім положенням підприємства про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

На виконання вказаних вимог, позивач здійснює регулярні закупівлі спеціального взуття у відповідності з внутрішньою потребою у ТОВ «БААК Інтернешнл» на договірній основі.

Доставка товарів здійснювалась постачальником (ТОВ «БААК Інтернешнл») до м. Стрий логістичними компаніями «Автолюкс» та «Нова пошта», що підтверджується товарно - транспортними накладними.

Позивачем після отримання товару (взуття) на складі логістичної компанії, здійснювалась передача взуття на внутрішній склад непродукційних матеріалів, який знаходиться на території позивача. На підставі видаткових накладних уповноваженні особи підприємства здійснювали оприбуткування робочого взуття на склад, перевіряючи при цьому фактичні дані по кількісних , якісних, асортиментних показниках із зазначеними в видаткових накладних. Фіксування факту приймання матеріальних цінностей на склад для кожної видаткової накладної постачальника складалася «накладна на прихід».

Постачальник ТОВ «БААК Інтернешнл» разом з видатковою накладною, надавав позивачу податкову накладну, яка оформлена відповідно до Податкового кодексу України. Товари позивач використовував виключно в своїй господарській діяльності.

Позивач відобразив господарські операції з ТОВ «БААК Інтернешнл» у бухгалтерському обліку.

При перевірці відповідачем використано акт №606/3-26-50-22-03-11-33934955 від 10.12.2013 року складений ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БААК Інтернешнл» (ЄДРПОУ 33934955) щодо підтвердження господарських відносин платника податків з ТОВ «Сантафек СГ» (ЄДРПОУ 37045597) за період грудень 2010 року; ТОВ «Меріком ТЛ» (ЄДРПОУ 37192476) за період з 01.01.2012 по 29.02.2012; ТОВ «Константабудсервіс» (ЄДРПОУ 37316980) за період з 01.05.2012 по 31.07.2012»; ТОВ «Росар-Трейд» (ЄДРПОУ 37194012) за період квітень, травень та вересень 2011 року; ТОВ «РІАЛ-ГРУП» (ЄДРПОУ 37451042) за період 01.06.2011 по 31.07.2011 та 01.09.2011 по 31.12.2011; ТОВ «МАРКЕТ-ПРО» (ЄДРПОУ 37448396) за період жовтень 2011 року; ТОВ «Фороп Системс» (ЄДРПОУ 38440871) за період 01.04.2013 по 31.07.2013; ПП «Київський будинок тканин» (ЄДРПОУ 33240500) за період 01.09.2012 по 30.09.2012 та з 01.01.2013 по 31.03.2013 року.

Податковим органом в акті перевірки позивача відображено висновок, про те що господарські операції ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» з ТОВ «БААК Інтернешнл» не мали реального товарного характеру. Наявність у нього документів, які є необхідними для формування податкового кредиту - податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних є недостовірними. Тому господарська операція фактично не відбулася.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач придбав в липні 2013 року у постачальника ТОВ «СТЕК-КОМП'ЮТЕР» (ЄДРПОУ 30538300) оргтехніку (блок безперебійного живлення, монітори, системні блоки, сканери) для виробничих потреб.

Відповідно до видаткових накладних від 05.07.2013 року, ТОВ «СТЕК-КОМП'ЮТЕР» поставило позивачу товар (блок безперебійного живлення, монітори, системні блоки, сканери).

Постачальником виписано податкові накладні №447 від 04.07.2013 року, №2405 від 25.07.2013 року.

Зазначені вище податкові накладні відображені в складі податкового кредиту на суму 5376,00. та суму 89684,40 грн. відображено в складі витрат, котрі враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

В акті перевірки зазначено, що документів, які підтверджують транспортування не надано.

Під час перевірки відповідачем використано акт перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС від 27.11.2013 року №185/22-10/30538300 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Стек-Комп'ютер» (ЄДРПОУ 30538300) з питань взаємовідносин з ПП «Гелан» (ЄДРПОУ 38078430) за червень 2012-лютий 2013р,; ТОВ «Перітус Альянс» (ЄДРПОУ 38780059) за липень 2013 року, ТОВ «ТПА Україна» (ЄДРПОУ 36176076) за травень 2013 року та з питань подальшої реалізації товарів, отриманих від ПП «Гелан» (ЄДРПОУ 38078430) у червні 2012р.-лютому 2013р., ТОВ «Перітус Альянс» (ЄДРПОУ 38780059) у липні 2013 року, ТОВ «ТПА Україна» (ЄДРПОУ 36176076) у травні 2013 року».

Згідно висновків акту ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС від 27.11.2013 року №185/22-10/30538300 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Стек-Комп'ютер» (ЄДРПОУ 30538300) відповідно, задокументовано відсутність факту придбання ТзОВ «Леоні Вакрінг Системс УА ГмбХ» товарно-матеріальних цінностей, та відповідно відсутність факту реалізації ТзОВ «Стек-Комп'ютер» даних ТМЦ ТзОВ «Леоні Вакрінг Системс УА ГмбХ».

З урахуванням наведеного відповідачем в акті перевірки позивача зроблено висновок, про те, що господарські операції ТзОВ «Леоні Вакрінг Системс УА ГмбХ» з ТзОВ «Стек-Комп'ютер» не мали реального товарного характеру. Наявність у нього документів, які є необхідними для формування податкового кредиту - податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних є недостовірними. Тому господарська операція фактично не відбулася.

Проте колегія суддів з такими висновками відповідача не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

На підтвердження реальності господарських операцій в матеріалах справи містяться первинні документи: податкові накладні, видаткові накладні, платіжні документи тощо, які складені між позивачем та його контрагентами.

Наведені документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять всі необхідні відомості та реквізити для належного підтвердження виконання господарських операцій.

Придбана продукція у ТОВ «БААК Інтернешнл» та ТОВ «Стек-Комп'тер» в подальшому була використана позивачем у власній господарській діяльності, про що свідчать: копії видаткових накладних, податкових накладних.

Крім того, відповідачем не доведено неотримання позивачем товару. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів позивача на здійснення господарської операції, які викладені у висновках актах перевірки цих контрагентів.

Використання податковим органом акту перевірки, проведеної щодо іншого платника податків, як належного та допустимого доказу є необґрунтованим.

Доводи відповідача про відповідача про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на перевезення товару, за наявності факту оприбуткування товару та наявності інших первинних документів щодо господарських операцій не є підставою для встановлення порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 19.02.2013 року у справі № К/9991/64514/11 за позовом ТзОВ «Комбікормовий завод «Феоніс».

Крім того, у листі Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 року за №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 зазначено, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то при наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Факти поставки та отримання товарів позивачем підтверджуються відповідними первинними документами, відображенням придбаних товарів в бухгалтерському обліку, використанням позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Відповідачем не встановлено недоліків у заповненні наданих до перевірки первинних документів.

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними. На момент укладення договорів, виписки податкових накладних та проведення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочинів, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Враховуючи викладене вище та норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 року у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 року у справі №К/9991/66857/11.

Аналіз норм ПК України дає підстави зробити висновок, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому платник податків не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року, справа № 21-47а10.

Таким чином відповідачем в ході розгляду справи не надано суду конкретних доказів, на підставі яких можна дійти висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідачем винесені без достатніх правових підстав, тому підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційній скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року у адміністративній справі №813/3991/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 26.04.2015р.