Постанова

від 21.01.2015 по справі 820/17943/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 р. № 820/17943/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кабанова Д.С.,

позивача - ОСОБА_1,

представників позивача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

представника відповідача - Мосійчука Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0072131702 від 17.10.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 4940/20-31-07-02-08/НОМЕР_2 від 03.10.2014 року.

Позивач та його представники в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, надавши письмові заперечення на нього, в якому зазначив, що при проведенні перевірки позивача контролюючий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесене податкове повідомлення рішення є законним. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши сторін та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрований як фізична особа-підприємець 02.04.2009 року виконавчим комітетом Харківської міської ради, узятий на облік в органах державної податкової служби 03.04.2009 року за № 16407, зареєстрований платником податку на додану вартість 15.04.2009 року.

Фахівцями державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведена позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Агро-Крокус" (код ЄДРПОУ 37459942) за січень-лютий 2012 року та червень-вересень 2012 року.

Результати перевірки оформлені актом № 4940/20-31-07-02-08/НОМЕР_2 від 03.10.2014 року, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, зокрема: пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит в податкових деклараціях за перевіряємий період на суму ПДВ 80127,73 грн., з них товару, не було реалізовано наступним контрагентам та отриманих послуг на суму ПДВ 48188,58 грн., що призвело до заниження ПДВ, та підлягає сплаті в бюджет на суму 48188,58 грн.

Висновок про порушення позивачем норм Податкового кодексу України ґрунтується на тому, що вчинені позивачем правочини з ТОВ "Агро-Крокус" та надалі з покупцями товару не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Зазначений висновок зроблений відповідачем у зв'язку з отриманням акту Основ'янської ОДПІ м. Харкова від 19.03.2014 року № 343/221/37459942 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Агро-Крокус" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень 2012 року - січень 2013 року".

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 17.10.2014 року № 0072131702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 72282,87 грн., з яких: основний платіж - 48188,58 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 24094,29 грн.

Суд вважає висновки контролюючого органу необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно частини 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та ТОВ "Агро-Крокус" (Постачальник) укладено договір поставки № 27/01 від 27.01.2012 року.

За умовами договору, Постачальник зобов'язується передати у власність (повне господарське ведення), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити наступний товар: а) пшениця; б) висівки житні.

01 липня 2012 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Агро-Крокус" укладено додаткову угоду до договору поставки товару № 27/01 від 27.01.2012 року, відповідно до якої пункт 1.1 договору викладено в наступній редакції: Постачальник зобов'язується передати у власність (повне господарське ведення), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити наступний товар: а) пшениця; б) висівки житні; в) висівки пшеничні; г) зерновідходи пшеничні; д) шрот соняшниковий; е) кукурудза.

Факт виконання умов договору поставки підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковими та видатковими накладними.

Оплата за товар здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача.

Також, судом встановлено, що одночасно між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ТОВ "Агро-Крокус" (Виконавець) укладено договір про надання автопослуг від 21.07.2011 року.

Відповідно до умов договору, Виконавець зобов'язується перевозити вантажі, що належать Замовникові від пунктів завантаження до пунктів призначення та видавати їх уповноваженим на одержання вантажів особам, а Замовник зобов'язується оплачувати встановлену цим договором плату за надані послуги.

Факт виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи податковими накладними, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними.

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача.

Придбаний позивачем у ТОВ "Агро-Крокус" на підставі договору поставки № 27/01 від 27.01.2012 року товар реалізовано ДП "Новопокровський КХП" на виконання договору № 8 від 03.01.2012 року "Про надання послуг із давальницької сировини на млині у січні 2012 року"; договору № 82 від 01.02.2012 року "Про надання послуг із давальницької сировини на млині у лютому 2012 року"; договору № 143 від 01.03.2012 року "Про надання послуг із давальницької сировини на млині у березні 2012 року"; договору № 239 від 03.05.2012 року "Про надання послуг із давальницької сировини на млині у травні 2012 року"; договору № 273 від 01.06.2012 року "Про надання послуг із давальницької сировини на млині у червні 2012 року"; договору № 308 від 01.07.2012 року "Про надання послуг із давальницької сировини на млині у липні 2012 року".

Факт виконання умов договорів, укладених між ФОП ОСОБА_1 та ДП "Новопокровський КХП" підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та актами приймання-передачі.

Доставка товарів до ДП "Новопокровський КХП" здійснювалась ТОВ "Агро-Крокус" на підставі договору про надання автопослуг від 21.07.2011 року, укладеного з позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до підпункту 201.6 вказаної статті, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З огляду на пункт 201.8. статті 201 Податкового кодексу України вбачається, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 вищевказаного кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, договірні правовідносини між позивачем та ТОВ "Агро-Крокус" оформлені належним чином, та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Первинні документи, надані позивачем, за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, податковим органом не доведено.

При цьому суд звертає увагу, що первинні документи відповідачем під час перевірки не досліджувалися, оскільки перевірка була невиїзною, та як зазначає відповідач, документи не були надані на запит контролюючого органу.

Суд не приймає посилання відповідача на акт Освнов'янської ОДПІ м. Харкова від 19.03.2014 року № 343/221/37459942 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Агро Крокус" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень 2012 року - січень 2013 року" з огляду на наступне.

Суд відмічає, що в силу закону, отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 КК України та статтею 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів відкриття кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що з 02.11.2012 року по 08.11.2012 року ДПІ у Київському районі м. Харкова проведена документальна позапланова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.07.2010 року по 30.09.2012 року, результати якої оформлені актом від 19.11.2012 року № 2568/17-207/НОМЕР_2. Під час перевірки податковим органом перевірялися господарські відносини ФОП ОСОБА_1, в тому числі з ТОВ "Агро-Крокус", проте жодних порушень позивачем податкового законодавства при здійснені господарських відносин з ТОВ "Агро-Крокус" перевіркою не встановлено.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем вказаного процесуального обов'язку стосовно спірного податкового повідомлення-рішення не виконано, доказів відсутності факту реального вчинення ФОП ОСОБА_1 господарських відносин з ТОВ "Агро-Крокус" за січень-лютий 2012 року та червень-вересень 2012 року не надано.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення відповідача № 0072131702 від 17.10.2014 року - таким, що підлягає скасуванню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0072131702 від 17.10.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61002, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 26 січня 2015 року.

Суддя А.С. Мороко