Ухвала

від 11.03.2015 по справі 820/17943/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 р.Справа № 820/17943/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2015р. по справі № 820/17943/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0072131702 від 17.10.2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2015 року по справі №820/17943/14 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0072131702 від 17.10.2014 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 182 грн. 70 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2015 року по справі №820/17943/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про порушення судом першої інстанції, зокрема, вимог ст.159 КАС України. Стверджує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки факту відсутності реальності вчинення господарських операцій позивачем із платником податків та зборів ТОВ «Агрокрокус». Посилаючись на акт від 19.03.2014 №343/221/37459942 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання з ТОВ "Агро-Крокус" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень 2012 року - січень 2013 року, вважає безтоварними господарські операції між позивачем та вказаним контрагентом. Крім того, вказав на те, що позивачем не надано до перевірки доказів використання придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності чи подальшої реалізації придбаних ТМЦ та отримання прибутку. Зокрема, звертає увагу на відсутність наступних документів: рахунок- фактури, товаротранспортних накладних, специфікацій на кожне партію товару, сертифікатів відповідності, якісного посвідчення, книги відважувань на вантажі, що ввозяться через автомобільні ваги за 2012 роки (як перевірялась вага отриманих ТМЦ); актів прийому-передачі ТМЦ згідно укладено договору; довіреності на отримання ТМЦ зазначена в видаткових накладних; акту внутрішнього пересування (де зберігались ТМЦ до подальшої реалізації). Враховуючи викладене, вважає вірними висновки акту перевірки про заниження позивачем податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, та не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення № 0072131702 від 17.10.2014 року.

Позивач, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу, письмових поясненнях, а також його представник у судовому засіданні, посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятого судом першої інстанції рішення, підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ «Агрокрокус» належним чином оформленими документами, з викладених підстав, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2015 року залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що відповідач по справі належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника відповідача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрований як фізична особа-підприємець 02.04.2009 року виконавчим комітетом Харківської міської ради, узятий на облік в органах державної податкової служби 03.04.2009 року за № 16407, зареєстрований платником податку на додану вартість 15.04.2009 року.

Фахівцями державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведена позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_2 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Агро-Крокус" (код ЄДРПОУ 37459942) за січень-лютий 2012 року та червень-вересень 2012 року.

Результати перевірки оформлені актом № 4940/20-31-07-02-08/НОМЕР_2 від 03.10.2014 року, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, зокрема: пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит в податкових деклараціях за перевіряємий період на суму ПДВ 80127,73 грн., з них товару, не було реалізовано наступним контрагентам та отриманих послуг на суму ПДВ 48188,58 грн., що призвело до заниження ПДВ, та підлягає сплаті в бюджет на суму 48188,58 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 17.10.2014 року № 0072131702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 72282,87 грн., з яких: основний платіж - 48188,58 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 24094,29 грн.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 17.10.2014 року № 0072131702, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаного податкового повідомлення - рішення діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Так, суд першої інстанції зазначив про відсутність заниження позивачем податкових зобов`язань за перевіряє мий період. Вказує на підтвердження факту здійснення господарських операцій позивачем із ТОВ "Агро-Крокус" та зв`язку вказаних операцій із фінансово-господарською діяльністю позивача, що повністю підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення став висновок посадових осіб податкового органу про те, що вчинені позивачем правочини з ТОВ "Агро-Крокус" та надалі з покупцями товару не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. Зазначений висновок зроблений відповідачем у зв'язку з отриманням акту Основ'янської ОДПІ м. Харкова від 19.03.2014 року № 343/221/37459942 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Агро-Крокус" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень 2012 року - січень 2013 року", а також відсутності у позивача всіх необхідних первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій із ТОВ "Агро-Крокус" у перевіряє мий період. З урахуванням викладеного, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту, що призвело до заниження суми податку на додану вартість в сумі 80127,73 грн.

Колегія суддів вважає такі висновки податкового органу хибними, з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), а також для отримання права на формування витрат, сплачених за придбання товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту з ПДВ та безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із ТОВ «Агро-крокус».

З матеріалів справи судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_2 (Покупець) та ТОВ "Агро-Крокус" (Постачальник) укладено договір поставки № 27/01 від 27.01.2012 року.

За умовами договору, Постачальник зобов'язується передати у власність (повне господарське ведення), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити наступний товар: а) пшениця; б) висівки житні.

01 липня 2012 року між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Агро-Крокус" укладено додаткову угоду до договору поставки товару № 27/01 від 27.01.2012 року, відповідно до якої пункт 1.1 договору викладено в наступній редакції: Постачальник зобов'язується передати у власність (повне господарське ведення), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити наступний товар: а) пшениця; б) висівки житні; в) висівки пшеничні; г) зерновідходи пшеничні; д) шрот соняшниковий; е) кукурудза.

Факт виконання умов договору поставки підтверджується залученими до матеріалів справи податковими та видатковими накладними, а саме: податкова накладна №25 від 27.01.2012 р. та видаткова накладна №27/01-4 від 27.01.2012 р. на загальну суму 45 896,40 грн. в т.ч. ПДВ 7 649,40 грн.; податкова накладна №24 від 27.01.2012 р. та видаткова накладна №27/01-5 від 27.01.2012 р. на загальну суму 49 117,20 грн. в т.ч. ПДВ 8 186,20 грн.; податкова накладна №379 від 15.06.2012 р. та видаткова накладна №15/06-1 від 15.06.2012 р. на загальну суму 12 144,00 грн. в т.ч. ПДВ 20 024,00 грн.; податкова накладна №395 від 21.06.2012 р. та видаткова накладна №21/06-4 від 21.06.2012 р. на загальну суму 17 426,10 грн. в т.ч. ПДВ 2 904,35 грн.; податкова накладна №403 від 22.06.2012 р. та видаткова накладна №22/06-4 від 22.06.2012 р. на загальну суму 23 104,00 грн. в т.ч. ПДВ 3 850,67 грн.; податкова накладна №430 від 30.06.2012 р. та видаткова накладна №30/06-5 від 30.06.2012 р. на загальну суму 197,28 грн. в т.ч. ПДВ 32,88 грн.; податкова накладна №429 від 30.06.2012 р. та видаткова накладна №30/06-4 від 30.06.2012 р. на загальну суму 8 144,00 грн. в т.ч. ПДВ 1 357,33 грн.; податкова накладна №434 від 03.07.2012 р. та видаткова накладна №3/07-7 від 03.07.2012 р. на загальну суму 34 809,50 грн. в т.ч. ПДВ 5 801,58 грн.; податкова накладна №553 від 10.08.2012 р. та видаткова накладна №10/08-1 від 10.08.2012 р. на загальну суму 36 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 6 000,00 грн.; податкова накладна №644 від 14.09.2012 р. та видаткова накладна №14/09-1 від 14.09.2012 р. на загальну суму 90,00 грн. в т.ч. ПДВ 15,00 грн.; податкова накладна №677 від 30.09.2012 р. та видаткова накладна №30/09-2 від 30.09.2012 р. на загальну суму 89,10 грн. в т.ч. ПДВ 14,85 грн.; податкова накладна №669 від 30.09.2012 р. та видаткова накладна №30/09-1 від 30.09.2012 р. на загальну суму 74 180,00 грн. в т.ч. ПДВ 12 363,33 грн.; податкова накладна №466 від 17.07.2012 р. та видаткова накладна №17/07-3 від 17.07.2012 р. на загальну суму 16 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 2 666,67 грн.; податкова накладна №477 від 21.07.2012 р. та видаткова накладна №21/07 від 21.07.2012 р. на загальну суму 41 580,00 грн. в т.ч. ПДВ 6 930,00 грн.; податкова накладна №467 від 23.07.2012 р. та видаткова накладна №23/07-3 від 23.07.2012 р. на загальну суму 75 429,00 грн. в т.ч. ПДВ 12571,50 грн.; податкова накладна №493 від 31.07.2012 р. та видаткова накладна №31/07- 13 від 31.07.2012 р. на загальну суму 20 260,45 грн. в т.ч. ПДВ 3 376,74 грн.

Оплата за товар здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за 26.07.2012 р., 24.07.2012 р., 23.07.2012 р. 07.07.2012 р., 21.06.2012 р., 30.01.2012 р.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до умов договору (п. 3.6) поставка товару здійснюється транспортом покупця, у зв'язку з чим надані до суду копії договорів оренди позивачем вантажних автомобілів марки КАМАЗ укладених між позивачем та ОСОБА_3 28.09.2011 р.

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ФОП ОСОБА_2 (Замовник) та ТОВ "Агро-Крокус" (Виконавець) укладено договір про надання автопослуг від 21.07.2011 року.

Відповідно до умов договору, Виконавець зобов'язується перевозити вантажі, що належать Замовникові від пунктів завантаження до пунктів призначення та видавати їх уповноваженим на одержання вантажів особам, а Замовник зобов'язується оплачувати встановлену цим договором плату за надані послуги.

Факт виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи податковими накладними, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними, а саме: податкова накладна №54 від 03.02.2012 р. та акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №3/02-1 від 03.02.2012 р. на загальну суму 1 305,20 грн. в т.ч. ПДВ 217,53 гри.; податкова накладна №66 від 10.02.2012 р. та акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №10/02-1 від 10.02.2012 р. на загальну суму 19 039,80 грн. в т.ч. ПДВ 3 173,30 грн.; податкова накладна №76 від 16.02.2012 р. та акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №16/02-1 від 16.02.2012 р. на загальну суму 5 954,40 грн. в т.ч. ПДВ 992,40 грн.

На підтвердження факту доставки товари, позивачем долучено копії ТТН: №898495 від 27.01.2012 р. (26,760 т.) №898494/1 від 27.01.2012 р. (25,020 т.) №660070 від 20.06.2012 р. (20,1 т) №03/07 від 03.07.2012 р. (23,52 т) №796676 від 03.07.2012 р. (23,260 т) №796666 від 21.07.2012 р. (19,730 т) №796656 від 23.07.2012 р. (44,38 т)

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача.

Придбаний позивачем у ТОВ "Агро-Крокус" на підставі договору поставки № 27/01 від 27.01.2012 року товар реалізовано ДП "Новопокровський КХП" на виконання договору № 8 від 03.01.2012 року "Про надання послуг із давальницької сировини на млині у січні 2012 року"; договору № 82 від 01.02.2012 року "Про надання послуг із давальницької сировини на млині у лютому 2012 року"; договору № 143 від 01.03.2012 року "Про надання послуг із давальницької сировини на млині у березні 2012 року"; договору № 239 від 03.05.2012 року "Про надання послуг із давальницької сировини на млині у травні 2012 року"; договору № 273 від 01.06.2012 року "Про надання послуг із давальницької сировини на млині у червні 2012 року"; договору № 308 від 01.07.2012 року "Про надання послуг із давальницької сировини на млині у липні 2012 року".

Факт виконання умов договорів, укладених між ФОП ОСОБА_2 та ДП "Новопокровський КХП" підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та актами приймання-передачі.

Так, на підтвердження реальності передачі позивачем на користь ДП «Новопокровський КХП» придбаного у ТОВ «Агро-Крокус» товару відповідно до договору «Про надання послуг із давальницької сировини на млині у січні 2012 р.» №8 від 03.01.2012 р., позивачем надано Акт приймання передачі від 31.01.2014 р.

На підтвердження виконання умов договору «Про надання послуг із давальницької сировини на млині у лютому 2012 р. №82 від 01.02.2012 р.», надано акт приймання передачі від 06.02.2014 р., акт приймання передачі від 10.02.2014 р., акт приймання передачі від 16.02.2014 р., акт приймання передачі від 23.02.2014 р., акт приймання передачі від 23.02.2014 р. видаткова накладна №06/02 від 06.02.2012 р., видаткова накладна №29/02-3 від 29.02.2012 р., довіреність №182 від 06.02.2014 р.

Щодо укладеного договору «Про надання послуг із давальницької сировини на млині у березні 2012 р. №143 від 01.03.2012 р.», на підтвердження його виконання в матеріалах справи наявні: Акт приймання передачі від 06.03.2014 р., акт приймання передачі від 30.03.2014 р., видаткова накладна №30/03 від 30.03.2012 р.,

Надання послуг із давальницької сировини на млині у травні 2012 р. за договором №239 від 03.05.2012 р. підтверджується актом приймання передачі від 10.05.2014 р., актом приймання передачі від 21.05.2014 р., актом приймання передачі від 25.05.2014 р., видаткова накладна №31/05 від 31.05.2012 р.,

На підтвердження реальності укладання договору «Про надання послуг із давальницької сировини на млині у червні 2012 р. №273 від 01.06.2012 р.», матеріали справи містять акт приймання передачі від 22.06.2014 р., акт приймання передачі від 30.06.2014 р., видаткову накладну №11/06 від 11.06.2012 р., видаткову накладну №30/06 від 30.06.2012 р., видаткову накладну №30/06-2 від 30.06.2012 р., видаткову накладну №22/06-2 від 22.06.2012 р., видаткову накладну №22/06 від 22.06.2012 р., видаткову накладну №21/06 від 21.06.2012 р., видаткову накладну №13/06 від 13.06.2012 р., довіреність №845 від 01.06.2014 р.

Надання послуг із давальницької сировини на млині у липні 2012 р. за договором №308 від 01.07.2012 р. підтверджується видатковою накладною №31/07-2 від 31.07.2012 р., видатковою накладною №31/07-3 від 31.07.2012 р., які наявні у матеріалах справи.

Доставка товарів до ДП "Новопокровський КХП" здійснювалась ТОВ "Агро-Крокус" на підставі договору про надання автопослуг від 21.07.2011 року, укладеного з позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.

З огляду на вищевказані наявні у матеріалах справи документи, колегія суддів вважає необґрунтованими та спростованими наявними доказами доводи відповідача про відсутність актів прийому-передачі, доказів подальшої реалізації придбаних ТМЦ.

Посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних, колегія суддів вважає хибними, з огляду на наявність в матеріалах справи ТТН №898495 від 27.01.2012 р., №898494/1 від 27.01.2012 р., №660070 від 20.06.2012 р., №03/07 від 03.07.2012 р., №796676 від 03.07.2012 р., №796666 від 21.07.2012 р., №796656 від 23.07.2012 р.

При цьому, колегія суддів зауважує, що дотримання вимог "Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363, зокрема, про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт у процесі виконання перевезень вантажів.

Правила № 363, розроблені Міністерством транспорту України, стосуються, перш за все, порядку здійснення перевезень і не встановлюють правила ведення бухгалтерського й податкового обліку підприємств, які є відправниками вантажу й вантажоодержувачами.

Зі змісту Правил № 363 вбачається, що товарно-транспортні накладні є документами, що регламентують взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу, і слугують, перш за все, для обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та інших транспортних ресурсів.

В той же час, в даному випадку позивачем сформовано валові витрати не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, а тому відсутність товарно-транспортних накладних взагалі не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення вартості придбаного товару до складу валових витрат.

Таким чином, колегія суддів вважає, посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних є безпідставними та необґрунтованими, що тим більше не може свідчити про безтоварність спірних господарських операцій із ТОВ «Агро-крокус».

З приводу тверджень відповідача про ненадання до перевірки сертифікатів якості продукції, колегія суддів зазначає, що технічна документація на продукцію та документи про сертифікацію не можуть бути віднесені до категорії визначених чинним законодавством документів, що повинні використовуватися в бухгалтерському та податковому обліку підприємства для нарахування податкових зобов'язань.

Колегія суддів вважає, що будь-які документи, якими підтверджується якість, безпечність або відповідність товарів, подання яких вимагає відповідач, самі по собі не свідчать про здійснення господарських операцій з такими товарами та зміни в зв'язку з цим в структурі активів та зобов'язань позивача. Такі документи не є підставою для відображення в бухгалтерському чи податковому обліку будь-яких операцій з товарами. Крім того, відповідач не наділений повноваженнями контролю за якістю та відповідністю товарів в обігу.

З огляду на викладене, враховуючи наявність інших документів, оформлених в ході господарської операції з придбання позивачем товарів у ТОВ «Агро-крокус», до яких зауваження в ході перевірки були відсутні, колегія суддів вважає, що ненадання позивачем сертифікатів та паспортів якості не є свідченням безтоварності вказаної господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, зауваження щодо змісту та форми, податкових чи видаткових накладних в акті перевірки відсутні.

Колегія суддів вказує на те, що укладені між позивачем та ТОВ «Агро-крокус» договір поставки містить основні типові положення, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договору, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Колегія суддів зазначає, що з наявних в матеріалах справи копій первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявними у матеріалах справи копіями первинних документів повністю підтверджено факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агро-крокус».

Щодо посилань відповідача на акт від 19.03.2014 №343/221/37459942 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Агро-крокус» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень 2012 року - січень 2013 року», як на підставу для висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агро-крокус», колегія суддів вказує на таке.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 ПК України зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 4.4. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (наказ ДПА України №236 від 22.04.2011 р.), у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Згідно з п. 73.5 ст. 73 ПК України, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зазначає, що складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки може свідчити лише про незнаходження суб'єкта господарювання за податковою адресою у момент проведення зустрічної звірки; ані співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, ані заходи контролю за дотриманням податкового законодавства у такому разі не здійснюються.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що у податкового органу відсутні повноваження щодо здійснення в рамках проведення зустрічної звірки контролю за дотриманням податкового законодавства. Функції з контролю за дотриманням податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи податкової служби, реалізується шляхом проведення перевірок у випадках і в порядку встановленими ПК України. А отже висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть слугувати доказом про допущення платником податків порушень податкового законодавства.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність фізичної особи-підприємця за можливими допущеними порушеннями законодавства юридичних осіб.

Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Податкового кодексу України, не передбачається обов'язкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами. Якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це не може тягнути відповідальності та негативних наслідків саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту з ПДВ та має всі документальні підтвердження його розміру.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та їм не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та вказує на реальність спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом "Агро-Крокус", що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що з 02.11.2012 року по 08.11.2012 року ДПІ у Київському районі м. Харкова проведена документальна позапланова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.07.2010 року по 30.09.2012 року, результати якої оформлені актом від 19.11.2012 року № 2568/17-207/НОМЕР_2. Під час перевірки податковим органом перевірялися господарські відносини ФОП ОСОБА_2, в тому числі з ТОВ "Агро-Крокус", проте жодних порушень позивачем податкового законодавства при здійснені господарських відносин з ТОВ "Агро-Крокус" перевіркою не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було правомірно сформовано за задекларовано податковий кредит за результатами відносин із "Агро-Крокус" у перевіряє мий період, що повністю підтверджено наявними у матеріалах справи відповідними первинними документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 17.10.2014 року № 0072131702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 72282,87 грн., з яких: основний платіж - 48188,58 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 24094,29 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях позивача порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки № 4940/20-31-07-02-08/НОМЕР_2 від 03.10.2014 року, на підставі висновків якого відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2015р. по справі № 820/17943/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П. Судді Дюкарєва С.В. Калитка О.М. Повний текст ухвали виготовлений 16.03.2015 р.