Ухвала

від 30.01.2015 по справі 344/19745/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/19745/13-ц

Провадження № 22-ц/779/137/2015

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Девляшевського В.А., Меленко О.Є.

секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ сумісного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого у шлюбі майна за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Анастасія і Ко» на ухвалу судді Івано-Франківського міського суду від 10 лютого 2014 року про забезпечення позову, -

в с т а н о в и л а :

у січні 2014 року ОСОБА_2 звернулася із позовом до ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на 3/4 частини автомобіля марки «Шкода Октавія А5» д.н.з. НОМЕР_1.

В січні 2014 року ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про реальний розподіл майна подружжя.

ОСОБА_3 звернувся із заявою про забезпечення позову у даній справі, мотивуючи її тим, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення у справі.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 10 лютого 2014 року частково задоволено клопотання про забезпечення позову. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та на нежитлове приміщення АДРЕСА_2, що належать ОСОБА_2

В апеляційній скарзі директор ТОВ «Анастасія і Ко» ОСОБА_2 посилається на порушення судом при постановленні ухвали норм процесуального права. Зазначає, що судом не враховано, що вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи чи фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Не враховано судом і те, що у разі передання нерухомого майна як вкладу до статутного капіталу юридичної особи, право власності на таке майно виникає з моменту державної реєстрації права за цією юридичною особою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до витягу з якого єдиним власником нежитлового приміщення АДРЕСА_2, на яке накладено арешт, з 25.11.2013 року є юридична особа ТОВ «Анастасія і Ко». ОСОБА_3 до зазначеного майна відношення не має, його власником ніколи не був. Постановляючи оскаржувану ухвалу суддя не вимагав від ОСОБА_3 документів, що підтверджують його права на житлові приміщення, на які накладено арешт, а також забезпечити заставою його вимогу, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову. Тому просить оскаржувану ухвалу скасувати.

В засідання апеляційного суду сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не з'явились, що згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає її розглядові.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову, якщо їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Перелік видів забезпечення позову зазначений у ч. 1 ст. 152 ЦПК України і передбачає, у тому числі, й можливість накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Встановлено, що у січні 2014 року ОСОБА_2 звернулася із позовом до ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на 3/4 частини автомобіля марки «Шкода Октавія А5» д.н.з. НОМЕР_1. В січні 2014 року ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про реальний розподіл майна подружжя.

Зважаючи на суть позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що невжиття заходу забезпечення позову - накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та на нежитлове приміщення № 3 в цьому будинку, може утруднити виконання рішення у разі задоволення позову.

Застосовані заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами, а доводи апелянта про відсутність доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, не заслуговують на увагу, оскільки апеляційний суд на цій стадії не вправі вирішувати питання щодо доведеності обставин справи.

За таких обставин суд першої інстанції правильно застосував процесуальну норму та обґрунтовано вжив зазначений захід забезпечення позову.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Анастасія і Ко» відхилити.

Ухвалу судді Івано-Франківського міського суду від 10 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Девляшевський В.А.

Меленко О.Є.