Постанова

від 29.01.2015 по справі 924/1217/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 року Справа № 924/1217/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Зеніт" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 у справі№ 924/1217/14 Господарського суду Хмельницької області за позовомСлавутського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Славутської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Зеніт" простягнення збитків в сумі 42 388,19 грн.

за участю представників сторін від:

прокуратури : Савицька О.В. (посв. № 015589),

позивача : Федорчук С.Й. (дов. від 17.01.2010)

відповідача : Павлик І.І. (дов. від 26.01.2015)

ВСТАНОВИВ:

Славутський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Славутської міської ради звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Зеніт", в якому, з урахування зменшення розміру вимог, просив стягнути з відповідача на користь позивача 42 388,18 грн. збитків. В обґрунтування позову прокурор зазначав, що відповідач в період з 28.06.2013 до 11.03.2014 використовував земельну ділянку по вул. Миру, 89 в місті Славута Хмельницької області для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель та споруд без правовстановлюючих документів (без оформлення права користування земельною ділянкою). Внаслідок цього, на думку прокурора, у зазначений період користування відповідачем земельною ділянкою, міській раді завдано збитки у вигляді неодержаних доходів від орендної плати за землю. При цьому прокурор посилався на приписи статей 124, 125, 152 Земельного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29.09.2014, ухваленим суддею Заверуха С.В., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, місцевий суд дійшов висновку про доведеність матеріалами справи вини відповідача у неукладенні договору оренди внаслідок протиправної поведінки останнього. Водночас суд виходив з того, що відповідач фактично використовував земельну ділянку без оформлення відповідних прав у встановленому порядку, поважних причини, які б перешкоджали здійснити таке оформлення, суду не навів, плату за фактичне користування земельною ділянкою не вносив. При цьому суд керувався приписами статей 22, 377 Цивільного кодексу України, статей 120, 122, 124, 125, 156, 157 Земельного кодексу України.

Рівненський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Сініцина Л.М. - головуючий, Олексюк Г.Є., Павлюк І.Ю., постановою від 12.11.2014 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Зеніт" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на безпідставне неврахування судами того, що до моменту прийняття Славутською міськрадою відповідного рішення від 31.01.2014 про передачу спірної земельної ділянки у користування відповідачу, право на оформлення земельної ділянки, а відтак і обов'язок зі сплати орендної плати у останнього були відсутні. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 116, 120, 124, 125 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора та представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 17.02.2014 постійною комісією з питань регулювання земельних відносин, екології, благоустрою та адміністративно-територіального устрою Славутської міської ради проведено обстеження земельної ділянки, розташованої за адресою: Хмельницька область, м. Славута, вул. Миру, 89, про що складено акт обстеження земельної ділянки від 17.02.2014. За результатом проведеної перевірки комісією встановлено, що за вказаною адресою на земельній ділянці загальною площею 22 414 кв.м. знаходиться майновий комплекс, який належний Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Зеніт". Зазначене підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.12.2013, згідно з якою 27.06.2013 товариство набуло право спільної часткової власності на 82/100 часток майнового комплексу. Також актом перевірки встановлено, що станом на день перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Зеніт" правовстановлюючі документи на земельну ділянку під об'єктами нерухомого майна не оформлено, чим порушено вимоги чинного земельного законодавства. За результатами обстеження комісія дійшла висновку про необхідність вирішення питання щодо відшкодування збитків, завданих використанням земельної ділянки без оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Водночас телеграмою Славутської міської ради від 28.02.2014 відповідача запрошено на засідання комісії для визначення розміру збитків, завданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Зеніт" використанням земельної ділянки без оформлення договору. Судами також установлено, що 11.03.2014 відбулося засідання комісії, на якому був присутній представник відповідача, і за результатами якого встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Зеніт" внаслідок використання у період з 27.06.2013 до 28.02.2014 земельної ділянки площею 22 414 кв.м. без правовстановлюючих документів нанесено збитки Славутській міськраді у вигляді неодержаних у розмірі 42 562,63 грн. Рішенням виконавчого комітету Славутської міської ради від 20.03.2014 № 80 затверджено акт від 11.03.2014 про визначення розміру збитків за фактичне використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів. Разом з цим, з метою добровільного погашення цих збитків 24.03.2014 відповідачеві скеровано повідомлення з актом про визначення збитків від 11.03.2014, втім відповідачем збитки не відшкодовані. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Славутського міжрайонного прокурора заявлена в інтересах держави в особі Славутської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Зеніт"42 388,18 грн. збитків у вигляді неодержаних доходів, з підстав використання відповідачем земельної ділянки без належного правового оформлення. Відповідно до приписів статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом, відшкодування заподіяних збитків. Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру вказаних збитків постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (надалі - Порядок № 284). Пунктами 2, 3 цього Порядку визначено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських, міст обласного значення, рад. Відшкодуванню підлягають, зокрема, інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення, викупу, або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян. Отже, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284. Вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди, зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки, господарські суди, крім спеціальних норм, повинні застосовувати загальні положення статті 22, глави 82 Цивільного кодексу України, частини другої статті 224 Господарського кодексу України. Згідно з приписами статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Відповідно до статті 1166 названого Кодексу майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди . Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Статтею 377 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент набуття відповідачем права власності на об'єкт нерухомості, що знаходиться на спірній ділянці, передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Аналогічні положення зазначені і у статті 120 Земельного кодексу України. З аналізу вказаних норм убачається, що перехід права на земельну ділянку не відбувається автоматично, а потребує оформлення. Згідно з приписами статті 124 Земельного кодексу України набуттю права користування та права оренди передує волевиявлення особи, яка виявила бажання набути таке право, і лише після цього здійснюється волевиявлення відповідного органу місцевого самоврядування. Як убачається з матеріалів справи, Славутською міською радою Хмельницької області вживались заходи щодо оформлення договору оренди землі з відповідачем шляхом: звернення до відповідача листом від 25.12.2013 про необхідність у найкоротший термін подання до міськради заяви щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку; передачі відповідним рішенням від 31.01.2014 спірної земельної ділянки у користування; укладення з відповідачем договору оренди від 11.03.2014. З матеріалів справи убачається, що відповідач з 27.06.2013 набув право власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, між тим, матеріали справи не містять доказів вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів, спрямованих на належне оформлення земельної ділянки, після набуття права власності на нерухоме майно у відповідності до земельного законодавства України. Разом з цим, дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суди попередніх інстанцій на підставі повного та всебічного розгляду справи установили наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема факт порушення відповідачем вимог земельного законодавства, що виявився у тривалому використанні земельної ділянки без договору оренди, що є підставою для нарахування збитків, визначення і відшкодування яких врегульовано вказаним Порядком; причинний зв'язок між збитками і протиправною поведінкою відповідача, оскільки використання земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення, позбавило міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід у вигляді орендної плати. Суд першої інстанції установив і те, що відповідачем не доведено відсутності його вини. При цьому суди надали оцінку розрахунку збитків та визнали його обґрунтованим і таким, що здійснений у відповідності до рішення виконкому Славутської міськради від 20.03.2014 № 80 та акта від 11.03.2014 про визначення розміру збитків у вигляді неодержаних доходів. Враховуючи те, що суди попередніх інстанцій установили усі обставини, які входять до предмета доказування при вирішенні даного спору, зокрема наявність усіх складових цивільного правопорушення, висновок судів про стягнення з відповідача збитків, у заявленому розмірі (з урахуванням заяви про зменшення вимог), визнається законним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Зеніт" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 у справі № 924/1217/14 Господарського суду Хмельницької області залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець