Постанова

від 30.01.2015 по справі 816/4747/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2015 року 09:30м. ПолтаваСправа № 816/4747/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника позивача - Серкова Ю.А.,

представника відповідача - Клименко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваресурсінвест" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

01 грудня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваресурсінвест" (далі - позивач, ТОВ "Полтаваресурсінвест") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 вересня 2014 року № 0001112310, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 468 566 грн, з них за основним платежем 374 853 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 93 713 грн .

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом на підставі висновків перевірки, про порушення позивачем п. 201.1 ст. 201, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 374 853 грн, у тому числі: квітень 2012 року - 50706 грн, травень 2012 року - 59320 грн, червень 2012 року - 11325 грн, липень 2012 року - 69551 грн, серпень 2012 року - 101510 грн, вересень 2012 року - 19427 грн, жовтень 2012 року - 38894 грн, листопад 2012 року - 24120 грн. Позивач вважає такі висновки протиправними з огляду на те, що вони не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, а перевірка проведена без врахування всіх обставин та не досліджено у повному обсязі наданих під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. З приводу взаємовідносин із контрагентом ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" позивач вказує, що твердження контролюючого органу про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності із даним контрагентом ґрунтуються на припущеннях, а відтак є непідтвердженими та такими, що не відповідають дійсності.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні. У письмових запереченнях в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначав, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 201.1 ст. 201, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI під час формування податкового кредиту з ПДВ за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз". Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій. Зазначав, що позивачем не було надано до перевірки документи, що підтверджують транспортування товару та його якість, також у видаткових накладних на отримання товару від спірного контрагента не вказано всіх реквізитів, зокрема розшифровки прізвища особи, яка отримала товар. А тому контролюючим органом правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваресурсінвест" зареєстроване виконавчим комітетом Полтавської міської ради як юридична особа 27 жовтня 2009 року, ідентифікаційний код 36792717, номер запису 1 588 102 0000 008763, а також перебуває на податковому обліку у відповідача та зареєстрований платником ПДВ з 06 листопада 2009 року.

Видами діяльності ТОВ "Полтаваресурсінвест" за КВЕД у періоді, що перевірявся, були: 51.90.0 - інші види оптової торгівлі, 71.34.0 - оренда інших машин та устаткування.

29 серпня 2014 року відповідно до наказу ДПІ у м. Полтаві від 18 серпня 2014 року № 1852 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Полтаваресурсінвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" за період з 01 квітня 2012 року по 30 листопада 2012 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 01 вересня 2014 року № 4897/16-01-22-07-13/36792717, в якому відображено порушення позивачем п. 201.1 ст. 201, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 374 853 грн, у тому числі: квітень 2012 року - 50706 грн, травень 2012 року - 59320 грн, червень 2012 року - 11325 грн, липень 2012 року - 69551 грн, серпень 2012 року - 101510 грн, вересень 2012 року - 19427 грн, жовтень 2012 року - 38894 грн, листопад 2012 року - 24120 грн. (а.с. 25-37)

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 11 вересня 2014 року № 0001112310, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 468 566 грн, з них за основним платежем 374 853 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 93 713 грн (а.с. 38).

Із вказаним повідомленням-рішенням позивач не погодився, у зв'язку з чим оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів в Полтавській області. Рішенням Головного управління Міндоходів в Полтавській області про результати розгляду скарги від 21.11.2014 року № 2517/10/16-31-10-04-12 скаргу ТОВ "Полтаваресурсінвест" залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення № 0001112310 від 11.09.2014 року - без змін, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню від 11 вересня 2014 року № 0001112310, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 468 566 грн, з них за основним платежем 374 853 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 93 713 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності .

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначені вказаним пунктом.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "Придніпровський Агропромисловий Союз" (по тексту договору - Постачальник) укладено договір поставки від 02 квітня 2012 року № 02/04-1, відповідно до умов якого Постачальник поставляє, а Покупець зобов'язується прийняти поставку та оплатити поставлений товар. Загальна сума даного Договору складається з сум, вказаних у накладних на кожну партію товару. Накладні є невід'ємною частиною даного Договору. Датою поставки вважається дата отримання товару Покупцем. Відвантаження та доставка товару виконується засобами Постачальника. (а.с. 162-163 т.1).

В рамках виконання вказаного договору ТОВ "Полтаваресурсінвест" у квітні-листопаді 2012 року придбало у ТОВ "Придніпровський Агропромисловий Союз" запчастини (стартер, карданний вал, клапани, шків трансміссійний, муфти, лампи, карданний вал, фільтри тощо) на загальну суму 2 249 125,20 грн., в т.ч. ПДВ 4374 854, 20 грн.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту були наступні податкові накладні, видані "Придніпровський Агропромисловий Союз":

- у квітні 2012 року на загальну суму 439 153,20 грн., у т.ч. ПДВ 73 192,20 грн. (№ 6, 8 від 06.04.12, № 17, 18 від 10.04.12, № 35 від 18.04.12, № 42 від 21.04.12, № 44 від 23.04.12, № 56 від 26.04.12 );

- у травні 2012 року на загальну суму 256521,60 грн., у т.ч. ПДВ 42753,60 грн. (№ 14 від 09.05.12, № 18 від 10.05.12, № 57 від 21.05.12, № 62 від 22.05.12, № 68 від 24.05.12);

- у червні 2012 року на загальну суму 231841,20 грн., у т.ч. ПДВ 38640,20 грн. (№ 7 від 05.06.12, № 17 від 11.06.12, № 19 від 12.06.12, №29 від 13.06.12, № 186 від 14.06.12);

- у липні 2012 року на загальну суму 277886,40 грн., у т.ч. ПДВ 46314,40 грн. (№ 8 від 07.07.12, № 11 від 05.07.12, № 13 від 06.07.12, № 35 від 17.07.12, № 46 від 23.07.12);

- у серпні 2012 року на загальну суму 549072,20 грн., у т.ч. ПДВ 91512,00 грн. (№ 22 від 08.08.12, № 27 від 09.08.12);

- у вересні 2012 року на загальну суму 116564,40 грн., у т.ч. ПДВ 19427,40 грн. (№16 від 07.09.12, № 29 від 13.09.12);

- у жовтні 2012 року на загальну суму 233366,40 грн., у т.ч. ПДВ 38894,40 грн. (№ 16 від 05.10.12, № 21 від 08.10.12, № 28 від 09.10.12, № 51 від 15.10.12);

- у листопаді 2012 року на загальну суму 144720,00 грн., у т.ч. ПДВ 24120,00 грн. (№ 34 від 15.11.12).

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою ТОВ "Придніпровський Агропромисловий Союз" та включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідний період, що сторонами у справі не заперечується.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії видаткових накладних та рахунків. ( а.с. 164-250 т.1, а.с. 1-27 т.2)

Отриманий товар був оплачений ТОВ "Полтаваресурсінвест" згідно банківських виписок з відмітками банківської установи, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 28-81 т.2).

Із пояснень представника позивача в судовому засіданні встановлено, що транспортування придбаних товарів в серпні 2012 року здійснювалось частково ФОП ОСОБА_3 на підставі договору про надання транспортних послуг № 103 від 01.03.2012 (а.с. 177 т. 2), що підтверджується актом виконаних робіт про здійснення вантажних перевезень від 10.08.2012, рахунком № 174 від 10.08.2012, товарно-транспортною накладною № 0036408 від 10.08.2012 (а.с. 178-180 т. 2).

Транспортування придбаних товарів в інші періоди здійснювалось за рахунок та на замовлення ТОВ "Придніпровський Агропромисловий Союз", як це і передбачено умовами укладеного між ними договору.

Весь товар було оприбутковано на складі позивача, що підтверджується наданим представником позивача до матеріалів справи товарними звітами позивача, у яких відображено рух ТМЦ на складі позивача (т.2 а.с. 82-125).

На підтвердження наявності у позивача складських приміщень, у яких зберігався придбаний товар, позивачем надано належним чином завірені копії договору оренди № 2 від 03.01.2012 року, укладеного між позивачем і ФОП ОСОБА_4 щодо оренди виробничого приміщення (складу) загальною площею 16 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 149-152 т. 2) та договору оренди нежитлового приміщення № 01-10/12 від 01.10.2012 року, укладеного між позивачем і ТОВ "Техноцентр-Кузов" щодо оренди складського приміщення загальною площею 80 кв.м за адресою: вул. Світла, 11, с. Щербані, Полтавський район (а.с. 163-164 т. 2)

В подальшому товар, отриманий від ТОВ "Придніпровський Агропромисловий Союз", позивачем було реалізовано як постачальником в межах взаємовідносин з іншими контрагентами, на підтвердження чого позивачем надано належним чином завірені копії договорів поставки запчастин, податкові, видаткові накладні, рахунки-фактури, довіреності, товарно-транспортні накладні тощо (а.с. 183-250 т. 2, т. 3, 4, а.с. 1-124 т.5).

Господарські операції позивача здійснювались в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД.

Щодо посилань податкового органу на ненадання до перевірки сертифікатів якості, то суд зазначає, що надання документів, підтверджуючих якісні характеристик товару, стосується лише правовідносин між продавцем і покупцем щодо підтвердження та дотримання першим умов договору, зокрема щодо предмету поставки.

Згідно пояснень представника позивача, вказані документи передають позивачем при подальшій реалізації товару своїм контрагентам.

Таким чином матеріалами справи підтверджується реальність спірних господарських операцій та їх зв'язок із господарською діяльністю позивача.

Щодо доводів відповідача про те, що у ТОВ "Полтаваресурсінвест" відсутні транспортні документи, що підтверджували б переміщення даного товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 545 ЦК України підтвердження факту та належності виконання зобов'язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" бухгалтерський облік господарських операцій в Україні ведеться на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, або безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Разом з тим, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких здійснюється оприбуткування товару, та не є єдиними та безумовними документами, що підтверджують факт придбання товару.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують фактичність господарських операцій між ТОВ "Полтаваресурсінвест" та ТОВ "Придніпровський Агропромисловий Союз" є видаткові та податкові накладні.

Твердження відповідача про відсутність всіх необхідних реквізитів у видаткових накладних, зокрема прізвища особи, яка отримала товар, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. На вимогу суду, відповідачем було надано копії видаткових накладних, які ним отримано під час проведення перевірки. В даних накладних, як і в накладних наданих до матеріалів справи позивачем зазначено прізвище особи яка отримувала товар за накладною, а саме: "ОСОБА_5." та зазначено номер та дату доручення, яке надавалось позивачем вказаній уповноваженій особі на отримання товару по накладних виписаних контрагентом позивача.

З огляду на викладене, та з урахуванням того, що товарно-транспортні накладні та сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського обліку та суворої звітності, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару, та не являються єдиними та безумовними документами, що підтверджують факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача зі спірним контрагентом у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.

Доводи відповідача стосовно того, що у спірного контрагента позивача не має власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, суд вважає необґрунтованими, оскільки зазначені висновки не враховують нічим не обмежені права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди (користування) приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Сукупність наданих представником позивача документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договору поставки із спірним контрагентом, окрім того, зі змісту первинних документів, долучених до матеріалів, в діяльності позивача та його контрагента наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договору, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, витрати позивача за цим договором повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Суд звертає увагу на те, висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується головним чином на аналізі характеру господарської діяльності контрагента позивача, а саме на висновках Акту про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Придніпровський Агропромисловий Союз" з питань дотримання вимог податкового, законодавства про збір та облік єдиного внеску, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.10.2013 (контрагента Позивача) від 24 грудня 2013 року № 5763/16-03-22-02-12/34957936 (а.с. 63-70 т. 1).

Однак, суд звертає увагу, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування (Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби").

В той же час, позивач є відокремленою юридичною особою від свого контрагента -юридичної особи ТОВ "Придніпровський Агропромисловий Союз", а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", "якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість, а саме побудовані на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагента позивача та на висновках Акту перевірки ТОВ "Придніпровський Агропромисловий Союз".

Таким чином, згідно Акту перевірки від 01 вересня 2014 року № 4897/16-01-22-07-13/36792717 відповідач покладає на ТОВ "Полтаваресурсінвест" відповідальність внаслідок можливого порушення норм податкового законодавства його контрагентом, що є неприпустимим відповідно до статті 61 Конституції України.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано та не на підставі закону, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд приходить до висновку визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 вересня 2014 року № 0001112310, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 468 566 грн, з них за основним платежем 374 853 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 93 713 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваресурсінвест" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 11 вересня 2014 року № 0001112310.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваресурсінвест" витрати зі сплати судового збору у розмірі 487,20 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 02 лютого 2015 року.

Суддя І.Г. Ясиновський