Постанова

від 27.01.2015 по справі 910/18363/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р. Справа№ 910/18363/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Шипка В.В.

Доманської М.Л.

В судове засідання з'явилися представники:

від позивача - Бригинець С.М., довір. від 17.11.2014р. б/н

від відповідача - Романенко І.В., довір. від 07.11.2014р. б/н

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою

відповідальністю "Сучасні будівельні технології"

на рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2014р.

у справі №910/18363/14 (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Індормедіа"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні будівельні

технології"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2014р. у справі №910/18363/14 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Сучасні будівельні технології" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь ТОВ "Індормедіа" на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 22.200,00 грн. (двадцять дві тисячі двісті гривень), 3 % річних від простроченої суми - 169,68 грн. (сто шістдесят девять гривень 68 копійок), інфляційних втрат - 96,49 грн. (дев'яносто шість гривень 49 копійок) та судові витрати - 1.827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн.).

Не погоджуючись, ТОВ "Сучасні будівельні технології" звернулось до Київського апеляційного господарського суду, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2014р. у справі №910/18363/14 і прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм процесуального та матеріального права, а саме: підставою для заперерченя Відповідача є той факт, що Договір № 19/02/10 від 19.02.2010 припинив свою дію 31.03.2014, оскільки Відповідач у березні 2014 повідомив Позивача про припинення використання авторський та суміжних прав та відповідно про розрив даного договору.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти апеляційної скарги та просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення господарського суду від 10.11.2014 у справі без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, 19 лютого 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Індормедіа» (надалі - Ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні будівельні технології» (далі - Ліцензіат) укладено Договір № 19/02/10, відповідно до п. 2.1. якого, Ліцензіар на умовах, визначених Договором, надає Ліцензіату майнове право (невиключну ліцензію) на публічне виконання об'єктів авторського права і об'єктів суміжних прав на території закладів Ліцензіата, перелік яких наведено в Додатку 2 до даного Договору (далі - Територія), а Ліцензіат зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) Ліцензіару відповідно до положень даного Договору.

Спір виник на підставі того, що Позивач вважає, що станом на 11.08.2014 року у Відповідача існує заборгованість у розмірі 22 200 грн. несплаченого роялті за надання прав за 2 та 3 квартал 2014 року, а також, 1133,11 грн. пені, 96,49 грн. втрат від інфляції, 169,68 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

На підставі ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Згідно укладеного 19 лютого 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Індормедіа» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні будівельні технології» укладено Договір № 19/02/10 п. 2.4. Договору, сторони домовились, що сума винагороди (роялті), яка сплачується Ліцензіатом за надання невиключного права:

- на публічне виконання об'єктів суміжних прав з Каталогу Ліцензіара становить: 5 500 грн. (без ПДВ) за один календарний квартал;

- на публічне виконання об'єктів авторського права з Каталогу Ліцензіара становить: 5 500 грн. (без ПДВ) за один календарний квартал.

Визначена сторонами сума винагороди в п. 2.4. Договору не залежить від тривалості та кількості використання об'єктів авторського права та/або суміжних прав.

Як вбачається з п. 2.5.2. Договору, Ліцензіат зобов'язується перераховувати винагороду (роялті) на банківський рахунок Ліцензіара не пізніше ніж за 5 днів до початку кожного календарного кварталу (до 25 грудня, 25 березня, 25 червня, 25 вересня) винагороду (роялті) у розмірі, визначеному в п. 2.4. Договору.

На підставі п. 2.6. Договору, Ліцензіат протягом строку, вказаного у п. 2.5.2. Договору, зобов'язаний надіслати Ліцензіару належним чином заповнений та підписаний Акт про виплату винагороди (роялті) в 2-х примірниках за формою, наведеною у Додатку 1 до Даного договору, який після перевірки зазначеної в ньому інформації підписується Ліцензіаром, після чого примірник повертається Ліцензіату.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Всупереч п. 2.6. Договору, на адресу Ліцензіара Відповідачем не було направлено Акти про виплату винагороди (роялті) за 2, 3 квартал 2014 року, вказаного факту останнім не спростовано.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що даний договір є припиненим, однак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що належного підтвердження направлення Відповідачем ТОВ «Індормедіа» письмової пропозиції про розірвання Договору № 19/02/10 від 19 лютого 2010 року, не надано, посилання ТОВ "Сучасні будівельні технології" на факт розірвання Договору є необґрунтованими.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, судова колегія констатує, що зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів здійснення з боку Відповідача на користь Позивача сплати грошових коштів за використання авторських та суміжних прав, які були надані Позивачем на підставі Договору за 2 та 3 квартал 2014 року, заборгованость за Договором № 19/02/10 від 19.02.2010 року в сумі 22 200,00 грн. є обгрунтованою та такою, що підлягає сплатрі.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, судова колегія вважає, щообґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з Відповідача 169,68 грн. 3% річних від простроченої суми та 96,49 грн. інфляційних втрат за період з 26.03.2014 року по 11.08.2014 року.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За п. 2.8. Договору, у разі затримки здійснення платежів, Ліцензіат зобов'язаний виплатити Ліцензіару на його вимогу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми даного Договору за кожний день прострочення до моменту належного виконання зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 1133,11 грн.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевказаного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2014р. у справі № 910/18363/14, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні будівельні технології" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2014р. у справі № 910/18363/14 залишити без змін.

2. Справу №910/18363/14 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді В.В. Шипко

М.Л. Доманська