Ухвала

від 28.01.2015 по справі 802/3704/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3704/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

28 січня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П.

за участю секретаря судового засідання: Швець А.І.

за участю позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,

В С Т А Н О В И В :

17.10.2014 року позивач - ОСОБА_3 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.11.2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.11.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні позивач заперечив проти апеляційної скарги, представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча вони були належним чином повідомлені про дату час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до Наказу № 16о/с від 06 березня 2012 року позивач - ОСОБА_3 був призначений на посаду заступника начальника міжрайонного відділу КВІ УДД ПВП України у Вінницькій області (на даний момент Вінницького міжрайонного відділу КВІ Управління ДПС України у Вінницькій області).

01.08.2014 року прокуратурою Літинського району відносно ОСОБА_3 складено протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-а КУпАП та направлено до Літинського районного суду для розгляду по суті.

Інформація про вказану подію стала підставою для проведення службового розслідування, за результатами якого оформлено Висновок службового розслідування по факту порушення службової дисципліни та норм професійної етики заступником начальника Вінницького міжрайонного відділу кримінально - виконавчої інспекції управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області майором внутрішньої служби ОСОБА_3 від 15 серпня 2014 року.

За результатами службового розслідування комісія дійшла висновку про те, що позивач винний у одержанні від громадянина ОСОБА_4 дарунку у вигляді телевізора "Бравіс" за вчинення дій в інтересах останнього. При цьому у висновку службового розслідування зокрема вказано, що ОСОБА_3 свідомо всупереч вимогам "Кодексу етики та службової поведінки персоналу КВС" (розділ 7 п. 7.2. - персонал ДКВС України зобов'язаний неухильно дотримуватись обмежень передбачених антикорупційним законодавством та Законом України "Про державну кримінально - виконавчу службу України", уникати дій, які можуть бути підставою підозрювати у корупції) в робочий час зустрівся з підобліковою особою - засудженим за межами розташування службового приміщення та вступив із ним у позаслужбові стосунки, а саме вів розмови щодо можливого сприяння у зміні періодичності явки на реєстрацію за отримання дарунку нібито для потреб КВІ. Такі дії позивача відповідачем кваліфіковано як порушення обмежень передбачених ч. 1 ст. 8 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" та вчинення адміністративного корупційного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-5 КУпАП.

На основі задокументованих висновком службового розслідування фактів, рекомендовано вирішити питання про притягнення позивача до суворої дисциплінарної відповідальності за недостатню особисту правосвідомість, зухвале ігнорування вимог антикорупційного законодавства, нормативно - правових актів Державної пенітенціарної служби України, порушення норм професійної етики працівників ДКВСУ, які забороняють вступ у позаслужбові стосунки із засудженими, їх родичами та близькими, а також низький рівень морально - етичних особистих якостей.

На підставі висновку службового розслідування УДПтС України у Вінницькій області 18 серпня 2014 року видано наказ № 246 "Про результати службового розслідування стосовно майора внутрішньої служби ОСОБА_3 та притягнення посадових осіб кримінально - виконавчої інспекції до дисциплінарної відповідальності", яким ОСОБА_3 за особисту недисциплінованість, нехтування інтересами служби та недотримання п. 3.4.1 п. 7.2 Кодексу етики та службової поведінки звільнено із органів Державної кримінально-виконавчої служби України .

Крім того, у відповідності до Наказу № 80 о/с від 19 серпня 2014 року позивач був звільнений з посади заступника начальника Вінницького міського відділу кримінально - виконавчої інспекції УДПтС України у Вінницькій області з 21 серпня 2014 року у запас Збройних Сил України на підставі п. 64 "є" (за порушення дисципліни). Підставою для прийняття вказаного наказу зазначено висновок службового розслідування від 18.08.2014 р. та наказ УДПтС України у Вінницькій області від 18.08.2014 р. № 246. Останнім робочим днем згідно Наказу зазначено 21 серпня 2014 року.

У зв'язку із перебуванням позивача на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності та довідкою наказом від 15 вересня 2014 року внесено зміни до наказу від 19.08.2014 року № 80 о/с в частині дати звільнення та обчислення вислуги років. Зокрема датою звільнення позивача зазначено 15 вересня 2014 року. Підставою для прийняття вказаного наказу вказано висновок службового розслідування від 18.08.2014 року, наказ від 18.08.2014 року № 246, листок непрацездатності АГІ № 544714 від 21 серпня 2014 року та довідка про тимчасову непрацездатність № 2198.

На думку позивача, вищевказані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, що стало причиною звернення до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до підпункту "є" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Згідно з статтями 1 і 2 Дисциплінарного статуту (в редакції закону на момент виникнення спірних правовідносин) службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Одним із видів дисциплінарних стягнень, яке може накладатися на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, є звільнення з органів внутрішніх справ (стаття 12 Дисциплінарного статуту).

Згідно із статтею 14 Дисциплінарного статуту такий вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений статтею 14 Дисциплінарного статуту ОВС, який визначає, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.

Службове розслідування в органах внутрішніх справ - це комплекс заходів, які здійснюються в межах відомчої компетенції з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, встановлення ступеня вини особи, яка його вчинила.

Згідно ст.26 Дисциплінарного статуту ОВС України, дисциплінарне стягнення повинно відповідати тяжкості вчиненого проступку і ступеню провини, а при визначенні виду і міри покарання беруться до уваги: характер проступку, його наслідки, обставини, за яких його було вчинено, попередня поведінка винного, його ставлення до служби, стаж служби і рівень кваліфікації.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що одним із завдань службового розслідування є саме забезпечення правильного застосування чинних нормативних актів задля недопущення притягнення невинних до відповідальності.

Мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об'єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника ОВС і його ставлення до вчиненого.

Згідно з матеріалами справи, а саме, висновку службового розслідування від 15.08.2014 року, фактичною підставою для прийняття оскаржуваних наказів про звільнення позивача із посади заступника начальника Вінницького міського відділу кримінально - виконавчої інспекції УДПтС України у Вінницькій області та із органів внутрішніх справ стала зустріч позивача у робочий час підобліковою особою - засудженим за межами розташування службового приміщення та вступив із ним у позаслужбові стосунки, а саме ведення розмови щодо можливого сприяння у зміні періодичності явки на реєстрацію за отримання дарунку нібито для потреб КВІ. Підставою для таких висновків стали отримані під час службового розслідування пояснення ОСОБА_3

П.п. 3.4.1. Кодексу етики та службової поведінки персоналу Державної кримінально - виконавчої служби України (в подальшому Кодекс етики) передбачено, що персонал ДКВС України відповідно до складеної присяги та у рамках виконання службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе зобов'язання в тому числі бути прикладом безумовного дотримання вимог чинного законодавства та службової дисципліни, залишатись за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби.

Пунктом 7.2 Кодексу етики передбачено, що персонал ДКВС України зобов'язаний неухильно дотримуватись обмежень передбачених антикорупційним законодавством та Законом України "Про державну кримінально - виконавчу службу України", уникати дій, які можуть бути підставою підозрювати його у цьому.

При цьому, протокол про адміністративне правопорушення від 01.08.2014 року складений відносно ОСОБА_3 по факту вчинення адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-а КУпАП був підставою для прийняття Літинським районним судом Вінницької області 12 вересня 2014 року постанови, якою ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-5 КУпАП України.

Попри те, Постановою апеляційного суду Вінницької області від 7 жовтня 2014 року Постанову Літинського районного суду Вінницької області від 12 вересня 2014 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 172-5 ч. 1 КУпАП скасовано, а провадження по справі закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Аналізуючи матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що в основу підстав для звільнення позивача із займаної посади, слугували обставини, які були спростовані при розгляді постановою апеляційного суду Вінницької області від 7 жовтня 2014 року.

Пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом внутрішніх справ, встановлено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за

один рік.

Із змісту оскаржуваних наказів та записів у трудовій книжці позивача встановлено, що його звільнено із посади: "заступника начальника Вінницького міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області". Тому, враховуючи, що за результатами розгляду даної справи судом визнано звільнення позивача незаконним, такий підлягає поновленню саме на вказаній посаді.

Згідно з матеріалами справи, останній робочий день позивача припадав на 15.09.2014 року. Саме вказана дата зазначена в Наказі Управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області № 91 о/с від 15 вересня 2014 року як день із якого позивача звільнено із посади і 15.09.2014 року у трудову книжку позивача зроблено запис про звільнення.

Відповідно до ч. 1 та 5 ст. 241-1 Кодексу законів про працю України, строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Виходячи із того, що в наказі про звільнення зазначено "звільнити з 15 вересня 2014 року", позивач вважатиметься звільненим з наступного дня після того дня, з якого починається строк звільнення. Оскільки строк звільнення починається з 15 вересня, наступний за ним день - 16 вересня, а 15 вересня 2014 року вважається останнім робочим днем позивача.

Цей висновок повністю узгоджується із п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29.07.1993 р. № 58, у якому прямо зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Тобто день звільнення - це останній день, коли позивач перебував на службі. В такому разі день із якого ОСОБА_3 підлягає поновленню на посаді є 16.09.2014 року, а не 15.09.2014 року як зазначено у позовній заяві.

Вище вказані висновки узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України викладеній у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі".

Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом внутрішніх справ, згідно якої, у разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік.

Визначаючи розмір грошового забезпечення втраченого позивачем у зв'язку із вимушеним прогулом, суд виходить із того, що період вимушеного прогулу становить 66 днів - із 16.09.2014 року по 20.11.2014 року (день прийняття постанови суду).

Згідно наданої довідки № 6/7112 від 24.10.2014 року, виданої управлінням Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області, середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_3 на момент звільнення становить 89,90 грн.

У зв'язку з чим з управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області підлягає стягненню на користь позивача середньомісячне грошове забезпечення (середній заробіток) за час вимушеного прогулу в сумі 5933 грн. 40 коп. Вказана сума утворюється шляхом множення кількості днів вимушеного прогулу на розмір середньоденного заробітку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані рішення Управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області є безпідставними та підлягають скасуванню.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог, які обгрунтовано залишені судом першої інстанції без задоволення.

Апелянтом не надано достатніх доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим остання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Загороднюк А.Г.

Полотнянко Ю.П.