Ухвала

від 22.01.2015 по справі 808/3566/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2015 рокусправа № 808/3566/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - не з'явився,

відповідача: - Сосніної Л.І. (за довіреністю від 09.06.2014 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 12354»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року

у справі № 808/3566/14

за поданням державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

до приватного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 12354»

про стягнення коштів за податковим боргом,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року державна податкова інспекція у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області звернулася у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з поданням до приватного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 12354» про стягнення з рахунків в банках борг по земельному податку у сумі 557104,02 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року подання задоволено, стягнуто борг по земельному податку у сумі 557104,02 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, приватне акціонерне товариство «Автотранспортне підприємство 12354» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник приватного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 12354» вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представник державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно із даними особової картки платника податків та розрахунку, приватне акціонерне товариство «Автотранспортне підприємство 12354» має заборгованість перед бюджетом по земельному податку по орендній платі з юридичних осіб у сумі 557104,02 грн. а саме: основний платіж - 552790,38 грн., пеня 4313,64 грн. (за несвоєчасну сплату за період з 27 червня 2013 року по 30 травня 2014 року), який виник внаслідок несплати платником податків сум грошового зобов'язання, самостійно нарахованого в податкових деклараціях з земельного податку по орендній платі та сум пені, нарахованих за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем до державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області подано податкові декларації з плати за землю з самостійно визначеною річною сумою земельного податку в розмірі 706355,22 грн. за 2013 рік. та 706355,22 грн. за 2014 рік. Разом з тим, зазначена в податкових деклараціях сума податку в повному обсязі не сплачена, у зв'язку з чим станом на момент звернення до суду податковий борг приватного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 12354», з урахуванням пені, склав 557104, 02 грн.

Згідно з статтею 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Судом встановлено, що приватним акціонерним товариством «Автотранспортне підприємство 12354» не сплачено, у встановлені строки, задекларовані податкові зобов'язання, у зв'язку з чим державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області прийнята податкова вимога від 02 квітня 2014 року № 63-25, яка отримана відповідачем 09 квітня 2014 року.

Відповідачем наявність податкового боргу не заперечується, доказів оскарження зазначеної податкової вимоги або повної сплати суми боргу не надано.

Посилання відповідача, що ним не узгоджена частина суми заявлена позивачем у поданні є безпідставними, оскільки сума податкового боргу з орендної плати за землю у розмірі 552790,38 грн. задекларована, а тому самостійно узгоджена відповідачем.

Отже, податкові зобов'язання з плати за землю є узгодженими, і набули статусу податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою грошового зобов'язання, самостійно узгодженого платником податків, державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області нараховано пеню у сумі 4313,64 грн.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового борту змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Пунктами 95.1 - 95.3 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що заявником дотримано всі вимоги, передбачені Податковим кодексом України, що передують зверненню до суду з відповідним поданням, а також дотримано строк і порядок звернення до суду з поданням, у зв'язку з чим, та враховуючи, що станом на час розгляду справи податковий борг визнається приватним акціонерним товариством «Автотранспортне підприємство 12354», але не погашений в зв'язку з відсутністю коштів, подання підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 12354» - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим