Ухвала

від 26.01.2015 по справі 2а-7856/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2015 року Справа № 183133/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Ліщинський А.М.

судді Запотічний І.І.

секретар судового засідання Корнієнко О.А.

за участю

представника відповідача - Чубак Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2012р. по справі № 2а-7856/12/1370 за позовом Приватного підприємства «Ремонт і будівництво» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

07.09.2012 року позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ДПІ у Галицькому районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.09.2010 року за №0001712321/0. Позов обґрунтовує тим, що при проведенні перевірки органом державної податкової служби не бралися до уваги фактичність (реальність) господарської операції щодо купівлі дизельного пального та бензину у ТзОВ ВТФ «АВІАС», що підтверджуються відповідними договорами, податковими та видатковими накладними. Також, фактичність (реальність) господарської операції щодо залучення ТзОВ «Екопласт-Львів» до перевезення на об'єктах виконання будівельно-ремонтних робіт підтверджується, окрім самого договору, ще і актами виконаних робіт та податковими накладними, а тому висновки відповідача про безпідставне включення до складу податкового кредиту сум коштів за вищенаведеними господарськими операціями є необґрунтованими та протиправними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасоване, прийняте Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м.Львова, податкове повідомлення-рішення від 07.09.2010 року за №0001712321/0.

Не погодившись із викладеними у вищевказаній постанові суду першої інстанції висновками, відповідач подав апеляційну скаргу і просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм діючого законодавства, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Просить прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки ПП «Ремонт та будівництво» з питань достовірності відображення показників податкового зобов'язання та податкового кредиту у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, ДПІ у Галицькому районі м.Львова складено акт від 30.09.2010 року за №4422/23-409/35462178 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.09.2010 року за №0001712321/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 104861 грн. 04 коп., в тому числі, за основним платежем - 69907 грн. 37 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -34953 грн. 67 коп.

Також судом встановлено, що між ТзОВ ВТФ «Авіас» (постачальник) та ПП «Ремонт і будівництво» (покупець) 06.02.2009 року укладено договір за №1865 згідно з умов якого постачальник зобов'язується організувати і забезпечувати заправку пальним автотранспорт покупця по талонах, а покупець приймати та оплачувати пальне на протязі дії цього договору та відповідно до його умов. Між ВАТ «Миколаївцемент» (замовник) та ПП «Ремонт і будівництво» (підрядник) 26.02.2010 року укладено договір за №МЦ-IS-10/02/01-2 згідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати власним транспортним засобом наступні види послуг: завантаження та перевезення сипучих матеріалів (клінкеру (чистого та шихти), шлаку та залізовмістких добавок). На виконання вищенаведеного договору, 07.03.2010 року між ПП «Ремонт і будівництво» (генпідрядник) і ТзОВ «Екопласт (субпідрядник) позивачем було укладено договір №7 відповідно до якого генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується виконати перевезення на об'єктах генпідрядника, а саме: надання транспортних послуг -експедиційних.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", чиноного на момент оподаткування згаданих господарських операцій, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Як передбачено абзац.1 підп.7.7.1 п.7.7. ст.7 цієї ж статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

На фактичність виконання господарських договорів вказує й те, що на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані в установленому порядку як платники податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість. Разом з тим, в матеріалах справи наявні договори, податкові накладні та видаткова накладна, виписки з банківських рахунків, акт про виконання робіт при залученні субпідрядника, товарно-транспортні накладні відповідно до яких здійснювалось транспортування товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами таких господарських операцій є безпідставними та необгрунтованими.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2012р. по справі № 2а-7856/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Запотічний І.І.

Ліщинський А.М.