Ухвала

від 28.01.2015 по справі 826/13601/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 року Справа: № 826/13601/14

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт-Інвест ЛТД» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування фінансових санкцій та вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спорт-Інвест ЛТД» ( далі - позивач ) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві ( далі - відповідач ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.06.2014 р. № 29126551702 та від 06.08.2014 р. № 35026554702, рішення про застосування фінансових санкцій від 06.08.2014 р. № 21/26-55-17-08 та вимоги про сплату боргу від 06.08.2014 р. № Ю-19.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Спорт-Інвест ЛТД» (далі - ТОВ «Спорт-Інвест ЛТД») є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві).

На підставі п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України у зв'язку з надходженням до податкового органу інформації про використання праці найманих працівників без належного оформлення, а саме: пояснень ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідачем була проведена фактична перевірка господарської одиниці ТОВ «Спорт-Інвест ЛТД», яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 19-а, з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудових договорів та оформлення трудових відносин з працівниками, за результатами якої складено акт від 02.06.2014 р. № 1258/38348442/26-55-17-02.

Згідно із зазначеним вище актом перевірки та на підставі пояснень вказаних осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також приймаючи до уваги наданні останніми копії квитанцій про запис до спеціаліста та відео-, аудіо матеріалів, контролюючий орган дійшов висновку, що зазначені особи протягом певного тривалого періоду працювали на підприємстві позивача та отримували заробітну плату без оформлення трудових відносин, що призвело до заниження ТОВ «Cпорт-Інвест ЛТД» податку з доходів фізичних осіб за період з 14.02.2013 р. по 09.04.2014 р. на суму 35669,12 грн. та до невиконання ним своїх обов'язків зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язове державне соціальне страхування у розмірах 91559,38 грн. та 8949,60 грн.

На підставі вказаного акту від 02.06.2014 р. № 1258/38348442/26-55-17-02 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.06.2014 р. № 29126551702, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 44586,40 грн., а також рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого платником єдиного внеску № 11/26-55-17-08, яким до позивача були застосовані штрафні санкції на суму 45946,68 грн., та вимога про сплату боргу ( недоїмки ) № Ю-9, в якій ТОВ «Спорт-Інвест ЛТД» визначена загальна сума недоїмки 118662,05 грн.

Зазначені рішення відповідача оскаржені позивачем в адміністративному досудовому порядку до ГУ Міндоходів у м. Києві.

24.07.2014 р. ГУ Міндоходів у м. Києві за результатами розгляду зазначеної скарги товариства було прийнято рішення № 6687/10/16-15-10-09-25, яким суми грошового зобов'язання, визначеного позивачу у податковому повідомленні-рішенні від 13.06.2014 р. № 29126551702, а саме: розмір основного платежу позивача збільшено на 270,00 грн., а штрафних санкцій - на 16822,74 грн.; скасовано вимогу про сплату боргу від 13.06.2014 р. № Ю-9 в частині 18153,07 грн.; залишено без змін рішення про застосування штрафних санкцій від 13.06.2014р. № 11/26-55-17-08 та одночасно збільшено визначену в ньому штрафну санкцію на 4 307,81 грн.

06.08.2014 р. відповідачем додатково на підставі вищевказаного акту перевірки та зазначеного рішення ГУ Міндоходів у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення № 35026551702, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 17092,74 грн., у тому числі: 270,00 грн. - за основним платежем та 16822,74 грн. - штрафні ( фінансові ) санкції, а також рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальними органами доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 21/26-55-1708, яким до ТОВ «Спорт-Інвест ЛТД» застосовані штрафні санкцій у розмірі 4307,81 грн.; вимога про сплату боргу ( недоїмки ) № Ю-19, в якій за позивачем була зафіксована сума недоїмки зі сплати єдиного внеску на 100508,98 грн.

22.08.2014 р. рішенням Державної фіскальної служби України було скасовано рішення відповідача про застосування до ТОВ «Спорт-Інвест ЛТД» штрафних санкцій № 11/26-55-17-08 з його відкликанням.

Судова колегія встановила, що задовольняючи даний адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що твердження відповідача, викладені ним у вказаному акті перевірки ТОВ «Спорт-Інвест ЛТД», не ґрунтуються на нормах податкового законодавства, а докази, на які він посилається, не є належними і допустимими доказами факту виплати позивачем заробітної плати його працівникам без сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску.

Дослідивши матеріали справи, підстави апеляційного перегляду, а також виниклі між сторонами правовідносини у відповідності до норм діючого законодавства України, колегія суддів погоджується з такими з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законів України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ( далі - Закон № 2464-ІV ) та «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» ( далі - Закон № 996-XIV ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПК України, заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу» - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються ( надаються ) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

У п. 18.1 ст. 18 ПК України закріплено, що податковим агентом є особа, на яку Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

За змістом п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. При цьому платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 9 цього ж Закону, Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

П. 51.1 ст. 51 ПК України передбачено, що податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку. Зокрема, форма, порядок заповнення і подання податковими агентами такого податкового розрахунку за формою № 1 ДФ на момент виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом ДПА України від 24.12.2010р. № 1020, що передбачає відображення не тільки доходів, які підлягають оподаткуванню, але й також доходів, які сплачуються податковим агентом платникам податку з доходів фізичних осіб та и не оподатковуються таким податком при їх виплаті, зокрема, доходів фізичних осіб-підприємців, з яких сплачений єдиний податок згідно спрощеній системі обліку та звітності або фіксований податок.

У відповідності до п. 110.1 ст. 110 ПК України, платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність в разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншими законодавчими актами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 163.1 ст. 163 ПК України, об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування ( виплати, надання ); іноземні доходи - доходи ( прибуток ), отримані з джерел за межами України.

У пп. 164.1.1, 164.1.2 п. 164.1 та пп. 164.2.1, пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 ПК України закріплено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

До загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України регламентовано, що податковий агент, який нараховує ( виплачує, надає ) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 4 Закону № 2464-ІV, платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове страхування є роботодавці - підприємства, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов'язаний, в тому числі, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

П. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-ІV визначено, що базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове страхування є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

У ст. 8 зазначеного Закону закріплено, що розмір внеску з заробітної плати найманих працівників, який нараховується роботодавцями - фізичними особами становить 3,6% бази нарахування єдиного внеску, а для інших випадків - 34,7 відсотка від бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до п. 3 ст. 9 Закону № 2464-ІV, контролюючий орган вправі обчислити єдиний внесок на підставі актів перевірок правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплати на суми яких нараховується єдиний внесок.

Отже, законодавством регламентовано зобов'язання суб'єктів господарювання, які використовують найману працю, утримувати з виплачуваної ними заробітної плати працівників податок на доходи фізичних осіб та нараховувати на неї і сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що добросовісність та правомірність виконання позивачем його зобов'язань з відрахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску з виплачуваних ним сум заробітної плати найманих працівників підтверджується відповідною первинною документацією, яка складена з дотриманням вимог ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV, наявна у матеріалах справи та була надана ТОВ «Спорт-Інвест ЛТД» відповідачу під час проведення ним фактичної перевірки товариства, а саме: наказами про затвердження штатного розпису товариства, штатними розписами, табелями обліку робочого часу, книгою обліку руху трудових книжок, податковим розрахунком сум доходу, нарахованого ( сплаченого ) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, звітом про суми заробітної плати застрахованих осіб, відомостями про трудові відносини осіб.

Натомість висновки відповідача, викладені в акті перевірки ТОВ «Спорт-Інвест ЛТД» від 02.06.2014 р. № 1258/38348442/26-55-17-02 про порушення позивачем вимог законодавства в частині утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску, на підставі якого податковим органом були прийняті оскаржувані рішення та вимога про сплату боргу, так само як і доводи його апеляційної скарги, не підтверджуються жодними належними і допустимими, у розумінні ст. 70 КАС України, доказами та ґрунтуються виключно на показаннях фізичних осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які наполягають на порушенні їх трудових прав з боку підприємства, а також на копіях квитанцій записів до спеціаліста та в реєстрі співробітників, які не містять ані підписів сторін, ані печатки підприємства і фактично являють собою ніким не завірені роздруківки, які були надані контролюючому органу самими ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Також, висновки відповідача грунтуються та на принт-скринах веб-сторінок якогось сайта з інтернету, але справжність такої сторінки і належність її саме до офіційного сайта ТОВ «Спорт-Інвест ЛТД» контролюючим органом не перевірялась, відповідна експертиза не проводилась.

Отже, жоден з вищенаведених письмових документів не має доказової сили і не міг бути прийнятим до уваги контролюючим органом при прийнятті ним оскаржуваних рішень.

Більш того, допитані в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4, як в суді першої інстанції так і в ході апеляційного провадження пояснили, що вони, достовірно знаючи про порушення роботодавцем їх трудового права на офіційне працевлаштування, свідомо працювали в спорт-клубі «Sport life» більше року, однак будь-яких письмових доказів, які б підтверджували факт отримання ними щомісячної заробітної плати за виконану роботу, надати не можуть.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що вказані свідки навіть не змогли назвати в судовому засіданні прізвище особи, безпосередньо від якої вони більше ніж рік щомісяця отримували заробітну плату та зазначити адресу, де таке отримання відбувалось, а також не змогли пояснити яким чином та ким сам їм були видані картки-перепустки до клубу і в яких саме документах підприємства вони розписувались за їх отримання Такі пояснення свідків є логічно непослідовними, що саме по собі ставить під сумнів правдивість таких пояснень.

Крім того, вказані свідки в судовому засіданні посилались на те, що на роботу у спорт-клуб «Sport life» вони приймалися у лютому 2013 року безпосередньо посадовою особою ОСОБА_6, який, на їх думку, виконував обов'язки управляючого та/або менеджера клубу.

Водночас, судова колегія встановила, що ОСОБА_6 почав працювати в ТОВ «Спорт-Інвест ЛТД» лише з 01.04.2014 року, що підтверджується наказом про його прийняття на роботу / Т. 3 а.с. 112 / та книгою обліку руху трудових книжок / Т. 3 а.с. 122 /, копії яких були приєднані до матеріалів справи у судовому засіданні.

Отже, такі показання свідків спростовуються матеріалами справи і до уваги судовою колегією не приймаються.

Як відмічалось вище, пояснення свідків взагалі не підтверджуються жодними належними і допустимими, у розумінні ст. 70 КАС України, доказами, які містяться в матеріалах справи, а документи, на які вони посилаються не відповідають вимогам вказаної статті та не можуть бути прийняті судом до уваги.

При цьому, присутні в судовому засіданні представники відповідача підтвердили, що висновки вказаного акту базуються виключно на поясненнях фізичних осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і наданих ними документах.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що докази, на які посилається апелянт, не відповідають критеріям належності і допустимості та не підтверджують правомірності прийнятих ним оскаржуваних рішень і вимоги про сплату боргу.

Більш того, колегія суддів відзначає, що висновки податкових органів про здійснення роботодавцем виплат заробітної плати працівникам без утримання податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску, згідно зі ст.ст. 44, 83 ПК України та ст. 1 Закону № 996-XIV, повинні підтверджуватися, перш за все, первинними бухгалтерськими та іншими документами, в яких мають бути зазначені конкретні працівники, суми здійснених підприємством виплат та період їх проведення без сплати податку на доходи фізичних осіб і без відрахування єдиного внеску, однак, в даному випадку, податковий орган, діючи всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, жодних з таких доказів суду не надав суду.

Враховуючи викладене,судова колегія вважає, що ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.06.2014 р. № 29126551702, від 06.08.2014 р. № 35026554702, рішення про застосування фінансових санкцій від 06.08.2014 р. № 21/26-55-17-08 та вимогу про сплату боргу від 06.08.2014 р. № Ю-19, порушило ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 44, 83 ПК України та ст. 1 № 996-XIV, що свідчить про їх протиправність та необхідність скасування, тому погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову та приходить до висновку, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права і ухвалив судове рішення з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлено 03.02.2015 р.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.