Рішення

від 29.01.2015 по справі 910/27990/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2015Справа № 910/27990/14

За позовом Національного фонду соціального захисту матерів і дітей «Україна-дітям»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «КиївДніпроБуд»

про стягнення 4 710 396, 30 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Янчук О.С.;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний фонд соціального захисту матерів і дітей «Україна-дітям» (далі -позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «КиївДніпроБуд» (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 4 710 396, 30 грн., з яких: 4 140 000, 00 грн. - основний борг, 413 772, 21 грн. - пеня, 29 021, 40 грн. - інфляційні втрати, 127 602, 74 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 3 про надання поворотної фінансової допомоги від 26.11.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.01.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

28.01.2015 р. через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав заяву про надання додаткових доказів.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 97.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 17.12.2014 р. та від 05.01.2015 р. судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 17.12.2014 р. з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», при цьому, поштове повідомлення або конверт з ухвалою суду від 05.01.2015 р. до суду не повернулись.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 29.01.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2009 р. між Національним фондом соціального захисту матерів і дітей «Україна-дітям» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «КиївДніпроБуд» укладено договір № 3 про надання поворотної фінансової допомоги, умовами якого передбачено, що предметом даного договору є правовідносини сторін щодо отримання відповідачем від позивача поворотної фінансової допомоги (позики) для використання її в будівництві, згідно меморандуму між сторонами від 10.06.2009 р., з метою виконання проекту навчально-розважального центру для дітей і юнацтва, та в межах статутної діяльності відповідача.

Відповідно до п.1.2 договору, за даним договору позивач передає відповідачу грошові кошти у розмірі 5 000 000, 00 грн., а відповідач зобов'язується повернути їх позивачу до 01.12.2010 р. на умовах даного договору.

Згідно п. 2.1 договору, позивач передає відповідачу кошти в розмірі, зазначеному в п.1.2 даного договору, у безготівковій формі шляхом перерахування їх на поточний рахунок відповідача.

Умовами п. 3.1. договору передбачено, що в день закінчення строку, визначеного в п.1.2 даного договору, відповідач зобов'язується повернути позивачу кошти в повному обсязі.

Відповідач повертає кошти позивачу шляхом їх переказу на його поточний рахунок (п. 3.3. договору).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що за додатковою домовленістю сторін та у разі порушення відповідачем строку повернення коштів за даним договором, останній може сплатити позивачу на його вимогу суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні згідно чинного законодавства України.

Відповідно до п. 4.2. договору, за додатковою домовленістю сторін та у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за даним договором відповідач може сплатити позивачу пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діла в період прострочки, від суми невиконання обов'язків за кожний день прострочення їх виконання.

Даний договір набирає законної сили з дати його укладення і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п. 5.1. договору).

01.12.2010 р. між Національним фондом соціального захисту матерів і дітей «Україна-дітям» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «КиївДніпроБуд» укладено додаткову угоду № 1 до договору № 3 про надання поворотної фінансової допомоги від 26.11.2009 р., відповідно до умов якого, керуючись п. 3.2. договору, сторони вирішили викласти п.1.2 договору в наступній редакції:

«За даним договором позивач передає відповідачу грошові кошти у розмірі 5 000 000, 00 грн., а відповідач зобов'язується повернути їх позивачу до 01.12.2011 р. на умовах даного договору.

Додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та є невід'ємною частиною договору № 3 від 26.11.2009 р. про надання поворотної фінансової допомоги і діє до 01.12.2011 р.».

01.12.2011 р. між Національним фондом соціального захисту матерів і дітей «Україна-дітям» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «КиївДніпроБуд» укладено додаткову угоду № 1 до договору № 3 про надання поворотної фінансової допомоги від 26.11.2009 р., відповідно до умов якого, керуючись п. 3.2. договору, сторони вирішили викласти п. 1.2 договору в наступній редакції:

«За даним договором позивач передає відповідачу грошові кошти у розмірі 5 000 000, 00 грн., а відповідач зобов'язується повернути їх позивачу до 01.12.2012 р. на умовах даного договору.

Додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та є невід'ємною частиною договору № 3 від 26.11.2009 р. про надання поворотної фінансової допомоги і діє до 01.12.2012 р.».

01.12.2012 р. між Національним фондом соціального захисту матерів і дітей «Україна-дітям» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «КиївДніпроБуд» укладено додаткову угоду № 2 до договору № 3 про надання поворотної фінансової допомоги від 26.11.2009 р., відповідно до умов якого, керуючись п. 3.2. договору, сторони вирішили викласти п. 1.2 договору в наступній редакції:

«За даним договором позивач передає відповідачу грошові кошти у розмірі 5 000 000, 00 грн., а відповідач зобов'язується повернути їх позивачу до 01.12.2013 р. на умовах даного договору.

Додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та є невід'ємною частиною договору № 3 від 26.11.2009 р. про надання поворотної фінансової допомоги і діє до 01.12.2013 р.».

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача згідно умов договору грошові кошти на загальну суму 4 216 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 181 від 30.11.2009 р. на суму 43 000, 00 грн., № 180 від 08.12.2009 р. на суму 2 000 000, 00 грн., № 127 від 26.05.2010 р. на суму 50 000, 00 грн., № 131 від 31.05.2010 р. на суму 1 030 000, 00 грн., № 254 від 22.09.2010 р. на суму 1 093 000, 00 грн. (копії в матеріалах справи).

Матеріалами справи, зокрема банківськими виписками також підтверджується, що відповідач повернув лише частину позики у розмірі 76 000, 00 грн., в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 4 140 000, 00 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 10/02-2014 від 10.02.2014 р., в якій позивач просить у 20-ти денний термін, з моменту одержання даної претензії повернути всю суму позики у розмірі 4 140 000, 00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, який містить відтиск печатки поштового відділення від 28.02.2014 р. (в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо повернення наданих грошових коштів, зокрема погашення заборгованості у розмірі 4 140 000, 00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 413 772, 21 грн. - пені, 29 021, 40 грн. - інфляційних втрат та 127 602, 74 грн. - 3 % річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 3 про надання поворотної фінансової допомоги від 26.11.2009 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором позики.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 4 216 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач надані кошти в передбачені договором строки не повернув, доказів зворотного суду не надав.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи строки повернення коштів, встановлені додатковою угодою № 2 до договору № 3 від 26.11.2009 р. про надання поворотної фінансової допомоги, відповідач зобов'язаний повернути грошові кошти у розмірі 4 140 000, 00 грн., відповідно до п. 1.2. додаткової угоди, до 01.12.2013 р.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 3 про надання поворотної фінансової допомоги від 26.11.2009 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 4 140 000, 00 грн. основної заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 413 772, 21 грн. - пені, 29 021, 40 грн. - інфляційних втрат та 127 602, 74 грн. - 3 % річних за період з 02.12.2013 р. по 11.12.2014 р.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до п. 2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що позивачем проведено нарахування пені за період більше 6 місяців.

За розрахунком суду, обґрунтованою визнається сума пені у розмірі 303 184, 11 грн., яка розрахована за період з 02.12.2013 р. по 02.06.2014 р.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 29 021, 40 грн. - інфляційних втрат та 127 602, 74 грн. - 3 % річних за період з 02.12.2013 р. по 11.12.2014 р. суд відзначає наступне.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 3 про надання поворотної фінансової допомоги від 26.11.2009 р. з нього, в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 29 021, 40 грн. та інфляційних втрат у розмірі 127 602, 74 грн. за період з 02.12.2013 р. по 11.12.2014 р.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Національного фонду соціального захисту матерів і дітей «Україна-дітям» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «КиївДніпроБуд» (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 97, ідентифікаційний код - 32910896), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Національного фонду соціального захисту матерів і дітей «Україна-дітям» (01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 7, ідентифікаційний код - 21656868) 4 140 000 (чотири мільйони сто сорок тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості, 303 184 (триста три тисячі сто вісімдесят чотири) грн. 11 коп. - пені, 127 602 (сто двадцять сім тисяч шістсот дві) грн. 74 коп. - 3 % річних, 29 021 (двадцять дев'ять тисяч двадцять одну) грн. 40 коп. - інфляційних втрат, та 71 364 (сімдесят одну тисячу триста шістдесят чотири) грн. 27 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 30.01.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.