Рішення

від 27.01.2015 по справі 914/4221/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2015 р. Справа № 914/4221/14

За позовом: Приватного підприємства "Гарант-Успіх", м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергомонтаж", м. Новояворівськ

про: стягнення додаткового боргу

Суддя Ділай У.І.

За участю представників:

Від позивача: Астапович О.В. - представник (Довіреність б/н від 26.05.2014р.)

Від відповідача: Білик М.Л. - представник (Довіреність б/н від 06.10.2014р.)

Права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 81 1 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Приватного підприємства "Гарант-Успіх", м. Львів до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергомонтаж", м. Новояворівськ про стягнення додаткового боргу.

Ухвалою суду від 01.12.2014р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 16.12.2014р.

15.12.2014р. від відповідача надійшов відзив №132 від 15.12.2014р. (вх. №54332/14) на позовну заяву, яким останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 16.12.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.12.2014р. підтримав пояснення викладені у відзиві №132 від 15.12.2014р. (вх. №54332/14 від 15.12.2014р.) та проти позову заперечив.

У судовому засіданні 16.12.2014р. оголошено перерву до 20.01.2015р.

19.01.2015р. від відповідача надійшло доповнення № 4 від 19.01.2015р. (вх. №1937/15) до відзиву від 15.12.2014р.

В судове засідання 20.01.2015р. представник позивача подав заяву б/н від 09.01.2015р. (вх. № 218/15) про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 47 409,04грн. пені, 30 149,35грн. 3% річних, 136 169,20грн. інфляційних втрат.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.01.2015р. проти позову заперечив, а також подав контррозрахунок проведених позивачем нарахувань інфляційних втрат та 3% річних.

У судовому засіданні 20.01.2015р. оголошено перерву до 27.01.2015р.

В судовому засідання 27.01.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві та із врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.01.2015р. проти позову заперечив.

Слід зазначити, що у відповідності до положень ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Строк вирішення спору завершується 29.01.2015р. Оскільки за час розгляду справи сторонами не було подано клопотання про продовження строку його вирішення, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами двохмісячного строку, встановленого для вирішення спору.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

05.10.2012р. позивач та відповідач уклали договір №05/10 про виконання робіт з демонтажу гуртожитку під реконструкцію за технічним завданням.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, ПП «Гарант-Успіх» звернулось до суду за захистом порушених прав та інтересів.

27.10.2014р. господарський суд Львівської області прийняв рішення у справі №914/2113/14, згідно якого вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 549 748,72 грн. основного боргу. Однак, відмовлено в задоволенні заяви про збільшення позовних вимог про стягнення договірної пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки у вказаній заяві не зазначено про збільшення кількісних показників за вимогою про стягнення основного боргу, проте, заявлено інші (нові) позовні вимоги та обставини, на яких вони ґрунтуються, що розцінено судом як подання позивачем іншого (ще одного) позову у даній справі в частині стягнення додаткового боргу у розмірі 136 565,93 грн., який в позовній заяві викладено не було.

Вказане рішення господарського суду Львівської області у справі №914/2113/14 від 27.10.2014р. не оскаржено та набрало законної сили.

Крім того, як зазначив позивач в позовній заяві, оскільки сторони не дійшли згоди щодо порядку та строків розрахунків за виконані роботи, а також зважаючи на небажання ТзОВ «Західенергомонтаж» розрахуватись в короткі строки, 21.05.2013р. ПП «Гарант-Успіх» направило на адресу відповідачу вимогу про погашення заборгованості до 27.05.2013р. Відповідно до листа Поштампу-ЦП №1 Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 05.07.2013р. №05-06-265 відповідач отримав вимогу 30.05.2013р.

Таким чином, позивач вважає, що термін виконання зобов'язання закінчився 06.06.2013р. і вже з 07.06.2013р. відповідач прострочує виконання. Відтак, за твердженням позивача, він має право вимоги до відповідача щодо стягнення додаткового боргу, а саме: договірної пені, відсотків та інфляційних втрат.

03.06.2014р. позивач повторно письмово звернувся до відповідача з претензією оплатити заборгованість. Крім вимоги щодо основного боргу претензія містила вимогу сплатити додатковий борг, а саме: договірну пеню, 3% річних та інфляційні втрати, всього додаткового боргу в сумі 119 651,99 грн.

27 листопада 2014 року на адресу відповідача скеровано повідомлення від 26.11.2014р. про відступлення права вимоги від ПП «Гарант-Успіх» до ФОП Астапович О.В. на стягнення 514 748,72 грн. основного боргу.

В ході судового розгляду даної справи відповідач заперечив проти позовних вимог з мотивів того, що у повідомленні про відступлення права вимоги від 26.11.2014р. б/н зазначено про відступлення права вимоги саме на стягнення заборгованості у розмірі 514 748,72 грн. основного боргу, а вже у позовній заяві від 26.11.2014р. (вх. №394 від 04.12.2014р.) позивач просив суд стягнути додатковий борг у розмірі 201 830,73 грн. Отже, відповідач вважає, що позивачем має бути той кому відступлено право вимоги, ФОП Астапович О.В., і він має право вимагати лише сплату суми основного боргу, а не додаткового.

Крім того, як зазначив відповідач, оскільки вимога, надійшла на адресу ТзОВ «Західенергомонтаж» 30.05.2013р., то термін виконання зобов'язання закінчився 06.06.2013р. і з 07.06.2013р. почався перебіг позовної давності. Отже, перебіг строку спеціальної позовної давності у ПП «Гарант-Успіх» закінчився 07.06.2014р.

Для спростування тверджень відповідача, позивачем долучено до матеріалів справи фіскальний чек від 06.06.2014р. УДППЗ «Укрпошта» як доказ направлення позовної заяви про стягнення з відповідача заборгованості за договором №05/10 від 05.10.2012р., а також спільну заяву від 21.01.2015р. про тлумачення деяких умов договору цесії.

У спільній заяві від 21.01.2015р. про тлумачення деяких умов договору цесії ПП «Гарант-Успіх» та ФОП Астапович О.В., зазначили, що характер переуступленої вимоги - основний борг. Новий кредитор не здобув права вимоги додаткових боргів, що нараховані за прострочення виконання грошового зобов'язання боржником перед первісним кредитором в період від дня початку прострочення до моменту підписання договору цесії. Право вимоги щодо додаткових боргів, нарахованих в період від дня початку прострочення до моменту підписання договору цесії, зберігає первісний кредитор. Разом з цим, боржник несе відповідальність перед новим кредитором за прострочення виконання грошового зобов'язання починаючи з 27.11.2014р.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як встановлено судом спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №05/10 про виконання робіт з демонтажу гуртожитку під реконструкцію за технічним завданням від 05.10.2012р., який за своєю правовою природою є договором підряду.

За договором підряду, відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові (ст. 853 ЦК України).

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується рішенням господарського суду Львівської області у справі №914/2113/14 від 27.10.2014р., яке не оскаржено та набрало законної сили.

В силу положень ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказаним рішенням у справі №914/2113/14 від 27.10.2014р. встановлено, що відповідач частково розрахувався з позивачем, неоплаченими залишились виконані роботи на суму 597 157,76грн.

Заперечення відповідача про неправомірність вимог за даним позовом щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат позивача до відповідача у зв'язку із укладенням між ПП «Гарант-Успіх» та ФОП Астапович О.В. угоди про відступлення права вимоги судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В договорі цесії №11 відступлення права вимоги від 26.11.2014р., укладеному між ПП «Гарант-Успіх» та ФОП Астапович О.В., а саме п.п. 1.1-1.3, зазначено, що первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності із договором №05/10 від 05.10.2012р., укладеного між первісним кредитором та ТзОВ «Західенергомонтаж». За цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному в п. 2.1 (основний борг в розмірі 514 748,72грн.) цього договору. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, за порушення основного договору боржником.

Крім того, такі заперечення спростовані позивачем у спільній заяві з новим кредитором ФОП Астапович О.В. від 21.01.2015р. про тлумачення деяких умов договору цесії, відповідно до якої новий кредитор не здобув права вимоги додаткових боргів, що нараховані за прострочення виконання грошового зобов'язання боржником перед первісним кредитором в період від дня початку прострочення до моменту підписання договору цесії. Право вимоги щодо додаткових боргів, нарахованих в період від дня початку прострочення до моменту підписання договору цесії, зберігає первісний кредитор.

Враховуючи вищевикладене, позивач не передав новому кредитору: ФОП Астапович О.В. за договором цесії №11 відступлення права вимоги від 26.11.2014р. право вимоги додаткових нарахувань до моменту укладення вказаного договору, залишивши таке право за собою. Тому пред'явлений позов з правової точки є правомірним.

Проте, слід зазначити, що відповідач частково проводить розрахунок протягом судового врегулювання відносин між сторонами. Станом на період звернення позивача із даним позовом, відповідач повністю не розрахувався за виконані роботи. Відтак, ПП «Гарант-Успіх» нарахувало 30 149,35грн. 3% річних та 136 169,20грн. інфляційних втрат за період з 07.06.2013р. до 26.11.2014р.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заява відповідача про застосування закінчення строку позовної давності за такими вимогами, як 3% річних та інфляційні втрати, судом не приймається, оскільки в даному випадку має застосовуватися загальний строк позовної давності тривалістю у три роки, відповідно до положень ст. 257 Цивільного кодексу України.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування, зважаючи на обставини справи, такі вимоги є правомірними, відтак, суд прийшов до висновку задоволити вимогу про стягнення 136 169,20грн. інфляційних втрат повністю, а вимогу в частині стягнення 3% річних задоволити частково в розмірі 28 782,15грн. у зв'язку із допущеними помилками пов'язаними із визначенням розміру процентів за день прострочення. В решті вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 47 409,04грн. пені суд зазначає наступне.

У пункті 4.7 договору №05/10 про виконання робіт з демонтажу гуртожитку під реконструкцію за технічним завданням від 05.10.2012р. сторонами узгоджено, що за невиконання чи неналежне виконання відповідачем п.2.2, він сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від прострочення суми платежу за кожний день прострочення.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, в ході судового розгляду відповідачем заявлено про позовну давність щодо вимог позивача. Зокрема, у відзиві №132 від 15.12.2014р. (вх. №54332/14 від 15.12.2014р.) зазначено, що ПП «Гарант-Успіх» 21.05.2013р. направило на адресу ТзОВ «Західенергомонтаж» вимогу про погашення заборгованості до 27.05.2013р. Враховуючи положення ст.530 ЦК України щодо семиденного терміну виконання обов'язку з дня вимоги кредитора, термін виконання зобов'язання закінчився 06.06.2013р. і з 07.06.2013р. у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті за виконані роботи.

У ЦК України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257), так і спеціальну позовну давність (стаття 258), скорочену або більш тривалу порівняно із загальною. Спеціальна позовна давність піддягає застосуванню лише у випадках, прямо передбачених законом.

До вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

За нормами ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

За змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ. (абз. 1 п. 4.4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

Долучений до матеріалів справи позивачем фіскальний чек від 06.06.2014р. УДППЗ «Укрпошта» в якості доказу направлення позовної заяви про стягнення з відповідача основного боргу за договором №05/10 від 05.10.2012р., та який, за твердженням позивача, є підставою про переривання перебігу позовної давності для пред'явлення додаткового боргу, судом відхиляється оскільки при зверненні з позовом про стягнення основного боргу, судом при винесенні рішення у справі №914/2113/14 від 27.10.2014р. відмовлено у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог.

Строк для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання почався 07.06.2013р. та припинився 07.12.2013р. Отже, зважаючи на те, що позивач звернувся із позовом до суду за захистом порушеного права в частині стягнення неустойки лише 28.11.2014р., він частково пропустив строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права. Відтак, враховуючи спеціальну позовну давність в один рік, вимога про стягнення пені може бути задоволена частково за період з 07.06.2013р. по 28.11.2013р.

Крім того, слід зазначити, що визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами (абз. 5 п. 4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 257 ЦК України).

Підсумовуючи вищенаведене, господарським судом Львівської області самостійно проведено перерахунок суми пені, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України з врахуванням заяви відповідача про застосування строку позовної давності, та встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає 5291,22 грн. пені за період з 28.11.2013р. по 07.12.2013р. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Оскільки, спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на нього пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 11, 16, 525, 526, 625, 627, 629, 837, 853 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергомонтаж" (85031, Львівська область, м. Новояворівськ, вул. Бандери, 21А, оф. 23, ідентифікаційний код 31267582) на користь Приватного підприємства "Гарант-Успіх" (79044, м. Львів, вул. Коновальця, 54/2, ідентифікаційний код 35774770) 136 169,20грн. інфляційних втрат, 28 782,15грн. 3% річних, 5291,22 грн. пені та 3404,85грн. судового збору.

3.В решті позовних вимог відмовити.

4.Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.02.2015р.

Суддя Ділай У.І.