Постанова

від 23.03.2015 по справі 914/4221/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2015 р. Справа № 914/4221/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача (скаржника) - Білик М.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західенергомонтаж», вих.№16 від 05.02.2015 року

на рішення господарського суду Львівської області від 27.01.2015 року (підписане 03.02.2015 року), суддя Ділай У.І.

у справі №914/4221/14

за позовом Приватного підприємства «Гарант-Успіх», м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Західенергомонтаж», м.Новояворівськ

про стягнення додаткового боргу

в с т а н о в и в :

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (б/н від 09.01.2015 року) позивач просив суд стягнути з відповідача 213727,59 грн., з яких: 136169,20 грн. - інфляційних втрат, 30149,35 грн. - 3% річних та 47409,04 грн. - пені.

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.01.2015 року по справі №914/4221/14 (з урахуванням ухвали суду від 04.02.2015 року про виправлення описки у рішенні) збільшені позовні вимоги Приватного підприємства «Гарант-Успіх» задоволено частково: присуджено до стягнення на користь останнього з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західенергомонтаж» 136169,20 грн. - інфляційних втрат, 28782,15 грн. - 3% річних та 2456,64 грн. - пені. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що вимога позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є правомірною, однак перевіривши поданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення інфляційних втрат повністю, а 3% річних - частково в розмірі 28782,15 грн., у зв'язку із допущеними помилками, пов'язаними із визначенням розміру процентів за день прострочення. Разом з тим, суд, враховуючи спеціальну позовну давність в один рік та заяву відповідача про застосування позовної давності, провівши перерахунок суми пені, дійшов висновку про стягнення з відповідача пені в розмірі 2456,64 грн. за період з 28.11.2013 року по 07.12.2013 року.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Західенергомонтаж» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 27.01.2015 року по справі №914/4221/14 та прийняти нове рішення про відмову в позові. Зокрема, скаржник зазначає, що Приватне підприємство «Гарант-Успіх» за договором цесії №11 від 24.11.2014 року передало Фізичній особі-підприємцю Астаповичу Олександру Вікторовичу право вимоги до ТзОВ «Західенергомонтаж», а пунктом 1.3 вказаного договору передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав за порушення основного договору боржником. Разом з тим, вказує, що при відступленні права вимоги за основним зобов'язанням, до нового кредитора переходить і право вимоги по сплаті додаткових зобов'язань; до нового кредитора в тому числі переходить в повному обсязі і право на неустойку як субсидіарне право. Крім того, додатково заперечує присуджену до стягнення суму пені, оскільки остання за розрахунками скаржника за період з 28.11.2013 року по 07.12.2013 року становить 2456,64 грн., а не 5291,22 грн., як зазначив суд в оскаржуваному рішенні.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення господарського суду Львівської області від 27.01.2015 року по справі №914/4221/14 та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Слід зазначити, що у попередньому судовому засіданні представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу (б/н від 24.02.2015 року).

Оскільки явка представника позивача не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача (скаржника), розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 05 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Західенергомонтаж» (в тексті договору - замовник) та Приватним підприємством «Гарант-Успіх» (в тексті договору - виконавець) укладено договір №05/10, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 виконавець виконує роботи з демонтажу гуртожитку під реконструкцію за тех. завданням замовника за адресою: м. Київ, вул. Дубініна, 5/15.

Відповідно до п.3.1 договору №05/10 договірна вартість робіт, вказаних у п.1.1 цього договору і на день укладення договору становить 1920000 грн.

Згідно п.2.2 договору №05/10 замовник зобов'язався сплатити роботи згідно кошторису та рахунків відповідно до календарного плану (додаток №1).

У зв'язку з порушенням замовником умов договору №05/10 від 05.10.2012 року щодо оплати виконаних робіт, ПП «Гарант-Успіх» звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ТзОВ «Західенергомонтаж» 597157,76 грн. - основного боргу за договором №05/10 від 05.10.2012 року (справа №914/2113/14).

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.10.2014 року у справі №914/2113/14 присуджено до стягнення з ТзОВ «Західенергомонтаж» на користь ПП «Гарант-Успіх» 549748,72 грн. - основного боргу за договором №05/10 від 05.10.2012 року.

Суд у рішенні встановив, що факт виконання ПП «Гарант-Успіх» своїх зобов'язань за договором №05/10 від 05.10.2012 року підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №1 на суму 745001,40 грн., №1 на суму 68417,24 грн., №2 на суму 411336,07 грн., №3 на суму 733741,40 грн. та №4 на суму 54998,60 грн. Відтак, приватним підприємством «Гарант-Успіх» виконано роботи на загальну суму 2013494,71 грн., а відповідачем здійснено оплату виконаних робіт за договором №05/10 від 05.10.2012 року на загальну суму 1463745,99 грн. Таким чином сума основного боргу склала 549748,72 грн.

Поряд з тим, як вбачається з тексту рішення, суд відмовив в задоволенні заяви позивача про збільшення позовних вимог щодо стягнення додаткового боргу в розмірі 136565,93 грн. (пеня, 3% річних та інфляційні втрати), оскільки у вказаній заяві заявлено інші (нові) позовні вимоги та обставини, на яких вони ґрунтуються, що розцінено судом як подання позивачем іншого (ще одного) позову у справі №914/2113/14, який в позовній заяві викладено не було.

Рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2014 року по справі №914/2113/14 не оскаржувалось та набрало законної сили.

26.11.2014 року між Приватним підприємством «Гарант-Успіх» (в тексті договору - цедент, первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Астапович Олександр Вікторович (в тексті договору - цесіонарій, новий кредитор) укладено договір цесії №11, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності із договором №05/10 від 05.10.2012 року.

Згідно п.1.2 Договору цесії новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному в п.2.1 цього договору.

Відповідно до п.2.1 Договору цесії право вимоги, що відступається за цим договором оцінене сторонами як основний борг в розмірі 514748,72 грн.

27.11.2014 року на адресу відповідача скеровано повідомлення від 26.11.2014 року про відступлення права вимоги від ПП «Гарант-Успіх» до ФОП Астапович О.В. на стягнення 514748,72 грн. - основного боргу.

Приватне підприємство «Гарант-Успіх» звернулось до господарського суду з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (б/н від 09.01.2015 року)) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західенергомонтаж» додаткового боргу за договором №05/10 від 05.10.2012 року в розмірі 213727,59 грн., з яких: 136169,20 грн. - інфляційні втрати, 30149,35 грн. - 3% річних та 47409,04 грн. - пеня.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст.ст.526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що сторони не дійшли згоди щодо порядку та строків розрахунків за виконані роботи, 21.05.2013 року ПП «Гарант-Успіх» направило на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості за договором до 27.05.2013 року. Вказана вимога отримана відповідачем 30.05.2013 року (лист Поштампу-ЦП №1 Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта» №05-06-265 від 05.07.2013 року).

З огляду на наведене, термін виконання зобов'язання відповідачем закінчився 06.06.2013 року. Враховуючи наведене, починаючи з 07.06.2013 року позивач нарахував відповідачу додатковий борг.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (б/н від 09.01.2015 року) позивач просить суд стягнути з відповідача 213727,59 грн., з яких: 136169,20 грн. - інфляційних втрат за період з 07.06.2013 року по 26.11.2014 року, 30149,35 грн. - 3% річних за період з 07.06.2013 року по 26.11.2014 року та 47409,04 грн. - пені за період з 07.06.2013 року по 07.12.2013 року.

Відповідно до ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення інфляційних втрат повністю в розмірі 136169,20грн., а 3% річних - частково в розмірі 28782,15 грн. враховуючи допущені позивачем помилки, пов'язані з визначенням розміру процентів за день прострочення.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 47409,04грн. - пені колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 4.7 договору №05/10 від 05.10.2012 року сторони погодили, що за невиконання чи неналежне виконання замовником п.2.2 договору, він сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми платежу за кожний день прострочення.

Разом з тим, частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відзиві на позовну заяву (вих.№132 від 15.12.2014 року) відповідачем заявлено про позовну давність.

Відповідно до п.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

У Цивільному кодексі України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257), так і спеціальну позовну давність (стаття 258), скорочену або більш тривалу порівняно із загальною. Спеціальна позовна давність піддягає застосуванню лише у випадках, прямо передбачених законом (п.3.1 вказаної Постанови).

Щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п.3.2 наведеної Постанови).

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Отже, строк для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання відповідачем почався 07.06.2013 року та закінчився 07.12.2013 року.

Враховуючи наведене вище, з огляду на те, що позивач звернувся із позовом до суду про стягнення неустойки лише 28.11.2014 року, беручи до уваги спеціальну позовну давність в один рік, позивач частково пропустив строк, у межах якого він міг звернутися до суду з вимогою про стягнення неустойки.

Відповідно до ч.4 ст.257 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, а саме: в розмірі 2456,64 грн., нарахованої за період з 28.11.2013 року по 07.12.2013 року. В решті позовних вимог в частині стягнення пені слід відмовити.

Крім того, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що при відступленні права вимоги за основним зобов'язанням до нового кредитора переходить і право вимоги по сплаті додаткових зобов'язань, відтак, вважає, що позивач не має права вимоги до відповідача на сплату пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку з укладенням з ФОП Астапович О.В. договору цесії №11 від 26.11.2014 року.

З приводу наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 договору цесії №11 від 26.11.2014 року первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності із договором №05/10 від 05.10.2012 року. Новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному в п.2.1 цього договору.

Відповідно до п.2.1 договору цесії право вимоги, що відступається за цим договором оцінене сторонами як основний борг в розмірі 514748,72 грн.

Аналізуючи положення договору цесії №05/10 від 05.10.2012 року,, беручи до уваги також і спільну заяву сторін договору цесії - ПП «Гарант-Успіх» та ФОП Астапович О.В. від 21.01.2015 року про тлумачення деяких умов договору цесії №11 від 26.11.2014 року, вбачається, що за наведеним договором новий кредитор не здобув права вимоги додаткового боргу, що нараховані за прострочення виконання грошового зобов'язання боржником перед первісним кредитором в період від дня початку прострочення до моменту підписання договору цесії. Характер переуступленої вимоги за вказаним договором - основний борг, відтак, право вимоги щодо додаткового боргу, нарахованого в період від дня початку прострочення до моменту підписання договору цесії, зберігає первісний кредитор - Приватне підприємство «Гарант-Успіх».

Крім того, колегія суддів не бере до уваги заперечення скаржника щодо присудженої до стягнення суми пені, яка на думку апелянта за період з 28.11.2013 року по 07.12.2013 року становить 2456,64 грн., оскільки ухвалою господарського суду Львівської області від 04.02.2015 року у справі №914/4221/14 виправлено описку, допущену у оскаржуваному рішенні щодо зазначення присудженої до стягнення суми пені: замість 5291,22 грн. виправлено на 2456,64 грн.

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку (з урахуванням ухвали від 04.02.2015 року про виправлення описки в рішенні) про часткове задоволення позову та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західенергомонтаж» на користь Приватного підприємства «Гарант-Успіх» додаткового боргу за договором №05/10 від 05.10.2012 року, а саме: 136169,20 грн. - інфляційних втрат, 28782,15 грн. - 3% річних та 2456,64 грн. - пені.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.33 ГПК України, кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Відтак, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, в порядку ст.49 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 27.01.2015 року по справі №914/4221/14 (з урахуванням ухвали господарського суду Львівської області від 04.02.2015 року про виправлення описки у рішенні) залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західенергомонтаж» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №914/4221/14 повернути до господарського суду Львівської області.

Повну постанову складено 30.03.2015 року

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

Бонк Т.Б.