Постанова

від 21.01.2015 по справі 910/16505/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2015 р. Справа№ 910/16505/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 21.01.2015 року

розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека «Ліза» на рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2014 року

у справі № 910/16505/14 (суддя - Полякова К.В.)

за позовом комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека «Ліза»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача: Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу

Київської міської ради

про розірвання договору, виселення та повернення нежилого

приміщення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.09.2014 року по справі № 910/16505/14 позов комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека «Ліза», третя особа Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради про розірвання договору, виселення та повернення нежилого приміщення - задоволено повністю. Також, стягнуто з ТОВ «Аптека «Ліза» на користь КП «Київжитлоспецексплуатація» 3 654,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 25.09.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека «Ліза» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2014 року у справі № 910/16505/14 скасувати. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник послався на те, що судом першої інстанції під час прийняття рішення по справі неповністю з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи в зв'язку з чим судом прийнято невірне рішення. Також, скаржник просив поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 року відновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека «Ліза» на рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2014 року у справі № 910/16505/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У запереченні на апеляційну скаргу КП «Київжитлоспецексплуатація» вважає подану апеляційну скаргу ТОВ «Аптека «Ліза» безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, позивач просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судових засіданнях 03.12.2014 року, 22.12.2014 року та 21.01.2015 року представник КП «Київжитлоспецексплуатація» та у судовому засіданні 03.12.2014 року представник Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради надали суду свої пояснення по справі в яких, заперечили проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів зазначених у письмових запереченнях. Представники позивача та третьої особи вважають апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Представники позивача та третьої особи просили апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції від 25.09.2014 року, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, представник третьої особи у судове засідання 21.01.2015 року не з'явився про час та місце розгляду справи Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека «Ліза» у судові засідання суду апеляційної інстанції 03.12.2014 року, 22.12.2014 року та 21.01.2015 року не з'явились, про час та місце розгляду справи скаржник повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з абз. 1 п. 3.9.2 вищезазначеної постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника відповідача що з'явився у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека «Ліза», оскільки останні, про дату та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином, участь представників що не з'явились у судовому засіданні 21.01.2015 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, та у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України строк розгляду справи за клопотанням позивача вже продовжувався.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено наступне.

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 22.02.2002 № 347 «Про закріплення нежилих будинків та приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва» та додатку № 1 до розпорядження, нежилі приміщення в будинку № 16 (нині літер А) на вул. Туполєва закріплено на праві господарського відання за КП «Київжитлоспецексплуатація» та передані йому на баланс.

05.08.2013 року між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є Департамент комунальної власності м.Києва (орендодавцем), товариством з обмеженою відповідальністю «Аптека «Ліза» (орендарем) та комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» укладено договір № 1278 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (надалі - договір № 1278).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що орендодавець (Департамент комунальної власності м.Києва) передає, а орендар (ТОВ «Аптека «Ліза») приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою вул. Туполєва Академіка, 16 літер А для розміщення торгівельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.

Згідно п. 2.4 договору № 1278, об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва і знаходиться на балансі КП «Київжитлоспецексплуатація». Строк дії договору встановлено з 05.08.2013 року по 03.08.2016 року (п. 9.1 договору №1278).

Відповідно до акту обстеження нежилих приміщень у будинку № 16 літер А на вул. Туполєва Академіка від 08.11.2013 року, складеного балансоутримувачем - КП «Київжитлоспецексплуатація» вбачається, що зазначені нежилі приміщення фактично використовує ТОВ «Миг Трейд» без відповідних розпорядчих документів для розміщення гастроному з реалізацією алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

У відповідності до рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2012 у справі № 5011-13/9759-2012 зазначене товариство виселено з нежитлових приміщень за адресою вул. Туполєва Академіка, 16 літер А.

Згідно з п 8.1 договору, орендар (відповідач) не має права передавати свої зобов'язання за договором та передавати об'єкт оренди повністю або частково в користування іншій особі без письмової згоди орендодавця (третя особа). Відповідно до цього ж пункту договору, орендар не має права укладати договори (контракти, угоди), у тому числі про спільну діяльність, пов'язані з будь-яким використанням об'єкта оренди іншою юридичною чи фізичною особою, без дозволу орендодавця. Порушення цієї умови договору є підставою для дострокового розірвання цього договору в установленому порядку.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що об'єкт оренди повинен використовуватися орендарем тільки за цільовим призначенням, обумовленим пунктом 1.1 договору.

Відповідно до п. 8.5 договору, у разі виявлення факту використання об'єкта оренди не за цільовим призначенням договір підлягає розірванню, при цьому орендар зобов'язаний додатково сплатити суму коштів розмір яких становить різницю між орендною платою за фактичне використання об'єкта оренди, встановленою перевіркою та орендною платою визначеною договором за весь період оренди з початку дії договору.

Із матеріалів справи вбачається, що 03.03.2014 року (вих. № 062/7/19-1506) та повторно 16.05.2014 року (вих. № 062/7/19-3861) Департаментом комунальної власності м. Києва на адресу відповідача направлено листи щодо відмови від договору оренди № 1278 від 05.08.2013 року про оренду нежитлових приміщень загальною площею 95,60 кв.м. на вул. Туполєва Академіка, 16 літер А., однак відповіді не отримано.

Відповідно до п. 9.3 договору, одностороння відмова від договору не допускається, крім випадку, передбаченого пунктом 5.2 договору. Зазначений пункт передбачає, що при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців з дня закінчення строку платежу орендодавець має право відмовитись від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря.

Так у серпні 2014 року КП «Київжитлоспецексплуатація» звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ «Аптека «Ліза» про розірвання договору, виселення та повернення нежилого приміщення.

В обґрунтування заявлено позову позивач послався на те, що оскільки умовами договору № 1278 не передбачено односторонньої відмови від договору у випадку нецільового використання нежилого приміщення, тому балансоутримувач, як сторона договору, звернувся із даним позовом про розірвання договору № 1278 на підставі пункту 9.6 договору.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 25.09.2014 року по справі № 910/16505/14 позов КП «Київжитлоспецексплуатація» - задоволено повністю. Розірвано договір №1278 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 05.08.2013 року, укладеного між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ТОВ «Аптека «Ліза» та КП «Київжитлоспецексплуатація». Крім того, виселено ТОВ «Аптека «Ліза» з нежилих приміщень у будинку № 16 літер А на вул. Туполєва Академіка, та зобов'язано ТОВ «Аптека «Ліза» передати КП «Київжитлоспецексплуатація» орендовані нежилі приміщення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення вказаного позову, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 1 ст. 4 та ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення), орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування, управляти нерухомим майном, яке перебуває у комунальній власності.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, у відповідності до вищезазначених вимог законодавства, між сторонами укладено договір №1278 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 05.08.2013 року.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Згідно п. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

У відповідності до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно з ч.1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором.

Судом встановлено, що маючи намір відмовитись від договору №1278, Департамент комунальної власності м. Києва направило листи 03.03.2014 року (вих. № 062/7/19-1506) та повторно 16.05.2014 року (вих. № 062/7/19-3861). Однак, відповіді про результати розгляду на адресу позивача не надходило, що зумовило звернення КП «Київжитлоспецексплуатація» із даним позовом до суду.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Оцінка порушення умов договору, як істотне, повинна здійснюватись судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, а саме істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що сталися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, нежитлові приміщення, що є об'єктом оренди, не використовувались за цільовим призначенням ТОВ «Аптека «Ліза», натомість у вказаних приміщеннях станом на 08.11.2013 року перебувало інше товариство, а саме ТОВ «Миг Трейд», про що зазначено в акті обстеження нежилих приміщень у будинку №16 літер А на вул. Туполєва Академіка інспекторами балансоутримувача - КП «Житлоексплуатація».

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що ТОВ «Аптека «Ліза» вчинено істотне порушення умов договору №1278, що є підставою для розірвання договору. Судова колегія звертає увагу, що відповідач ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції дану обставину не спростував.

Таким чином, враховуючи істотну зміну обставин та істотне порушення відповідачем умови договору №1278 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 05.08.2013 року, дія якого не завершена, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірний договір №1278 підлягає розірванню в судовому порядку, а тому позовні вимоги КП «Київжитлоспецексплуатація» правомірно були задоволені судом.

Крім того, враховуючи те, що як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову про розірвання договору, судова колегія вважає й обґрунтованими позовні вимоги про виселення відповідача з орендованого приміщення.

Так, у відповідності до ст. 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Норми ч. 3 ст. 133 Господарського кодексу України гарантують рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.

Положеннями статті 136 Господарського кодексу України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Положеннями частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що договір №1278 підлягає розірванню, та між сторонами відсутні договірні відносини, то користування відповідачем нежилими приміщеннями в будинку № 16 літер А на вул. Туполєва Академіка, які йому не належать, є протиправним.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, вказана позиція викладена у п. 5 роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності» від 02.04.1994 № 02-5/225, у якому вказано, що незаконним є володіння чужим майном без законних підстав або коли такі підстави були, а потім відпали.

За приписами частини 3 статті 652 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Таким чином, оскільки, як суд першої інстанції, та і суд апеляційної інстанції дійшли висновку про обґрунтованість заявленого позову про розірвання спірного договору, то й позовні вимоги про виселення ТОВ «Аптека «Ліза» та повернення нежитлового приміщення підлягає задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову КП «Київжитлоспецексплуатація» до ТОВ «Аптека «Ліза» про розірвання договору, виселення та повернення нежилого приміщення.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ТОВ «Аптека «Ліза» не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційні скарзі ТОВ «Аптека «Ліза» на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2014 року, прийнята після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Аптека «Ліза» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2014 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека «Ліза» на рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2014 року у справі № 910/16505/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2014 року у справі № 910/16505/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/16505/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 26.01.2015 року