Постанова

від 30.01.2015 по справі 922/1508/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2015 р. Справа № 922/1508/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

ВДВС - не з'явився

стягувача - Олефір В.В.

1-го боржника - не з'явився

2-го боржника - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу стягувача (вх.№317Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 18.11.14 у справі № 922/1508/14

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування" на дії (бездіяльність) Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції у справі № 922/1508/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Варіоком", м. Харків;

до 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків;

2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування", м.Харків;

про стягнення коштів в сумі 330828,83 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.05.2014 р. у справі №922/1508/14 позов задоволено в повному обсязі, стягнуто солідарно з ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Завод енергетичного машинобудування" на користь ТОВ "Варіоком" 1000,00 грн. заборгованості, з ТОВ "Завод енергетичного машинобудування" на користь ТОВ "Варіоком" 329828,83 грн. заборгованості. Також стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ "Варіоком" 20,00 грн. судового збору та з ТОВ "Завод енергетичного машинобудування" на користь ТОВ "Варіоком" стягнуто 6596,58 грн. судового збору.

На виконання цього рішення Господарським судом Харківської області видані відповідні накази.

18.09.2014 р. боржник - ТОВ "Завод енергетичного машинобудування" звернувся до Господарського суду Харківської області зі скаргою на дії (бездіяльність) Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, в якій боржник просив суд: визнати неправомірними дії органу Державної виконавчої служби з опису та арешту майна; скасувати акт опису та арешту майна державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Гусєйнова А.П.; зобов'язати державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Гусєйнова А.П. надіслати виконавчий документ ліквідатору заявника на адресу 61034, місто Харків, вулиця Полтавський шлях, 188-А; та зняти арешт з майна скаржника та закінчити виконавче провадження.

14 листопада 2014 року боржник, ТОВ "Завод енергетичного машинобудування", подав до суду заяву про зміну предмету скарги згідно з якою просив суд: визнати незаконними дії головного державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Гусейнова А.П з включення до акту опису та арешту майна, що не належить боржникові; на підставі ч. 5 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" зняти арешт з майна, визначеного в прохальній частині скарги.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.11.2014 р. у справі №922/1508/14 скаргу ТОВ "Завод енергетичного машинобудування" на дії (бездіяльність) Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції задоволено частково, відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" знято арешт з майна визначеного у акті опису та арешту майна ВП № 43844532 від 15.09.2014 року за номерами, згідно зазначеного в ухвалі переліку. В задоволенні заявлених у скарзі вимог стосовно визнання незаконними дій головного державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Гусейнова А.П з включення до акту опису та арешту майна ВП № 43844532 від 15.09.2014 р., майна, що не належить боржникові - відмовлено.

Представник стягувача звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення матеріального права судом першої інстанції, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги ТОВ "Завод енергетичного машинобудування" на дії (бездіяльність) Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції в повному обсязі.

Виконавча служба повідомила, що при складенні акту опису та решту майна 15.09.2014 року боржником не надано виконавцеві жодних документів підтверджуючих належність права власності на майно третім особам.

Предаставники боржника та ВДВС в судове засідання не зявились, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду скарги, не з'явлення представників не перешкоджає розгляду скарги.

Судова колегія, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали встановила,що 15.09.2014 року з метою виконання наказу господарського суду Харківської області від 13.06.2014 року по справі № 922/1508/14 про стягнення заборгованості з ТОВ "Завод енергетичного машинобудування" державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Гусейновим А.П. проведені виконавчі дії з опису та арешту майна, яке перебувало в приміщеннях, розташованих по вулиці Киргизькій, 19 в місті Харкові про що складено відповідний акт ВП № 43844532 від 15.09.2014 року та додаток до акту, за якими накладено арешт та встановлено обмеження щодо права користування останнім.

Боржник зазначав, що при проведенні вказаних виконавчих дій, державного виконавця проінформовано, що приміщення, в якому вони проводяться, а також переважна частина описаного майна не є власністю боржника та належить іншим юридичним особам. Проте, надані представниками боржника пояснення були проігноровані, скаржник вважає, що такі дії виконавчої служби суперечать приписам діючого законодавства України, а також порушують права та законні інтереси власників майна, що описано.

За приписами ч. 1 ст. 52 цього Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 57 Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно п. 5.6.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5 (надалі - Інструкція) арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам. Арешт застосовується, зокрема, для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації.

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що державний виконавець 15 вересня 2014 року при проведенні виконавчих дій, які полягали в описі та накладенні арешту на майно, що перебувало в приміщеннях, розташованих по вулиці Киргизькій, 19 в місті Харкові, діяв на підставі та в межах повноважень, що визначені положеннями Закону України "Про виконавче провадження".

Боржник не надав документи підтверджуючи право власності третіх осіб на арештоване майно. Як свідчать матеріали справи після проведення виконавчих дій, листом від 16.09.2014 року ТОВ "Завод енергетичного машинобудування" повідомило виконавчу службу про те, що більша частина майна, котре описано не є власністю підприємства - боржника та належить іншим юридичним особам, крім семи одиниць верстатів, що являються предметом застави за кредитним договором з АТ "Укрексімбанк" та знаходяться на відповідальному зберіганні у ТОВ "Тімсен", в приміщеннях, що належать ТОВ Інженерний центр "Енергомаш".

На підтвердження вищевикладених обставин боржником представлені копії Договору оренди № 01/12-06 від 25.09.2010 року та Додаткової угоди до нього від 10.04.2014 року, укладених між ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" та ТОВ "Завод енергетичного машинобудування"; копія Договору зберігання № 11/04-Т-ЗЭМ від 11.04.2014 року, укладеного ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" з ТОВ "Тімсен".

Суд першої інстанції зробив необґрунтований висновок, що в процесі судового розгляду скарги заявником (боржником) документально підтверджено викладені у скарзі обставини та належність частини описаного та арештованого майна третім особам та безпідставно посилаючись на ч. 5 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" зняв арешт з майна визначеного у акті опису та арешту майна ВП № 43844532 від 15.09.2014 року за номерами, згідно зазначеного в ухвалі переліку. Вказаний спосіб захисту порушеного права є ефективним та адекватним способом захисту, застосування якого призведе до поновлення порушеного права.

При цьому суд першої інстанції не врахував, що процедура оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби регулюється ст.121-1 ГПК України та ст.82 Закону України «Про виконавче провадження».

В зазначених нормах діючого законодавства не передбачається звернення боржника зі скаргою на дії органів ВДВС, в зв'язку з арештом майна третіх осіб та зняття арешту зі спірного майна на підставі ч.5 ст. 60 Закону України.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Отже, позовні вимоги особи, яка вважає себе власником майна, розглядаються в порядку позовного провадження з дотриманням правил підвідомчості шляхом подання такою особою позову до боржника та особи, на користь якої накладено арешт, з всебічним розглядом справи та винесенням відповідного судового рішення.

Зазначена позиція викладена, зокрема, в постанові Вищого господарського суду України від 28.04.2014 року у справі № 5015/4121/12.

Відповідно до ст. 319, 321 ЦК України виключно власник має право володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном, в тому числі і звертатись за захистом своїх порушених прав.

Особа, яка не є власником майна (на яке, зокрема, може бути накладено арешт державною виконавчою службою), не має повноважень на здійснення будь-яких дій щодо такого майна, в тому числі прав щодо витребування такого майна від інших осіб або здійснення інших дій щодо майна.

Боржник стверджує, що згідно оскаржуваного акту опису й арешту майна від 15.09.2014 року описано й арештовано майно більша частина якого не є власністю ТОВ «Завод енергетичного машинобудування» та інша частина майна, яке є власністю ТОВ «Завод енергетичного машинобудування».

Отже, боржник не вважає себе власником частині майна, зазначеного в переліку в оскаржуваній ухвалі, тому він не мав правових підстав для звернення до суду з відповідними вимогами, а задоволення цієї заяви судом є порушенням ст. 1, 82 ГПК України.

Таким чином, зазначений спір підлягає розгляду в позовному провадженні за позовною заявою особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй.

Суд першої інстанції необґрунтовано посилався на ч. 5 ст.60 Закону України "Про виконавче провадження", в який зазначено, що у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

При цьому суд першої інстанції не зазначив в чому виражається саме інший випадок та чому він не застосував норми ч.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, висновки викладені в ухвалі господарського суду, не відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви стягувача можуть бути підставою для її скасування, керуючись ч.1 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження"ст.ст. 319, 321 ЦК України, ст.ст. 101-106 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 18.11.2014 р. по справі №922/1508/14 скасувати.

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування" на дії (бездіяльність) Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції в частині зняття арешту з майна визначеного у акті опису та арешту майна ВП № 43844532 від 15.09.2014 року та визнання дій головного державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції незаконними залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування" (02002, м. Київ, вул. Луначарського, буд № 4, р/р 26005000122792 у ПАТ "Укрексімбанк", м. Харків, МФО 351618, код ЄДРПОУ 31645482) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Варіоком" (61058, м. Харків, вул. Данилевського, б.6, р/р 26002370190700 у АТ "УкрСиббанк" , м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 37878669) 609 грн. судового збору по апеляційній скарзі.

Наказ доручити надати господарському суду Харківської області

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 30.01.15

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.