Постанова

від 03.02.2015 по справі 922/4227/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2015 р. Справа № 922/4227/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Молочко Н.Г., за дов.№782/0/2-14 від 03.03.2014

відповідача - Сахань В.О., за дов. б/н від 20.10.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Пивна Берлін", м. Харків (вх. №4378 Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від 24 листопада 2014 року по справі №922/4227/14

за позовом КП "Міський інформаційний центр", м. Харків

до ТОВ "Пивна Берлін", м. Харків

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.11.2014 по справі №922/4227/14 (суддя С.А.Прохоров) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивна Берлін" на користь Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" неустойку за прострочення повернення місць за договором за період з 20.02.2014 по 19.10.2014 року у розмірі 4939,22 грн. та неустойку за розміщення спеціальних конструкцій на місцях без отримання дозволу за період з 13.11.2013 по 12.02.2014 року у розмірі 883,13 грн., судовий збір в сумі 3045,00 грн.

Відповідач - ТОВ "Пивна Берлін", з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення не в повному обсязі з'ясовані обставини, які мають значення для справи, невірно застосовані норми матеріального права, просить рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач - КП "Міський інформаційний центр", через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу (вх.1202 від 27.01.2015), в якому проти доводів викладених в апеляційних скаргах заперечує, вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та всебічним дослідженням обставин справи, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, 13.11.2013 між КП "Міський інформаційний центр" (КП - позивач по справі) та ТОВ "Пивна Берлін" (користувач - відповідач по справі) був укладений договір про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, відповідно до п. 1.1. якого КП надає користувачу в користування місця, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, згідно додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.

Під користуванням сторони розуміють тимчасове платне використання розповсюджувачем зовнішньої реклами (користувачем) місць, які перебувають у комунальній власності з метою: встановлення на них спеціальних конструкцій, які знаходяться у користувача на законних підставах, та їх використання у формах, не заборонених законодавством, для розміщення зовнішньої реклами; обслуговування спеціальних конструкцій (підтримання в належному стані, наклеювання рекламо носіїв, тощо).

У відповідності до пункту 3.2.1 КП зобов'язується, зокрема, передати користувачу місця на підставі акту прийму-передачі згідно з переліком, зазначених у додатку №1 та не надавати місця, передані користувачу, в користування іншим особам протягом дії цього Договору (п.3.2.2 договору).

Пунктом 3.4.2 договору покладено обов'язок на користувача не розміщувати спеціальні конструкції на місцях, переданих у користування за цим договором, без отримання дозволу на розміщення реклами у встановленому порядку.

Розділом 4 договору сторонами було визначено, що плата за фактичне користування місцями, зазначеними у додатку №1, до укладеного цього договору за період з 19.10.2013 по 12.11.2013 роки здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дня укладення договору та складає: 199,10 грн. (без ПДВ, ПДВ складає 20% складає 39,82 грн., загальний розмір плати (з ПДВ): 238,92 грн. (п.4.4 Договору).

Проте, якщо на момент укладення договору користувач не має дозволу (дозволів) на розміщення зовнішньої реклами, тоді з дня укладання цього договору і до отримання дозволу (дозволів) на розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях, які встановлюються на місцях наданих за цим договором (в період дії пріоритет на місце), користувач, щомісячно вносить плату за користування зазначеними місцями в розмірі 25% від розміру плати за користування відповідних місць (з ПДВ), встановленої додатком №1 цього договору, що складає 60,75 грн. (без ПДВ) на місяць; ПДВ - 20% складає 12,15 грн., загальний розмір плати (з ПДВ) 72,90 грн. (п.4.2 договору).

Внесення плати за користування місцями, здійснюється авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата (п.4.5 договору).

Пунктом 5.1. договору встановлено, що протягом семи календарних днів після припинення дії Договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. договору або з дати виключення місць з Переліку місць, які надаються "Користувачу" для розташування спеціальних конструкцій та розміру плати за користування (додаток №1), „Користувач" зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх „КП". Повернення місць, наданих в користування, здійснюється „Користувачем" на підставі актів прийому-передачі, які складаються „Користувачем" та підписуються уповноваженими представниками „КП" та „Користувача".

Відповідно до пункту 5.2 договору місця вважаються фактично повернутими „КП" з моменту підписання актів прийому - передачі. Акт прийому-передачі місця підписується "КП" після надання "Користувачем" фото місця демонтованої спеціальної конструкції, а у разі неможливості визначення стану місця по наданим фотознімкам, після виїзду представника "КП" на місце розташування спеціальної конструкції. У випадку неналежного стану місця розташування спеціальної конструкції (засмічення території, пошкодження місць, наявності фундаменту конструкції тощо) акт прийому-передачі місця з боку "КП" не підписується, а складається акт огляду місця з зазначенням виявлених порушень.

За умов пункту 5.3. договору вбачається, що місця, надані в користування "Користувачу" за цим договором, повинні бути повернуті "КП" у належному стані (демонтована спеціальна конструкція та її частини (фундаменти, елементи кріплень, тощо), відновлена тротуарна плитка, асфальтне або трав'яне покриття, вивезене сміття та інше)".

Пунктом 6.1. договору сторонами встановлено відповідальність за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом 4 цього договору у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого (або не повністю сплаченого) платежу за кожен день прострочення.

Крім того, пунктом 6.2. договору сторони передбачили, що у разі прострочення повернення місць, наданих у користування «Користувач" сплачує «КП» неустойку у розмірі 7% від розміру плати за користування неповернутим місцем, встановленої додатком №1 цього договору (з ПДВ), за кожен день затримки повернення вказаного місця.

Сторони в договорі домовились (п. 6.3), що відповідач у разі порушення зобов'язань, передбачених підпунктом 3.4.2 розділу 3 договору, сплачує позивачу неустойку у розмірі плати за користування місцями, встановленої додатком № 1 цього договору, пропорційно часу розміщення спеціальних конструкцій з порушенням зобов'язань.

Розділом 8 договору а саме: пунктом 8.1. договору передбачено, що він припиняє свою дію:

за згодою сторін;

якщо «Користувач» не платить, несвоєчасно або в неповному обсязі вносить платежі за користування місцями;

якщо місця, надані в користування за цим договором, вибули з комунальної власності або земельна ділянка, на якій знаходяться місця була надана в оренду або постійне користування (в частині конкретних місць);

якщо «Користувач» повернув «КП» усі місця, надані в користування за цим договором;

якщо «Користувач» не отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на місцях, переданих у користування за цим договором протягом строку на який було встановлено пріоритет;

по закінченню строку дії договору;

у випадку припинення діяльності однієї із сторін договору без правонаступництва;

погіршення «Користувачем» місць, які передані йому, або їх утримання у неналежному стані;

в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до підпункту 8.1.5. договору цей договір припиняє свою дію,якщо "Користувач" не отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на місцях, переданих у користування за цим договором , протягом строку , на який було встановлено пріоритет ( в частині конкретних місць)".

Відповідно до абзацу 3 пункту 8.2. договору у разі припинення дії договору з підстав, передбачених пунктом 8.1.5 пункту 8.1 розділу 8, договір вважається таким, що припинив свою дію з дня наступного за закінченням строку, на який було встановлено пріоритет".

Одночасно сторонами, на виконання умов договору, було погоджено додатком №1 до договору перелік місць, які надаються користувачу для розташування спеціальних конструкцій, визначено адреси розташування спеціальних конструкцій, вид та розмір спеціальних конструкцій і розмір оплати за користування місць.

Здійснив аналіз матеріалів справи, колегія суддів встановила, що в рамках укладеного між сторонами договору позивачем надано, а відповідачем отримано в користування місця, які перебувають в комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій, що підтверджується підписами уповноважених представників сторін на акті прийому-передачі місць по договору від 13.11.2013 (а.с.18, том 1).

На підставі довідки відділу реклами Департаменту контролю Харківської міської ради про встановлення пріоритету від 12.11.2013 ТОВ "Пивна Берлін" (відповідачу) було встановлено на три місяці пріоритет на розміщення спеціальної конструкції: дахова установка (2,50х1,00х1) та щит на фасаді (1,00х0,20х1) за адресою вул. Іванова, 27 до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

19.10.2013 відповідач встановив спеціальні конструкції - дахова установка (2,50х1,00х1) та щит на фасаді (1,00х0,20х1), на місці, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: вул. Іванова, 27, що підтверджується актами встановлення спеціальної конструкції від 13.11.2013, які підписані та скріплені печатками зі сторони позивача та відповідача.

Проте, у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за умовами договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість зі сплати неустойки у сумі 883,13 грн.

Відповідно до пункту 4.3 "Порядку виявлення, демонтажу, обліку, зберігання спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, розміщених на території міста Харкова з порушенням законодавства про рекламу та благоустрій населених пунктів, подальшого розпорядження ними" (додаток до рішення виконавчого комітету ХМР від 22.06.2011 № 444 "Про затвердження Порядку виявлення, демонтажу, обліку, зберігання спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, розміщених на території міста Харкова з порушенням законодавства про рекламу та благоустрій населених пунктів, подальшого розпорядження ними"), у разі порушення зобов'язань, визначених договором про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій власнику спеціальної конструкції направляється повідомлення з вимогою усунути виявлені порушення за зобов'язаннями, визначеними договором, та усунення їх наслідків.

14.02.2014 на адресу відповідача позивачем було направлено претензія №604/0/2-14 з вимогою погасити заборгованість, яка виникла за договором №1692 від 13.10.2013 та попереджено про те, що у разі невиконання вимог претензії, КП "Міський інформаційний центр" буде змушений звернутися до господарського суду Харківської області із позовом.

Як стверджує позивач, відповіді зобов'язаний контрагент (відповідач) на вказану претензію не надав, грошові кошти за договором не сплатив, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду для відновлення своїх порушених прав і інтересів.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, враховуючи підстави та предмет позову, колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позову, зважаючи на наступні підстави.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Положення статті 626 Цивільного кодексу України передбачають, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

З приписів статті 3 Цивільного кодексу України вбачається, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Правові позиції втілені у стаття 638 Цивільного кодексу України визначають, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи, що між сторонами, згідно статті 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки, до яких слід застосовувати і положення Господарського Кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного Кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В розрізі правових акцентів встановлених у статті 526 Цивільного кодексу України та статей 193, 198 Господарського кодексу України вбачається, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи факт неналежного виконання зобов'язання відповідачем, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбачених договором штрафних санкцій.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач грошові кошти за користування місцем не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлену до стягнення суму боргу.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 ГК України).

Пунктом 6.1. договору сторонами встановлено відповідальність за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом 4 цього договору у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого (або не повністю сплаченого) платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 6.2. договору сторони передбачили, що у разі прострочення повернення місць, наданих у користування «Користувач» сплачує «КП» неустойку у розмірі 7% від розміру плати за користування неповернутим місцем, встановленої додатком №1 цього договору (з ПДВ), за кожен день затримки повернення вказаного місця.

Сторони в договорі домовились (п. 6.3), що відповідач у разі порушення зобов'язань, передбачених підпунктом 3.4.2 пункту 3.4 розділу 3 договору, сплачує позивачу неустойку у розмірі плати за користування місцями, встановленої додатком № 1 цього договору, пропорційно часу розміщення спеціальних конструкцій з порушенням зобов'язань.

Спеціальні конструкції відповідач встановив на місці, переданому в користування 19.10.2013, що підтверджується відповідними актами встановлення спеціальних конструкцій від 13.11.2013 (а. с. 20-21), які були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Проте дозвіл на розміщення зовнішньої реклами відповідач так і не отримав.

Відповідно до підпункту 8.1.6. договір припиняє свою дію по закінченню строку дії договору.

Таким чином, станом на 13.02.2014 договір вважається таким, що припинив свою дію.

Тобто, з моменту укладання спірного договору і до моменту припинення його дії (13.02.2014) відповідач розташовував спеціальні конструкції, не маючи на це відповідного дозволу, що є грубим порушенням законодавства про рекламу та порушенням умов спірного Договору.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до частини 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

В частині 2 статті 343 Господарського Кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Частиною 6 статті 232 Господарського Кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до пункту 6.6 договору сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, не припиняється.

Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення умов договору не виконав покладені на нього зобов'язання, нарахована позивачем неустойка за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу за договором № 1695 від 13.11.2013 у розмірі в сумі 883,13 грн. та неустойка за прострочення повернення місця за договором № 1695 від 13.11.2013 за період з 20.02.2014 по 23.09.2014 року у розмірі 4408,56 грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Проте, відповідач нарахування неустойки не визнає, посилаючись на те, що згідно зі статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, у зв'язку з чим ст. 549 ЦК України передбачає стягнення неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, лише за порушення грошового зобов'язання. Зобов'язання, передбачене п.6.2 договору, не є грошовим. Тому відповідач вважає, що правові підстави для стягнення даного виду неустойки відсутні.

Судом апеляційної інстанції дані доводи скаржника не приймаються до уваги, так як, стаття 549 Цивільного Кодексу України не містить обмеження щодо зобов'язання грошовим характером. Згідно статті 551 Цивільного Кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме та нерухоме майно.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути місце за актом приймання-передачі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено матеріалами справи, станом на 13.02.2014 договір № 1695 від 13.11.2013 вважається таким, що припинив свою дію.

Крім того, відповідно до пункту 5.1. договору протягом семи календарних днів після припинення дії договору на будь - яких підставах, передбачених пунктами 8.1, 8.3 договору, дати виключення місць з Переліку, які надають Користувачу для розташування спеціальних конструкцій та розміру плати користування, користувач зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати її "КП". Повернення місць, наданих у користування , здійснюється користувачем на підставі актів прийому - передачі , які складаються користувачем та підписуються уповноваженими особами "КП" та "Користувача"

Відповідно до пункту 5.2 договору місця вважаються фактично повернутими "КП з моменту підписання актів прийому-передачі.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, в порушення умов діючого законодавства України та умов договору відповідачем ТОВ "Пивна Берлін" після припинення дії договору не повернуто за актом прийому-передачі місце, яке йому надавалося в користування.

Статтею 179 Господарського Кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених законодавством України.

Тобто, будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками, як то умовами договору, сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи, що договір №1695 від 13.11.2013 припинив свою дію, проте, відповідач у встановленому договором порядку та строки після припинення дії договору не передав за актом приймання-передачі надане в користування місце, в судовому порядку інше не спростував, за таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача повернути на підставі акту прийому-передачі місце, яке знаходиться у комунальній власності та було надане відповідачу для розміщення спеціальної конструкції за адресою: м. Харків, вул. Іванова, 27 (щит на фасаді (1,00х0,20х1)); м. Харків, вул. Іванова, 27 (дахова установка (2,50х1,00х1)) привівши ці місця в належний стан відповідно до п.5.3. договору №1695 від 13.11.2013 являються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. У зв'язку з чим у колегії суддів не має підстав для скасування в цій части законного та обґрунтованого рішення суду.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського Процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 24 листопада 2014 року по справі №922/4227/14 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і відсутні підстави для його скасування, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтями 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну ТОВ "Пивна Берлін", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24 листопада 2014 року по справі №922/4227/14 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03 лютого 2015 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.