Рішення

від 29.01.2015 по справі 761/20201/14-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/20201/14-ц

Провадження №2/761/382/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 січня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарі Панасенко Ж.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії про визнання незаконними звільнення та відкликання із відпустки, визнання незаконним наказу та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Позивач) 09 липня 2014 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії (далі - Відповідач) про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, визнання незаконним відкликання із відпустки та скасування наказу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що, починаючи із 03 серпня 2011 року він працював на посаді завідувача відділу української етнології Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії та згідно наказу Відповідача № 63 від 18 червня 2014 року його було звільнено за прогули без поважних причин, згідно пункту 4 статті 40 Кодексу Законів про працю України. Зауважує, що згідно наказу Відповідача № 52 від 23 травня 2014 року, йому була надана чергова відпустка строком 35 днів та 14 днів додаткової відпустки, як учаснику бойових днів. Крім того, також зауважує, що повернувшись із відпустки, він дізнався, що згідно наказу Відповідача № 64 від 12 червня 2014 року його було відкликано із відпустки, для виконання службових обов'язків за посадою із 12 червня 2014 року і, що на підставі вищевказаного наказу його було звільнено за прогули. Вказує, що із зазначеними наказами він був ознайомлений 01 липня 2014 року та в цей же день йому була видана трудова книжка. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки був звільнений під час перебування у відпустці, крім того, вважає наказ про відкликання із відпустки також незаконним, оскільки він не давав своєї згоди на відкликання із відпустки, а також, на його думку, були відсутні підстави, передбачені діючим законодавством для відкликання із відпустки. За таких обставин, оскільки він прогулів не допускав, знаходився у відпустці, вважає своє звільнення незаконним. Просив суд ухвалити судове рішення, яким визнати його звільнення незаконним, поновити його на посаді завідувача відділу української етнології Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії, визнати незаконним наказ про відкликання з відпустки та вказаний наказ скасувати.

В ході судового розгляду справи Позивач подавав заяву про відмову від позову в частині щодо поновлення на посаді, у зв'язку із його працевлаштуванням, у зв'язку з чим, згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2014 року, провадження у справі в частині щодо поновлення на роботі було закрито.

У судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позовні вимоги задовольнити.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився. Про місце, день та час судового розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. На адресу суду 21 січня 2015 року надав пояснення, згідно яких повідомив, що, починаючи із 20 серпня 2014 року, Національний науково-дослідний інститут українознавства та всесвітньої історії знаходиться в стані припинення. Крім того, зауважив, що він визнає позовні вимоги, оскільки ніяких правових підстав для звільнення Позивача із займаної посади не було і, що дійсною причиною його звільнення стала наявність особистої неприязні з боку колишнього керівництва Відповідача до Позивача. Одночасно просив суд розглядати справу у його відсутність.

Оскільки Позивач не заперечував, суд вбачає можливим розгляд справи у відсутність сторони Відповідача, на підставі зібраних у справі доказів.

Заслухавши пояснення Позивача оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з таких підстав.

За змістом частини 1 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що згідно наказу Відповідача № 52-к від 23 травня 2014 року, Позивачеві була надана чергова щорічна відпустка, починаючи із 02 червня 2014 року і по 22 липня 2014 року, строком на 35 днів та 14 днів додаткової відпустки, як учаснику бойових днів, за 2013-2014 роки (а.с. 9).

Крім того, згідно наказу № 64/1 від 12 червня 2014 року, Позивача було відкликано із відпустки, у зв'язку із відсутністю його заяви про надання відпустки та виробничою необхідністю, для виконання службових обов'язків за посадою із 12 червня 2014 року (а.с. 6).

Судом також встановлено, що відповідно до наказу № 63-к від 18 червня 2014 року, Позивача було звільнено з посади завідувача відділу української етнології Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії за здійснені 13 червня 2014 року, 16 червня 2014 року, 17 червня 2014 року прогули, без поважних причин, згідно пункту 4 статті 40 Кодексу Законів про працю України (а.с. 7).

За змістом частини 8 статті 79 Кодексу законів про працю України, відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства, установи, організації з додержанням вимог частини шостої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до частини 6 статті 79 Кодексу законів про працю України, поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості допускається на прохання працівника за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

Оскільки сторона Відповідача письмових доказів про наявність підстав для відкликання Позивача із щорічної відпустки не надала, при цьому визнала, що Позивача було звільнено із займаної посади незаконно, суд вбачає підстави для задоволення позову як в частині щодо визнання незаконним наказу Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії "По особовому складу. Про відкликання з відпустки" № 64/1 від 12 червня 2014 року, так і в частині щодо визнання незаконним відкликання Позивача із щорічної відпустки, у зв'язку з відсутністю його заяви про надання відпустки та виробничою необхідністю, для виконання службових обов'язків за посадою із 12 червня 2014 року.

Крім того, за змістом пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Судом встановлено, що у період із 02 червня 2014 року і по 22 липня 2014 року, Позивач знаходився у щорічній основній та додатковій відпустках, згідно наказу Відповідача № 52-к від 23 травня 2014 року.

Разом з тим, згідно наказу від № 63-к від 18 червня 2014 року, Позивача було звільнено із займаної посади за здійснені 13 червня 2014 року, 16 червня 2014 року та 17 червня 2014 року, ним прогули, без поважних причин, згідно пункту 4 статті 40 Кодексу Законів про працю України.

За змістом частин 1 та 2 статті 45 Конституції України, кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Це право забезпечується наданням оплачуваної щорічної відпустки.

З огляду на те, що законні підстави для відкликання Позивача із щорічної відпустки у Відповідача були відсутні, звільнення Позивача із займаної посади за нібито допущені ним прогули, яких фактично не було, у зв'язку з тим, що Позивач перебував у щорічній відпустці, як сам наказ Відповідача про звільнення Позивача, так і саме звільнення останнього є незаконними, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині є такими, що також підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач просить суд ухвалити судове рішення, яким скасувати наказ № 64/1 від 12 червня 2014 року "По особовому складу. Про відкликання з відпустки".

Позов в цій частині задоволенню не підлягає, оскільки видача наказів або їх скасування, пов'язаних із трудовими відносинами, відноситься до компетенції власника або уповноваженого ним органу.

Крім того, відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, із Відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

З урахуванням викладеного, на підставі статті 45 Конституції України, статтей 40, 79 Кодексу законів про працю України, керуючись статтями 10, 11, 13, 57, 60, 61, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії про визнання незаконними звільнення та відкликання із відпустки, визнання незаконним наказу та скасування наказу - з а д о в о л ь н и т и частково.

Визнати незаконним наказ Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії "По особовому складу. Про відкликання з відпустки" № 64/1 від 12 червня 2014 року.

Визнати незаконним відкликання ОСОБА_1, завідувача відділу української етнології, у зв'язку з відсутністю його заяви про надання відпустки та виробничою необхідністю, для виконання службових обов'язків за посадою з 12 червня 2014 року.

Визнати незаконним наказ Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії "Про звільнення за прогул" № 63к від 18 червня 2014 року.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1, завідувача відділу української етнології Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії за здійснені 13 червня 2014 року, 16 червня 2014 року, 17 червня 2014 року прогули, без поважних причин, згідно пункту 4 статті 40 Кодексу Законів про працю України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - в і д м о в и т и.

Стягнути із Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії (Код ЄДРПОУ 31119935) на користь держави судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :