Рішення

від 30.01.2015 по справі 916/4848/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" січня 2015 р.Справа № 916/4848/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.,

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГОРА-А", Донецька обл., м.Ясинувата,

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Одеса,

про стягнення 33728,33 грн.

за участю:

представника позивача Свечкіна О.О. - за довіреністю,

представників відповідача ОСОБА_2 - особисто, за паспортом, ОСОБА_4 - за довіреністю,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Агора-А" м.Ясинувата, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 м.Одеса, 33728,33грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання з відповідачем договору №031-Т/14 від 19.04.2014, згідно з яким позивач доручив, а відповідач прийняв на себе зобов'язання за рахунок позивача від свого імені надавати послуги з організації транспортно-експедиторського обслуговування вантажів по Україні, країнам СНД та країнам Європи, підписання з відповідачем згідно з п.7.1 договору заявки на перевезення вантажу від 19.04.2014 № 063, узгодження в ній складу, кількості та характеристик вантажу, що передбачався до митного контролю.

Також вказує на неналежне виконання відповідачем договору, втрату частини вантажу, а саме 30 штук наконечників загально вартістю 1770 доларів США (26496,90грн. за курсом НБУ станом на 26.11.2014), порушення строків доставки, встановлення договором штрафу у розмірі 550грн. за кожен день запізнення, недоставлення вантажу до місця призначення, направлення відповідачу претензії від 02.06.2014.

Відповідач вимоги позивача не визнав, посилаючись на те, що втрачена частина вантажу з самого початку не була завантажена вантажовідправником, відсутність пошкодження пломб, неналежне виконання позивачем умов договору № 031-Т/14 від 19.04.2014, необхідність керуватися тільки приписами Конвенції про міжнародне дорожнє перевезення вантажів, невірне визначення розміру відшкодування, відсутність свого підпису у накладній, відсутність фактичної передачі вантажу від позивача відповідачу, а також з інших підстав, викладених у відзиві та поясненнях, доданих до матеріалів справи (а.с.33-40, 44-46, 49-52, 57-60).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, відповідач проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

19.04.2014 року позивачем (експедитор 1) та відповідачем (експедитор 2) було підписано договір № 031-Т/14 (а.с. 8), згідно з п.п. 1.1 якого позивач доручає, а відповідач приймає на себе зобов'язання за рахунок експедитора-1 від свого імені виконання послуг з організації транспортно-експедиційного обслуговування вантажів по Україні, країнам СНД та країнам Європи.

Згідно до ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Женева, 19.05.1956 року, ця конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах. Україна приєдналася до даної конвенції 01.08.2006 року.

Статтею 3 Конвенції визначено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

19.04.2014 року сторонами було підписано та скріплено печатками заявку на перевозку вантажу № 063, згідно до якої узгоджено кількість та характеристику вантажу, дата та місце завантаження 23.04.2014 року м. Запоріжжя, дата та місце вивантаження 28.04.2014 року м. Гардабані, Грузія, водієм зазначено ОСОБА_5 Вартість вантажу визначено у 20000,00 доларів США (а.с. 12).

У відповідності до п. 4.3. договору сторона, яка залучила третю особу до виконання своїх зобов'язань з виконання даного договору, несе перед іншою стороною відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань третьою особою, як за свої дії.

Відповідно до ст.ст. 4, 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної; вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Із зазначеною нормою кореспондується ч. 2 ст. 307 ГК України.

На виконання умов договору № 031-Т/14 від 19.04.2014 року відповідачем подано транспортний засіб DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 При цьому було складено CMR № 757795 від 24.04.2014 року, яка містить дані про товар (кабель ВВГ 1*500 та наконечник гвинтовий С400-630), відправника та одержувача, транспортний засіб, який використовувався для перевезення товару, та посилання на рахунок, що визначає вартість товару. При прийнятті товару до перевезення CMR № 757795 від 24.04.2014 року підписано водієм без жодних застережень.

04.05.2014 року вищевказаний транспортний засіб перетнув державний кордон України, про що свідчать відмітки Південної митниці на міжнародній товарно-транспортній накладній. При цьому було виявлено відсутність позиції товару наконечник гвинтовий С400-630 в кількості 30 шт., про що було зроблено застереження в CMR № 757795 від 24.04.2014 року (а.с. 29).

Відсутність зазначеного товару підтверджується також актом від 15.05.2014 року, підписаним одержувачем вантажу ТОВ «Грузинська міжнародна енергетична корпорація» та водієм ОСОБА_5 (а.с. 18).

Згідно до ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки; перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду уповноваженої за договором особи, внаслідок інструкцій цієї особи, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Відповідно до ст. 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Відповідно до ст. 23 Конвенції якщо відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу.

Згідно до ст. 313 ГК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами; якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі; перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини.

Статтею 314 ГК України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Доводи відповідача про те, що вантаж був завантажений із порушеннями існуючих норм не приймаються до уваги судом, оскільки відповідно до п.п. b) п. 1 ст. 8 Конвенції при прийнятті вантажу транспортер (перевізник) має перевірити зовнішній стан вантажу та його упакування. При цьому, згідно до п. 2 ст. 9 Конвенції, за відсутності в CMR мотивованих транспортером (перевізником) застережень, має місце презумпція, що вантаж і його упаковка були зовні у справному стані в момент прийняття вантажу транспортером і що кількість вантажних місць, а також їх розмітка та номери відповідали даним накладної, а, як вбачається із матеріалів справи, CMR взагалі не містить будь-яких мотивованих транспортером (перевізником) застережень.

Як вбачається з Invoice № Ю-00001264 від 01.04.2014 року (а.с. 13), загальна вартість втраченого товару, а саме наконечнику гвинтового С400-630 в кількості 30 шт. складає 1770,00 доларів США.

Пунктом 4.5.4 договору № 031-Т/14 від 19.04.2014 року передбачено, що у разі повної або часткової втрати або пошкодження вантажу, що відбулись в проміжок часу прийняттям вантажу до перевезення та його здачею одержувачу вантажу, експедитор-2 відшкодовує експедитору-1 суму, що дорівнює вартості втраченого або пошкодженого вантажу у відповідності до Конвенції про міжнародні дорожні перевезення вантажів (СМR). В заявці на перевезення вантажу № 063 від 19.04.2014 року, яка підписана позивачем та відповідачем, задекларована вартість вантажу в 20000 долл. США.

Відповідно до ч. 1 ст. 925 ЦК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами).

21.05.2014 року та 02.06.2014 року позивачем було надіслано відповідачеві претензії у зв'язку з утратою вантажу № 009 та № 011 відповідно (а.с. 27).

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача компенсації за втрату частини вантажу в розмірі 26496,90 гривень (із розрахунку 1770,00 доларів США за курсом НБУ станом на 26.11.2014 року).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на доставку вантажу від терміналу до місця вивантаження в розмірі 1731,43 гривень, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. ст. 33-34 ГПК України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд приймає до уваги, що позивач належних та допустимих доказів на підтвердження розміру зазначених витрат на доставку не надав. Позивачем надано суду калькуляцію забезпечення доставки вантажу від 22.05.2014 року (а.с. 25), яка не підтверджує фактичне понесення витрат на зазначену суму.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позивач не довів належним чином ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на доставку вантажу від терміналу до місця вивантаження в розмірі 1731,43 гривень необхідно відмовити.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу за запізнення на вивантаження в розмірі 5500,00 гривень позивач посилається на те, що вантаж було отримано ТОВ «Грузинська міжнародна енергетична корпорація» лише 08.05.2014 року, тобто із запізненням на 10 днів.

Відповідно до п. 4.5.3 договору в разі затримання доставки вантажу від дати, зазначеної в СМR, без обґрунтованих експедитором-2 причин, експедитор-2 оплачує експедиторові-1 штраф при міжнародних перевозках в розмірі 550,00 гривень за кожну добу запізнення.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що в CMR № 757795 від 24.04.2014 року не зазначено дату доставки вантажу. Дата вивантаження 28.04.2014 року міститься тільки в заявці на перевезення вантажу № 063 від 19.04.2014 року.

Виходячи з викладеного, в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу за запізнення на вивантаження в розмірі 5500,00 гривень необхідно відмовити.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агора-А", м. Ясинувата, до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Одеса, про стягнення 33728,33 гривень підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду в якості судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 1435,29 гривень.

На підставі Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Женева, 19.05.1956 року, ст. ст. 525, 526, 530, 925 ЦК України, ст. ст. 313, 314 ГК України та керуючись ст. ст. 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агора-А", м. Ясинувата, до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Одеса, про стягнення 33728,33 гривень - задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_3 у Південному ГРУ Приватбанк, МФО 328704, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агора-А" (86006, Донецька обл., м. Ясинувата, квартал 103, 16/49, п/р 26000404972 в АТ „Райффайзен Банк „АВАЛЬ", м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 38711755) компенсації за втрату частини вантажу в розмірі 26496,90 гривень, судові витрати в розмірі 1435,29 гривень, а всього стягнути 27932 (двадцять сім тисяч дев'ятсот тридцять дві) гривні 19 копійок.

3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 30.01.2015 року. Повний текст рішення складений 03 лютого 2015 р.

Суддя Р.В. Волков