Ухвала

від 20.01.2015 по справі 2а-2858/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2015 року м. Київ К/800/13856/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Пилипчук Н.Г. Приходько І.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства «Будспецпроект» на постановуОкружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2012 та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 у справі № 2а-2858/12/2670 за позовомПриватного підприємства «Будспецпроект» доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Будспецпроект» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 27.01.2012 № 0000112305.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва №0000112305 від 27.01.2012 в частині 2 343 344,30 грн. основного платежу та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 585 836,33грн., всього на суму 2 929 180,63 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Позивач подав касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині відмови в задоволенні позову, просить змінити рішення суду першої інстанції, яке ухвалою суду апеляційної інстанції залишено без змін, а саме - постановити ухвалу про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- в період з 04.01.2012 по 10.01.2012 відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка ПП «Будспецпроект» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ТОВ «Українська будівельна компанія №2», ТОВ «Берніс Продакт», ТОВ «Юнікс Трейд» за період з 01.12.2010 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт перевірки від 10.01.2012 №58/23-5/32306496;

- перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 915 399 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.01.2012 № 0000112305, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 644 249 грн. (з яких: 2 915 399 грн. - основний платіж та 728850 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Відмовляючи в задоволені позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2012 № 0000112305 в частині основного платежу на суму 572 054,7 грн. та застосованої штрафної санкції в розмірі 143 013,67 грн., суди першої та апеляційної інстанцій погодилися з доводами контролюючого органу, що сформовані платником податку суми податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Юнікс Трейд» є не підтвердженими первинними документами.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно поданих декларацій з податку на додану вартість за серпень 2011 року позивачем до складу податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Юнікс Трейд» включено суму у розмірі 572 054,72 грн.

Відповідачем на адресу ПП «Будспецпроект» було надано запит про надання пояснень та їх документальних підтверджень від 11.11.2011 за № 7501/10/23-518 щодо правомірності формування податкового кредиту за наслідками правових відносин з ТОВ «Юнікс Трейд» за період з 01.08.2011 по 31.08.2011, на що позивачем надано відповідь, якою зазначено, що ТОВ «Юнікс Трейд» у серпні місяці було помилково включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

На запит ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 14.10.2011 за № 6837/10/15-224 позивачем надано відповідь, в якій зазначено, що ТОВ «Юнікс Трейд» у серпні місяці було помилково включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

В жовтні 2011 року позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний податковий період серпень 2011 року, яким було зменшено податковий кредит на суму 572 054,7 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Юнікс Трейд».

Листом від 13.12.2011 за № 8287/10/15-224 відповідач повідомив позивача про те, що вказана податкова декларація за жовтень 2011 року не вважається податковою декларацією, оскільки не відповідає вимогам законодавства.

Також, у квітні 2012 року позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний податковий період серпень 2011 рік, яким позивачем повторно виключено зі складу податкового кредиту суму в розмірі 572 054,7 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Юнікс Трейд».

Судами першої та апеляційної інстанцій, крім того, встановлено, що позивачем не надано первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «Юнікс Трейд», які б підтверджували факт реального здійснення господарських правовідносин з цим контрагентом.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо завищення позивачем суми податкового кредиту за серпень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Юнікс Трейд», та, як наслідок, щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 27.01.2012 №0000112305 в частині основного платежу в сумі 572 054,70 грн. та застосованої штрафної санкції в розмірі 143 013,67 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що сума податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Юнікс Трейд» на момент проведення перевірки позивача була виключена зі складу податкового кредиту ПП «Будспецпроект», оскільки такі доводи матеріалами справи не підтверджуються.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Будспецпроект» залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко Судді Н.Г. Пилипчук І.В. Приходько