Постанова

від 27.01.2015 по справі 910/19763/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р. Справа№ 910/19763/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

при секретарі Філімонова І.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Метрополія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.14року. (повний текст якого підписано 14.11.14р.)

у справі №910/19763/14 (суддя - Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталеві конструкції України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Метрополія"

про стягнення 7220,99 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталеві конструкції України» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Метрополія" про стягнення 7 220,99 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг з переробки металу від 11.03.14 р., яке полягає у неповній оплаті коштів за надані послуги, у зв'язку з чим у відповідача станом на момент звернення до суду утворилась заборгованість у розмірі 6 402,68 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 488,37 грн., 66,66 грн. три проценти річних, 263,28 грн. інфляційних нарахувань за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 року у справі № 910/19763/14 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Метрополія» (код ЄДРПОУ 38567668, місцезнаходження: 03022 м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 75А, офіс 129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталеві конструкції України» (код ЄДРПОУ 38293907, місцезнаходження: 02660 м. Київ, вул. Закревського, 22) суму заборгованості в розмірі 6 402 (шість тисяч чотириста дві) грн. 68 коп., 3% річних - 66 (шістдесят шість) грн. 66 коп., інфляційні втрати - 263 (двісті шістдесят три) грн. 28 коп., 488 (чотириста вісімдесят вісім) грн. 37 коп. пені, а також 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідно до договору про надання послуг від 11.03.2014 року позивачем було надано відповідачу послуги з переробки металу на загальну суму 19 269,55 грн., однак відповідачем зобов'язання по оплаті наданих йому послуг були виконані частково у розмірі 12 866, 87 грн., у результаті чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 6 402,68 грн. Оскільки доказів погашення суми заборгованості відповідачем надано не було, суд визнав за правомірне задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 05.11.2014 року у справі № 910/19763/14, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 року відновлено строк для подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.01.2015 року у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 05.11.14 р. у справі № 910/19763/14.

Представник апелянта в судове засідання 27.01.2015 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно було встановлено судом першої інстанції 11.03.2014 між позивачем ТОВ "Сталеві конструкції України", як виконавцем, та ТОВ "Управляюча компанія "Метрополія", як замовником, укладено договір на надання послуг з переробки металу №ПМ110314 (надалі по тексту - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується власними силами виконати, а замовник прийняти та оплатити роботи з переробки наданого замовником металопрокату (далі - матеріал) та виготовленню з нього виробів згідно заявок замовника, узгоджених сторонами в специфікації (п. 1.1), замовник здійснює оплату протягом 10 робочих днів з моменту підписання акта виконаних робіт, починаючи з робочого дня, наступного за датою приймання продукції (п. 4.2), у випадку прострочення оплати виконаних робіт замовник зобов'язується сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочки, від несплаченої суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 7.4).

У додатку № 1 до Договору сторони погодили вартість робіт виконавця:

-послуги про прокату профнастилу - 5,00 грн. за кв.м;

-послуги по виготовленню добірних елементів - 5,00 грн. 1 гиб.

На виконання умов договору позивачем було надано відповідачу послуги з переробки металу, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) за Договором, а саме: №ОУ-0000007 від 25.03.2014 на суму 4 675,84 грн., № ОУ-0000012 від 16.04.2014 на суму1 680,00 грн., № ОУ-00000013 від 16.04.2014 на суму 5 600,09 грн., № ОУ-0000014 від 16.04.2014 на суму 26,22 грн., № ОУ-0000016 від 18.04.2014 на суму 810,00 грн., № ОУ-0000017 від 25.04.2014 на суму 2 810,00 грн., № ОУ-0000018 від 25.04.2014 на суму 316,34 грн., № ОУ-0000022 від 08.05.2014 на суму 575,00 грн., № ОУ-0000023 від 08.05.2014 на суму 1 852,45 грн., № ОУ-0000024 від 08.05.2014 на суму 100,94 грн., № ОУ-0000025 від 16.05.2014 на суму 770,00 грн., № ОУ-0000028 від 05.06.2014 на суму 52,67 грн., які підписано та посвідчено печатками обох сторін без будь-яких зауважень та заперечень, згідно яких виконавцем було виконано, а замовником прийнято послуги загалом на суму 19 269,55 грн.

Відповідно до банківських виписок по особовому рахунку позивача, відповідачем було здійснено часткову оплату робіт за договором, а саме: оплачено загалом 12 866,87 грн. (18.03.2014 - 4 243,14 грн., 11.04.2014 - 2 112,70 грн., 18.04.2014 - 810,00 грн., 08.05.2014 - 5 600,00 грн., 12.05.2014 - 100,94 грн.).

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих згідно Договору послуги, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 6 402,68 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт порушення відповідачем його прав.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами було укладено договір про надання послуг з переробки металу № ПМ110314 від 11.03.2014 року.

За період з березня 2014 року по червень 2014 року включно позивачем було надано відповідачу обумовлених договором послуг на загальну суму 19 269,55 грн., що підтверджується, зокрема, наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт.

Як було достовірно встановлено місцевим господарським судом та не спростовано стороною відповідача по справі у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про надання послуг у останнього перед позивачем утворилася заборгованість за отримані послуги з переробки металу у розмірі 6 402,68 грн. З огляду на відсутність будь-якої доказової бази на підтвердження протилежного, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 488,37 грн. пені, 66,66 грн. три проценти річних за період, 263,28 грн. інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (частина 4 статті 231 Господарського кодексу України).

Приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши арифметичний розрахунок заявленої позивачем до стягнення пені, 3% річних від простроченої суми заборгованості та інфляційних втрат, колегія суддів вважає вірним висновок суду про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Метрополія" залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 05.11.2014 року у справі № 910/19763/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/19763/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко