Рішення

від 27.01.2015 по справі 910/27984/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2015Справа № 910/27984/14

За позовом Заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави

в особі Київської міскої ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП Трансгаз»

про зобов'язання вчинити дії, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Тхорик С.М. (представник за довіреністю №225-КР-1740 від 08.12.2014р.);

від відповідача: Цукренко Я.Я. (пердставник за довіреністю від 01.12.2014р.);

від прокуратури: Колбушкова К.В. (службове посвідчення №026776 від 03.07.2014р.).

Обставини справи:

Заступник прокурора Деснянського району міста Києва звернувся до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради (надалі також - позивач) з позовною заявою про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП Трансгаз» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,02 га по вул. Бальзака, 10-А у Деснянському районі м. Києва, що використовується під розміщення автомобільного газозаправного пункту, та повернути її Київській міськії раді, привівши у придатний для використання стан.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що як встановлено актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26.08.2014р. №1068/03 Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації відповідач займає та використовує вказану земельну ділянку під розміщення споруди автомобільного газозаправного пункту самовільно, без оформлення передбачених ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України документів.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись при цьому на те, що позивачем не доведено підстав набуття у комунальну власність земельної ділянки по вул. Бальзака 10-А у Деснянському районі міста Києва територіальною громадою м. Києва. Також відповідачем зазначено, що Київською міською радою не доведено факту наявності у нього права власності на вказану земельну ділянку. Окрім того, відповідачем заявлено, що позивачем порушено охоронювані законом права та інтереси відповідача і позовні вимоги не можна вважати обгрунтованими.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.12.2014р., в справі було порушено провадження суддею Морозовим С.М., справі присвоєно №910/27984/14, розгляд було призначено на 20.01.2015р.

В судовому засіданні 20.01.2015р. в справі було оголошено відкладення до 27.01.2015р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

В судовому засіданні 27 січня 2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Зважаючи на достатність в матерілах справи доказів, які необхідні для всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру» на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру» органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Частиною 3 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», підставою представництва прокурором в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, зокрема, звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями). (ч. 5 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»).

Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999р. у справі №3-рн/99 (далі рішення Конституційного суду) вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Наведене також узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» від 23.03.2012р. №7.

Судом встановлені наступні обставини.

26.08.2014р. Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації було проведено перевірку земельної ділянкі площею 0,02 га по вул. Бальзака, 10-А у Деснянському районі міста Києва, про що складено відповідний акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №1068/03, яким встановлено, що на підставі рішення Київської міської ради від 28.03.2002р. №380-1/1814 Деснянській районній у м. Києві державній адміністрації була передана в короткострокову оренду на 5 років земельна ділянка №13 площею 0,63 га в межах червоних ліній для експлуатації та обслуговування автостоягки вздовж линії швидкісного трамваю (Троєщина-Осокорки) на вул. Оноре де Бальзака у Деснянському районі міста Києва. Договір оренди земельної ділянки був зареєстрований в Головному управлінні земельних ресурсів 16.12.2003р. за №62-6-00104. У зв'язку із закінченням терміну дії договору, право оренди припинено про що зроблено запис в базі даних міського земельного кадастру. Згідно даних міського земельного кадастру зазначена земельна ділянка обліковується за Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією. Інформація про реєстрацію прав на користування вказаною земельною ділянкою відповідно до Закону України "Про державний кадастр" та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень" в Департаменті земельних ресурсів відсутня.

В зазначеному акті також вказано, що під час обстеження з виїздом на місце встановлено, що на території земельної ділянки орієнтовною площею 0,025 га розміщені споруди автомобільного газозаправного пункту. Територія автомобільного газозаправного пункту з трьох сторін обмежена парканом. Ріщень щодо передачі удь-якій юридичній або фізичній особі земельної ділянки, на якій розміщений АГЗП, у власність (користування), Київська міська рада за поданням Департаменту земельних ресурсів, не приймала.

Звернувшись до господарського суду прокурор вказує, що відповідач займає та використовує вказану земельну ділянку під розміщення споруди автомобільного газозаправного пункту самовільно, без оформлення передбачених ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України документів.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовим актами.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Таким чином, підставлою для громадян та юридичних осіб набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди виникають з моменту державної реєстрації цих прав. (ст. 25 земельного кодексу України).

При цьому ст. 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як зазначено вище, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації №1068/03 від 26.08.2014р. встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІП Трансгаз" займає земельну ділянку приблизною площею 0,02 га по вул. Бальзака, 10-А у Деснянському районі міста Києва під розміщення споруди автомобільного газопроводного пункту самовільно, без оформлення передбачених ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України документів. Територія автомобільного газопроводного пункту з трьох сторін обмежена парканом.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 0,02 га на вул. Оноре де Бальзака у Деснянському районі м. Києва (код ділянки 62:701:017), у разі використання як землі комерційного використання, складає 433 912,68 грн.

В матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія листа №102-КО-4912/1-2738 від 20.10.14р. Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, яким повідомляється, що складено два протоколи про адміністративне правопорушення на власника АГЗП ТОВ "ВІП Транс". За результатами перевірок об'єкту з'ясовано, що АГЗП споруджено незаконно на самовільно зайнятій земельний діляці.

Листом №7/26-46/0210/09 від 02.10.2014р. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві також повідомлено, що станом на 24 вересня 2014 року Інспекція не видавала дозволу та не реєструвала документів дозвільного характеру, які б давали право на виконання будівельних і підготовчих робіт, та не приймала об'єкт до експлуатації за вказаною адресою. Виїздом на місце 24.07.2014р. встановлено, що за даною адресою виконані будівельні роботи по влаштуванню АГЗП. Відповідальні особи відсутні, посадовим особам Інспекції не надано документів, необхідних для здійснення державного архитектурно-будівельного контролю.

Таким чином, згідно вищезазначених перевірок встановлено, що будь-які рішення про передачу земельної ділянки ТОВ "ВІП Трансгаз" Київською міською радою не приймались, документи, що посвідчують право користування нею, у відповідача відсутні.

За приписами ст. 1 Закону України "Про державний котнроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішеня органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання укористування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Статтею 212 Земельного кодексу визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачамбез відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в справі №5011-14/5398-2012, викладеній в постанові від 02.10.2012р.

З огляду на те, що встановлено судом, що відповідач усупереч вимогам закону використовує спірну земельну ділянку без правовстановлюючих докуметів, земельна ділянка відповідно до вимог ст. 212 Земельного кодексу України підлягає звільненню та поверненню власнику з приведенням її у придатний для використання стан.

Заперечення наведені відповідачем у відзиві не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки такі доводи не спростовують відсутність у відповідача передбачених ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на право зайняття земельної ділянки без відповідного рішення Київської міської ради.

Стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що територільним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Пунктом 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України київська міська рада наділена державою повноваженнями щодо розпорядження землями на території міста Києва.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Отже, дослідивши обставини справи, господарський суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги заступника прокурора Деснянського району міста Києва, який звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі позивача та зобов'язати відповідача повернути позивачу земельну ділянку загальною площею 0,02 га, вартістю 433 912,68,00 грн., що розташована по вул. Оноре де Бальзака, 10-А у Деснянському районі міста Києва, привівши її у придатний для використання стан.

Також, з огляду на те, що спір в справі №910/27984/14 виник в наслідок неправомірних дій відповідача, а також приймаючи до уваги, що відповідно до п. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» органи прокуратури при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді звільняться від сплати судового збору, то згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 1 218,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 611, 651 Цивільного кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІП Трансгаз» (код ЄДРПОУ 39011821, адреса: 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 9-А, офіс 23) повернути Київській міській раді (код ЄДРПОУ 22883141, адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) земельну ділянку загальною площею 0,02 га, вартістю 433 92,68 грн., що розташована по вул. Оноре де Бальзака, 10-А у Деснянському районі міста Києва, привівши її у придатний для використання стан.

3. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІП Трансгаз» (код ЄДРПОУ 39011821, адреса: 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 9-А, офіс 23) в доход Державного бюджету України (код ЄДРПОУ 37993783, р/р 31215206783001, одержувач Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, код платежу 22030001) 1 218,00 грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень 00 копійок) витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.02.2015р.

Суддя С.М. Морозов