Постанова

від 22.01.2015 по справі п/811/4371/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2015 року Справа № П/811/4371/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд

в складі головуючого: судді Петренко О.С.

за участю секретаря судового засідання : Таранухи Т.М.,

представників сторін:

позивача - Кноблох І.В.,

відповідача - Брушнецька В.І, Ліннік А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосп-Центр"

до відповідача: Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю " Сільгосп-Центр" (далі - позивач, ТОВ "Сільгосп-Центр") звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, в якому просить суд:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо коригування показників податкової звітності ТОВ "Сільгосп-Центр" за липень 2014 в автоматизованій базі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту система "Податковий блок" ("Електронна автоматизована система "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України") на підставі акту №80/11-23-22-04/37502704 від 10.11.2014р. "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Сільгосп-Центр", складеного Кіровоградською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області;

2) зобов'язати відповідача відновити в автоматизованій базі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту системи "Податковий блок" ("Електронна автоматизована система "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України") показники податкової звітності ТОВ "Сільгосп-Центр" (код ЄДРПОУ - 37502704), що зазначені в податкових деклараціях з ПДВ за липень 2014року;

3) визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення відповідача №0000172204 від 27.11.2014року про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 123,00 грн., застосованих за нібито вчинені порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України;

4) визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення відповідача №0000152204 від 27.11.2014року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 52412,00 грн., з яких основний платіж - 34941,00 грн., штрафна санкція - 17471,00 грн., застосованих за нібито вчинені порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України;

5) визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення відповідача №0000162204 від 27.11.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 51861,00 грн., з яких основний платіж - 34574,00 грн., штрафна санкція - 17287,00 грн., застосованих за нібито вчинені порушення п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 ПК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним сформовано податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, отриманої від ТОВ "Авантаж Оптимум" та ТОВ "Елітстройбуд-2014", а висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій є необґрунтованими. Також позивач зазначає, що самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ "Сільгосп-Центр" порушує права позивача.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки перевіркою не підтверджено реальності господарських позивача з ТОВ "Авантаж Оптимум" та ТОВ "Елітстройбуд-2014", а тому у ТОВ "Сільгосп-Центр" не було підстав для податкового обліку вказаних господарських операцій.

Також відповідач вказує, що внесення або зміна інформації у базах інформаційних систем, які використовуються органами державної податкової служби, зокрема АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» самі по собі не зумовлюють для платника податків будь-яких юридичних наслідків у формі виникнення або зміни прав та обов'язків.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечили, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22.01.2015 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що сторонам оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності на підставі наданих доказів, суд дійшов наступних висновків

У період з 28.10.2014 р. по 03.11.2014 р. посадовими особами Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області на підставі наказу №2086 від 28.10.2014 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосп-Центр" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Авантаж Оптимум" за квітень, травень 2013 року, з ТОВ "Елітстройбуд-2014" за липень 2014р., в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 34941,00 грн. та податок на прибуток в сумі 34574,00 (т.1,а.с.10-54)

На підставі акта перевірки, Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області винесено:

- податкове повідомлення-рішення відповідача №0000172204 від 27.11.2014року про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 123,00 грн.(т.1,а.с.56);

- податкове повідомлення-рішення відповідача №0000152204 від 27.11.2014року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 52412,00 грн., з яких основний платіж - 34941,00 грн., штрафна санкція - 17471,00 грн. (т.1,а.с.57);

- податкове повідомлення-рішення відповідача №0000162204 від 27.11.2014року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 51861,00 грн., з яких основний платіж - 34574,00 грн., штрафна санкція - 17287,00 грн. (т.1,а.с.58).

Крім того, податковим органом в АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» проведено коригування показників податкових зобов'язань а податкового кредиту задекларованих ТОВ «Сільгосп-Центр» у податкових деклараціях з ПДВ за липень 2014 року (т.2.,а.с. 91).

Як встановлено судом, коригування показників задекларованих позивачем та визначення оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток здійснено податковим органом у зв'язку із декларуванням ТОВ «Сільгосп-Центр» сум за господарськими операціями із ТОВ "Авантаж Оптимум" та ТОВ "Елітстройбуд", які, на думку Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, не носять реального характеру.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, виходячи з положень пп.138.1.1. п.138.1 ст.138 Податкового Кодексу витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Зі змісту наведених норм випливає, що витрати підприємства можна віднести до складу валових лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування валових витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому згідно з ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентами на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.04.2013 року між ТОВ "Сільгосп-Центр" (клієнт) та ТОВ "Авантаж Оптимум" (експедитор) укладено договір транспортного експедирування №01-04. Предметом укладеного договору є надання транспортно - експедиційних операцій (т.1,а.с.113-125).

Фактичне виконання укладеного договору підтверджується долученими до справи первинними документами: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.1,а.с.127,137,141,148,152,156,163,167,171,175,179,183,188,192,197,203,207), рахунками - фактурами (т.1,а.с.128,138,142,149,153,157,164,168,172,176,180,184,189,193,198,204,208) та товарно-транспортними накладними (т.1,а.с.129-135,139,143-146,150,154,158-161,165,169,173,177,181,185-186,190,194-195,199-201,205,209-211).

Експедитором за договором (ТОВ "Авантаж Оптимум") позивачу видано відповідні податкові накладні за надані послуги (т.1,а.с.126,136,140,147,151,155,162,166,170,174,178,182,187,191,196,

202,206).

Оплату отриманих послуг здійснено позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1,а.с.64-66).

01.07.2014 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Елітстройбуд-2014" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу №01-07 на поставку сої. Пунктом 2.1 Договору встановлено, що товар продається партіями, додатково погодженими сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (т.1,а.с.215-220).

На підтвердження реального виконання вказаного правочину позивачем надано видаткові накладні (т.1,а.с.225,228,231,234,237,240,243,245,248) та рахунки на оплату (т.1,а.с.223,226,229,232,235,238,241,246).

Продавцем за договором (ТОВ"Елітстройбуд-2014" ") позивачу видано податкові накладні на поставлені товари (т.1,а.с.221,224,227,230,233,236,239,242,244).

Факт оплати вказаного товару позивачем підтверджено платіжними дорученнями, з урахуванням укладеного договору про відступлення права вимоги №01-07 СЦ, укладеного 01.07.2014 р. між ТОВ "Елітбудстрой-2014" та ТОВ Ферумтрейд" (т.1,а.с.212-214).

Транспортування товару, відповідно до умов договорів здійснювалось за рахунок продавця (постачальника) на умовах DAP за адресами, які зазначав позивач.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що придбана соя реалізована контрагентам ТОВ «Славтрейд Агро». На підтвердження зазначених обставин представником позивача надано до суду видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні (т.2,а.с.1-27).

При цьому, податкові та видаткові накладні, якими оформлювався факт прийняття підприємством товару/послуг, містить всі обов'язкові реквізити , що передбачені для оформлення первинних документів: назву товару, його вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, підписи уповноважених осіб.

На дату складання податкових накладних вказані контрагенти були зареєстровані як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість, на підставі свідоцтва.

Закон України "Про автомобільний транспорт" та "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, визначають товарно-транспортні накладні обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил, товарно-транспортні накладні та дорожні листи ватажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу - юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

При оформленні товарно-транспортних накладних необхідно дотримуватися загальних вимог щодо змісту первинних документів. Такі вимоги містяться у пункті 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та частині 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Отже, в судовому засіданні доведено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту та валових витрат.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що останні складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з пп.139.1.9 п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів валових витрат, а також відповідно до положень ст.198 Податкового кодексу України - податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з акта перевірки позивача, відповідачем у ході перевірки використано лист, акти перевірок контрагентів позивача. За результатами перевірок вказаних контрагентів позивача, податковим органом встановлено відсутність поставок товару/послуг та укладення угод без мети настання реальних наслідків. У зв'язку з цим, податковим органом визнано угоди поставки нікчемними, в тому числі, укладені з позивачем.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Суд зауважує, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення правочину між позивачем та контрагентами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійснених позивачем господарських операцій.

Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги) не безпосередньо до Бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007 р., справа № 21-137во06), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція також узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі "Булвес" проти Болгарії" (2009 рік, заява № 3991/03) визнано, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Із матеріалів справи вбачається, що зазначені вище договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, що обумовлені ними. А саме, контрагенти позивача ТОВ "Авантаж Оптимум" та ТОВ "Елітстройбуд-2014" здійснили поставку товару/послуг, а позивач прийняв товар/послуги, здійснив його оплату на користь контрагентів, відповідно до платіжних документів.

Матеріалами справи доведений факт дійсного виконання позивачем та його контрагентами господарських угод. Позивач не мав підстав вважати діяльність зазначених контрагентів протиправною, так як на час дії угод контрагенти позивача були зареєстровані в установленому порядку як платники ПДВ, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків та спричинили реальні зміни майнового стану платників податків. Доказів на спростування таких висновків відповідачем до суду не було надано.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на результати перевірки контрагентів позивача ТОВ "Авантаж Оптимум" та ТОВ "Елітстройбуд-2014", оскільки, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому позивач, який не наділений правом встановлювати ознаки фіктивності операцій своїх контрагентів з іншими контрагентами, не може нести відповідальність за їх можливі протиправні дії.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наявними матеріалами даної адміністративної справи підтверджено реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Авантаж Оптимум" та ТОВ "Елітстройбуд-2014", на підставі яких ним було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати в період, який перевірявся.

Відповідачем, в установленому порядку, не доведені факти невідповідності задекларованих у податковому обліку результатів господарської операції позивача фактичним обставинам здійснення господарських операцій з його контрагентами, внаслідок чого, відповідні витрати і податковий кредит слід вважати такими, що сформовані позивачем правомірно.

З урахуванням норм ч.3 ст.2 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність задоволення частини вимог адміністративного позову. З огляду на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27.11.2014 р.: № 0000152204, № 0000162204, № 0000172204 були прийняті відповідачем не на підставі законів України, необґрунтовано, їх слід визнати протиправними та скасувати.

Щодо позовних вимог про коригування показників податкової звітності ТОВ "Сільгосп-Центр" за липень 2014 в автоматизованій базі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту система "Податковий блок" суд зазначає наступне.

У відповідності до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірки (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

За змістом п.6 розділу 4 Порядку за результатами розгляду заперечень складається висновок довільної форми, у якому зазначаються наведені в акті (довідці) перевірки висновки, факти та дані, відносно яких надано заперечення платником податків, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції органу державної податкової служби стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підводиться підсумок щодо обґрунтованості заперечень.

Зазначений висновок є складовою частиною (додатком) матеріалів перевірки, залишається в органі державної податкової служби та враховується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби при їх розгляді і прийнятті податкового повідомлення-рішення.

З огляду на зазначені норми, суд вказує на те, що фактично в акті перевірки викладається суб'єктивна думка перевіряючого його оціночні судження, щодо наявності з боку платника порушень податкового та іншого законодавства.

За змістом п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Положення п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом: інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу.

У відповідності до п.71.1 ст.71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань. Дане положення врегульоване п.74.1, п.74.2 ст.74 Податкового кодексу України.

Суд вважає необхідним зазначити, що внесення до електронної бази даних «Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» податкової інформації, отриманої внаслідок проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань.

Крім того, обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.

Так, суд зауважує, що права позивача можуть бути порушені відповідачем внаслідок прийняття за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень, які можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, за результатами даної перевірки ТОВ "Сільгосп-Центр", винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення на підставі акту перевірки №80/11-23-22-04/37502704 від 10.11.2014р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що безпосереднє викладення відповідачем суб'єктивного оціночного судження, щодо наявності з боку ТОВ "Сільгосп-Центр" порушень податкового та іншого законодавства є правом податкового органу, внаслідок чого, щодо позовних вимог про коригування показників податкової звітності позивача за липень 2014 в автоматизованій базі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту система "Податковий блок", відсутні порушені права позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.

Крім зазначеного, суд вказує на те, що внесення відомостей щодо акту перевірки до вказаної електронної бази є виконання контролюючими органами своїх обов'язків, оскільки акт, який складений за результатами перевірки, підлягає обов'язковій реєстрації в контролюючому органі, який його видав, а відомості про акт перевірки (підстави, строк, проведення перевірки, дата реєстрація акту, його номер) занесенню до автоматизованої інформаційної системи.

Отже, дії відповідача щодо внесення до електронної бази даних «Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» інформації, отриманої внаслідок проведення перевірки позивача, в даному випадку, є лише службовою діяльністю працівників податкової інспекції на виконання своїх службових обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження господарських операцій.

Зазначені дії самі по собі не створюють для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для позивача обов'язкових юридичних наслідків.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 6 статті 71 КАС України встановлено, що якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд, відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд вважає, щодо позовних вимог про коригування показників податкової звітності ТОВ "Сільгосп-Центр" за липень 2014 в автоматизованій базі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту система "Податковий блок" - позивачем не доведено факту порушення його прав та інтересів у зв`язку із діями податкового органу.

Натомість, як вбачається з позовних вимог, позивачем оскаржені податкові повідомлення рішення від 27.11.2014 року № 0000152204, № 0000162204, № 0000172204, які прийняті на підставі акту перевірки №80/11-23-22-04/37502704 від 10.11.2014р., а тому правові наслідки для позивача настали, з оскарженням яких було звернення до суду.

Відтак, самі по собі дії відповідача щодо внесення до автоматизованих інформаційних баз податкового органу відомостей про проведення податкової кваліфікації операцій платника податків та його контрагентів на підставі акту перевірки, не впливає на права позивача у сфері податкових відносин, у зв'язку з чим вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання ДПІ вилучити з аналітично-інформаційних систем податкового органу, зокрема, АІС "Податковий блок" інформацію щодо показників податкових зобов'язань та податкового кредиту із ПДВ, винесену на підставі акту перевірки є безпідставною. Аналогічну правову позицію викладено в судових рішеннях Вищого адміністративного суду України від 18.09.2014 року по справі №К/800/40107/4.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що дій відповідача відповідають зазначеним критеріям правомірності, тому у задоволенні позову в даній частині слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень частини 3 статті 94 КАС України, якою передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на часткове задоволення позову суд стягує зі сторін судовий збір у розмірі відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0000172204 від 27.11.2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0000152204 від 27.11.2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0000162204 від 27.11.2014 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ТОВ "Сільгосп-Центр" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 548,10 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду підпис О.С. Петренко

Згідно з оригіналом