Постанова

від 28.01.2015 по справі 806/5711/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 року Житомир справа № 806/5711/14

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

за участі секретаря Бондаренка Д.А.,

за участі представників позивача Купринюка С.М., Паламарчук О.Я.,

за участі представника відповідача Домарацької В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ура "Престиж" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2014 №0002302201 і №0002312201,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ура "Престиж" (далі - ТОВ "Ура "Престиж") звернулось до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2014 № 0002302201 та № 0002312201. Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що посадовими особами контролюючого органу було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Ура "Престиж" по взаємовідносинам з ТОВ "Бенест Трейд Груп" за весь період взаємовідносин щодо правильності нарахування та сплати податків до Державного бюджету України. За результатами перевірки 20.11.2014 був складений акт за № 18/06-25-22-01/36169561/0100, в якому зафіксовано порушення податкового законодавства України. Позивач вважає, що висновки акту не відповідають дійсності, а податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем без дотримання ним норм ПК України.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на висновки акту перевірки. Просила відмовити в позові за безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 07.11.2014 по 13.11.2014 посадовими особами Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Житомирській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Ура "Престиж" по взаємовідносинам з ТОВ "Бенест Трейд Груп" за весь період взаємовідносин щодо правильності нарахування та сплати податків до Державного бюджету України, за результатами якої 20.11.2014 був складений акт за № 18/06-25-22-01/36169561/0100 (т.1 а.с.15-30) та встановлено порушення:

- п.п.138.1.1. п.138.1., п.138.2., 138.4. ст.138, п.п.139.1.1. п.139.1. ст.139 ПК України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 40007,00 грн за 2013 рік при взаємовідносинах з ТОВ "Бенест Трейд Груп";

- п.198.1., п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198 ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Бенест Трейд Груп" на загальну суму 42113,00 грн, в тому числі по періодам: серпень 2013 року - 1533,00 грн; вересень 2013 року - 9001,00 грн; жовтень 2013 року - 7556,00 грн; листопад 2013 року - 5957,00 грн; грудень 2013 року - 18066,00 грн.

На підставі висновків акту контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.12.2014 :

- № 0002312201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 52641,00 грн, у тому числі основний платіж - 42113,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 10528,00 грн (т.1 а.с.10);

- № 0002302201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 50009,00 грн, у тому числі основний платіж - 40007,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 10002,00 грн (т.1 а.с.11).

Мотивами на підставі яких контролюючий орган дійшов таких висновків слугувала відсутність підтвердження реальності вчинення ТОВ "Ура"Престиж" господарських операцій з ТОВ "Бенест Трейд Груп", оскільки вказані операції підпадають під ознаки фіктивності. Зокрема, контролюючий орган в акті зазначає, що до перевірки надано акти виконаних робіт, відповідно до яких зміст отриманих послуг, є ідентичним та містить "реклама в інтернеті, розробка макетів, реклама в календарях, проведення промоакцій". В змісті актів виконаних робіт не зазначено: конкретизації наданих послуг та стосовно чого або кого були надані підприємству, стосовно якого товару чи яких контрагентів та де саме надавались послуги маркетингу, будь-яких пропозицій чи висновків по проведеній роботі, будь-якої інформації, що стосується фінансово-господарської діяльності, що здійснюється підприємством, тобто вони не містять інформації про фактично понесені витрати на виконання послуг. Також, надані до перевірки документи мають "дефектність", а саме в актах виконаних робіт зазначено договір № 87 від 28.08.2014 року, який до перевірки не надавався, до первірки було надано договір № 87 від 29.08.2014. Також в акті перевірки міститься посилання контролюючого органу на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 22.07.2014 "Про неможливість поведення зустрічної звірки ТОВ "Бенест Трейд Груп"(т.1 а.с.23, 25).

Суд погоджується з висновками контролюючого органу виходячи з наступного.

На момент виникнення спірних відносин формування валових витрат та податкового кредиту регулюється Податковим кодексом України.

У відповідності до підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 вказаного Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається, відповідно до п.138.8. ст.138 ПК України, з прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є: організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу; не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати платника податків для визнання їх обґрунтованими, такими, що понесені у зв'язку зі веденням господарської діяльності мають бути здійснені з метою отримання доходу від підприємницької (господарської) діяльності, а не прибутку (позитивної різниці між доходами та витратами).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ "Бенест Трейд Груп" (виконавець) був укладений договір про надання послуг № 87 від 29.08.2013 (т.1 а.с.31-33). Згідно умов вищевказаного договору, виконавець за дорученням замовника і відповідно до його замовлень зобов'язується надавати рекламні, поліграфічні та послуги по проведенню промо акцій та розповсюдженню рекламних, поліграфічних матеріалів, виготовленню зовнішньої реклами та вивісок, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. Перелік послуг, що мають бути надані виконавцем замовнику, їх обсяги, терміни виконання, вартість, порядок і строки лплати, а також всі інші суттєві умови у кожному конкретному випадку визначаються сторонами в замовленнях, які оформляються у вигляді рахунків до даного договору.

Представники позивача зазначили, що укладення вказаного договору було обумовлене укладенням між позивачем та ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації", благодійною організацією "Лікарняна каса Житомирської області", ПП "Партнер профі", торгівельною компанією "Полісся-Продукт", ПП "Шеріфф" та ін. договорів про надання рекламних послуг (т.2 а.с.201-223).

За результатами наданих послуг ТОВ "Бенест Трейд Груп" були складені акти надання послуг (т.1 а.с.36, 39, 42, 45, 48, 51, 54, 57, 60, 63, 66, 69, 72, 75, 78, 81, 84, 87, 90, 93, 96, 99, 102, 105, 108, 111, 114, 117, 120, 123, 126, 129, 132, 135, 138, 141, 144, 147).

На думку представників позивача реальність господарських операцій підтверджується рахунками на оплату (т.1 а.с.35, 38, 41, 44, 47, 50, 53, 56, 59, 62, 65, 68, 71, 74, 77, 80, 83, 86, 89, 92, 95, 98, 101, 104, 107, 110, 113, 116, 119, 122, 125, 128, 131, 134, 137, 140, 143, 146), податковими накладними (т.1 а.с.37, 40, 43, 46, 49, 52, 55, 58, 61, 64, 67, 70, 73, 76, 79, 82, 85, 88, 91, 94, 97, 100, 103, 106, 109, 112, 115, 118, 121, 124, 127, 130, 133, 136, 139, 142, 145, 148), фотокартками (т.1 а.с.203-208, т.2 а.с.45-68) та платіжними дорученнями (т.3 а.с.4-38).

На підставі отриманих від контрагента первинних бухгалтерських документів позивачем було сформовано валові витрати та податкових кредит.

Суд зазначає, що господарська діяльність, згідно з п.п.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК України, це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно статтей 2, 3 Закону № 996-ХІV цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи) (п.2.2. Положення).

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складенні відповідно до вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що в усіх зазначених актах вказано, що вони складені на підставі договору № 87 від 28.08.2013.

Представники позивача пояснили, що договір № 87 між ТОВ "Ура Престиж" та ТОВ "Бенест Трейд Груп" був укладений 29.08.2013, проте в актах надання послуг внаслідок описки зазначено 28.08.2013.

Як роз'яснив Вищий адміністративний суд України у листі від 01.11.20111 № 1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11).

Таким чином, підставою для включення витрат підприємства до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Такими доказами могли б бути первинні документи, які підтверджували, що виконавець послуг в процесі їх надання проводив певну роботу і одержав результат, які замовник може використати в діяльності, що приносить дохід, тобто, підтверджували зв'язок понесених витрат з підготовкою, організацією, ведення виробництва, продажем продукції: постачання та розповсюдження рекламних послуг, звіти в яких відображається ситуація на ринку продажу даного виду продукції, наявність чи відсутність попиту, ціни конкурентів на подібний товар та інші документальні підтвердження.

Крім, того оглянувши надані суду акти надання послуг, суд відмічає, що в них зазначена лише інформація про найменування робіт, послуг, а саме: організація та проведення промо-акцій; оренда рекламних площин; розміщення реклами в інтернеті; оренда транспортного засобу (розміщення рекламної інформації на машині); оренда площі під рекламу в маршрутках; оренда рекламних носіїв типу білборд та типу призмаборд; розповсюдження листівок, доставка документів для фізичних та юридичних осіб по м.Житомиру; поклейка, переклейка рекламних плакатів в ліфтах м.Житомира; виготовлення пластикових карток; виготовлення лайт бокса; друк та нанесення плівки; нанесення лого на кульки; демонтаж вивісок, банера; організація та проведення акції в м.Кременчуг, Одеса, Харків; проведення акції в м.Одеса; промо послуги м.Житомир, Бердичів, Коростень; виготовлення тубусів під новорічні шари; реклама в календарі; нанесення на чашки; розробка макетів; друк на повітряних кульках; кількість наданих послуг, одиницю виміру, ціну та суму без ПДВ.

В свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення наданих послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Зазначені акти не є такими, що беззаперечно підтверджують факт надання таких послуг, оскільки вони не мають обов'язкових реквізитів, які повинні містити первинні документи.

Слід відмітити, що у актах наданих послуг відсутня інформація про фактично понесені витрати на виконання послуг. Види наданих зідно актів послуг носять загальний характер і фактично відтворюють умови договору про надання послуг стосовно зобов'язань виконавця за цим договором. Зокрема, вказаний акт не містить жодної інформації щодо змісту та обсягів цих послуг, що унеможливлює зробити висновок стосовно факту певної господарської операції та її зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Отже, акти не розкривають змісту наданих послуг, позаяк не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, що, у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності товариства.

Крім того, слід відмітити, згідно п.2.1.6. вкзаного договору про надання послуг виконавець зобов'язаний протягом семи робочих днів з моменту завершення послуг направити на адресу замовника звітний документ та акт здавання-прийняття виконаних робіт (т.1 а.с.31).

Проте ні під час перевірки, а ні в судовому процесі позивачем не надано звітних документів ТОВ "Бенест Трейд Груп" про надані послуги ТОВ "Ура Престиж".

З наданих позивачем фотознімків, як доказів реальності господарських операцій (т.1 а.с.203-228, т.2 а.с.45-68) та звітів по компанії, по об'явам, пропозиції та рекомендації по розвитку напряму "виготовлення пластикових карт" (т.3 а.с.44-61), неможливо встановити, що саме ці послуги були надані ТОВ "Бенест Трейд Груп" в обсягах, зазначених у вказаних актах надання послуг.

Суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Правило належності доказів не підміняє вимоги щодо достовірності та достатності доказів, висновок стосовно чого повинен зробити суд в ході оцінки доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною третьою цієї ж статті визначено, що якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.

Одним із принципів адміністративного судочинства є принцип змагальності, який закріплений у частині першій статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України та говорить, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність реалізується сторонами процесу перш за все через доказування, тобто підтвердження ними обставин, на які вони посилаються для обґрунтування своїх вимог чи заперечень, доказами. Оскільки самим сторонам краще відомі обставини у справі, та саме вони найкраще знають, якими доказами дані обставини можна підтвердити.

Разом з тим, позивач не скористався даним правом та не надав інших, окрім зазначених вище первинних документів, доказів, які б свідчили про реальність господарських операцій ТОВ "Ура Престиж" з ТОВ "Бенест Трейд Груп".

Тобто, продукт рекламних, поліграфічних та послуг по проведенню промо акцій та розповсюдженню рекламних, поліграфічних матеріалів, виготовлення зовнішньої реклами та вивісок, який начебто був одержаний позивачем на виконання вимог договору не представлено, а надані фотографії судом до уваги не приймаються з підстав не доведеності їх походження та не підтвердження документальними доказами одержання таких послуг саме від ТОВ "Бенест Трейд Груп".

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно занижено податок на прибуток в сумі 40007 грн за 2013 рік по взаємовідносинам з ТОВ "Бенест Трейд Груп".

Щодо формування позивачем показників податкового кредиту суд зазначає слідуюче.

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (пункт 185.1. статті 185 ПК України).

Пунктом 198.3. статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Відтак, системний аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), мають бути підписані уповноваженою особою, за наявності волі цієї особи, та в яких обов'язково визначається конкретний зміст та обсяг операцій, що передбачає необхідність деталізації/індивідуалізації номенклатури поставки, зокрема робіт/послуг, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій в бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (3) придбання послуг із метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції (ідентифікують/деталізують надані послуги/виконані роботи), підписані уповноваженими особами; (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає встановленим вимогам.

Відсутність сукупності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, позбавляє покупця права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ.

У взаємозв'язку з вищевикладеним, слід додати, що: (1) будь-які документи мають силу первинних документів (юридичну значимість) лише в разі фактичного здійснення господарської операції; (2) за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи роботи/послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, за відсутності розумних економічних причин для здійснення певних операцій, формування валових витрат та податкового кредиту не є правомірним навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками, але недостовірних документів або сплати грошових коштів; (3) відсутність у первинних документах, у т.ч. у податкових накладних підпису уповноваженої особи або ж імітація підпису уповноваженої особи позбавляє такі документи юридичної значимості (сили) та вони не можуть бути підставою для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

У свою чергу складання первинних документів з метою оформлення безтоварних операцій свідчить про юридичну дефектність цих первинних документів для цілей формування податкового кредиту, з огляду на що вони не можуть бути правомірною підставою для формування спірних сум податкового кредиту.

Суд зазначає, що серед суттєвих умов формування податкового кредиту, є можливість за наявними первинними документами встановити об'єм виконаних послуг, їх калькуляцію та якісні показники виконаних послуг для необхідності їх ідентифікації та визначення факту (способу) їх використання у господарській діяльності підприємства, а також встановлення відповідності/невідповідності цифрових даних про обсяги наданих послуг зазначеним у звітах даним бухгалтерського обліку позивача.

З урахуванням наведених норм та вищевказаних обставин справи надані позивачем документи не можуть вважатися первинними документами (при відсутності інших необхідних первинних документів), що підтверджують факти виконання вказаних в актах надання послуг, оскільки не містять інформації про конкретні об'єми та направлення, по яким проводились відповідні послуги. В актах надання послуг не конкретизовано, які саме послуги надано ТОВ "Бенест Трейд Груп". Крім того, із наданих позивачем документів не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг.

Таким чином, надані позивачем первинні документи на підтвердження господарської операції з виконання послуг не відповідають вимогам діючого законодавства.

З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, що підтверджували б фактичне надання конкретних послуг, документи, на підставі яких сформовані валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на формування податкового кредиту та валових витрат.

Вищенаведене вказує на невідповідність реального і заявленого змісту господарських операцій, тобто свідчить про їх безтоварність.

Таким чином, твердження позивача про отримані послуги є фіксацією, яка супроводжувалася оформленням документів з метою створення видимості того, що надання послуг відбулось в дійсності.

Факт оплати таких послуг на рахунок контрагента не може бути беззаперечним доказам отримання таких послуг, якщо неможливо встановити реальність отримання таких послуг. Тому судом не беруться до уваги надані до матеріалів справи платіжні доручення.

Відтак, позивачем не було надано первинних документів, які б свідчили про реальність операцій між позивачем та його контрагентом, в тому числі належних та допустимих доказів у підтвердження факту надання послуг, передбачених договором.

Суд дійшов висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит та на формування валових витрат можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

На думку суду, з урахуванням специфіки даного виду послуг, за недоведеністю наміру платника податку отримати користь від придбаних послуг, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на додану вартість за рахунок податкового кредиту.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість в розмірі 42113 грн.

У зв'язку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, не можуть бути підставами для скасування податкових повідомлень-рішень, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Ура "Престиж" відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Панкеєва