Постанова

від 09.12.2014 по справі 808/5498/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року 12:50Справа № 808/5498/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіпаки А.В.

при секретарі Горбовій І.С.

за участю:

представників позивача Будовського Є.Г., Круглова С.І.

представника відповідача Корольова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжтехтрейд»

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулось до суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 17 квітня 2014 року № 0000042213/3095 та № 0000772201.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що товариством до перевірки надано всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність господарських взаємовідносин з ТОВ "Астра Кор", вказані первинні документи складені з дотриманням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому відповідачем безпідставно зазначено про порушення вимог Податкового кодексу України при оподаткуванні платником податків господарських операцій по вказаному контрагенту. Чинним законодавством України не передбачено обов'язку платника податків перевіряти законність діяльності контрагента, дійсність повноважень особи на підписання документів та чинність установчих документів. Також зазначило, що для проведення перевірки товариством були надані необхідні розрахункові документи в підтвердження проведення готівкових розрахунків, а наявність недоліків окремих реквізитів не прирівнюється до відсутності таких розрахункових документів.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмовому заперечені на позов.

Проаналізувавши досліджені докази в сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з висновків акту Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 02.04.2014 року за № 46/08-29-22-1308/20488216 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжтехтрейд", з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-госпдарських операцій з ТОВ «Астра Кор», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2011 по 31.03.2012, перевіркою встановлено порушення підприємством: пп. 14.1.231, п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податку на прибуток в сумі 152041 грн. ( за ІІ-ІV квартали 2011 року - 151466 грн., за І квартал 2012 року - 575 грн.); п. 14.1.36, п. 14.1.181 ст. 14, п. 44.1, п.44.3, п.44.6 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивтиного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за грудень 2011 року на суму 132257 грн. та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2011 року на суму 132257 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення, яким ТОВ "Запоріжтехтрейд": № 0000042213/3095 - збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість підприємств в розмірі 165321,25 грн. (основний платіж - 132257 грн., штрафні (фінансові) санкції - 33064,25 грн.); № 0000772201 - збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 152184,75 грн. (основний платіж - 152041 грн., штрафні (фінансові) санкції - 143,75 грн.).

Суд вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, виходячи з наступного.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000772201 від 17.04.2014 року.

Як вбачається з акту перевірки від 02.04.2014 року за № 46/08-29-22-1308/20488216 перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.10.2011 року по 31.03.2012 рік встановлено їх завищення всього у сумі 661286 грн., в тому числі за ІІ-ІV квартали 2011 року - 658546 грн, за І квартал 2012 року - 2740 грн. по взаємовідносинах з контрагентом: ТОВ "Астра Кор".

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України до валових витрат, окрім іншого, не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз даних правових норм дає підстави зробити висновок, що право у платника податків на формування валових витрат виникає при проведенні реальних господарських операцій, наявності первинних документів, що підтверджують проведення таких операцій.

Згідно акту перевірки ТОВ «Запоріжтехтрейд» мав взаємовідносини з ТОВ «Астра Кор» відповідно до видаткових, податкових накладених. На перевірку товарно-транспортні накладні не надані. ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від ДПІ в Печерському районі м. Києва отримано довідку про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Астра Кор» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податкі за період діяльності з 01.10.2011 по 31.05.2012.

Таким чином ТОВ «Астра Кор» не надано жодних пояснень та їх документальне підтвердження на підтвердження даних податкових декларацій та розрахунків по податках та інших обов'язкових платежах до бюджету та державних цільових фондів.

На підтвердження отримання товару ТОВ «Запоріжтехтрейд від ТОВ «Астра Кор» до суду надано настпуні документи: видаткова накладна № 19121 від 19.12.2011; рахунок фактура № 19121 від 19.12.2011; податкова накладна № 86 від 19.12.2011; видаткова накладна № 19122 від 19.12.2011; рахунок фактура № 19122 від 19.12.2011; податкова накладна № 87 від 19.12.2011.

На підтвердження використання товару у господарській діяльності, його подальшої реалізації, ТОВ «Запоріжтехтрейд» надано до суду: договір купівлі-продажу № 08/2011 від 27.12.2011; видаткова накладна № ПАРн1227005 від 27.12.2011; довіреність № 41 від 27.12.2011; податкова накладна № 27 від 27.12.2011; видаткова накладна № ПАРн1227007 від 27.12.2011; довіреність № 39 від 27.12.2011; податкова накладна № 26 від 27.12.2011; договір купівлі-продажу № 10/2011 від 27.12.2011; видаткова накладна № ПАРн1227002 від 27.12.2001; довіреність № 987 від 27.12.2011; податкова накладна № 29 від 27.12.2011; договір купівлі-продажу № 09/2011 від 27.12.2011; видаткова накладна № ПАРн1227003 від 27.12.2011; податкова накладна № 31 від 27.12.2011; договір купівлі-продажу № 07/2011 від 27.12.2011; видаткова накладна № ПАРн1227006 від 27.12.2011; податкова накладна № 30 від 27.12.2011; договір купівлі-продажу № 11/2011 від 27.12.2011; видаткова накладна № ПАРн1227004 від 27.12.2011; податкова накладна № 28 від 27.12.2011; договір про закупівлю послуг на державні кошти № 49 10 11; акт ПАРн0105002 від 05.01.2012; податкова накладна № 2 від 05.01.2012; акт ПАРн0105003 від 05.01.2012; податкова накладна № 1 від 05.01.2012; акт ПАРн0105004 від 05.01.2012; податкова накладна № 5 від 05.01.2012; акт ПАРн0105007 від 26.11.2011; податкова накладна № 34 від 26.11.2011.

Таким чином реальність придбання у контрагентів та понесені позивачем витрати підтверджуються дослідженими судом первинними документами, що свідчить про дотримання ТОВ «Запоріжтехтрейд» встановлених вимог податкового законодавства, як підстави для віднесення до складу валових витрат сум витрат, понесених у зв'язку з придбанням товарів, а також для формування податкового кредиту з ПДВ.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22, пунктом 185.1 статті 185 та пунктом 186.1 статті 186 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 пункту 198 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Отже, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника податку сум ПДВ.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пунктів 201.6 та 201.8 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків, що свідчить про їх неналежність як первинного документу, або порушення порядку їх видачі.

Відповідно до положень Податкового кодексу України, сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Окрім того, відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, у зв'язку з чим посилання податкового органу про несплату податкових зобов'язань постачальниками товарів по ланцюгу постачання, як на підставу для визначення позивачу податкових зобов'язань, не є обґрунтованими.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Оскільки контрагент позивача на час укладання угод та складання податкових накладних мали свідоцтво платника податку на додану вартість, дані податкові накладні оплачені позивачем, що не спростовується в акті перевірки, позивачем в ціні придбаних у цих контрагентів послуг (товарів) по податковим накладним було сплачено ПДВ, тому позивач правомірно відносив сплачений ним в ціні товару ПДВ до свого податкового кредиту.

Таким чином, зазначені обставини не можуть бути підставами для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту.

Слід зазначити, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь які неправомірні дії будь-кого із постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників.

Із зазначених підстав суд приходить до висновку про безпідставне визначення податковим органом податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Пунктом 14.1.36 Податкового кодексу України, передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються витрати операційної діяльності та інші витрати.

Витрати операційної діяльності включають собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Витрати, що формують собівартість виготовленої продукції (робіт, послуг), складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат.

Згідно з підпунктом 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, які створюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, визнаються витратами того звітного періоду, в якому відбувся перехід права власності на товар покупцеві.

При цьому, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Таким чином, за правилами Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Як встановлено судом, матеріальні цінності, що придбавалися, призначалися для використання ТОВ «Запоріжтехтрейд» в оподатковуваних операціях власної господарської діяльності (тобто його подальшої реалізації покупцям) підтверджується сукупністю наданих позивачем та досліджених судом первинних документів, здійснення господарських операцій документально відображено у бухгалтерському і податковому обліку, що також підтверджено актом перевірки, та спростовує висновки податкового органу про допущенні порушення податкового законодавства.

Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішення не є переконливими.

Зазначені обставини свідчать про дотримання ТОВ «Запоріжтехтрейд» вимог податкового законодавства, як підстави для віднесення до складу валових витрат сум витрат, понесених на придбання товарів та для формування податкового кредиту.

Твердження відповідача щодо не підтвердження господарських операцій через відсутність товарно-транспортних накладних на всі поставки товару, що також стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Крім того, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" (заява №803/02) визначено, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000042213/3095 від 17.04.2014, № 0000772201 від 17.04.2014 прийняті протиправно, у зв'язку з чим позовні вимоги про їх скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 17.04.2014 № 0000042213/3095.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 17.04.2014 № 0000772201.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжтехтрейд» (код ЄДРПОУ 20488216) суму судового збору у розмірі 484 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака