Постанова

від 03.02.2015 по справі 810/6871/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року 15 год. 53 год. 810/6871/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., за участю секретаря судового засідання Корецького І.О.,

представника позивача: Березенка В.В.,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпініст» доДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альпініст» (далі - ТОВ «Альпініст» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ДПІ в Обухівському районі або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.08.2014 №0001152209/2245 та №0001142209/2244.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо виконання будівельних робіт між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лакі вей» (далі - ТОВ «Лакі вей») мали реальний характер - роботи виконано, прийнято й оплачено позивачем. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Як зазначає позивач, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження безтоварності робіт, виконаних за договором субпідряду, укладеного між позивачем та ТОВ «Лакі вей», а викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються виключно на поясненнях засновника ТОВ «Лакі вей» ОСОБА_2 без надання оцінки наданих позивачем до перевірки первинних документів.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача у судовому засіданні 03.02.2015 позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача, який про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, у судове засідання призначене на 03.02.2015 не з'явився. Водночас, матеріали адміністративної справи містять клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності, заслухавши думку представника позивача, враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України та беручи до уваги положення частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, свідка - директора ТОВ «Лакі вей», розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Альпініст», ідентифікаційний код 32724732, місцезнаходження: 08720, Київська область, Обухівський район, м. Українка, пров. Дніпровський, буд. 23, кв. 109, зареєстроване як юридична особа Обухівською районною державною адміністрацією 14.01.2004. Як платник податків позивач узятий на податковий облік у податковому органі з 16.01.2004 за №2129.

Позивач з 28.01.2004 зареєстрований платником податку на додану вартість, про що ДПІ в Обухівському районі видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №200049125 (а.с.27).

Видами діяльності ТОВ «Альпініст» є будівництво житлових і нежитлових будівель; будівництво інших споруд, н.в.і.у.; діяльність у сфері архітектури; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.

У період з 15.07.2014 по 21.07.2014, на підставі наказу від 15.07.2014 №368, направлення на проведення перевірки від 15.07.2014 №311 та постанови слідчого СВ ФР ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 24.06.2014 посадовою особою ДПІ в Обухівському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Альпініст» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Лакі вей» (код ЄДРПОУ 38345939) за період з 01.01.2012 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складений акт від 28.07.2014 №1981/10-16-22-09/32724732 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем:

- вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2012 рік на суму 68250,00 грн.;

- вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2012 року на суму 65000,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання робіт у ТОВ «Лакі вей» та безпідставне віднесення позивачем до витрат, витрати на їх придбання, що ґрунтується на поясненнях директора ТОВ «Лакі вей» ОСОБА_2

В обґрунтування правомірності спірних рішень відповідач вказав, що відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_2 останній повідомив, що зареєстрував дане підприємство за грошову винагороду та не має жодного відношення до його фінансово-господарської діяльності.

У зв'язку із зазначеним, податковий орган дійшов висновку, що угода, укладена між позивачем та ТОВ «Лакі вей», має протиправний характер, а первинні документи складені у ході її виконання не мають юридичної сили.

Тому, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договором.

Тобто, єдиною підставою для висновків податкового органу про безтоварність господарських операцій слугували пояснення громадянина ОСОБА_2

На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, ДПІ в Обухівському районі прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.08.2014: №0001142209/2244, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 102375,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 68250,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 34125,00 грн.; №0001152209/2245, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 97500,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 65000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 32500,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між замовником - ТОВ «Альпініст» та виконавцем - ТОВ «Лакі вей» було укладено договір субпідряду від 01.11.2012 №42, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати послуги з реконструкції щогли Н=239 м. у місті Волочиськ (а.с.30, 31).

Загальна вартість робіт становить 390000,00 грн. (пункт 3 договору).

Порядок приймання робіт визначений в пункті 6 договору, а саме, виконавець протягом двох робочих днів з дня закінчення виконання робіт зобов'язується передати замовникові акт прийому-передачі робіт.

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «Лакі вей», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Крім цього, позивач зазначив, що згідно даних Державної податкової служби України, розміщених на її офіційному сайті, у підрозділі "Дані про платників ПДВ" на момент укладання договору та його виконання ТОВ «Лакі вей» перебувало платником податку на додану вартість.

Лише після отримання всіх документів позивачем було укладено відповідний договір субпідряду.

У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ «Лакі вей», наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться податковим органом.

Статус ТОВ «Лакі вей», як платника податку на додану вартість також підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №200064207, виданого ДПІ у Печерському районі м. Києва 01.09.2012 (а.с.62).

На підтвердження виконання будівельно-монтажних робіт ТОВ «Лакі вей» на користь ТОВ «Альпініст» позивачем до перевірки та матеріалів справи надані довідка про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 та акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за листопад 2012 року (а.с.32-37).

За результатами господарських операцій ТОВ «Лакі вей» видано на користь ТОВ «Альпініст» податкову накладну від 30.11.2012 №88 (а.с.38).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Лакі вей» здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією виписки банку по рахунку позивача (а.с.56).

Суд звертає увагу, що всі зазначені документи були у розпорядженні перевіряючих на дату проведення перевірки.

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Суд звертає увагу, що усі зазначені двосторонні документи підписані зі сторони ТОВ «Альпініст» - ОСОБА_3, зі сторони ТОВ «Лакі вей» - ОСОБА_4, які відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на дату виникнення спірних правовідносин, були керівниками та підписантами ТОВ «Альпініст» і ТОВ «Лакі вей», відповідно, та скріплені печатками підприємств.

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо виконання ТОВ «Лакі вей» на користь позивача робіт та їх оплати.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Альпініст» та ТОВ «Лакі вей» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкової накладної.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та видання податкової накладної, позивач та його контрагент були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Статус позивача та його контрагента, як платників податку на додану вартість, не заперечувався сторонами.

Відповідач не заперечував той факт, що податкова накладна, виписана контрагентом позивача, відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 01.11.2011 №1379 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформленої податкової накладної.

На неодноразову вимогу суду відповідач не надав жодних доказів того, що контрагент позивача не звітувався до податкового органу, не відображав результати господарських операцій з позивачем та не сплатив до бюджету обов'язкових платежів.

У зв'язку з цим, у суду не виникає сумнівів щодо належного відображення результатів господарських операцій між позивачем та його контрагентом у податковій звітності.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Крім цього, в силу положень пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно з підпунктами 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу витрат будь-які витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, за змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі вартості придбаних робіт, а також віднесення до складу витрат, витрати на їх придбання.

Оскільки, на думку податкового органу, роботи фактично не виконувались, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угода є безтоварною, а тому формування податкового кредиту та витрат за нею вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про безтоварність правочину та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи суд, з урахуванням предмету та підстав позову, відповідно до ухвали від 11.12.2014 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у відповідача, зокрема, інформацію про наявність у ТОВ «Лакі вей» основних фондів виробництва (власних чи орендованих), управлінського персоналу тощо; форму № 1ДФ ТОВ «Лакі вей»; письмову інформацію про наявність заборгованості у ТОВ «Лакі вей» щодо сплати податків, зборів, обов'язкових платежів.

Однак, відповідачем вказаних вимог ухвали суду не виконано, запитуваних документів не надано та не повідомлено про причини неможливість їх надання.

Разом з цим, як вбачається із змісту Акта перевірки, податковими органами не перевірявся контрагент позивача ТОВ «Лакі вей» на предмет наявності у нього необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, зокрема, основних фондів виробництва, наявності матеріальних ресурсів, кваліфікованого персоналу тощо.

З огляду на зазначене, суд констатує, що відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочину задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.

Факт виконання ТОВ «Лакі вей» робіт на користь позивача підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних робіт, посвідчується належним чином оформленою податковою накладною.

Суд не приймає до уваги, як єдиний доказ безтоварності господарських операцій наявність пояснень громадянина ОСОБА_2 з огляду на таке.

Як вбачається із змісту протоколу допиту громадянина ОСОБА_2 він ніколи не був директором ТОВ «Лакі вей». Дана особа зазначила, що протягом незначного періоду часу вона була лише засновником ТОВ «Лакі вей».

Водночас, спірний договір субпідряду та первинні документи, які складені у ході його виконання, від імені ТОВ «Лакі вей» підписанні ОСОБА_4, який відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на дату виникнення спірних правовідносин та складання документів первинного бухгалтерського і податкового обліку був як засновником так і керівником зазначеного підприємства, тобто особою, яка уповноважена діяти від його імені без довіреностей (є директором з 30.08.2012).

Вказана обставина також підтверджується і поясненнями свідка - громадянина ОСОБА_4

Так, під час розгляду справи свідок - ОСОБА_4 повідомив, що дійсно громадянин ОСОБА_2 нетривалий час був засновником ТОВ «Лакі вей». Однак, договір та інші документи особисто підписував він як керівник ТОВ «Лакі вей». Також свідок зазначив, що у період виконання зобов'язань, чисельність працюючих на ТОВ «Лакі вей» становила 8 осіб чотири із яких були монтажники. Тобто спеціалісти, які мали практичні навички щодо виконання робіт, передбачених умовами договору, який був укладений між позивачем та ТОВ «Лакі вей».

Суд звертає увагу також на те, що документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме роботи виконувались, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання придбаних робіт у власній господарській діяльності.

Окрім того, представником позивача зауважено, що залучення субпідрядника - ТОВ «Лакі вей» для виконання робіт здійснювалося з метою належного та своєчасного виконання позивачем своїх зобов'язань перед Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення.

На підтвердження наявності замовлених робіт та реальності їх виконання позивачем надано суду договір підряду, укладеного між замовником - Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення та підрядником ТОВ «Альпініст», акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, докази оплати робіт їх замовником.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури.

З дослідженого у судовому засіданні Акта перевірки вбачається, що посадові особи податкового органу факти виконання робіт не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили.

А відтак, суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та не об'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ «Лакі вей» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт виконання робіт. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій та використання придбаних робіт у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено порушення законодавства його контрагентом без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту виконання робіт спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено його недобросовісності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 13.08.2014 №0001152209/2245, №0001142209/2244.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпініст» понесені судові витрати у формі судового збору у розмірі 399 (триста дев'яносто дев'ять) грн. 75 коп. згідно квитанції від 08.12.2014 №1280810020.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 04 лютого 2015 р.