Ухвала

від 21.01.2015 по справі п/811/1730/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 січня 2015 рокусправа № П/811/1730/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Головного управління Держземагентства в Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 липня 2014 року у справі №П/811/1730/14 за позовом Фермерського господарства «Урожай» до про Головного управління Держземагентства в Кіровоградській області визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Урожай» (далі по тексту - Позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держземагентства в Кіровоградській області (далі по тексту - Відповідач), в якому просило:

- визнати протиправною відмову відповідача в поновленні договору оренди земельної ділянки, укладеного між Гайворонською районною державною адміністрацією та позивачем загальною площею 28,23 га (кадастровий номер 3521184000:02:000:9007) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Мощенської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, зареєстрованого 18 грудня 2008 року за №040836800094, надану у листах №№568/02-2,1-04 від 26 листопада 2013 року та №02-2,1-04/165 від 27 січня 2014 року;

- зобов'язати відповідача розглянути повторно листи-повідомлення позивача від 05 листопада 2013 року, 09 січня 2014 року щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, укладеного між Гайворонською районною державною адміністрацією та позивачем, загальною площею 28,23 га (кадастровий номер 3521184000:02:000:9007) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Мощенської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, зареєстрованого 18 грудня 2008 року за №040836800094, та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду вказаних листів-повідомлень.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №П/811/1730/14.

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що маючи переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки, 04 листопада 2013 року звернувся до Відповідача із заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки від 18 грудня 2008 року, укладеного між ним та Гайворонською райдержадміністрацією, строком на п'ять років. Однак, листом від 26 листопада 2013 року Відповідач вказав на відсутність у Позивача окремих документів та запропонував не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди звернутись із листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі з наданням всіх необхідних матеріалів. Після виконання вимог Відповідача щодо надання додаткових документів, ФГ «Урожай» повторно звернулось до нього з клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки. Проте, листом 27 січня 2014 року до Головне управління Держземагенства у Кіровоградській області відмовило позивачу у поновленні договору оренди, оскільки строк дії зазначеного договору закінчився.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 липня 2014 року у справі №П/811/1730/14 адміністративний позов задоволено. (суддя - Кравчук О.В.)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що безпідставне витребування в орендаря додаткових документів обумовило зволікання у прийнятті законного та обґрунтованого рішення щодо поновлення договору оренди земельної ділянки та призвело до повторного звернення позивача з клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки після закінчення строку його дії. Відповідач штучно створив умови, які стали підставами прийняття рішення про відмову в поновленні договору оренди.

Відповідач - Головне управління Держземагентства в Кіровоградській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 липня 2014 року у справі №П/811/1730/14 та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних вимог Відповідач зазначив, що судом першої інстанції було неправильно вирішено яку правову норму належить застосувати до правовідносин, що виникли між сторонами, по суті судом застосовано лише загальні положення Земельного кодексу України, згідно яких Відповідач має повноваження розпоряджатись землями сільськогосподарського призначення в загальному порядку.

21 серпня 2014 року за вх.№43601/14 на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Відповідача про розгляд апеляційної скарги без участі його представника.

Позивач та Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін по справі.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 18 грудня 2008 року між Позивачем та Гайворонською районною державною адміністрацією в Кіровоградській області було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 28,23 га, строком на п'ять років, із земель резервного фонду сільськогосподарського призначення Мощенської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Даний договір зареєстрований 18 грудня 2008 року у Державному реєстрі земель за №040836800094.

04 листопада 2013 року голова ФГ «Урожай» звернувся до Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки. Разом із вказаним листом на адресу відповідача головою ФГ «Урожай» було направлено копію договору оренди землі, копію паспорту та ідентифікаційного номеру, проект додаткової угоди до вищезазначеного договору, агрохімічний паспорт земельної ділянки, технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, затверджену районною радою. Вказаний лист відповідачем отримано 05 листопада 2013 року.

Листом від 26 листопада 2013 року Головне управління Держземагенства у Кіровоградській області за № 568/02-2.1-04 повідомило позивача, що у листі-повідомленні позивача відсутній файл обміну на земельну ділянку, витяг з державного земельного кадастру про внесення даних до національної кадастрової системи та реєстрації земельної ділянки в державному земельному кадастрі, а також кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень у її використанні та встановлених земельних сервітутів. Також зазначеним листом Позивачу запропоновано не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі звернутись із листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі, з наданням всіх необхідних матеріалів.

08 січня 2014 року Позивачем на адресу Відповідача направлено лист із витребуваними останнім документами та проханням розглянути лист-повідомлення від 04 листопада 2013 року з доданими до нього матеріалами і вирішити питання поновлення договору оренди земельної ділянки. Вказаний лист Відповідачем отримано 09 січня 2014 року.

Разом з тим, 27 січня 2014 року Головне управління Держземагенства у Кіровоградській області відмовило позивачу у поновленні договору оренди 18 грудня 2008 року за №040836800094, так як згідно статті 31 Закону України «Про оренду землі» зазначений договір припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Суд першої інстанції, розглядаючи дану справу, виходив із належності спірних правовідносин до адміністративної юрисдикції. Колегія суддів вважає даний висновок помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно 1 частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

У відповідності до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, звертає увагу на ту обставину, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

За приписами частини другої статті 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктом права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У відповідності до пункту 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 445/2011, Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Виходячи з викладеного, Відповідач у даній справі виступає у якості орендодавця земельної ділянки, щодо якої Позивачу було відмовлено у поновленні договору оренди.

Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно, і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Згідно з частиною другою статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Статтею 170 цього Кодексу встановлено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Головне управління Держземагентства в Кіровоградській області у справі, яка розглядається, є суб'єктом цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин.

Реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, що перебувала у його власності, відповідач відповідно до статті 5 Земельного кодексу України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Тобто, при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею. У цьому випадку відсутні відносини владного підпорядкування одного учасника земельних правовідносин іншому.

Суд першої інстанції залишив поза увагою те, що правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права та підстав набуття права користування, а саме права поновлення договору оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом України у постанові від 01 жовтня 2013 року у справі №21-345а13.\

Згідно зі статтями 1, 12 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що правовідносини між сторонами у даній справі виникли стосовно поновлення договору оренди землі, та виходячи з того, що спір не пов'язаний з реалізацією Відповідачем владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, справа не підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства. Натомість за своїм суб'єктним складом та сутністю спору справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції не було дотримано вимоги частини 1 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, не з'ясовано обставину необхідності розгляду позовної заяви в порядку адміністративного судочинства.

Частиною 1 статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 1 частини 1, частини 2 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга Відповідача підлягає частковому задоволенню, постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 липня 2014 року у справі №П/811/1730/14 - скасуванню, а провадження по справі - закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,203,205,206 КАС України, суд, -

ухвалиВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держземагентства в Кіровоградській області - задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 липня 2014 року у справі №П/811/1730/14 - скасувати.

Провадження у справі №П/811/1730/14 - закрити.

Роз'яснити Фермерському господарству «Урожай» право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 26 січня 2015 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна