Ухвала

від 29.01.2015 по справі 826/17858/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17858/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

29 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Роса" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Приватне підприємство "Роса" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 12 червня 2013 року № 0006602220 та № 0006612220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби було проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Роса» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія» Сельта» за серпень місяць 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 24 квітня 2013 року № 264/1-22-20/21521174.

Перевіркою встановлено відсутність факту надання послуг (передачу товарів/робіт) від ТОВ «Компанія «Сельта» до контрагентів-покупців, серед яких значиться ПП «Роса» у серпні місяці 2011 року.

На підставі встановлених порушень, відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2013 року № 0006602220 (за основним платежем 90341 грн. 000 коп., за штрафним санкціями 45171 грн. 00 коп.) та від 12 червня 2013 року № 0006612220 (за основним платежем 103892 грн. 00 коп.).

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу п.п. 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, під час формування висновків Акту перевірки податковим органом взято до уваги Акт від 26 січня 2012 року № 260/23-4/35534315 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Сельта» щодо підтвердження господарських відносин за серпень місяць 2011 року.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що даний Акт є документом, який засвідчує факт неможливості проведення зустрічної звірки, при цьому її використання під час документальної перевірки позивача є недопустимим.

З огляду на зазначене, посилання на обставини, висвітлені в Акті від 26 січня 2012 року № 260/23-4/35534315 відносно господарської діяльності ТОВ «Компанія «Сельта» є необґрунтованими і безпідставними, оскільки Акт фіксує факт відсутності результатів проведеної зустрічної звірки з тих причин, що така звірка не відбулась.

Крім того, Акт перевірки містить виклад обставин відносно третіх осіб, а не позивача, в ньому відсутні обставини надання оцінки первинним документам позивача та вказівки на будь-які належні і допустимі докази, які обґрунтовують висновки відповідача.

Також, на спростування тверджень відповідача про безтоварний характер відносин з контрагентом позивачем надано: договір підряду № 07/10-09 від 07 жовтня 2009 року, в якому позивач виступає генеральним підрядником з реконструкції розширення гуртожитку № 7 по вулиці Лейпцігській будинок 16 та який передбачає право генпідрядника залучати субпідрядні організації; загальний журнал робіт із будівництва об'єкта реконструкції з розширенням розширення гуртожитку № 7 по вулиці Лейпцігській будинок 16, в якому субпідрядною організацією у відомостях про виконання робіт відображено ТОВ «Компанія» Сельта»; договір підряду № 190401 від 19 квітня 2011 року з контрагентом; довідку про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за серпень місяць 2011 року.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи первинні документи дають змогу стверджувати про реальність намірів між позивачем та ТОВ «Компанія» Сельта» на настання дійсних наслідків при укладенні правочинів.

Колегія суддів також зазначає, що відповідачем не надано доказів визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними у судовому порядку, або доказів наявності судових рішень, які б набрали законної сили з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача, так і його контрагента.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Приватного підприємства "Роса" та їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

Повний текст ухвали виготовлено 03.02.2015 року.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.