Ухвала

від 04.02.2015 по справі 825/3735/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук Л.О. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року Справа: № 825/3735/14

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Саприкіної І.В., Безименної Н.В. ,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду апеляційну скаргу Чернігівської митниці Міндоходів на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Прилуцького міськрайонного центру зайнятості до Чернігівської митниці Міндоходів про стягнення суми виплаченого забезпечення,

ВСТАНОВИВ :

Прилуцький міськрайонний центр зайнятості ( далі - позивач ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці Міндоходів ( далі - відповідач ) про стягнення суми виплаченого забезпечення в розмірі 11061,49 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу за їх відсутності в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 06.02.2014 р. до Прилуцького міськрайонного центру зайнятості звернувся ОСОБА_2 як особа, що шукає роботу.

У зв'язку з відсутністю підходящої роботи та на підставі особистої заяви, наказом від 06.02.2014 р. № НТ140206 позивачем було прийнято рішення про надання йому статусу безробітного та наказом від 13.02.2014 № НТ140213 призначена виплата допомоги по безробіттю.

На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року у справі № 825/560/14, наказом Чернігівської митниці Міндоходів від 09.07.2014 р. № 324-о ОСОБА_2 було поновлено на посаді державного інспектора митного поста «Прилуки» Чернігівської митниці Міндоходів з 09.01.2014 р.

Згідно з наказом Чернігівської митниці Міндоходів від 19.08.2014 № 407-о ОСОБА_2 приступив до виконання службових обов'язків державного інспектора митного поста «Прилуки» Чернігівської митниці Міндоходів з 01.09.2014 р.

Наказом Прилуцького міськрайонного центру зайнятості від 30.07.2014 р. № НТ140730 ОСОБА_2 було припинено виплату допомоги по безробіттю та його реєстрацію в якості безробітного у зв'язку з поновленням на роботі за рішенням суду.

Згідно з довідкою Прилуцького міськрайонного центру зайнятості від 18.11.2014 р. за період з 06.02.2014 р. по 02.07.2014 р. ОСОБА_2 виплачено матеріальне забезпечення в розмірі 11061,49 грн.

12.08.2014 р. позивачем відповідачу була направлена претензія № 01/1896 з вимогою повернути вказані кошти протягом 30-ти днів з дня отримання претензії, але станом на день звернення до суду кошти в сумі 11061,49 грн. до Прилуцького міськрайонного центру зайнятості не надходили.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, в даному випадку, обов'язок з повернення виплаченої позивачу допомоги по безробіттю покладається саме на роботодавця, тобто відповідача, однак, виконаний ним не був.

Дослідивши матеріали справи, підстави апеляційного перегляду, а також виниклі між сторонами правовідносини, у відповідності з нормами діючого законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України та Законами України «Про зайнятість населення» ( далі - Закон № 5067-VI ), «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» ( далі - Закон № 1533-ІІІ ), Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі, одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. №307 (далі - Порядок №307).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 43 Закону № 5067-VI, статусу безробітного може набути, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності ( штату ) працівників.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

У ст. 7 Закону № 1533-III закріплено, що допомога по безробіттю є видом забезпечення.

Згідно з п. 1.2. Порядку № 307, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.

П. 2 ч. 1 ст. 45 Закону № 5067-VI передбачено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі, зокрема, поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону № 1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Згідно з п. 5.5. Порядку № 307, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі, зокрема, поновлення безробітного на роботі за рішенням суду (з дня поновлення на роботі).

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону № 1533-III, із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

У ст. 39 Закону № 1533-III спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною та необхідною правовою підставою для виникнення у роботодавця обов'язку з відшкодування сум допомоги по безробіттю є факт поновлення працівника на роботі на підставі рішення суду, незалежно від того, коли саме таке судове рішення буде виконане і в який саме день працівник приступить до виконання своїх службових обов'язків.

З огляду на це, судова колегія вважає, що оскільки ОСОБА_2 був поновлений на посаді у Чернігівській митниці Міндоходів на підставі судового рішення, то відповідач зобов'язаний відшкодувати загальну суму допомоги по безробіттю, яка була виплачена ОСОБА_2 у період його перебування на обліку позивача як безробітного та підтверджується довідкою, наявною в матеріалах справи / а.с. 9 /.

Доводи апелянта стосовно того, що ОСОБА_2 було поновлено на посаді з 08.01.2014 р., однак, до фактичного виконання своїх обов'язків він приступив лише 01.09.2014 р., що, на думку відповідача, свідчить про відсутність підстав для відшкодування ним виплачених цьому працівнику сум допомоги по безробіттю, судова колегія вважає не обґрунтованими і такими, що суперечать приписам ч. 4 ст. 35 Закону № 1533-III.

Жодних інших належних і допустимих, у розумінні ст. 70 КАС України, доказів відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не надав ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх і необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Чернігівської митниці Міндоходів підлягає залишенню без задоволення, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Чернігівської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Безименна Н.В.

Саприкіна І.В.