Постанова

від 04.02.2015 по справі 2а-2257/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-2257/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Будбетон Сервіс» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Будбетон Сервіс» ( далі - позивач ) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві ( далі - відповідач ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2012 р. № 0000582302.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2014 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу за їх відсутності в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство «Будбетон Сервіс» ( далі - ПП «Будбетон Сервіс» ) є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві як платник податку на додану вартість ( далі - ПДВ ).

Відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ПП «Будбетон Сервіс» з питань фінансово-господарських відносинах з ТОВ «РІП» за період: з 01.03.2011 р. по 31.05.2011 р., за результатами якої складено акт від 19.01.2012 р. № 316/2302/33692801.

Згідно з висновками вказаного акту перевірки, позивачем порушені вимоги податкового законодавства, що призвело до заниження ним ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 94 022,20 грн.

На підставі акту перевірки від 19.01.2012 р. № 316/2302/33692801 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.02.2012 р. № 0000582302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 94 022,20 грн. - за основним платежем та на 3,00 грн. - за штрафними ( фінансовими ) санкціями.

Судова колегія встановила, що задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції, вчинені між позивачем і ТОВ «РІП» є реальними та підтверджуються відповідною первинною документацією.

Дослідивши матеріали справи, підстави апеляційного перегляду, а також виниклі між сторонами правовідносини, у відповідності з нормами діючого законодавства, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 ( далі - Положення № 88 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності нарахування платником податків його податкових зобов'язань з ПДВ належить з'ясовувати реальність руху активів у процесі здійснення відповідних господарських операцій та використання придбаних товарів/послуг у його господарській діяльності.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

Разом з тим, колегія суддів встановила, що між позивачем і ТОВ «РІП» були укладені договори підряду від 01.03.2011 р. № 35, № 40/03, від 15.03.2011 р. № 42, № 45, від 04.04.2011 р. № 67, від 11.04.2011 р. № 69.

На підтвердження здійснення господарських операцій за цими договорами ПП «Будбетон Сервіс» надало суду довідки про вартість робіт, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), платіжні доручення та податкові накладні.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у вказаних довідках / Т. 1 а.с. 49, 57, 69, 76 / та актах / Т. 1 а.с. 50-55, 58-66, 70-74, 77-80, 85, 87, 92, 96, 100, 102, 228-231, 234-239, 241, 244, 245, 247-248, 250 / не зазначено посаду, ім'я, прізвище та по-батькові осіб, які їх підписали від імені замовника ( позивача ) і виконавця ( ТОВ «РІП» ), що вказує на невідповідність цих документів вимогам ст. 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, а отже, вони не є належними і допустимими доказами в розумінні ст. 70 КАС України, та не підтверджують реальності здійснення спірних господарських операцій.

Крім того, укладені позивачем з ТОВ «РІП» договори підряду від 01.03.2011 р. № 35, № 40/03, від 15.03.2011 р. № 42, № 45, від 04.04.2011 р. № 67 / Т. 1 а.с. 42-43, 46-48, 82-84, 89-91, 94-95, 98-99 / та податкові накладні, виписані контрагентом позивача начебто за результатами фінансово-господарських операцій за цими договорами / Т.1 а.с. 45, 56, 67, 68, 75, 81, 86, 88, 93, 97, 101, 103, 226, 232, 240, 242, 243, 246, 249, 251 / від імені ТОВ «РІП» підписані ОСОБА_2, в якого оперуповноваженим ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва лейтенантом податкової міліції Смотричем В.А. були відібрані письмові пояснення, відповідно до яких ОСОБА_2 заперечує свою участь у фінансово-господарській діяльності ТОВ «РІП» та зазначає, що ніяких документів від імені товариства він не підписував і до податкових органів не здавав. При цьому, у провадженні СВ ПМ ДПС у Черкаській області перебуває кримінальна справа № 2511000047 ДВ-1, яка порушена щодо громадян ОСОБА_4 і ОСОБА_6, які надавали послуги з мінімізації податкових зобов'язань та переведення безготівкових коштів у готівкові різним суб'єктам господарювання, використовуючи реквізити, зокрема, ТОВ «РІП».

При цьому, колегія суддів дотримується позиції, що податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними уповноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічна правовий підхід міститься у постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421-а11, яке відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що, у даному випадку, у суду відсутні достатні та необхідні правові підстави для визнання господарських операцій позивача з ТОВ «РІП» за договорами підряду 01.03.2011 р. № 35, № 40/03, від 15.03.2011 р. № 42, № 45, від 04.04.2011 р. № 67 такими, що дійсно відбулися.

Тож, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та переконав судову колегію у своїй правоті.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач при обчисленні своїх податкових зобов'язань з ПДВ порушив вимоги ст.ст. 198, 201 ПК України, а відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 06.02.2012 р. № 0000582302, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що, в даному випадку, відсутні жодні правові підстави для задоволення адміністративного позову, а судом першої інстанції були неповно встановлені обставини справи та порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на це, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 41, 159, 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2014 року скасувати.

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Будбетон Сервіс» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.