Рішення

від 30.01.2015 по справі 323/3195/14-ц

ОРІХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 323/3195/14-ц

№ провадження 2/323/26/15

РІШЕННЯ

іменем УКРАЇНИ

30.01.2015 м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі судді Фісун Н.В., при секретарі Слинько Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

Відокремлений структурний підрозділ «Оріхівський коледж Таврійського державного агротехнологічного університету» до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого помешкання та стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому вказує, що, у Відокремленого структурного підрозділу «Оріхівський коледж Таврійського державного агротехнологічного університету» в оперативному управлінні знаходиться студентський гуртожиток, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач не є працівником ВСП «Оріхівський коледж ТДАТУ» чи студентом освітньої установи.

Порядок надання житлової площі у гуртожитках визначається законодавством Союзу PCP, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української PCP .

Статтею 129 ЖК Української PCP передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Однак, ВСП «Оріхівський коледж ТДАТУ» не приймалося рішення про надання жилої площі відповідачу в гуртожитку, а тому і не видавався відповідачу спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на житлову площу.

Крім того, згідно п. 16 Промірного положення про студентський гуртожиток вищого навчального закладу затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 13 листопада 2007 року, взагалі проживання в студентських гуртожитках, сторонніх осіб, розміщення підрозділів вищого навчального закладу, а також інших, організацій забороняється.

Таким чином, відповідач проживає у студентському гуртожитку без будь-яких правових, підстав, не кажучи про відсутність будь-якого документа, який би надавав право відповідачу на вселення до студентського гуртожитку.

Якщо особа не являється власником житлового приміщення і не .має законних прав на проживання в цьому житловому приміщенні, таку особу можна виселити і примусово зняти з реєстрації в судовому порядку.

Законодавством України власникам гарантовані їх права щодо володіння, користування та розпорядження своєю власністю, а також захист цих прав від будь-яких посягання.

У відповідності, до положень ст. 132 ЖК Української PCP, сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що навчались у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням.

Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення, трудової дисципліни або вчинення, злочину.

Крім того, відповідачем за час проживання в кімнаті НОМЕР_1 студентського гуртожитку, нерегулярно сплачуються платежі за користування жилою площею кімнати, внаслідок чого станом на 01 вересня 2014 року утворилася заборгованість по оплаті за комунальні послуги у розмірі 2678,23 грн. Прохають виселити ОСОБА_1 з кімнати НОМЕР_1 студентського гуртожитку по АДРЕСА_1 без надання, іншого жилого приміщення та стягнути з ОСОБА_1 на користь ВСП «Оріхівський коледж ТДАТУ» заборгованість за надані комунальні послуги та проживання у розмірі 2678,23 грн.і сплачений судовий збір у розмірі 487,20 грн.

12.01.2015 року позивачем були уточнені позовні вимоги, а саме прохали виселити ОСОБА_1 з кімнати НОМЕР_1 студентського гуртожитку по АДРЕСА_1 без надання, іншого жилого приміщення та стягнути сплачений судовий збір у розмірі 487,20 грн.

У судовому засіданні представник позивача Швайковський А.А. на позові наполягав, прохав задовольнити у повному обсязі.

Відповідач з позовними вимогами не згодна, прохала в їх задоволенні відмовити.

Суд, заслухавши сторони по справі, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази надані сторонами, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних обставин.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положення ВСП «Оріхівський коледж Таврійського державного агротехнологічного університету» є правонаступником ( в межах переданого йому майна та зобов'язань) Оріхівського сільськогосподарського технікуму»./а.с.5/.

Відповідачка зареєстрована та проживає у гуртожитку в кімнаті АДРЕСА_1 з 30 серпня 1996 року . ( а.с. 43-45).

Представник позивача пояснив суду, що ордер не видавався, спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету не збереглося, правові документи на вселення ОСОБА_3 відсутні./а.с.45/.

Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування інакше як з підстав і в порядку, передбаченому законом.

Питання виселення з гуртожитку регулюється Законом України " Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" та ст. 132 ЖК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" цей закон поширюється на громадян, які на законних підставах тривалий час (не менше п'яти років) зареєстровані та фактично проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, та не мають іншого власного житла.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, які на законних підставах зареєстровані та тривалий час (не менш як п'ять років) проживають у гуртожитках, віднесених до недержавного житлового фонду (які перебувають у власності чи у повному господарському віданні відповідних державних чи комунальних підприємств, установ, організацій, а також підприємств та організацій, утворених шляхом корпоратизації чи приватизації колишніх державних підприємств, крім тих організацій, які створено органами державної влади, органами місцевого самоврядування для управління житловим фондом) та призначених для проживання працівників (членів їх сімей), які не мають можливості самостійно придбати чи побудувати власне житло, уразі, коли такі гуртожитки не передаються їх власниками у власність Територіальних громад, мають право подальшого проживання в таких гуртожитках до розв'язання їх житлової проблеми.

Згідно зі ст. ст. 19, 20 Закону України " Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" виселення, переселення чи відселення громадян з гуртожитків відповідно до цього Закону допускається лише у випадку визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані або в стані, непридатному для проживання людей, на підставі рішення, прийнятого виконавчим органом відповідної місцевої ради на підставі обстеження в установленому чинним законодавством порядку стану гуртожитку (цілісного майнового комплексу чи його відокремленої частини) з наступним затвердженням сесією цієї ради. Усім мешканцям гуртожитку, визнаного аварійним чи непридатним для проживання людей, терміново надається інше, придатне для тимчасового проживання людей житло тим органом місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади, на території якої розміщено такий гуртожиток.

Усі інші категорії мешканців гуртожитків, на яких не поширюється Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", можуть бути виселені з підстав і в порядку, передбаченому ст. 132 ЖК України.

Підстави за якими допускається виселення, переселення, чи відселення громадян з гуртожитків, які наведені в вищевказаному Законі, позивачем в судовому засіданні належними та допустимими доказами не доведено.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Згідно роз'яснень даних в п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" № 2 від 12 квітня 1985 року, вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з'ясовувати, чи є гуртожитком приміщення, яке займає відповідач.

Позивач не надав суду беззаперечних доказів, які б свідчили про те, що спірний гуртожиток на час вселення відповідачки у нього був призначений лише для проживання учнів, чи взагалі має статус учнівського гуртожитку. В судовому засіданні відповідачка пояснила, що в даному гуртожитку також проживають особи, які не є учнями ВСП «Оріхівський коледж Таврійського державного агротехнологічного університету» . Суду не надано жодного доказу, про те що даний гуртожиток був власністю чи перебував у користуванні Оріхівського сільськогосподарського технікуму (суд двічі за клопотанням представника позивача оголошував перерву для надання суду додаткових доказів 02.12.2014 року та 12.01.2015 року).

Так само є необґрунтованими і посилання позивача на відсутність у відповідачів ордера на вселення, адже законність її вселення і проживання підтверджуються відповідною реєстрацією, що здійснена з дозволу Оріхівського сільськогосподарського технікуму. Тим паче відповідачка суду пояснила, що з нею укладалися неодноразово договори найму житлового приміщення у гуртожитку Оріхівського сільськогосподарського технікуму і в даній кімнаті вона проживає разом з донькою, яка є студенткою Таврійського державного агротехнологічного університету.

Окремо регулює ЖК України у гл. 3 користування службовими жилими приміщеннями, але на відміну від норм цієї глави у гл. 4 не передбачено, що до користування гуртожитками застосовуються правила про договір найму жилого приміщення. Лист Верховного Суду України від 26.05.2001 року "Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право)".

Крім того, відсутність спеціального ордера на вселення у житлове приміщення гуртожитку не є підставою для виселення громадян з гуртожитків без надання іншого житлового приміщення.

В Листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.08.2013 року "Аналіз судової практики застосування Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків"" роз'яснено, що є правильною позиція про відмову в задоволенні позову про виселення з підстав відсутності ордеру, оскільки спеціальний ордер на вселення у житлове приміщення в гуртожитку видається адміністрацією підприємства, установи, організації, які не завжди добросовісно виконували покладені на них обов'язки.

В судовому засіданні особисто представник позивача пояснив, що адміністрація коледжу не мала наміру виселяти ОСОБА_3 з гуртожитку, прохали її лише переселитися до іншого гуртожитку в зв'язку з ремонтом електроустановок/а.с.46/, також прохали ОСОБА_3 переукласти договір найму в зв'язку із правонаступництвом ВСП «Оріхівський коледж Таврійського державного агротехнологічного університету», на що відповідачкою були надані судом пояснення, про те що ніхто її не попереджав про переукладення даного договору і взагалі не заперечує проти підписання договору найму.

Відповідно до зави від 12.01.2015 року - заборгованість за по оплаті за комунальні послуги у розмірі 2678,23 грн. ОСОБА_3 добровільно сплачена./а.с.31/.

Крім того, згідно з вимогами ст. 47 Конституції Україниніхто не може бути примусово позбавлений житла. Інакше як на підставі закону за рішенням суду. Ця ж норма гарантує громадянам, які потребують соціального захисту, надання житла державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату, відповідно до закону.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві-пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ст.6 ЗУ «Про судовий збір» - за подання позовної заяви , що має майновий і немайновий характер , судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Судом встановлено, що позивачем лише сплачено судовий збір у розмірі 243,60 грн., що має майновий характер, не сплачений судовий збір за немайновий характер, тому 243,60 грн. підлягає стягненню з позивача в зв'язку з відмовою позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 57-60,192,196, 208-209, 213-215, 218, 224- 227 ЦПК України, Законом України " Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" та ст.ст.9, 132 ЖК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Відокремленому структурному підрозділу « Оріхівський коледж Таврійського державного агротехнологічного університету» до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого помешкання та стягнення заборгованості - відмовити .

Стягнути з Відокремленого структурного підрозділу «Оріхівський коледж Таврійського державного агротехнологічного університету», ЄДРПОУ 39186862, в дохід держави судові витрати у розмірі 243 грн.60 коп. ( отримувач: УК в Оріхівському районі/ Оріхівський район/ 22030001, банк отримувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, код ЄДРПОУ отримувача: 38025629; МФО банку: 813015; номер рахунку 31211206700211).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Оріхівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області Н.В.Фісун