Ухвала

від 04.02.2015 по справі 826/4627/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2015 року м. Київ К/800/59103/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О . Костенка М.І . розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 р.

у справі № 826/4627/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВВК АВАНТЕ»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «ВВК АВАНТЕ» (далі - позивач, ТОВ «ВВК АВАНТЕ») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просило суд: - визнати протиправними дії ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо корегування внесених ТОВ «ВВК АВАНТЕ» до Інформаційної системи «Податковий блок» податкових зобов'язань і податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на підставі акту від 07.02.2014 р. № 113/22-26-54-22-06/37797208, а саме: зменшення задекларованих ТОВ «ВВК АВАНТЕ» податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з червень-грудень 2012 року включно; - зобов'язати ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вилучити із Автоматизованої системи «Податковий блок» (та в АС «Аудит» зокрема) інформацію внесену на підставі акту від 07.02.2014 р. № 113/22-26-54-22-06/37797208 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВВК АВАНТЕ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 11.08.2011 р. по 31.12.2012 р.; - зобов'язання ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві поновити в інформаційних базах даних, зокрема, в АС «Податковий блок» та АС «Аудит», відомості щодо задекларованих ТОВ «ВВК АВАНТЕ» показників податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 27 927 672 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 27 810 773 грн. за період червень-грудень 2012 року включно.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2014 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2014 р. - скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено: визнано протиправними дії ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо корегування внесених ТОВ «ВВК АВАНТЕ» (код ЄДРПОУ 37797208) до Інформаційної системи «Податковий блок» податкових зобов'язань і податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на підставі акту від 07.02.2014 р. № 113/22-26-54-22-06/37797208, а саме: зменшення задекларованих ТОВ «ВВК АВАНТЕ» податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з червень-грудень 2012 року включно; зобов'язано ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вилучити із Автоматизованої системи «Податковий блок» (та в АС «Аудит» зокрема) інформацію внесену на підставі акту № 113/22-26-54-22-06/37797208 від 07.02.2014 р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВВК АВАНТЕ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 11.08.2011 р. по 31.12.2012 р.; - зобов'язано ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві поновити в інформаційних базах даних, зокрема в АС «Податковий блок» та АС «Аудит», відомості щодо задекларованих ТОВ «ВВК АВАНТЕ» (код ЄДРПОУ 37797208) показників податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 27 927 672 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 27 810 773 грн. за період червень-грудень 2012 року включно.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 р. і залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2014 р.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права і просив касаційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 21.01.2014 р. по 31.01.2014 р., на підставі наказу від 21.01.2014 р. № 86 та повідомлення про проведення перевірки № 108/10/26-54-22-06-27 від 21.01.2014 р., посадовою особою ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно із статтею 79 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВВК АВАНТЕ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 11.08.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 07.02.2014 р. № 113/22-26-54-22-06/37797208 та зроблено висновок: - про відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків, господарські операції ТОВ «ІНТАЙМ ПЛЮС» за період травень, червень, липень 2013 року, щодо придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності; - про порушення позивачем вимог підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, підпункту «а» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України в частині включення до податкових зобов'язань сум по господарських операцій, які, за твердженням перевіряючого, не здійснювались, що призвело до завищення податкових зобов'язань на загальну суму 27 927 672 грн.; - про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в частині включення до податкового кредиту сум по господарських операціях, які, за твердженням перевіряючого, не здійснювались, не пов'язані з господарською діяльністю та не підтверджені податковими накладними, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 27 810 773 грн.

Податкові повідомлення-рішення за наслідками перевірки не виносились, однак, на підставі акту № 113/22-26-54-22-06/37797208 від 07.02.2014 р. податковим органом самостійно вчинено дії щодо корегування внесених ТОВ «ВВК АВАНТЕ» до Інформаційної системи «Податковий блок» податкових зобов'язань і податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів, а саме: відбулось зменшення задекларованих ТОВ «ВВК АВАНТЕ» податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з червня по грудень 2012 року включно.

Судом першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено з тих мотивів, що оскільки, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення його прав та інтересів з боку відповідача щодо внесення останнім відповідних відомостей до зазначених баз даних, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції постанову окружного адміністративного суду скасував та прийняв нову постанову про задоволення позову, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктами 201.4, 201.6 статті 201 Податкового Кодексу України, встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, судом апеляційної інстанції вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, у перевіреному податковим органом періоді позивачем, в межах своєї господарської діяльності, було укладено ряд правочинів зі своїми контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями.

В матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Таким чином, господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках зі своїми контрагентами за період, що перевірявся.

Разом з тим, система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 266 від 18.04.2008 р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).

Згідно підпункту 2.10.3 пункт 2.10 Порядку співставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією з інших джерел, а саме інформації кол. 2 розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, кол. 3 Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість з даними Реєстру платників ПДВ здійснюється у складі автоматизованого контролю.

Відповідно до пункту 2.14 Порядку інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, у розрізі контрагентів підлягає співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України з метою виявлення платників ПДВ, якими занижено суму податкових зобов'язань або завищено суму податкового кредиту.

Пунктом 2.21 Порядку передбачено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в описовій частині акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС «Аудит». По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 4.15 Порядку, якщо платником ПДВ (постачальником) до податкових зобов'язань включено суму ПДВ меншу, ніж контрагентом (отримувачем) до податкового кредиту, працівники підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), відповідно до пункту 3 статті 11, пункту 3 статті 11-1 Закону N 509 звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ щодо одержання пояснень та їх документальних підтверджень (перелік документів, що затребується у платника ПДВ, передбачений пунктом 4.2 Порядку) з метою встановлення причин розбіжностей даних, що містяться у поданій ними податковій звітності з податку на додану вартість, виявлених під час камеральної перевірки, та/або за результатами автоматизованого співставлення.

Судом апеляційної інстанції вірно наголошено, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України, що у свою чергу виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Таким чином, будь-які зміни до інформаційних баз мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають з узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.

У даному випадку жодних донарахувань позивачеві грошових зобов'язань (та, відповідно, їх узгодження) за наслідками проведення спірної перевірки здійснено не було, що свідчить про вчинення податковим органом дій всупереч наведеним вище нормам та про порушення права позивача.

При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане.

У зв'язку з чим колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що в діях суду першої інстанції вбачається порушення норм права, що призвели до неправильного вирішення спору, і висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заявлених позовних вимог не відповідають обставинам справи.

Відповідно до частини третьої статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 р. у справі № 826/4627/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис І.В. Приходько Судді: підпис І.О. Бухтіярова підпис М.І. Костенко