Рішення

від 22.01.2015 по справі 910/24674/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24674/14 22.01.15

За позовом Приватного акціонерного товариства "УМТ"

До Державної установи "Інститут ядерної медицини та променевої діагностики

Національної академії медичних наук України"

Треті особи, які не заявляють самостійних

вимог на предмет спору

на стороні відповідача 1) Національна академія медичних наук

2) Головне управління Державної казначейської служби України

в м. Києві.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача:Лящовський В. Р. (дов. № 1 від 03.11.2014) Від відповідача: Від третьої особи 1: Від третьої особи 2: Бойчук Н. Д. (дов. № 226 від 30.09.2014) Не з'явився Не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 22.01.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "УМТ" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної установи "Інститут ядерної медицини та променевої діагностики Національної академії медичних наук України" (далі за текстом - відповідач) про зобов'язання внести зміни в договір та стягнення заборгованості в розмірі 12 032 168,95 грн. за договором № 51 на закупівлю медичного обладнання від 12.11.2013, з якої 10361130,00 грн. основного боргу, 187 742, 47 грн. три відсотки річних, 1483296,48 грн. інфляційних нарахувань, а також позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/24674/14, розгляд справи призначено на 09.12.2014. Даною ухвалою відповідно до ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Національну академію медичних наук України та Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 відповідно до ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 13.01.2015. В судовому засіданні судом прийнято в порядку ст. 22 ГПК України до розгляду подану позивачем 08.12.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва заяву про зміну предмету позову, якою позивач просить суд: позовні вимоги викладені в п. 2 позовної заяви читати в редакції викладеній в заяві. В подальшому розгляд позовних вимог здійснюється судом з врахуванням поданої заяви.

19.12.2014 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву про зобов`язання внести зміни в договір та стягнення заборгованості (в порядку ст. 59 ГПК України), в якому відповідач просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/24674/14 у частині стягнення боргу до 01.05.2014.

13.01.2015 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач просить викласти позовні вимоги в п. 2 позовної заяви (в редакції заяви про зміну предмету позову від 08.12.2014), в редакції:

"Змінити Договір на закупівлю медичного обладнання № 51, укладений 12.11.2013 Державною установою "Інститут ядерної медицини та променевої діагностики національної академії медичних наук України" з Приватним акціонерним товариством "УМТ", внести наступні зміни до Договору на закупівлю медичного обладнання № 51 від 12.11.2013:

Викласти п. 3.1. Розділу III Договору на закупівлю медичного обладнання № 51 від 12.11.2013 року в наступній редакції:

3.1. Ціна цього Договору становить 10 361 130, 00 (десять мільйонів триста шістдесят одна тисяча сто тридцять гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ - 674 630, 00 грн. (шістсот сімдесят чотири тисячі шістсот тридцять гривень 00 копійок).

Викласти таблицю "СПЕЦИІКАЦІЯ Товару, що поставляється" Додатку № 1 до Договору на закупівлю медичного обладнання № 51 від 12.11.2013 року в наступній редакції:

№ п/п Найменування товару Виробник, країна походженняКількість Ціна за од. грн., без ПДВПДВ грн. Загальна вартість, грн. разом з ПДВ № 1Система повноформатної цифрової мамографії з принтером для сухого друку (1 комплект) у складі: 1комплект 1. SDM - 0001-3D Мамографічна система з томосинтезом Selenia Dimensions Hologic,Inc., США 1 комплект 9 519 000,00 641 130, 00 9 800 130, 00 2.Принтер медичний DRYSTAR AXYS Agfa Healhtcare N.V., Бельгія 1 шт. 167 500,00 33 500,00 201 000,00 Всього разом: 9 686 500,00 674 630,00 10 361 130,00 Загальна вартість: 10 361 130,00 (десять мільйонів триста шістдесят одна тисяча сто тридцять гривень 00 копійок, у тому числі ПДВ - 674 630, 00 грн. (шістсот сімдесят чотири тисячі шістсот тридцять гривень 00 копійок)

Встановити строк набрання чинності змін до Договору на закупівлю медичного обладнання № 51 від 12.11.2013 року з 01.04.2014 року".

Крім того, 13.01.2015 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (п.3 позовних вимог) б/н від 13.01.2015, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 12926446, 00 грн., з яких 10361 130, 00 грн. основного боргу, 244 464, 66 грн. трьох відсотків річних за період з 14.03.2014 по 13.01.2015, 2320 851,3 4 грн. за період з 14.03.2014 по 13.01.2015 інфляційних нарахувань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2015 відповідно до ст. 69 ГПК України строк розгляду справи № 910/24674/14 продовжено на п'ятнадцять днів, відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 22.01.2015. Вказаною ухвалою відповідно до ст. 22 ГПК України, судом прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог та заяву про зміну предмету позову. В подальшому позовні вимоги розглядаються з урахуванням поданих заяв.

14.01.2015 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про виправлення описки у відзиві на позовну заяву, яким відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду у частині стягнення боргу до 01.05.2015.

19.01.2015 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача надано супровідний лист з додатками б/н від 13.01.2015.

В судове засідання 22.01.2015 представники третіх сторін - 1, 2 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Представники сторін в судове засідання з'явились, надали суду усні пояснення по справі, в яких представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог частково заперечив.

Позовні вимоги щодо стягнення заборгованості мотивовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором № 51 на закупівлю медичного обладнання від 12.11.2013, в частині оплати поставленого товару. Вимоги щодо зміни ціни договору мотивовані змінами в податковому законодавстві в період затримки оплати поставленого товару, в результаті яких операції з поставки медичного обладнання оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 7 %, що збільшило податкові зобов'язання позивача відносно тих, на які він розраховував при укладанні договору № 51 на закупівлю медичного обладнання від 12.11.2013.

Відповідач, у відзиві на позовну заяву, позовні вимоги визнає частково, в частині стягнення заборгованості в розмірі 9270000, 00 грн., та зазначає, що зобов'язання не було виконано через відсутність фінансування у 2014 році. В іншій частині позовні вимоги не визнаються відповідачем через невідповідність установленим законом способам захисту прав та законних інтересів та відсутність правових підстав для зміни ціни договору. Також, відповідач просить відстрочити виконання рішення суду по справі №910/24674/14 у частині стягнення боргу до 01.05.2015.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

12.11.2013 між позивачем, як постачальником за умовами договору, та відповідачем, як замовником за умовами договору укладено договір № 51 на закупівлю медичного обладнання (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався своєчасно поставляти та передавати у власність замовника «радіологічне, електромедичне та електротерапевтичне устаткування код ДК 26.60.1 (устаткування радіологічне) - система повноформатної цифрової мамографії з принтером для сухого друку - 1 комплект (далі по тексту - товар) в асортименті, кількості та за цінами, що зазначені у специфікації та комплектації (додаток № 1 та № 2 до договору), та є невід'ємною частиною договору, розроблені на підставі акцептованої пропозиції конкурсних торгів , а замовник - прийняти і оплатити товар відповідно до умов договору.

За п. 1.4. договору бюджетні зобов'язання замовника за договором виникають у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань.

Згідно п. 3.1. договору, сума цього договору становить 9720 000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 33 500,00 грн.

Сторони узгодили у п. 3.2. договору, що ціна за одиницю товару, що поставляється та передається відповідно до п.1.1 договору, зазначена у специфікації, що є додатком №1 до договору.

Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, згідно пункту 3.4. договору, та включає вартість обов'язкових платежів та зборів тощо, пакування товарів, їх завантаження, доставки і розвантаження, монтаж, введення товарів в експлуатацію, навчання спеціалістів замовника методам роботи з товаром, а також гарантійне обслуговування (п. 3.5. договору).

Пунктом 4.2 договору було передбачено, що у разі отримання належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів на попередню оплату (відповідно до постанови КМУ від 09.10.2006 №1404 із змінами), замовник здійснює попередню оплату у розмірі 100% (ста відсотків) вартості обладнання, яке постачається постачальником згідно специфікації (додаток №1) та комплектації (додаток №2).

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що датою платежу є зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно п. 4.4. договору у випадку затримки бюджетного фінансування, оплата за цим договором здійснюється протягом п'яти банківських днів з моменту надходження коштів на рахунок замовника.

Сторони у п.5.1. договору погодили, що постачальник передає у власність замовника товар на умовах DDP-Україна (Інкотермс-2010). Місце поставки товару - 04050, м. Київ, вул. Платона Майбороди, 32, Державна установа "Інститут ядерної медицини та променевої діагностики НАМН України".

Відповідно до п. 5.2 договору строк поставки товару на суму попередньої оплати становить 60 (шістдесят) календарних днів після сплати всієї суми коштів, зазначеної в п.3.1 договору, але не пізніше 31.12.2013.

Згідно п.11.1 договору умови договору не повинні змінюватися після підписання договору до повного виконання зобов'язань сторонами, крім випадків зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків та узгодженого зменшення сторонами договору ціни договору про закупівлю.

Пунктом 11.4 договору встановлено, що зміни та доповнення до договору є його невід'ємною частиною, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані уповноваженими та не представниками сторін.

31 грудня 2013 року сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої п. 4.2. договору викладено в редакції: "оплата товару замовником здійснюється по факту постачання на підставі видаткової накладної".

Як вбачається із матеріалів справи, 12.11.2013 позивач поставив відповідачу товар, обумовлений договором, загальною вартістю 9 270000, 00 грн., що підтверджено копіями видаткової накладної № 466 та довіреності № 84 від 10.12.2013 на отримання товарно - матеріальних цінностей. Відповідачем факт поставки/отримання товару не заперечується.

28.02.2014 позивач направив відповідачу лист-вимогу №28/02/2014 про оплату коштів за поставлене медичне устаткування на суму 9 720 000,00 грн. від 28.02.2014, копії вказаного листа, опису вкладення у цінний лист б/н від 28.02.2014, чеку №9578 від 28.02.2014, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 07.03.2014 (докази відправлення відповідачу вказаного листа-вимоги) наявні в матеріалах справи.

У відповідь на вказаний лист-вимогу відповідач відповів листом від 13.03.2014 вих. № 52, що виплатить заборгованість після отримання належного державного фінансування. У вказаному листі відповідач, також зазначив, що кредиторська заборгованість на суму 9 720 000, 00 грн. була зареєстрована в ГУ ДКСУ у м. Києві.

10.06.2014 позивачем направлено відповідачу лист вих. № 58 від 03.06.2014, яким повідомлено, що починаючи з 01.04.2014 відмінена пільга по нарахуванню та сплаті ставки ПДВ та введена ставка ПДВ в розмірі 7 % на операції з поставки та оплати медичного обладнання. З огляду на вказане, позивач просив відповідача на суму кредиторської заборгованості без ПДВ, яка утворилась станом на 14.01.2014 нарахувати суму ПДВ в розмірі 7 %, шляхом внесення відповідних змін до договору поставки медичного обладнання № 51 від 12.11.2013.

У відповідь на вказаний лист вих. № 58 від 03.06.2014 від відповідача надійшла відповідь № 160 від 24.06.2014, що в кошторисі витрат на 2014 не передбачено кошти на збільшення вартості договорів, які укладено в 2013.

Станом на момент винесення рішення відповідач заборгованість за поставлений товар не сплатив, з огляду на відсутність відповідних бюджетних асигнувань.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "УМТ" підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір № 51 на закупівлю медичного обладнання від 12.11.2013 є договором поставки, який передбачає закупівлю товару за державні кошти, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (в редакції чинній на момент укладання договору) визначено, що договір про закупівлю укладається в письмовій формі, а у разі здійснення закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону - у формі електронного документа, відповідно до положень Цивільного та Господарського кодексів України, законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Як зазначалося судом вище, вимоги позивача щодо внесення змін до договору стосовно ціни, обґрунтовані істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, а саме: введенням ставки ПДВ в розмірі 7 % на операції з поставки та оплати медичного обладнання, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (який набув чинності з 01.04.2014).

Статтею 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках , коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

01.04.2014 набрав чинності Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким зокрема, було внесено зміни до пункту 193.1. статті 193 Податкового кодексу України, а саме: доповнено підпунктом "в" такого змісту:

"в) 7 відсотків по операціях з постачання лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів (у тому числі аптечними закладами), а також з постачання виробів медичного призначення за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України".

Як встановлено судом, позивач після набрання чинності вказаним законом просив відповідача внести зміни до договору щодо збільшення його ціни за рахунок обкладання операцій з поставки медичного обладнання податком на додану вартість за ставкою 7 %. При цьому, на момент набрання Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» чинності та направлення позивачем відповідачу пропозиції щодо зміни ціни договору, товар за договором був поставлений позивачем відповідачу 12.11.2013, а отже з боку позивача договір був виконаний.

Згоди щодо зміни ціни договору, як встановлено судом, досягнуто між сторонами не було, що підтверджується матеріалами справи, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

За приписами ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Частиною 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі;

5) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті;

6) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

7) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

8) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю.

Із наведених положень чинного законодавства вбачається, що ціна договору може бути змінена після його підписання і до моменту виконання договору, а от після виконання договору ціна не може бути змінена. Суд зазначає, що положення статті 632 ЦК України носять імперативний характер.

Зазначена позиція суду підтверджується і викладеним в п. 2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року N 11, де зазначено, що сторони не позбавлені права вчинити правочин про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом (крім зміни ціни в договорі після його виконання, оскільки згідно з частиною третьою статті 632 ЦК України така зміна не допускається) .

Таким чином, вимога позивача щодо внесення змін до договору стосовно його ціни після поставки товару відповідачу, суперечить приписам ст. 632 ЦК України. Суд також зазначає, що факт поставки товару за вказаною ціною підтверджується також накладною, копія якої наявна в матеріалах справи, в якій визначено ціну поставленого товару в гривні.

Крім того, суд наголошує, що за приписами. 4 ст. 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. Враховуючи наведене, позивачу необхідно було, окрім іншого, довести, і наявність однієї з двох умов: 1) розірвання договору має суперечити суспільним інтересам; 2) може потягнути для сторін (чи однієї з них) шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. На підтвердження зазначених обставин позивачем в матеріали справи не надано жодних доказів та не наведено жодних доводів чи аргументів.

Судом, крім зазначеного вище, прийнято до уваги, що згідно зазначеного в Листі Верховного суду України від 01.04.2014 «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України» в розділі «Зміна правовідношення та припинення правовідношення» настання світової фінансової кризи не є істотною зміною обставин, якими сторони договору керувалися при його укладенні, у зв'язку з тим, що економічна криза має загальний характер та стосується обох договірних сторін, тому це не може бути підставою для зміни або розірвання договору в судовому порядку (постанова Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі N 6-93цс11).

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо внесення змін до договору стосовно його ціни є необґрунтованими, недоведеними належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Як встановлено судом, позивач 12.11.2013 поставив відповідачу товар, обумовлений договором, загальною вартістю 9 270 000,00 грн., а відповідач поставлений товар прийняв, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В укладеному між сторонами договору сторони, також, погодили, що оплата товару замовником здійснюється по факту постачання на підставі видаткової накладної (п. 4.2. договору).

Отже, враховуючи наведені норми права та умов договору, то відповідно з 03.11.2013 у відповідача виникло зобов'язання по оплаті, яке він зобов'язаний був виконати.

Зобов'язання по оплаті 9 270 000,00 грн. за договором відповідачем виконано не було, доказів іншого матеріали справи не містять.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 9 270 000,00 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 9 270 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 4.2. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 9 270 000,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що судом встановлено факт затримки виділення бюджетних асигнувань на оплату поставленого товару за договором, проте строк виконання зобов'язань по оплаті поставленого товару настав, і відповідно відповідач був зобов'язаний здійснити оплату.

Крім того, майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 ЦК України), при цьому сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору (ст. 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, при цьому згідно вимог чинного законодавства, наведених вище, одностороння відмова/зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідач уклав договір, прийняв поставлений товар, а отже взяв на себе зобов'язання по оплаті такого товару та порушив їх не оплативши поставлений товар в строк встановлений ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Також, відповідно до приписів ч. 2 ст. 218 ГК України не вважаються такими обставинами, що звільняють порушника від виконання зобов'язань, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 244 464,66 грн. 3 % річних за період прострочення з 14.03.2014 по 13.01.2015 та 2 320 851,34 грн. інфляційних втрат з 14.03.2014 по 13.01.2015 відповідно до заяви про збільшення позовних вимог, підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відстрочити виконання рішення у частині стягнення боргу до 01.05.2015 на підставі ст. 83 ГПК України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України приймаючи рішення, суд має право розстрочити або відстрочити його виконання.

Враховуючи, що строк виконання зобов'язання за договором сплив в 2013 році, і на момент винесення рішень поставлене обладнання оплачено не було, враховуючи те, що бюджет на 2015 рік станом на момент прийняття рішення є затвердженим, а також приймаючи до уваги інші обставини справи, вимога відповідача про розстрочення виконання рішення залишається судом без задоволення як не доведена належними доказами у справі, а також як така, що порушує збалансованість інтересів обох сторін у справі, оскільки поставлений товар не оплачено відповідачем більше як рік.

Підсумовуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача підлягає 9 720 000, 00 грн. основного боргу, 244 464,66 грн. 3 % річних та 2 320 851, 34 грн. інфляційних втрат.

Витрати по оплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну підстав позову та заяви про збільшення позовних вимог задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної установи "Інститут ядерної медицини та променевої діагностики Національної академії медичних наук України" (04050, м. Київ, вул. П. Майбороди, 32; ідентифікаційний код 30188180; в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження") на користь Приватного акціонерного товариства "УМТ" (21306, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, б.2; ідентифікаційний код: 23718196) 9 720 000 (дев'ять мільйонів сімсот двадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 244 464 (двісті сорок чотири тисячі чотириста шістдесят чотири) грн. 66 коп. 3 % річних та 2 320 851 (два мільйони триста двадцять тисяч вісімсот п'ятдесят одну) грн. 34 коп. інфляційних втрат та 69 455 (шістдесят дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 35 коп. судових витрат.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.02.2015.

Суддя Г.П. Бондаренко