Постанова

від 23.01.2015 по справі 808/7419/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2015 року о 09 год. 58 хв.Справа № 808/7419/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Федорук І.В.

за участю представників:

позивача - Шостак А.П., Халявкіної Н.М.,

відповідача - Сергієнко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного підприємства «Веста-К»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов приватного підприємства «Веста-К» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0001882201 та 0001892201 від 17.10.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами позапланової документальної виїзної перевірки щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Велар-Д», оскільки всі операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, товари, отримані від ТОВ «Велар-Д», використовувалися в господарській діяльності позивача, під час перевірки надані всі документи, які підтверджують фактичне здійснення вказаних операцій. Вказує, що жодною нормою Податкового кодексу України не поставлено право платника податку на податковий кредит в залежність від факту сплати або несплати податку на додану вартість контрагентами. Зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту та витрат суми коштів по операціях з ТОВ «Велар-Д». В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що під час проведення перевірки позивачем не надано всіх документів для підтвердження здійснення господарських операцій, а саме: документів, що підтверджують факт транспортування продукції від ТОВ «Велар-Д», сертифікатів якості, паспортів відповідності, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей тощо. На думку відповідача, зазначене свідчить про відсутність реально вчинених господарських операцій з цим контрагентом, а отже позивач неправомірно задекларував податковий кредит по операціях, на підставі документів, виписаних від імені ТОВ «Велар-Д». Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача також вказав на недоліки в оформленні первинних бухгалтерських документів, а саме відсутність розшифрування підпису на видаткових накладних та невідповідність номеру договору поставки, укладеного між позивачем та ТОВ «Велар-Д», номеру, зазначеному у податкових накладних.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «Веста-К» зареєстроване 19.04.1999 у Запорізькому міському управлінні юстиції, свідоцтво про державну реєстрацію №0010125, знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 30.03.2006 №200186480.

Співробітниками ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПП «Веста-К» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Транс-Компані», ПП «Паритет-А», ТОВ «Фієста і Ко», ТОВ «Стальпарк», ТОВ «Євроконтакт Лтд», ТОВ «Юніком-Сервіс», ТОВ «АВД-Технологія», ВКП «Ніколь», ТОВ «Метал ресурс», ПП «Сімекс», ТОВ «СВ-Прайм», ТОВ «Фіруза», ТОВ «Ліберіум», ТОВ «Біфлекс», ТОВ «НВП «Відродження», ПП «Гранд», ТОВ «Actual», ТОВ «Компанія «Редітус», ТОВ «Вторметалінвест», ПП «Строй-Пак», ТОВ «Ауріс компані», ТОВ «Стилайн», ТОВ «Максимум», ТОВ «Фетіс», ТОВ «Компанія «Металозбут», ТОВ «Верар-Д», ТОВ «Люкс Капітал», ТОВ «Форта-Ком», ТОВ «Комерційно-правовий центр «Кондор», ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс», ТОВ «Мало-Гарант», ТОВ «Елтекс», ТОВ «Феном», ТОВ «Вектор трейд 2000», ТОВ «Мега плюс» за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт №145/22-01/30368299 від 01.10.2014.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

- пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств всього на суму 154 685,00 грн., в т.ч. по періодах: ІІ-ІІІ квартал 2011 року на суму 13 004 грн., ІІ-IV квартал 2011 року - 48 166 грн., І квартал 2012 - 21 420 грн., півріччя 2012 року - 60 106 грн., 9 місяців 2012 року - 20 982 грн., 2012 рік - 106 519 грн.;

- пп.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню до сплаті в бюджет всього на суму 163 349,00 грн., в т.ч.: вересень 2011 на суму 11 308 грн., листопад 2011 - 13 014 грн., грудень 2011 - 17 561 грн., січень 2012 - 10 433 грн., березень 2012 - 9 967 грн., травень 2012 - 21 167 грн., червень 2012 - 15 677 грн., липень 2012 - 19 983 грн., листопад 2012 - 5 333 грн., грудень 2012 - 27 841 грн., лютий 2013 - 11 065 грн.

На підставі акту №145/22-01/30368299 від 01.10.2014 податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

- №0001882201 від 17.10.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 181 314,75 грн., в т.ч. за основним платежем 154 685 грн. та 26 629,75 грн. за штрафними санкціями;

- №0001892201 від 17.10.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 204 186,25 грн., в т.ч. за основним платежем 163 349 грн. та 40 837,25 грн. за штрафними санкціями.

Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованості цих висновків.

З матеріалів справи вбачається, що перевірку позивача проведено контролюючим органом на підставі постанови прокурора, який здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 3201408000000013 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України за фактом створення (придбання) ряду суб'єктів господарювання з метою прикриття незаконної діяльності по ухиленню від сплати податків.

Так, під час досудового розслідування встановлено, що ПП «Веста-К» мало фінансово-господарські відносини з одним із суб'єктів господарювання, за фактом створення яких розпочато вищевказане кримінальне провадження, а саме ТОВ «Велар-Д». При опрацювання відносин між підприємствами встановлено, що у сторони обвинувачення наявні підстави вважати, що ТОВ «Велар-Д» створене з метою ухилення від сплати податків іншими суб'єктами господарювання.

Під час здійснення перевірки позивача контролюючим органом використана податкова інформація, а саме акт №71/08-25-22-012/37748407 від 25.07.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Велар-Д» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ТОВ «С.Т.С-Січ» за період липень 2012 року», згідно якого встановлено відсутність 10.07.2014 посадових осіб підприємства за юридичною адресою. Враховуючи довідку ОВ ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області № 2891/7/08-26-07-01 від 22.07.2014 про не встановлення місцезнаходження платника, встановлено неможливість проведення зустрічної звірки. У зв'язку з цим, а також враховуючи не надання ТОВ «Велар-Д» до звірки будь-яких первинних документів, бухгалтерських реєстрів, відсутність складських приміщень та трудових резервів, зроблено висновок про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами по ланцюгу постачання.

Висновки даного акту покладено в основу висновків про відсутність фактів реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Велар-Д».

Також, контролюючим органом зазначено, що під час проведення перевірки позивачем не надано документів, що підтверджують факт транспортування продукції від ТОВ «Велар-Д», у зв'язку з чим не доведено реальність поставки. При цьому, контролюючий орган посилається на необхідність надання саме товарно-транспортних накладних.

Суд зазначає, що відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст.201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ТОВ «Велар-Д» на момент здійснення господарських операцій з позивачем було зареєстровано у встановленому законодавством порядку (а.с. 53, т.1), як платник податку на додану вартість, податкові накладні, наявні в матеріалах справи, виписані ТОВ «Велар-Д» для документального оформлення виконання умов договорів, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. За таких обставин, підстави для невключення сум податку на додану вартість по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Суд також зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

За матеріалами справи судом встановлено, що підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання податку на додану вартість став висновок податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Велар-Д».

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Велар-Д» укладено договір поставки №2609 від 27.09.2011 (далі - договір поставки), відповідно до п.1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором поставки, постачальник - ТОВ «Велар-Д» передає у власність покупцю - ПП «Веста-К», а покупець приймає та оплачує поставлену продукцію. Згідно п.4.1 договору оплата товарів покупцем здійснюється за загальною ціною товару шляхом переказу відповідних грошових коштів, передачі векселів та інших цінних паперів.

З пояснень представника позивача судом встановлено, що ПП «Веста-К» здійснює господарську діяльність пов'язану з виготовленням віконних блоків (вікон), а отримані від ТОВ «Велар-Д» матеріальні цінності використовувались позивачем саме з метою виготовлення віконних блоків, які в подальшому реалізовувались позивачем контрагентам.

На підтвердження здійснення господарської операції до матеріалів справи надано податкові накладні виписані ТОВ «Велар-Д» (а.с. 62-81, т.1, а.с. 2, 4, т.2) видаткові накладні (а.с. 82-99, т.1, а.с. 1, 3, т.2).

На підтвердження наявності у позивача транспортних засобів для транспортування товару отриманого від контрагентів, зокрема ТОВ «Велар-Д», до матеріалів справи надано наказ №1 від 01.01.2010 та посвідчення на транспортний засіб ГАЗ - AC - G 33023 ПБ (а.с. 112-113, 142 т.1), а також договір оренди автомобіля від 01.07.2012.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а так як дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо безпідставності формування валових витрат та незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за даними операціями є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Стосовно посилань представника контролюючого органу на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження транспортування товару в період з вересня 2011 р. по червень 2012 р., оскільки договір оренди транспортного засобу було укладено лише 01.07.2012, суд зазначає, що під час розгляду справи встановлено, що транспортний засіб ГАЗ - AC - G 33023 ПБ (державний номер НОМЕР_1), належить на праві власності директору ПП «Веста-К» ОСОБА_1 та в період з вересня 2011 року по червень 2012 року використовувався для транспортування товару без оформлення договору оренди. При цьому, що підприємством як у цей період, так і в період дії договору оренди транспортного засобу не відносило до складу валових витрати, пов'язані з транспортуванням, що підтверджується наказом №1 від 01.01.2010 «Про використання автомобіля» (а.с.14 т.3).

Суд оцінює критично посилання відповідача на обов'язок підприємства оформлювати документи первинного обліку роботи автотранспортних засобів при здійсненні перевезень товару, та зазначає, що, такі документи підтверджують витрати, пов'язані із здійсненням перевезень, і як первинні бухгалтерські документи застосовуються для бухгалтерського обліку таких господарських операцій при віднесенні їх до складу витрат підприємства.

Крім того, щодо посилання в акті перевірки на необхідність оформлення товарно-транспортної накладної, суд зазначає, що Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, регламентують правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

При цьому, відповідно до розділу 1 Правил (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) замовником є вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів, а перевізником - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

Оскільки позивач в даних правовідносинах послуги з перевезення вантажу не надавав та не замовляв, таке твердження контролюючого органу є необґрунтованим.

Суд зазначає, що заборони на використання при здійсненні господарської діяльності власного транспорту діючим законодавством не встановлено.

Для підтвердження факту отримання товару позивачем до матеріалів справи надано витяг із книги обліку довіреностей (а.с. 115, т.1).

На підтвердження здійснення оплати за поставлений товар до матеріалів справи надано відомості по рахунку (а.с. 114, 116, т.1) та виписки з банку (а.с. 131- 141, т.1).

Для підтвердження подальшого використання в господарській діяльності позивача матеріальних цінностей одержаних від ТОВ «Велар-Д» до матеріалів справи надано видаткові накладні, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, замовлення покупця, відповідно до яких позивачем поставлялися віконні блоки ТОВ «Співдружність Буд» (а.с. 5-190, т.2).

Стосовно посилань податкового органу на наявність певних недоліків в оформленні первинної бухгалтерської документації, а саме: відсутність у видаткових накладних прізвищ посадових осіб, які їх підписали, а також зазначення у податкових накладних замість номеру та дати договору поставки номеру та дати рахунку на оплату товару по конкретній господарській операції, суд зазначає, що такі недоліки можуть розцінюватись лише як недотримання правил оформлення документу, та не можуть свідчити про відсутність фактичного здійснення господарської операції між ТОВ «Велар-Д» та позивачем, оскільки основним принципом здійснення бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для виникнення сумнівів щодо реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Велар-Д», став акт ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя №71/08-25-22-012 від 25.07.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Велар-Д» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ТОВ «С.Т.С-Січ» (код ЄДРПОУ 32638303) за період липень 2012 року, за результатом якої податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «Велар-Д» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Суд вважає за необхідне відмітити, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Крім того, суд звертає увагу, що в акті перевірки жодних зауважень щодо правильності оформлення первинних бухгалтерських документів підприємства не міститься.

Суд критично оцінює твердження представника відповідача про те, що під час здійснення перевірки позивачем було надано не всі документи на підтвердження господарських правовідносин з ТОВ «Велар-Д» та зазначає наступне.

В обґрунтування даного твердження відповідачем надано запит «Про надання пояснень, інформації та її документального підтвердження» №21569/10/08-30-22-01 від 18.09.2014, направлений на адресу позивача, у якому відповідач просить надати копії підтверджуючих документів щодо включення/невключення до складу витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, по взаємовідносинам з ТОВ «Велар-Д»; пояснити, яким чином здійснювалось транспортування, кому належить цей транспорт, за чий рахунок, чи отримувались будь-які дозвільні документи на право здійснення таких перевезень; вказати посадових осіб, які безпосередньо приймали та відвантажували товар (а.с.3 т.4).

Відповідач зазначив, що документи були надані не в повному обсязі, у зв'язку з чим перевіряючи дійшли висновків, викладених в акті перевірки, на підставі наявних документів.

Позивач в судовому засіданні заперечив та зазначив, що на даний запит було надано відповідь № 02 від 19.09.2014 (а.с.5 т.4), а також надано документи по взаємовідносинам з ТОВ «Велар-Д» в повному обсязі.

Надаючи оцінку даним обставинам, суд виходить з того, що відповідно до положень п. 3.11 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) повинні містити, зокрема, інформацію про документи, які використані при перевірці, згруповані за типами. Суд зазначає, що в акті перевірки ПП «Веста-К» не міститься жодних відомостей про використанні під час перевірки документи, так само, як і зауважень щодо ненадання підприємством будь-яких документів, у зв'язку з чим такі заперечення відповідача судом не приймаються.

Стосовно посилань представника відповідача на наявність кримінального провадження №32014080000000013 внесеного 13.02.2014 Прокуратурою Заводського району м. Запоріжжя за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, за фактом створення (придбання) ряду суб'єктів господарювання з метою прикриття незаконної діяльності по ухиленню від сплати податків, суд зазначає наступне.

Проведення досудового розслідування кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, за фактом створення (придбання) ряду суб'єктів господарювання з метою прикриття незаконної діяльності по ухиленню від сплати податків, не може свідчити про недійсність угод між позивачем та ТОВ «Велар-Д», оскільки належним доказом недійсності правочину може бути рішення суду про визнання угод недійсними або вирок суду, яким визнано винними посадових осіб контрагента позивача ухиленні від сплати податків, тощо.

До суду не надано доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ТОВ «Велар-Д» та наявності рішення суду про визнання угод недійсними. Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною зокрема у постановах від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи наведене, позивач у відповідності норм Податкового кодексу України правомірно включив до складу податкового кредиту та валових витрат суми коштів по господарських операціях з ТОВ «Велар-Д». Податковий орган при прийнятті рішення дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, оскільки врахував лише обставини діяльності його контрагента, а не позивача, що є помилковим, так як позивач не несе відповідальності за його дії.

Також, суд дійшов висновку, що податковий кредит підтверджений відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ПП «Веста-К» підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов приватного підприємства «Веста-К» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області №0001882201 та №0001892201 від 17.10.2014 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Веста-К» судовий збір в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко