Ухвала

від 04.08.2015 по справі 808/7419/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"04" серпня 2015 р. справа № 808/7419/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Олефіренко Н.А.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2015 р. у справі № 808/7419/14

за позовом Приватного підприємства "Веста-К"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

30 жовтня 2014 року позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому, просив:

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 17.10.2014 року щодо нарахування позивачеві податку на прибуток у сумі 154 685,00 грн. за основним платежем та 26 629,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій - скасувати в повному обсязі;

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 117.10.2014 року щодо нарахування позивачеві податку на додану вартість у сумі 163 349,00 грн. за основним платежем та 40 837,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій - скасувати в повному обсязі.

Постановою суду першої інстанції адміністративний позов задоволено повністю.

Постанова суду вмотивована тим, що відповідачем не підтверджено належними засобами доказування висновки про відсутність фактів реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Велар-Д».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що у контрагента позивача відсутні технологічні можливості, засоби для зберігання товарно-матеріальних цінностей та їх подальшого продажу, зазначає також про відсутність документального підтвердження перевезення товарно-матеріальних цінностей отриманих від ТОВ «Велар-Д».

Просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача повідомлений належним чином про день, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що в період часу з 16.09.2014 року по 24.01.2014 року відповідачем на підставі наказу № 675 від 16.09.2014 року проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Транс-Компані» (код ЄДРПОУ 37732491), ПП «Паритет-А» (код ЄДРПОУ 36295635), ТОВ «Фієста і Ко» (код ЄДРПОУ 33906550), ТОВ «Стальпарк» (код ЄДРПОУ 37463236), ТОВ «Євроконтакт Лтд» (код ЄДРПОУ 37374068), ТОВ «Юніком-Сервіс» (код ЄДРПОУ37373808), ТОВ «АВД-Технологія» (код ЄДРПОУ 20303464), ТОВ «Мател ресурс» (код ЄДРПОУ 37007263), ПП «Сімекс» (код ЄДРПОУ 21946069), ТОВ «СВ-Прайм» (код ЄДРПОУ 35447390), ТОВ «Ліберіум» (код ЄДРПОУ 38873216), ТОВ «Біфлекс» (код ЄДРПОУ 38873216), ТОВ «НВП «Відродження» (код ЄДРПОУ 36960799), ПП «Гранд» (код ЄДРПОУ 32329010), ТОВ «Actual» (код ЄДРПОУ 32135937), ТОВ «Компанія «Редітус» (код ЄДРПОУ 38520284), ТОВ «Вторметалінвест» (код ЄДРПОУ 37088426), ПП «Строй-Пак» (код ЄДРПОУ 33610755), ТОВ «Ауріс компані» (код ЄДРПОУ 37211839), ТОВ «Стилайн» (код ЄДРПОУ 37463220), ТОВ «Максимум» (код ЄДРПОУ 38496849), ТОВ «Фетіс» (код ЄДРПОУ 38495358), ТОВ «Компанія «Металозбут» (код ЄДРПОУ 37442787), ТОВ «Велар-Д» (код ЄДРПОУ 37748407), ТОВ «Люкс Капітал» (код ЄДРПОУ 37214782), ТОВ «Форта-Ком» (код ЄДРПОУ 37748412), ТОВ «Комерційно-правовий центр «Кондор» (код ЄДРПОУ 34823795), ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс» (код ЄДРПОУ 37373703), ТОВ «Мадо-Гарант» (код ЄДРПОУ 36093917), ТОВ «Елтекс» (код ЄДРПОУ 37812896), ТОВ «Феном» (код ЄДРПОУ 37812880), ТОВ «Вектор трейд 2000» (код ЄДРПОУ 37373719), ТОВ «Мега плюс» (код ЄДРПОУ 37965740) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт перевірки № 145/22-01/30368299 від 01.10.2014 року.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення з боку позивача:

- п.п 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 та п. 138.8 ст. 138, пп. 139.19. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств всього на суму 154 685,00 грн.;

- п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет всього на суму 163 349,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 17.10.2014 року винесено спірні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1, яким позивачеві збільшено розмір податкового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток приватних підприємств на суму 154 685,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 26 629,75 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_2, яким позивачеві збільшено розмір податкового зобов'язання за основним платежем по податку на додану вартість на суму 163 349,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 40 837,25 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу, про відсутність фактів реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Велар-Д», з посиланням на проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014080000000013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України; акт перевірки ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області № 71/08-25-22-012/37748407 від 25.07.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТРВ «Велар-Д» (код ЄДРПОУ 37748407) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ТОВ «С.Т.С-Січ» (код ЄДРПОУ 32638303) за період липень 2012 року; довідка ОВ ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області про не встановлення місцезнаходження платника податків № 2891/7/08-26-07-01 від 22.07.2014 року.

Суд першої інстанції зазначив, що висновки податкового органу про обов'язок позивача надати товарно-транспортні накладні при транспортуванні вантажу власним транспортом, проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню №32014080000000013 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, відсутність фактів реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Велар-Д», наведені в акті № 145/22-01/30368299 від 01.10.2014 року «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Транс-Компані» (код ЄДРПОУ 37732491), ПП «Паритет-А» (код ЄДРПОУ 36295635), ТОВ «Фієста і Ко» (код ЄДРПОУ 33906550), ТОВ «Стальпарк» (код ЄДРПОУ 37463236), ТОВ «Євроконтакт Лтд» (код ЄДРПОУ 37374068), ТОВ «Юніком-Сервіс» (код ЄДРПОУ37373808), ТОВ «АВД-Технологія» (код ЄДРПОУ 20303464), ТОВ «Мател ресурс» (код ЄДРПОУ 37007263), ПП «Сімекс» (код ЄДРПОУ 21946069), ТОВ «СВ-Прайм» (код ЄДРПОУ 35447390), ТОВ «Ліберіум» (код ЄДРПОУ 38873216), ТОВ «Біфлекс» (код ЄДРПОУ 38873216), ТОВ «НВП «Відродження» (код ЄДРПОУ 36960799), ПП «Гранд» (код ЄДРПОУ 32329010), ТОВ «Actual» (код ЄДРПОУ 32135937), ТОВ «Компанія «Редітус» (код ЄДРПОУ 38520284), ТОВ «Вторметалінвест» (код ЄДРПОУ 37088426), ПП «Строй-Пак» (код ЄДРПОУ 33610755), ТОВ «Ауріс компані» (код ЄДРПОУ 37211839), ТОВ «Стилайн» (код ЄДРПОУ 37463220), ТОВ «Максимум» (код ЄДРПОУ 38496849), ТОВ «Фетіс» (код ЄДРПОУ 38495358), ТОВ «Компанія «Металозбут» (код ЄДРПОУ 37442787), ТОВ «Велар-Д» (код ЄДРПОУ 37748407), ТОВ «Люкс Капітал» (код ЄДРПОУ 37214782), ТОВ «Форта-Ком» (код ЄДРПОУ 37748412), ТОВ «Комерційно-правовий центр «Кондор» (код ЄДРПОУ 34823795), ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс» (код ЄДРПОУ 37373703), ТОВ «Мадо-Гарант» (код ЄДРПОУ 36093917), ТОВ «Елтекс» (код ЄДРПОУ 37812896), ТОВ «Феном» (код ЄДРПОУ 37812880), ТОВ «Вектор трейд 2000» (код ЄДРПОУ 37373719), ТОВ «Мега плюс» (код ЄДРПОУ 37965740) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року», не доводять недобросовісність позивача та не свідчать про відсутність реальності господарських операцій. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Згідно матеріалів справи між ТОВ «Велар-Д (постачальник) та позивачем (покупець) 27.09.2011 року укладено договір поставки № 2609, за умовами якого постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує поставлену продукцію.

За вказаними вище договором позивач придбав компоненти для виготовлення віконних блоків.

Придбаний товар позивачем використано у власній господарській діяльності та виготовлену продукцію реалізовано ТОВ «Співдружність Буд», що підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами (видатковими та податковими накладними, накладними-вимогами на відпуск матеріалів, замовленнями покупця).

Згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Отже, документальна перевірка має проводитись на підставі перелічених у вищевказаному пункті документів фінансової звітності, а також первинних бухгалтерських документів. Проте висновки акта перевірки ґрунтуються на акті ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області № 71/08-25-012/37748407 від 25.07.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ОВ «Велар-Д» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ТОВ «С.Т.С-Січ» за липень 2012 року».

Судом першої інстанції обґрунтовано відхилені доводи відповідача, що у контрагента позивача - ТОВ «Велар-Д» відсутнє виробниче обладнання, транспортні засоби, торгівельне обладнання необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки для того, щоб здійснювати купівлю-продаж товарів не є обов'язковим наявність виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання тощо.

Відповідно до вимог п. 135.2 ст. 135 та п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати та доходи, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат та доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Згідно з п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 вказаного Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 140.5 статті 140 Податкового кодексу України визначено, що не дозволяється установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в розділі ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем і досліджені судом первинні бухгалтерські документи не викликають сумнівів щодо реального отримання позивачем товарів та послуг, зазначених у видаткових та податкових накладних, актах приймання-передачі виконаних послуг (робіт) і повністю спростовують висновок відповідача щодо відсутності фактів реального здійснення господарських операцій. Натомість відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковість, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про, відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента - ТОВ «Велар-Д» були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Крім того, згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

В зв'язку з цим твердження відповідача щодо ненадання позивачем товарно-транспортних накладних в ході проведення перевірки не беруться до уваги колегією суддів, оскільки переміщення придбаних товарів здійснювалось власним транспортом директора підприємства без оформлення договору оренди та без віднесення витрат на транспортування до складу валових витрат, що підтверджується наказом № 1 від 01.01.2010 року «Про використання автомобіля», копія якого наявна в матеріалах справи.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено відсутність фактів реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Велар-Д».

Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на наявність кримінального провадження № 32014080000000013 від 13.02.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, не береться до уваги колегією суддів, оскільки саме наявність даного кримінального провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань без наявності обвинувального вироку суду не може свідчити про порушення з боку позивача або його контрагента та не має доказового значення в цій справі.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та постановив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2015 р. у справі № 808/7419/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: Н.А. Олефіренко